Оцінка вартості фінансових активів

Методологія оцінки фінансових інвестицій

Функціональна спрямованість операційної діяльності підпри­ємств визнає пріоритетною формою здійснення реальних інвес­тицій Однак на окремих етапах розвитку підприємство виправ­дано здійснює також фінансові інвестиції. Така спрямованість інвестицій може бути викликана необхідністю ефективного ви­користання інвестиційних ресурсів, коли кон'юнктура фінансо­вого ринку дає змогу отримати значно більший рівень прибутку на вкладений капітал, ніж операційна діяльність.

У зв'язку з цим фінансові інвестиції розглядаються як активна форма ефективного використання тимчасово вільного капіталу або як інструмент реалізації стратегічних цілей, пов'язаних з ди­версифікацією операційної діяльності підприємства.

Слід зазначити, що фінансове інвестування здійснюється під­приємством у таких формах:

37)вкладення капіталу в статутні фонди спільних підприємств;

38)вкладення капіталу в доходні види грошових інструментів;

39)вкладення капіталу в доходні види фондових інструментів.

Проте основною формою фінансових інвестицій (серед пере­лічених) справедливо вважають останню. Вона характеризується веденням капіталу в різні види цінних паперів, що вільно обер­таються на фондовому ринку. Використання цієї форми фінансо­вого інвестування пов'язано з широким вибором альтернативних інвестиційних рішень як по інструментах інвестування, так і по інвестування, так і по його строках; більш високим рівнем державного регулювання та захищеності інвестицій, розвину­тою інфраструктурою фондового ринку, наявністю інформації про стан і кон'юнктуру фондового ринку, що оперативно нада­сться. Основною метою цієї форми фінансового інвестування є генерування інвестиційного прибутку, хоча в окремих випад­ках вона може бути використана для встановлення форм фі­нансового впливу на окремі компанії при вирішенні стратегіч­них завдань.

Під цінними паперами розуміють документ, що засвідчує з дотриманням установленої форми та обов'язкових реквізитів майнові права, здійснення або передача яких можливі лише при його поданні [12].

Приймаючи рішення про доцільність придбання того чи іншо­го фінансового активу, необхідно насамперед оцінити економіч­ну ефективність операції, що планується. Цілком очевидно, що при цьому можна орієнтуватися або на абсолютний, або на віднос­ний показники. У першому випадку йдеться про вартість активу, у другому — про його дохідність.

Ураховуючи те, що на фондовому ринку із числа боргових та пайових цінних паперів здебільшого переважають облігації та акції, розглянемо методику оцінки вартості саме цих фінансових інструментів.

Облігація є емісійною ціною папера, яка закріплює права її власника на отримання від емітента в передбачений строк її но­мінальної вартості та зафіксованого в ній відсотка від цієї вартос­ті або майнового еквівалента.

Облігації випускають у формі позики капіталу, а покупець об­лігації виступає як кредитор, який отримує відсотки на вкладений капітал у визначені заздалегідь строки, а по закінченні строку об­лігації — її номінальну вартість.

Іншими словами, облігація засвідчує:

150)факт надання власником папера грошових коштів емітенту;

151)зобов'язання емітента повернути борг через певний час;

право інвестора отримувати у вигляді винагороди за надані грошові кошти певний дохід, який визначається виходячи з розміру відсотка або купонної ставки, що встановлюється від номі­нальної вартості облігації.

Періодичність виплати відсотка по облігації визначається умовами позики і може бути квартальною, піврічною або річною. Причому відсотки по облігаціях сплачуються незалежно від при­бутку та фінансового стану акціонерного товариства — емітента до виплати дивідендів по акціях.

Існують різні види облігацій.

За строком дії облігації поділяють на:

—короткострокові (від 1 до 3 років);
—середньострокові (від 3 до 7 років);
—довгострокові (від 7 до ЗО років);

—безстрокові (виплата відсотків здійснюється невизначено довго).

За характером обороту облігації поділяють на конвертовані та неконвертовані.

