Юридична природа і ознаки екологічного ризику

Екологічний ризик є різновидом більш широкої категорії ризику

У міжнародно-правовому значенні, зокрема відповідно до Директиви Ради Європейського Союзу від 9 грудня 1996 р. № 96/82-ЄС про стримування великих аварій, пов'язаних з небезпечними речовинами, ризик означає імовірність настання певної події за певних обставин та у певний час. Отже, він інтерпретується дещо ширше, як природна необхідність, як суб'єктивна категорія, що за своїм походженням не залежить від джерел, які продукують ризик, але підлягає кореляції. Водночас очевидно, що наведені визначення не відзначаються чіткістю, предметністю, оскільки не пов'язують категорію ризику з відповідними природними чи суспільними явищами, не вказують на об'єкти та носії ризику. А це має надзвичайно важливе значення для виявлення його справжньої природи, в тому числі правового характеру. У зв'язку з цим певний інтерес становлять міжнародно-правові акти, які пов'язують поняття ризику з категорією «небезпечні речовини», використання яких в силу їх властивостей може призвести до небажаних або непередбачуваних негативних наслідків, насамперед у відповідному середовищі (виробничому, побутовому чи природному), що загрожують здоров'ю та життю людей, які займаються відповідною діяльністю або перебувають чи проживають у межах дії та поширення небезпеки дії таких речовин чи їх сумішей. Відповідно до викладеного небезпека розглядається як властивість небезпечних речовин або фізична ситуація, що є потенційно небезпечною для здоров'я людей та навколишнього природного середовища.

Отже, носіями можливої небезпеки є різні речовини природного та штучного походження, а також їх суміші, здатні за певних природних та соціальних умов і обставин виявляти властивості, що створюють реальну загрозу здоров'ю і життю людини та навколишньому природному середовищу.

Сказане вище дає підстави констатувати, що екологічний ризик є важливою ознакою екологічної небезпеки (екологічно небезпечної діяльності), оскільки відображає її об'єктивну сутність — імовірність настання цього явища.

В узагальненому вигляді екологічний ризик це: 1) визначене чинним законодавством (нормативно-правовим порядком) виникнення правовідносин щодо здійснення екологічно небезпечної діяльності та встановлення особливого правового режиму запобігання екологічній небезпеці; 2) елемент юридичного складу як умова виникнення регулятивних правовідносин, спрямованих на забезпечення екологічної безпеки; 3) невід'ємна ознака екологічної небезпеки, шо дістає вияв у виникненні потенційної загрози життю та здоров'ю людини (населення, суспільства) через небезпечний стан довкілля, зумовлений природною стихією чи техногенними аваріями (катастрофами); в окремих ситуаціях це підвищена загроза для суспільства і біосфери (сфери життя), тобто для планетарної безпеки; 4) показник рівня екологічної безпеки та його класифікації і ранжування з метою регуляції поведінки відповідальних суб'єктів по забезпеченню безпечного функціонування природних і техногенних систем; 5) чинник, який обумовлює формування державної системи екологічної безпеки як складової національної та глобальної екологічної безпеки; 6) мотивація позитивно спрямованої екологічно безпечної діяльності та гарантія неухильного виконання вимог забезпечення екологічної безпеки; 7) суб'єктивно-усвідомлений намір та система і спосіб дій щодо взяття відповідальності за настання будь-якого ризику (випадкового, передбачуваного тощо) і підстава абсолютної (суворої) відповідальності за заподіяну екологічну шкоду (шкоду, заподіяну внаслідок прояву екологічної небезпеки), суб'єктивна сторона складу екологічних правопорушень; 8) кваліфікуюча ознака юридичної відповідальності за порушення вимог, норм і нормативів екологічної безпеки і юридична підстава для посилення покарання за екологічні правопорушення та екологічні злочини.

Отже, в юридичному аспекті екологічний ризик бажано розглядати як встановлену нормами екологічного законодавства обставину, з якою пов'язуються виникнення, зміна, припинення правовідносин по здійсненню діяльності з екологічно небезпечними об'єктами, що визначає формування і реалізацію спеціальної правооб'єктності фізичних, юридичних осіб та держави щодо запобігання, виявлення та усунення природної і техногенної загрози для довкілля, життя і здоров'я населення та особливий режим відповідальності за невиконання чи неналежне виконання вимог щодо забезпечення екологічної безпеки, у тому числі й за випадкове (імовірне) настання небезпеки. Закріплення запропонованих у цій статті положень у проекті Закону України про екологічну (природно-техногенну) безпеку дозволить підняти на новий рівень вирішення проблем екологічної безпеки та створення належного державно-правового механізму її забезпечення на локальному, місцевому, регіональному, державному та транскордонному рівнях.

Дата добавления: 2015-05-31