Органи, що встановлюють інвалідність

Інвалідність як міра втрати здоров’я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи Міністерства охорони здоров’я України.

Медико-соціальна експертиза визначає ступінь обмеження життєдіяльності людини, причину, час настання, групу інвалідності, сприяє проведенню ефективних заходів щодо профілактики інвалідності, реабілітації інвалідів, пристосування їх до суспільного життя.

Відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" МСЕК перебувають у віданні Міністерства охорони здоров’я України і проводять свою роботу за таким територіальним принципом:

- республіканська;

- Кримська, обласні, центральні міські (в містах Києві і Севастополі);

- міські, міжрайонні, районні.

МСЕК проводять роботу на базі лікувально-профілактичних закладів, які надають їм приміщення, медичне і господарське обладнання, необхідне для проведення експертизи хворих та зберігання документів, а також забезпечують їх санітарним автотранспортом для огляду хворих удома та здійснення контролю за виконанням індивідуальних програм реабілітації. Перелік необхідного обладнання й інвентаря затверджується Міністерством охорони здоров’я України.

1. 3агальна характеристика «Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Закон України від 14 січня 1998 р. Основи визначають принципи і загальні правові, фінан­сові та організаційні засади загальнообов'язкового державного
соціального страхування громадян в Україні.

Загальнообов’язкове державне соціальне страхування — це система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов’язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України.

Суб’єктами загальнообов’язкового державного соціального страхування є застраховані громадяни, а в окремих випадках — члени їх сімей та інші особи, страхувальники і страховики.

Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Коло осіб, які можуть бути застрахованими за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, визначається цими Основами та іншими законами, прийнятими відповідно до них.

Страхувальниками за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням є роботодавці та застраховані особи, якщо інше не передбачено законами України.

Страховиками є цільові страхові фонди з: пенсійного страхування; медичного страхування;

Об’єктом загальнообов’язкового державного соціального страхування є страховий випадок, із настанням якого у застрахованої особи (члена її сім’ї, іншої особи) виникає право на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг.

Основи стали базовим законом для розробки законів з окре­мих видів загальнообов'язкового державного соціального стра­хування, у яких відтворені їх основні положення.

1. Функції Міністерства праці та соціальної політики України.

Згідно Указу Президента України «Про Положення про Міністерство праці та соціальної політики України» вiд 30.08.2000 № 1035/2000 та Постанови КМУ «Про затвердження Положення про Міністерство праці та соціальної політики України» вiд 02.11.2006 № 1543. Основними завданням (функціями) Міністерства праці та соціальної політики є:

участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері зайнятості та трудової міграції, соціального захисту населення, у тому числі інвалідів, ветеранів війни, праці, військової служби та громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, соціального страхування, соціально-трудових відносин та здійснення нагляду за додержанням законодавства про працю, оплати, нормування та стимулювання праці, професійної класифікації робіт і професій, умов праці, пенсійного забезпечення, соціального обслуговування населення, колективно-договірного регулювання соціально-економічних інтересів працівників і роботодавців, розвитку соціального діалогу;
керівництво діяльністю державної служби зайнятості, проведення заходів, пов'язаних з ефективним функціонуванням ринку праці, сприяння раціональній, продуктивній і вільно обраній зайнятості, підвищенню якості і конкурентоспроможності робочої сили;
розроблення і здійснення заходів для посилення мотивації до праці, вдосконалення її оплати, організації та нормування;
забезпечення через систему підпорядкованих йому органів реалізації права громадян на соціальний захист шляхом своєчасного та адресного надання соціальної підтримки, в тому числі всіх видів державної соціальної допомоги, у разі втрати роботи, працездатності, досягнення пенсійного віку тощо;
забезпечення розвитку соціально-трудових відносин та захисту прав працюючих громадян шляхом здійснення державного нагляду за додержанням роботодавцями вимог законодавства про працю;

розроблення заходів, спрямованих на реалізацію політики грошових доходів населення;
розроблення заходів, спрямованих на подолання бідності, в тому числі проведення аналітичної роботи з моніторингу показників бідності та соціального розвитку;
забезпечення здійснення Пенсійним фондом України його функцій.