Конвертовані облігації підлягають обміну на акції або інші облігації відповідно до умов емісії. Найчастіше це звичайні акції акціонерного товариства, яке випустило облігації. Причому това­риство не має права розміщувати конвертовані облігації, якщо кількість оголошених акцій певних категорій і типів менша від тієї кількості акцій, право на придбання яких надають такі облігації.

Придбання конвертованої в звичайні акції облігації, з одного боку, гарантує отримання доходу, який приносить облігація у ра­зі не дуже успішної роботи акціонерного товариства, а з другого — зберігає можливість збільшити дохід, конвертувавши обліга­цію в акцію, якщо по ній почали виплачувати високі дивіденди.

Власники неконвертованих облігацій подібним правом покуп­ки акцій не володіють.

За способом погашення розрізняють:

• облігації з відкладеним фондом;

• облігації з викупним фондом;

• відзивні облігації;

• безвідзивні облігації.

Відкладений фонд призначається для погашення облігаційної позики (частково або всієї суми) за номінальною вартістю обліга­цій шляхом прямого обернення до власників цих цінних паперів.

Викупний фонд призначається для викупу частки облігаційної позики на ринку за раніше встановленою ціною.

Відзивні облігації передбачають можливість їх дострокового погашення за бажанням власників. При цьому рішенням про ви­пуск облігацій визначаються вартість погашення і строк, не раніше якого облігації можуть бути пред'явлені до погашення до­строково,

Безвідзивні облігації погашаються у встановлений товарист­вом строк погашення за номіналом, тобто в розмірі тієї грошової суми, яка позначена на лицьовому боці облігації.

За способом виплати доходу розрізняють облігації:

40)з фіксованою купонною ставкою;

41)з плаваючою купонною ставкою;

42)з рівномірно зростаючою купонною ставкою;

152)з нульовим купоном (емісійний курс облігації встановлю­ється нижче від номінального, різниця між ними являє собою до­хід інвестора, що виплачується в момент погашення облігації; відсоток по облігації не сплачується);

153)з оплатою на вибір (купонний дохід за бажанням інвестора може замінюватися облігаціями нового випуску);

154)змішаного типу (протягом певного періоду виплата доходу здійснюється за фіксованою ставкою, потім — за плаваючою став­кою).

Розглянемо показники і способи оцінки основних видів облі­гацій.

Слід зауважити, що облігації характеризуються різними вартіс­ними показниками, основним з яких є номінальна, конверсійна і теоретична вартість, а також викупна і ринкова ціни.

Номінальна вартість надрукована на самій облігації і найчас­тіше використовується як база для нарахування відсотків. Цей показник має значення тільки в двох випадках: у момент випуску облігацій при встановленні ціни розміщення, а також у моменти нарахування відсотків, якщо останні прив'язані до номіналу.

Конверсійна вартість — розрахунковий показник, що харак­теризує вартість облігації, в умовах емісії якої передбачена мож­ливість конвертації її при певних умовах у звичайні акції фірми-емітента.

Поточна теоретична вартість (ціна, інвестиційна вартість) облігації визначається розмірами та можливістю отримання в май­бутньому доходів по ній. Тому сучасна вартість майбутнього по­току платежів і є поточною теоретичною вартістю цінних паперів.

Для визначення поточної вартості потрібно спрогнозувати майбутній потік доходів і найти сучасні вартості майбутніх дохо­дів на поточний момент.

Теоретична вартість — один із основних показників, що харак­теризує фінансові інвестиції. На основі теоретичної ціни визнача­ється інвестиційна привабливість цінних паперів.

Викупна ціна (ціна дострокового погашення, відзивна ціна) — це ціна, за якою здійснюється викуп облігації емітентом по закін­ченні строку облігаційної позики.

Ринкова (курсова) ціна облігації визначається кон'юнктурою ринку. Значення ринкової ціни облігації у відсотках до номіналу називають курсом облігації.

Оскільки грошові надходження по роках по облігації з нульовим купоном (за винятком останнього року) дорівнюють нулю, вартість такої облігації з позиції інвестора розраховується за формулою

де С - сума, що сплачується при погашенні облігації; n — число років, через яке відбудеться погашення облігації; FM2(r,n) — ко­ефіцієнт дисконтування з фінансової таблиці.

