Самостійна робота. Хлопоненко І. І. передав Столяренко М

Ситуація 8.

Ситуація 7.

Ситуація 6.

Ситуація 5.

Ситуація 4.

Ситуація 3.

Хлопоненко І. І. передав Столяренко М. М. за договором купівлі – продажу дачу, земельну ділянку, холодильну камеру та телевізор.

Визначить, за яких умов можуть бути дійсними ці правочини.

Неповнолітній Забелин В. В. подарував свій велосипед Збруєву Н. Н. але батько Забелина В. В. з цим не погодився і забажав повернути велосипед.

Проаналізуйте ситуацію і визначте можливі юридичні наслідки цього правочину.

Старцев П. П. знаходячись у стані алкогольного сп’яніння обміняв у Горобця Н. К. своє шкіряне пальто на півлітри горілки. На другий день він звернувся до Горобця Н. К. і зажадав повернення пальто.

Визначить можливі варіанти вирішення цієї ситуації і їх правові наслідки.

Захарова А. А. продала своїй знайомій Поповій В. в. старовинний наручний годинник за 15 тис грн., який дістався їй у спадщину від родичів. В подальшому з’ясувалось, що цей годинник вироблений не з дорогоцінних металів і має значно меншу ціну ніж та за яку він був проданий.

Визначить можливі варіанти вирішення даної ситуації і їх правові наслідки.

Глушак В. В. передарував своєму знайомому Сидорову П. П. дачу, яка складається із будинку та земельної ділянки.

Визначить, за яких умов цей правочин може бути визнаний дійсним і за яких нікчемним.

Для придбання ліків хворому сину Синицький М. М. продав Столяру Г. Г. свій гараж за незначну ціну, а потім зажадав розірвання цього договору купівлі - продажу.

Визначить можливі варіанти вирішення даної ситуації і їх правові наслідки.

Законспектуйте основні положення законодавства щодо визначення видів цивільних правовідносин, щодо розкриття поняття «правочин» та умов його дійсності і визначення правочинів нікчемними, оспорюваними.

Методичні рекомендації:

Для вирішення ситуацій практичного завдання студентам слід користуватись 1 главою першого розділу першої книги та главою 16 четвертого розділу першої книги Цивільного кодексу України. При цьому слід мати на увазі, що відповідно до ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання сторонами чи стороною в момент його вчинення вимог, закону, а зокрема ч. 1, 2, 3, 5. 6 ст. 203 ЦК. При цьому порушення ч. 4 ст. 203 ЦК щодо недодержання простої письмової форми не є підставою для визнання правочину недійсним, крім випадків передбачених законом але факти вчинення такого правочину може доказуватись тільки письмовими доказами. аудіо-, відеозапису та іншими доказами, крім свідчення свідків.

Правочин, недійсність якого встановлена законом, тобто (ст. 203 ч. 1, 2; 3, 5, б ЦК) є нікчемним правочином і визнання його недійсним судом не потребується. Якщо недійсність правочину законом прямо не встановлена то такий правочин є оспорюваним (заперечним) і може бути визначений недійсним судом за заявою заінтересованої особи. Це стосується випадків вчинення правочину малолітньою (ст. 221 ЦК) та неповнолітньою (ст. 22 ЦК) особами за межами їх цивільної дієздатності, чинення правочину обмежено дієздатною, особою (ст. 223) за межами її цивільної дієздатності та дієздатною фізичною особою (ст. 225 ЦК) у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, вчинення правочину особою внаслідок помилки, щодо обставин, які мають істотне значення (ст. 229 ЦК) обману (ст. 230 ЦК) та інше.

Нікчемний правочин, а також та оспорюваний правочин, який визнаний судом недійсним (ст. 236 ЦК) є недійсним з моменту його вчинення, а якщо за недійсним правочином виникнення прав та обов'язків передбачається у майбутньому, то настання їх у майбутньому припиняється.

Місцем вчинення одностороннього правочину є місце вираження волі сторони, а дво або багатостороннього - відповідно до ст. 647 ЦК України.

Дата добавления: 2015-05-31