1. Умови пенсійного забезпечення наукових працівників за Законом від 01.12.98 г.

Згідно ст.24 ЗУ «Про внесення змін до Закону України "Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності» визначає ці умови, вони наступні:

Держава встановлює для наукових працівників державних наукових установ і організацій пенсії на рівні, який забезпечує престижність наукової праці та стимулює систематичне оновлення наукових кадрів.

Перелік посад наукових працівників державних наукових установ та організацій, перебування на яких дає право на одержання пенсії та грошової допомоги при виході на пенсію у порядку, встановленому цим Законом, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Пенсія науковому працівнику призначається за рахунок Державного бюджету України при досягненні пенсійного віку:

чоловікам - за наявності стажу роботи не менше 25 років, у тому числі стажу роботи науковим працівником не менше 20 років;

жінкам - за наявності стажу роботи не менше 20 років, у тому числі стажу роботи науковим працівником не менше 15 років.

Пенсії науковим працівникам призначаються у розмірі 80 відсотків їх середньомісячної заробітної плати за останні два роки. За кожний повний рік роботи понад стаж, визначений частиною третьою цієї статті, пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків середньомісячного заробітку.

Після виходу на пенсію науковий працівник може бути прийнятий на роботу в наукову установу за строковим трудовим договором (контрактом).

При виході на пенсію науковому працівнику видається грошова допомога у розмірі шести місячних посадових ставок (окладів) з урахуванням надбавок і доплат за наявності стажу роботи науковим працівником не менше:

для чоловіків - 12,5 років;

для жінок - 10 років.

Пенсія по інвалідності внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання науковому працівнику призначається в таких розмірах: інвалідам I групи - 80 відсотків заробітної плати наукового працівника; II групи - 60 відсотків заробітної плати наукового працівника.

Пенсія в разі втрати годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого наукового працівника (годувальника), які були на його утриманні (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), у розмірі 80 відсотків пенсії наукового працівника на трьох непрацездатних членів сім'ї, 60 відсотків - на двох непрацездатних членів сім'ї і 40 відсотків - на одного непрацездатного члена сім'ї. До непрацездатних членів сім'ї належать особи, зазначені в статті 37 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Право на призначення пенсії за цим Законом поширюється на наукових працівників державних наукових установ та організацій, які вийшли на пенсію до набрання чинності цим Законом. Перерахунок пенсій таким працівникам провадиться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

При переході наукових працівників на державну службу стаж наукової, науково-технічної або науково-педагогічної діяльності зараховується до стажу роботи державного службовця, а стаж роботи на державній службі зараховується до наукового при переході державного службовця на посаду наукового працівника.

Науковим працівникам, які зробили вагомий внесок у розвиток науки, можуть встановлюватися державні стипендії; для підтримки наукової молоді - стипендії для молодих учених відповідно до законодавства України.

Науковим працівникам, які мають науковий ступінь кандидата або доктора наук, для забезпечення умов для наукової діяльності надається в установленому законодавством порядку додаткова жила площа у вигляді кімнати (кабінету) або в розмірі до 20 кв. метрів. Зазначена додаткова жила площа оплачується в одинарному розмірі.

Дія цієї статті поширюється на науково-педагогічних працівників державних вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації.

1. Мінімальні та максимальні розміри пенсій з 1 березня 2005 року.

Мінімальний розмір пенсії з 01.04.2005 - 332 грн.

Максимальний розмір пенсії з 01.04.2005 – 3690 грн.

Обидва показники застосовувались згідно з Законом України «Про Державний бюджет на 2005 рік».

На сьогодні Закон «Про пенсійне забезпечення» гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв’язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення» з 1 січня 2007 року максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги та пенсій за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством), призначених (перерахованих) у 2006-2007 роках відповідно до цього Закону не може перевищувати 12 мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, а по інших категоріях пенсіонерів розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги та пенсій за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством), призначених (перерахованих) у 2007 році, не може перевищувати 10 тисяч гривень.

