Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Аналіз ефективності використання ресурсів підприємства




Наступним напрямом оцінки ділової активності є аналіз ефек­тивності використання ресурсів підприємства, які, як уже зазна­чалося, поділяють на три групи: матеріальні, трудові та фінансові ресурси. Розглянемо методику аналізу і систему оціночних показ­ників для кожного виду ресурсів.

Основним засобам належать, як правило, основна частка в загальній сумі основного капіталу підприємства. Від їх кількості, вартості, технічного рівня, ефективності використання багато в чому залежать кінцеві результати діяльності підприємства: ви­пуск продукції, її собівартість, прибуток, рентабельність, стій­кість фінансового аналізу.

Раціональність і повноту використання основних виробничих засобів характеризує економічний ефект, отриманий за той чи інший період у вигляді певного обсягу та якості продукції.

Економічна ефективність використання основних засобів визна­чається відношенням економічного ефекту до затрат, пов'язаних із їх формуванням. За економічний ефект при визначенні фондовідда­чі приймають вартість річного випуску (реалізації) продукції, а при розрахунку рентабельності основних засобів — прибуток.

В якості витрат використовується середньорічна вартість ос­новних виробничих засобів.

Для повної характеристики ефективності використання основ­них засобів приймають систему показників, які поділяють на уза­гальнюючі та конкретні. До узагальнюючих показників належать фондовіддача, фондомісткість, рентабельність засобів, питомі ка­пітальні вкладення на одну грошову одиницю приросту продукції, відносна економія основних виробничих засобів, коефіцієнт ви­користання виробничих потужностей.

Конкретні показники використовують для характеристики окре­мих видів машин, обладнання, виробничої площі. Наприклад, се­редній випуск продукції в натуральному вираженні на одиницю обладнання за зміну, випуск продукції на 1м виробничої площі.

Перелік узагальнюючих показників ефективності використання основних засобів та формули їх розрахунку наведено в табл. 10.10.

 

У процесі аналізу вивчають динаміку перелічених показників виконання завдань щодо досягнення запланованого їх рівня, здійснюють міжгосподарські порівняння.

Найбільш узагальнюючим показником ефективності використання основних засобів є фондовіддача.

Фондовіддача характеризує обсяг виробництва (реалізації) продукції, яка припадає на одну грошову одиницю середньорічної вартості основних засобів. За інших однакових умов зростання показника в динаміці слід розглядати як позитивну тенденцію.

З метою більш поглибленого аналізу та виявлення ефектності використання різних груп основних засобів показник фондовіддачі розраховують по всіх основних засобах, засобах виробничого призначення, активній їх частині. Порівняння темпів зміни фондовіддачі по різних групах основних засобів дає можливість визначити перспективні напрями вдосконалення їх структури.



При розрахунку показників фондовіддачі вихідні дані приводять у порівнянний вид. Обсяг продукції коригують на зміни цін і структурних зрушень, а вартість основних засобів — на їх переоцінку На зміни рівня фондовіддачі впливає низка факторів (рис. 10.6).

Необхідною умовою виробництва продукції, зниження її собівартості, збільшення прибутку та рентабельності є раціональне використання матеріальних ресурсів.

Дослідження ефективності використання матеріальних ресурсів у практиці аналітичної роботи здійснюється через систему показни­ків та моделювання їх взаємозв'язку. Показники ефективності вико­ристання матеріальних ресурсів поділяють на загальні і окремі.

До загальних показників належать матеріаловіддача, матеріаломісткість продукції, коефіцієнт співвідношень темпів зростання обсягів виробництва і матеріальних витрат, частка матеріальних витрат у собівартості продукції, коефіцієнт використання матеріалів.

Окремі показники ефективності використання матеріальних ресурсів використовують для характеристики ефективності спо­живання окремих елементів матеріальних ресурсів, а також для оцінки матеріаломісткості окремих виробів.

Розглянемо порядок визначення загальних показників.

Матеріаловіддача визначається діленням вартості виробленої продукції Vв на суму матеріальних витрат МВ

Цей показник характеризує віддачу матеріалів, тобто скільки вироблено продукції з кожної грошової одиниці спожитих мате­ріальних ресурсів (сировини, матеріалів, палива, енергії тощо).

Метаріаломісткість продукції — показник, зворотний мате-ріаловіддачі, указує, скільки матеріальних витрат припадає на виробництво одиниці продукції.

Коефіцієнт співвідношення темпів зростання обсягів вироб­ництва та матеріальних витрат визначають відношенням індекса товарної продукції КVв до індекса матеріальних витрат Кмв:

К = КVв / Кмв

 


де

— обсяг виробництва товарної продукції відповідно в звітному та базисному періодах;


 

- матеріальні витрати у звітному та базисному періодах. Цей показник характеризує у відносному вираженні динаміку матеріаловіддачі і одночасно розкриває фактори її зростання.