Теоретична вартість безстрокової облігації, яка передбачає невизначено довгу виплату доходу у встановленому розмірі, ви­значають за формулою

де r— прийнятний (очікуваний) рівень дохідності.

Грошовий потік по безвідзивних облігаціях з постійним дохо­дом складається з однакових по роках надходжень С та номіналь­ної вартості облігації В_н, що виплачується в момент погашення. Тому формула розрахунку внутрішньої вартості даного виду об­лігації буде такою:

Відзивна облігація відрізняється від безвідзивної наявністю двох додаткових характеристик: викупної ціни і строку захисту від дострокового погашення. У зв'язку з цим вартість таких облі­гацій здійснюється за допомогою попередньої формули, в якій номінальна вартість В_н замінена викупною ціноюЦв.

Акція — це емісійна ціна папера, що закріплює право її влас­ника на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів, на участь в управлінні акціонерним товарист­вом і на частину майна, що залишається після його ліквідації. Вона є безстроковою, оскільки обертається на ринку доти, поки існує акціонерне товариство, яке її викупило.

Емісія акцій здійснюється при:

99)заснуванні акціонерного товариства і розміщенні акцій серед його засновників;

100)приватизації державних і муніципальних підприємств через акціонування та подальший викуп акцій у Фонду державного майна;

101)збільшенні розміру початкового статутного капіталу акціо­нерного товариства.

Акції свідчать про вклад їх власників — акціонерів — у статут­ний капітал АТ. Акціонери є колективними власниками майна товариства, що забезпечує їм право отримання частини прибутку від діяльності в АТ.

Клас акцій характеризується великим різноманіттям. Розрізняють акції по емітенту, тобто випущені акціонерним товариством, біржею, банком, інвестиційним фондом і компанією. Причому всі акції поділяють на розміщені та об'явлені.

Розміщені акції — це реалізовані акції, які визначають вели­чину статутного фонду акціонерного товариства.

Об'явлені акції — це акції, які акціонерне товариство має пра­во розмістити додатково до розміщених. Кількість об'явлених акцій визначено в статуті.

З погляду прав акціонерів акції поділяють на звичайні (прості) та привілейовані.

Звичайна акція дає один голос при вирішенні питань на зборах акціонерів і бере участь у розподілі чистого прибутку тільки піс­ля виплат доходів по облігаціях і дивідендів по привілейованих акціях. Розмір дивідендів на одну звичайну акцію визначається загальними зборами акціонерів і може бути збільшеним або змен­шеним залежно від результатів фінансової діяльності товариства. Якщо стан АТ нестійкий або масштаби розвитку потребують за­лучення великих коштів, то дивіденд по звичайних акціях може не виплачуватися, особливо в перші роки після створення АТ.

Привілейована акція права голосу не дає, якщо інше не перед­бачено в статуті АТ, але на відміну від звичайної акції приносить гарантований дивіденд і має переваги під час розподілу прибутку та ліквідації товариства. Розмір фіксованого дивіденду по приві­лейованих акціях установлюється при їх випуску, а поточні роз­рахунки з їх власниками відбуваються до розрахунків з власни­ками звичайних акцій.

За способом відображення руху акції поділяють на іменні та папери на подавця. Дані про власника іменної акції реєструються у реєстрі акціонерного товариства. Акції на подавця допускають кущвлю-продаж без необхідної реєстрації нового власника.

За рівнем ліквідності акції поділяють на цінні папери високої, середньої та низької якості. Розподіл акції за рівнем ліквідності є найважливішим і найскладнішим для інвестора питанням, оскіль­ки на рівень ліквідності впливає багато чинників, як залежних від діяльності емітента, так і не залежних.

Як і у випадку з облігаціями, розрізняють кілька кількісних характеристик, що використовуються при оцінці акції: внутріш­ня, номінальна, балансова, конверсійна та ліквідаційна вартості, а також емісійна і курсова ціни.

