Припинення підприємницької діяльності

Розпочата підприємницька діяльність може бути через певний час припинена. Розрізняють два види такого припинення: тимчасове (із збереженням можливості її відновлення тим же суб'єктом) та остаточне (без збереження можливості її відновлення¹).

Підприємницька діяльність припиняться тимчасово у разі анулювання ліцензії або закінчення строку її дії², накладення арешту на грошові кошти підприємця, прийняття рішення уповноваженим державою органом про тимчасову заборону діяльності суб'єкта підприємництва до усунення виявлених у нього недоліків тощо. В усіх наведених випадках суб'єкт підприємництва зберігає можливість відновити свою підприємницьку діяльність. Якщо він отримає нову ліцензію, буде знято арешт з грошових коштів, або будуткусунені недоліки в його діяльності, підприємець зможе продовжити здійснення своєї підприємницької діяльності.

Остаточне припинення підприємницької діяльносгі означає неможливість її відновлення тим же суб'єктом підприємництва.

За ініціатором припинення підприємницької діяльності воно (припинення) поділяється на два види: добровільне та примусове.

Добровільним вважається таке припинення підприємницької діяльності, яке здійснюється з ініціативи самого суб'єкта підприємництва, його власника (власників чи уповноважених ними органів). Юридичними підставами добровільного припинення підприємницької діяльності є наступне:

1) рішення власника (власників чи уповноважених ними органів), інших осіб - засновників суб'єкта підприємництва чи їх правонаступників про припинення підприємницької діяльності;

2) досягнення мети, заради, якої було засновано підприємницьку діяльність:

3) закінчення строку, на який засновувалася підприємницька діяльність;

¹ Діяпо^начсмияш>оговіідупріттіенняпіліфікліііиііькоїлія.іьіісктівюрієшчііій

літературі вжинається термін..припинення суб'єкта підприємництва".

^: За умови, якщо суб'єкт пілпришниитва здійснює лише той вид діяльності, який

ліцензується.

4) визнання суб'єкта підприємництва банкрутом за його заявою. Примусове припинення підприємницької діяльності запроваджується з ініціативи інших осіб: суду, органів держави, що здійснюють контроль за здійсненням підприємницької діяльності, кредиторів суб'єкта підприємництва тощо. Юридичними підставами примусового припинення підприємницької діяльності є:

1) визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути;

2) провадження суб'єктом підприємництва діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;

3) невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону;

4) неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;

5) наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням;

6) визнання суб'єкта підприємництва банкрутом за заявою кредиторів;

7) зловживання суб'єктом підприємництва своїм монопольним становищем чи інші порушення законодавства України тощо.

За правовими наслідками остаточне припинення підприємницької діяльності юридичних осіб, у свою чергу, теж поділяється на два види: реорганізацію та ліквідацію.

При реорганізації, усі майнові права та обов'язки підприємця, що припиняє свою діяльність переходять до новоствореного суб'єкта підприємництва¹. Актами підприємницького законодавства України передбачено чотири способи реорганізації як виду припинення підприємницької діяльності: злиття, приєднання, поділ та перетворення.

Відповідно до ст. 59 Господарського кодексу України у разі злиття суб'єктів підприємництва усі майнові права та обов'язки кожного з них переходять до суб'єкта підприємництва, що утворений внаслідок злиття.

¹ Перехід прав та обов'язків віл однієї особи до іі ішої називається „правонаступ-нишвом".

У разі приєднання одного або кількох суб'єктів підприємництва до іншого суб'єкта підприємництва до цього останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаних суб'єктів підприємництва.

У разі поділу суб'єкта підприємництва усі його майнові права і обов'язки переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках до кожного з нових суб'єктів підприємництва, що утворені внаслідок цього поділу.

У разі перетворення одного суб'єкта підприємництва в інший до новоутвореного суб'єкта підприємництва переходять усі майнові права і обов'язки попереднього суб'єкта підприємництва.

При ліквідації, майнові права та обов'язки суб'єкта підприємництва, що припиняє свою діяльність, не переходять до новоство-реного суб'єкта підприємництва, оскільки такий не утворюється. Разом з тим, його майнові права та обов'язки можуть переходити до власника (власників) майна, що використовувалося у підприємницькій діяльності або до засновника (засновників) суб'єкта підприємництва.

