Юридична природа збору за забруднення навколишнього природного середовища

Цей загальнодержавний збір визначено ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування». Підприємства, установи, організації, які заруднюють навколишнє середовище,підлягають державному обліку і зобов’язані безкоштовно надавати інформацію установам, що здійснюють охорону навколишнього природного середовища, про обсяги викидів, скидань забруднюючих речовин, використання природних ресурсів, виконання завдань з охорони навколишнього природного середовища та іншу інформації в порядку, встановленому КМУ.

Збір справляється з підприємств незалежно від форм власності за:

1) викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними і пересувними джерелами забруднення;

2) скидання забруднюючих речовин безпосередньо у водніоб’єкти;

3) розміщення відходів.

Обчислення суми платежу здійснює самостійно платник відповідно до виду забруднюючих речовин і класу небезпеки

відходів на підставі затверджених лімітів, виходячи з фактичних обсягів викидів, скидань і розміщення відходів і коригу вальних коефіцієнтів. Сплата збору провадиться щокварталу протягом 10 днів

місяця, наступного за звітним кварталом. Остаточний річний розрахунок збору подають платники до податкової інспекції в десятиденний строк після подання річної звітності про кількість викидів, скидань, розміщених відходів використаного палива. Остаточний розрахунок збору за звітний рік і сплата збору здійснюють платники до 15 січня.

47. Зміст, склад та класифікація податкових правопорушень

Податкове правопорушення – протиправне (здійснене на порушення податкового законодавства), винне діяння особи, пов’язане з невиконанням або неналежним виконанням податкового обов’язку, за яке встановлена юридична відповідальність.

Об’єкт – суспільні відносини у сфері податкового права, що виникають на виконання встановленого порядку реалізації податкового обов’язку платником, зокрема: а) порядок обчислення; б) порядок сплати; в) стягнення податків; г) подання податкової звітності; д) порядок обчислення і сплати; ж) податкового контролю.

Об’єктивна сторона – зовнішній зміст правопорушення, що характеризується протиправності дії суб’єкта і за яку встановлена відповідальність (момент здійснення, закінчення, спосіб, повторність тощо).

Суб’єкт – деліктоздатна особа, що досягла певного віку (дієздатності для юридичної особи), на яку може бути покладена юридична відповідальність (платники податків, податкові агенти).

Суб’єктивна сторона – внутрішня сторона правопорушення, що відображає індивідуальну волю особи, спрямовану на досягнення певних цілей. Характеризується наявністю вини.

Види склади податкових правопорушень:

- матеріальний – пов’язаний із приховуванням доходу, прибутку;

- формальний – полягає в неподанні або несвоєчасному податків податковому органу документів.

І. Залежно від галузей і характеру відповідальності (санкцій):

- кримінальні; адміністративні; та фінансові.

ІІ. Залежно від ступеня суспільної небезпеки:

- податкові злочини; та податкові провини.

ІІІ. Залежно від об’єкта:

- пов’язані із приховуванням об’єкта оподаткування; пов’язані заниженням об’єкта оподаткування; відсутністю податкового обліку або веденням його з суттєвими порушеннями; неподанням документів (звітності).

В основі критеріїв класифікації податкових порушень лежать особливості, які дозволяють віднести конкретне порушення до певного виду:

1. кількісні: строк ухилення, неподання звітності по податках і зборах; розмір несплачених, прихованих сум податків, зборів

2. якісні – обставини, що характеризують рівень суспільної небезпеки.

Дата добавления: 2015-05-31