 

Частка матеріальних витрат у собівартості продукції розраховується відношенням суми матеріальних витрат до повної собівартості виготовленої продукції ΣВ

Динаміка цього показника характеризує зміну матеріаломісткості продукції.

Коефіцієнт матеріальних витрат — це відношення фактичної суми матеріальних витрат до планової, перерахованої на фактичний обсяг виробленої продукції. Він відображує, наскільки економно використовуються матеріали в процесі виробництва, чи немає їх перевитрат порівняно із встановленими нормами. Якщо коефіцієнт більший за одиницю, це свідчить про перевитрати матеріальних ресурсів на виробництво продукції, і навпаки, якщо менший за одиницю, матеріальні ресурси використовувались більш економно.

У процесі аналізу фактичний рівень показників ефективності використання матеріалів порівнюють з плановим, вивчають їх динаміку та причини змін (рис. 10.7).

Матеріаломісткість, як і матеріаловіддача, насамперед зале­жить від обсягів продукції та суми матеріальних витрат на її ви­робництво. У свою чергу, обсяг товарної продукції у вартісному виразі Vв змінюється за рахунок кількості виготовленої продук­ції q, її структури Ст і рівня цін р. Сума матеріальних витрат МВ також залежить від обсягу виготовленої продукції, її струк­тури, витрат матеріалів на одиницю продукції м' та вартості ма­теріалів в.

Вплив наведених факторів на матеріаломісткість або матеріаловіддачу визначають методом ланцюгових підстановок, викори­стовуючи вихідні дані, наведені в табл. 10.11.

На основі наведених даних розрахуємо матеріальні витрати та вартість товарної продукції, результати розрахунків оформимо у вигляді табл. 10.12.

 

 

Використовуючи отримані результати розрахунків (табл. 10.12) визначимо показники матеріаломісткості продукції, які необхідні для виявлення впливу факторів на зміни її рівня (табл. 10.13).

З табл. 10.13 видно, що матеріаломістість у цілому збільшилася на 25,42 коп., у тому числі за рахунок зміни:

77)обсягів випуску продукції: 32,21 - 33,05 = - 0,84 коп.;

78)структури виробництва: 32,36 - 32,21 =0,15 коп.;

79)норм витрачання сировини: 37,47 - 32,36 = 5,11 коп.;

80)ціни на сировину та матеріали: 57,39 - 37,47 = 19,92 коп.;

81)ціни на продукцію: 58,47 - 57,39 - 1,08 коп.

Усього + 25,42 коп.

Отже, можна зробити висновок про те, що на підприємстві в звітному році відбулися структурні зміни на користь більш матеріаломісткої продукції, у результаті чого показник, що досліджу­вався, збільшився на 0,15 коп. Спостерігалися перевитрати матеріалів порівняно із затвердженими нормами, у зв'язку з чим матеріаломісткість зросла на 5,11 коп. Найбільш суттєвий вплив на підвищення матеріаломісткості мало зростання цін на сирови­ну та матеріали. За рахунок цього фактора рівень матеріаломіст­кості підвищився на 19,92 коп., або на 60,2 %.

 

 


 

Інтенсифікація суспільного виробництва, підвищення його економічної ефективності та якості продукції передбачають максимальний розвиток господарської ініціативи трудових колективів підприємств. Основним завданням аналізу використання трудових ресурсів на підприємстві є те, щоб виявити всі фактори, які перешкоджають зростанню продуктивності праці, призводять до втрат робочого часу, у зв'язку з чим знижується заробітна плата персоналу.

Для оцінки рівня продуктивності праці використовують сис­тему загальних, окремих і допоміжних показників.

До загальних показників відносять середньорічний, середньо­денний, середньогодинний виробіток продукції одним робітни­ком, а також середньорічний виробіток продукції на одного пра­цюючого у вартісному вираженні.

Окремі показники — це витрати часу на виробництво одиниці продукції (трудомісткість продукції) або випуск продукції в натуральному вираженні за один людино-день або людино-годину.

Допоміжні показники характеризують витрати часу на виконання одиниці певного виду робіт або обсяг виконаних робіт за одиницю часу.

Найбільш узагальнюючим показником продуктивності праці є середньорічний виробіток продукції одним робітником. Його величина залежить не тільки від виробітку робітників, а й від частки останніх у загальній чисельності промислово-виробничого персоналу, а також від кількості відпрацьованих ними днів і тривалості робочого дня (рис. 10.8).

Розглянемо методику здійснення факторного аналізу рівня середньорічного виробітку одного працюючого виходячи з даних, наведених у табл. 10.14.

Середньорічний виробіток продукції одним працівником визначають за формулою

Розрахунок впливу наведених факторів на зміни рівня серед­ньорічного виробітку промислово-виробничого потенціалу виконують способом ланцюгових підстановок, або абсолютних різниць.