22/05/2008 Конституційним Судом України визнанено неконституційним (не відповідає конституції) положення ст. 27 ч.3. Тобто з цієї дати було відмінено максимальний розмір пенсії.

1. Порядок та умови призначення пенсій за віком.

Відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення» Право на пенсію за віком мають: чоловіки — після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки — після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Відповідно до ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» пенсії за віком у солідарній (страховій) системі. Особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками — 55 років та наявності страхового стажу не менше п’яти років.

Тобто, перша умова - це вік 55-60 років; друга загальна умова призначення пенсії за віком - це стаж роботи.

Багато категорій працівників мають право на пенсію на пільгових умовах. Робітники, які зайняті на роботах з особливо шкідливими й тяжкими умовами праці, список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників і за результатами атестації робочих місць, їм пенсія призначається на пільгових умовах зі зниженням пенсійної віку на 10 і скороченням стажу роботи на 5 років, тобто чоловікам із досягненням 50-річного віку та стажем роботи не менше 20 років, жінкам - відповідно 45 і 15 років.

Також знижено вік на п'ять років для працюючих на інших роботах зі шкідливими й тяжкими умовами праці за. списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників. У цьому разі пенсія за віком призначається чоловікам із досягненням 55 і стажем роботи не менше 25 років, жінкам - із досягненням 50 і стажем не менше 20 років. Для отримання пенсії за віком на пільгових умовах за списками №1 і №2 не обов'язково, щоб увесь трудовий стаж, необхідним для призначення такої пенсії, випадав на роботи, перелічені в цих списках.

Тим, хто працював на підземних роботах зі шкідливими умовам (список №1) пенсія за віком призначається на пільгових умовах, як не менше половини стажу.

1. 3агальна характеристика Закону України від 9 липня 2004 р. «Про недержавне пенсійне забезпечення».

Недержавний пенсійний фонд — юридична особа, створена відповідно до цього Закону, яка має статус неприбуткової організації (непідприємницького товариства), функціонує та провадить діяльність виключно з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійснює пенсійні виплати учасникам зазначеного фонду у визначеному цим Законом порядку

Визначає правові, економічні та орга­нізаційні засади недержавного пенсійного забезпечення в Україні та регулює правовідносини, пов'язані з цим видом діяльності.

Учасник недержавного пенсійного забезпечення — фізична особа, на користь якої сплачуються пенсійні внески до пенсійного фонду, страхової організації або на пенсійний депозитний рахунок до банківської установи і яка має право на недержавне пенсійне забезпечення на умовах і в порядку, визначених пенсійним контрактом, договором страхування або договором про відкриття пенсійного депозитного рахунку та цим Законом.

Суб’єктами недержавного пенсійного забезпечення є:

- недержавні пенсійні фонди;

- страхові організації, які уклали договори страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті;

- банківські установи, які уклали договори про відкриття пенсійних депозитних рахунків.

1. Загальна характеристика Закону України від 9 липня 2003р. «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Закон України від 9 липня 2003 р. "Про загальнообов'­язкове державне пенсійне страхування". Визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообо­в'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхо­вих внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, пе­редбачених законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за ра­хунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим осо­бам, членам їхніх сімей та іншим особам, які передбачені за­коном.

Застрахована особа — фізична особа, яка відповідно до цього

Закону підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування;

пенсійні виплати — грошові виплати в системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, що здійснюються у вигляді пенсії, довічної пенсії або одноразової виплати;

пенсія — щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім’ї у випадках, визначених цим Законом;

страховий стаж — період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов’язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;

страхові внески — кошти відрахувань на соціальне страхування.

1. Відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:

1) пенсія за віком;

2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов’язаного з роботою, інвалідності з дитинства);

3) пенсія у зв’язку з втратою годувальника.

2. За рахунок коштів Накопичувального фонду, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснюються такі пенсійні виплати:

1) довічна пенсія з установленим періодом;

2) довічна обумовлена пенсія;

3) довічна пенсія подружжя;

Дата добавления: 2015-05-31