Внутрішня вартість являє собою розрахунковий показник, що визначають за формулою

де Сі — очікуваний грошовий потік в і-му періоді.

Конверсійну вартість розраховують для привілейованих ак­цій, в умовах емісії яких передбачена можливість їх конвертації в звичайні акції.

Номінальна вартість акції —- вартість, що вказана на бланку акції. На відміну від облігації, для якої номінальна вартість має суттєве значення, оскільки відсотки по облігаціях установлюються по відношенню до номіналу незалежно від курсової ціни, для ак­цій цей показник практично не має значення і несе тільки інфор­маційне навантаження, характеризуючи частку статутного капіта­лу, яка припадає на одну акцію в момент заснування компанії.

Емісійна ціна являє собою ціну, за якою акція емітується, тоб­то продається на первинному ринку. Ця ціна може відрізнятися від номінальної вартості, оскільки найчастіше розміщення акцій відбувається через посередницьку фірму, яка є професійним учас­ником фондового ринку. У цьому випадку посередницька фірма скуповує весь випуск акцій за договірною ціною і в подальшому реалізує їх на ринку за ціною, яка визначається вже цією фірмою і перевищує номінал.

З початком операцій компанії частка капіталу, що припадає на одну акцію, змінюється. З цього погляду акція характеризується балансовою вартістю, яка може бути розрахована за балансом як відношення вартості «чистих» активів (загальна вартість активів за балансом за мінусом заборгованості кредиторам) до загального числа акцій, що були випущені.

Ліквідаційна вартість акції може бути визначена тільки в момент ліквідації товариства. Вона вказує, яка частина вартості активів за цінами можливої реалізації, що залишається після роз­рахунків з кредиторами, припадає на одну акцію. Оскільки облі­кові ціни активів можуть значно відрізнятися від їх ринкових цін залежно від інфляції та кон'юнктури ринку, ліквідаційна вартість не дорівнює балансовій.

Для обліку і аналізу найбільше значення має курсова (поточна ринкова) ціна. Саме за цією ціною акція котирується (оцінюється) на вторинному ринку цінних паперів. Вона може визначатися різ­ними способами, в основу яких покладено один і той самий принцип — зіставлення доходу по акції з ринковою нормою при­бутку. Показником доходу може виступати або дивіденд, або ве­личина чистого прибутку, що припадає на акцію.

Оцінка доцільності придбання акцій, як і у випадку з облігація­ми, передбачає розрахунок теоретичної вартості акції та порів­няння її з поточною ринковою ціною.

З теоретичного погляду, ціна звичайної акції має визначатися дисконтуванням усіх доходів, тобто дивідендів, які будуть по ній сплачені. Тоді формула визначення вартості акції буде такою:

де Сt — дивіденд, який буде виплачений у період t; r — ставка дисконтування (дохідності).

Формула дещо змінюється, якщо інвестор, ураховуючи дина­міку економічного циклу, бажає володіти акцією в період підне­сення підприємства, коли воно отримує більш високі доходи, а потім планує її продаж. Для оцінки вартості такої акції викорис­товують формулу

де Р_п— ціна акції в кінці періоду п,коли інвестор планує її про­дати.

При визначенні вартості акції виникають труднощі з прогно­зуванням дивідендів, розмір яких підставляється в чисельник формули. У зв'язку з цим розглядають три варіанти динаміки про­гнозних значень дивідендів:

а) дивіденди не змінюються, тоді використовують формулу

б) дивіденди зростають з постійним темпом приросту, тобто передбачається, що базова величина дивіденду дорівнює С, що­року вона збільшується з темпом приросту q. Тоді формула роз­рахунку вартості акції буде такою:

в) дивіденди зростають із змінними темпами приросту. Якщо прогнозується, що за період володіння акцією темпи приросту дивідендів будуть змінюватися, наприклад двічі, то формула ви­значення вартості акції набуде вигляду

де q1 — темп приросту дивідендів за перший період, який буде тривати n років; q2— темп приросту дивідендів за наступні роки; С_о — розмір дивідендів у першому періоді; С1— прогноз дивідендів у наступний період.

Дата добавления: 2015-05-26