Законодавче регулювання адміністративних процедур в Україні

Стадії адміністративної процедури.

Процедура з підготовки і прийняття індивідуальних актів (адміністративне провадження) складається з:

1. Стадія порушення адміністративної справи.

1.1. Етап подання звернення до публічної адміністрації.

1.1.1. Дії Заявника щодо складання звернення.

1.1.2. Дії Заявника щодо безпосереднього подання звернення до публічної адміністрації.

1.2. Етап відкриття адміністративного провадження.

1.2.1. Дії публічної адміністрації щодо розгляду підстав для прийняття звернення.

1.2.2. Дії публічної адміністрації щодо безпосереднього прийняття звернення Заявника та відкриття адміністративної справи.

2. Стадія підготовки адміністративної справи до розгляду.

2.1. Етап збору інформації щодо вирішення адміністративної справи.

2.1.1. Дії щодо прийняти рішення про витребування документів та інших матеріалів;

2.1.2. Дії щодо наведення необхідних довідок;

2.1.3. Дії щодо призначення експертизи;

2.1.4. Дії щодо вирішення питання про необхідність залучення свідків, спеціаліста, перекладача.

3. Стадія розгляду та вирішення адміністративної справи.

3.1. Етап розгляду адміністративної справи.

3.1.1. Дії щодо підготовки для розгляду адміністративної справи.

3.1.2. Дії щодо дослідження доказів (заслуховуються пояснення осіб, які беруть участь у адміністративній справі, показання свідків, досліджуються письмові та речові докази) з точки зору їх достатності і достовірності, на основі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, необхідних для правильного вирішення справи.

3.2. Етап вирішення адміністративної справи.

3.2.1. Дії щодо ухвалення адміністративного акту.

3.2.2. Дії щодо проголошення адміністративного акту.

4. Стадія перегляду адміністративного акту в апеляційному порядку (апеляційне провадження).

5. Стадія перегляду адміністративного акту в касаційному порядку (касаційне провадження).

6. Стадія виконання прийнятого адміністративного акту (виконавче провадження).

Правова основа захисту прав, свобод та інтересів громадян України в процесі здійснення адміністративних процедур базується насамперед на положеннях Конституції. Так, наприклад, у ст. 3 Конституції України зазначається, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

У ст. 40 Конституції України визначено права осіб і громадян направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатись до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано права на оскарження у суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевою самоврядування, посадових та службових осіб.

Окрім Конституції, правову основу регламентації здійснення адміністративних процедур в Україні становлять також Закон «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 р., Закон України «Про адміністративні послуги» від 06.09.2012 № 5203-VI, Закон України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» від 1 червня 2000 року № 1768-III (спеціальний), Постанови ВРУ, Указ Президента України від 7 лютого 2008 р. № 109/2008 «Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування», УП «Про додаткові заходи щодо забезпечення відкритості у діяльності органів державної влади» від 1 серпня 2002 року № 683/2002, «Про заходи із забезпечення додержання прав фізичних та юридичних осіб щодо одержання адміністративних (державних) послуг» від 3 липня 2009 року № 508/2009, постанова Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. №348 «Про затвердження Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації», Пост. КМУ «Про затвердження Класифікатора звернень громадян» від 24 вересня 2008 р. № 858, пост. КМУ «Про затвердження Методики оцінювання рівня організації роботи із зверненнями громадян в органах виконавчої влади» від 24 червня 2009 р. № 630, загальні та спеціальні накази ЦОВВ (Наказ від 12.07.2007 № 219 «Про затвердження Методичних рекомендацій з розроблення стандартів адміністративних послуг»), акти місцевих органів влади. Поряд із цим, існують чисельні підзаконні нормативні акти, зумовлені відомчою специфікою органів, які їх видали, зокрема: Інструкція про порядок розгляду пропозицій, заяв і скарг на організацію особистою приймання громадян у Держбуді України (Наказ про затвердження); Наказ про затвердження Порядку розгляду звернень та організацію особистого прийому громадян в органах Державної контрольно-ревізійної служби; Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організацію їх особистою прийому у системі МВС України (Наказ про затвердження); Інструкція про порядок розгляду звернень та особистого прийому громадян у Міністерстві юстиції України, в установах та організаціях, які належать до сфери його управління (Наказ про затвердження); Інструкція з діловодства в органах Державної виконавчої служби (Наказ про затвердження); Положення про порядок розгляду звернень громадян в органах державної податкової служби України (Наказ щодо затвердження); Інструкція про порядок приймання, реєстрації, обліку та розгляду в підрозділах податкової міліції заяв, повідомлень та іншої інформації про злочини (Наказ про затвердження); Інструкція про порядок розгляду звернень громадян, їх особистого прийому в Міністерстві охорони навколишнього природного середовища (Наказ про затвердження); Інструкція про організацію розгляду звернень громадян та проведення особистою прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України (Наказ про затвердження) та багато інших. Необхідно зазначити, що деякі з названих нормативних актів навіть не були опубліковані у провідних юридичних виданнях. З іншою боку, у наведених нормативних актах можна помітити деякі особливості щодо розгляду, реєстрації, зберігання та інших процедур стосовно звернень громадян, які не завжди є доцільними та обґрунтованими.

Щоб змінити ситуацію на краще, Концепція адміністративної реформи в Україні передбачила прийняття Адміністративно-процедурного кодексу, який би закріпив демократичні європейські стандарти у відносинах громадян з органами виконавчої влади та органами місцевою самоврядування.

28. Правове регулювання адміністративних процедур актами Кабінету Міністрів України та центральних органів виконавчої влади.

Див. пит. 27 (постанови КМУ, накази ЦОВВ, підзаконні нормативні акти; наводячи приклад, потрібно додавати «Наказ про затвердження (Інструкції/Положення)», оскільки Положення або Інструкція не є актом).

Дата добавления: 2015-05-31