За даними табл. 10.15, середньорічний виробіток робітника підприємства за звітний період зріс на 55,12 грн порівняно і планом. Збільшення показника на 54,24 грн відбулося за рахунок зростання частки робочих у загальній кількості промислово-виробничого персоналу на 157,35 грн у зв'язку із підвищенням середньогодинного виробітку робітників. Негативно на його рівеньвплинули понадпланові цілоденні та внутрізмінні втрати бочого часу, в результаті чого він зменшився на 58,98 грн. та97,49 грн відповідно.

Аналогічно аналізують зміни середньорічного виробітку робітника, які залежать від кількості відпрацьованих днів одним робітником за рік, середньої тривалості робочого дня і середньогодинного виробітку .

Крім того, для більш поглибленого аналізу оцінюються і зміни середньогодинного виробітку як фактора, від якого залежить рівень середньогодинного і середньорічного виробітку робітників. У цьому зв'язку рекомендується використовувати методику, розроблену Н. А. Русак, згідно з якою величина цього показника залежить від факторів, пов'язаних із зміною трудомісткості продукції та вартісної її оцінки. До першої групи факторів належать такі, як технічний рівень виробництва, організація виробництва, невиробничі витрати часу у зв'язку з браком та його виправлен­ням. До другої групи входять фактори, пов'язані зі зміною обся­гів виробництва продукції у вартісній оцінці у зв'язку зі зміною структури продукції та рівня кооперованих поставок.

Велике значення для оцінки ефективності використання тру­дових ресурсів на підприємстві в умовах ринкової економіки має показник рентабельності персоналу (відношення прибутку до середньорічної чисельності промислово-виробничого персоналу).

Оскільки прибуток залежить від рентабельності продажу, ко­ефіцієнта оборотності капіталу та суми функціонуючого капіта­лу, факторну модель цього показника можна подати так:

 

де Пр — прибуток від реалізації продукції;

ЧР — середньоспискова чисельність робітників;

Vв— виручка від реалізації продукції;

К — середньорічна сума капіталу;

ТП — вартість випуску товарної продукції в діючих цінах;

Пр / Vв — рентабельність продажу;

Vв / К— оборотність капіталу;
К / Чр - капіталоозброєнїсть праці;

Vв / Тп - частка виручки у вартості випущеної продукції;

ТП / ЧР - середньорічний виробіток продукції одним робітником у діючих цінах.

По першій моделі, використовуючи метод ланцюгових підста­новок або абсолютних різниць, можна визначити вплив зміни рів­ня рентабельності продажу, коефіцієнта оборотності капіталу та капіталоозброєності праці на рентабельність персоналу.

Друга модель дає змогу встановити зміни прибутку на одного робітника за рахунок рівня рентабельності продажу, частки виручки у загальному обсязі виробленої продукції та продуктивності праці.

Ефективність діяльності підприємства в умовах ринкової еко­номіки визначає його спроможність до фінансового виживання, залучення джерел фінансування та їх прибуткове використання. Значною мірою вона може бути охарактеризована показниками ефективності використання фінансових ресурсів,перетворюваль­ною формою яких є капітал.

До узагальнювальних показників його використання, які ши­роко застосовують у зарубіжній і вітчизняній практиці, належать показники прибутковості капіталу, показники оборотності влас­ного капіталу, показники оборотності основного і оборотного ка­піталу .

Література

2003Ройзберг Б. А., Лозовский Л. Ш., Стародубцева Е. Б. Современньій зкономический словарь. — М.: ИНФРА-М, 1996.—493 с.

2004Джонс Эрнест Деловьіе финансьі / Пер. с англ. — М: ЗАО «Олимп-бизнес», 1998. — 416 с.

2005Рзаєва Т. Г. Оцінка ділової активності та механізм забезпечення результативної діяльності підприємства.

2006Ковалев В. В., Волкова О. Н. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. — М., 2000. — 424 с.

2007Фінанси підприємств: Підручник / За ред. проф. А. М. Поддерьогіна. — К.: КНЕУ, 1998. — 368 с.

2008Финансьі предприятий: Учебник для вузов / Н. В. Колчина,
Г. Б. Поляк, Л. П. Павлова и др.; Под ред. проф. Н. В. Колчиной. — 2-е изд., перераб. и доп. — М: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. — 447 с.

2009Анализ хозяйственной деятельности предприятия: 5-е изд. / Г. В. Савицкая. — Минск: ООО «Новое знание», 2001. — 688 с.

2003Селезнева И. Н., Попова А. Ф. Финансовьій анализ: Учеб. пособие. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. — 479 с.

2004Ковалев В. В. Финансовьій анализ: методьі и процедури. — М. Финансьі и статистика, 2001. — 560 с.

10. Русак И. А., Русак В. А. Финансовьій анализ субьекта хозяйствования: Справ. пособие. — Мине: Вьісш. шк., 1997. — 309 с.

 

 





Дата добавления: 2015-05-26; Просмотров: 858; Нарушение авторских прав?;


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Читайте также:



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2017) год. Не является автором материалов, а предоставляет студентам возможность бесплатного обучения и использования! Последнее добавление ‚аш ip: 54.166.146.212
Генерация страницы за: 0.095 сек.