Згідно з ст. 60 Господарського кодексу України ліквідація суб'єкта підприємництва здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником (власниками) майна суб'єкта підприємництва чи його (їх) представниками (органами), або іншим органом, визначеіпЧм законом. Ліквідацію суб'єкта підприємництва може бути також покладено на орган управління суб'єкта, що ліквідується.

Орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію суб'єкта підприємництва, встановлює порядок та визначає строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторами, що не може бути меншим, ніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію.

Ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта підприємництва, вмішує в друкованих органах масової інформації повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені строки. Одночасно ліквідаційна комісія вживає необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості суб'єкта підприємництва, який ліквідується, та виявлення вимог кредиторів, з письмовим повідомленням кожного з них про ліквідацію суб'єкта підприємництва. Ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта підприє-

мництва, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власникові або органу, який призначив ліквідаційну комісію.

Претензії кредиторів до суб'єкта підприємництва, що ліквідується, задовольняються з майна цього суб'єкта, якщо інше не передбачено законом. Черговість та порядок задоволення вимог кредиторів визначаються відповідно до закону.

Відповідно до ст. 112 Цивільного кодексу України у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги кредиторів задовольняються у такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом;

2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності;

3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів);

4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги.
Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі ви
мог, що належать кожному кредитору цієї черги.

Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог*кредиторів, заявлених своєчасно.

Претензії, що не задоволені через відсутність майна суб'єкта підприємництва, претензії, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо їх заявники у місячний строк після одержання повідомлення про повне або часткове відхилення претензії не звернуться до суду з відповідним позовом, а також претензії, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, вважаються погашеними.

Майно, що залишилося після задоволення претензій кредиторів, використовується за вказівкою власника.

Незалежно від того, добровільно чи примусово припиняється підприємницька діяльність, вона остаточно вважається припиненою лише після державної реєстрації припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця. Державну реєстрацію припинення підприємництва здійснюють ті

ж органи, які проводять державну реєстрацію заснування підприємницької діяльності (державну реєстрацію суб'єкта підприємництва). Підприємницька діяльність суб'єкта підприємництва є такою, що остаточно припинена, з дати внесення до Єдиного державного реєстру суб'єктів підприємницької діяльності запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Законодавство:

1. Конституція України від 28.06.1996 р.

2. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р.

3. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р.

4. ЗаконУкраїїш „Про статус народного депутата У кг«ії їй"віт 17.11.1992р.

5. Закон Україїш „Про статус депутатів місцевих раї" від 11.07.2002 р.

6. Закон України „Про боротьбу з корупцією" від 05.10.1995 р.

7. Закон України „Про господарські товариства" від 19.09.1991 р.

8. Закон України.. П ро фермерське і осіюдарство" віт 19.06.2003 р.

9. Закон України „Про державі іу реєстрацію юридичних осіб та фвичі іих осіб - підприємців" від 15.05.2003 р.

10. Закон України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 1.06.2000 р.

11. Закон України „Про патентування деяюгх видів підприємницької діяльності" від23.03.1996р.

12. Закон Україїш „Про зовнішньоекономічну' діяльність" від 16.04.1991 р.

13. Декрет Кабінету Міністрів України „Про податок на промисел" від 17.03.1993 р.

Література:

1. Господарське право: Підручник / В. К. Мамутов. Ї'.Я. Знаменський, К.С. Хахулін та ін.; І Іід ред. Мамугова В.К. - К.: Юрінком Інтер. 2002. -912с.

2. Щербина B.C. Господарське право: Підручник.-К.: Юрінком Інтер, 2003. - 480с.

3. Саиіахж'пюва Н. О. Підприємницьке право: І Іавч. посібішк. - К: А.С.К., 2001. -704с.

4. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України / Кол. авт.: Г.Л. Знаменський, В.В. Хахулін, B.C. Щербина та ін.; За jar. ред. В.К.Мамутова. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - 688с.

5. 7 еньков С'. О. Науково-пракгичний коментар до Господарського кодексу України: Від 16 січня 2003 р. - К.: А.С.К., 2004. - 720с.

Дата добавления: 2015-05-31