Право на судовий захист у позовному провадженні

Поняття і види заходів процесуального примусу

Процесуальні наслідки невиконання обов’язку з оплати судових витрат

якщо у строк, встановлений судом, позивач не сплатить судового збору, то позовна заява залишається судом без розгляду (це додаткова підстава для залишення позовної заяви без розгляду)

Якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі, тоді витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі. Так, наприклад, якщо позивачу було відстрочено сплату судового збору, тоді у разі задоволення позову, судовий збір стягується з відповідача на користь Державного бюджету України. Якщо ж у задоволенні позову буде відмовлено, тоді судовий збір стягується з позивача.

Цивільний процесуальний примус — не сукупність передбачених ЦПК заходів примусового впливу, які покликані забезпечити виконання обов'язків учасниками процесу та належне виконання завдань цивільного судочинства. Процесуальний примус включає різні за ступенем правові обмеження. Крім того, він повинен мати певні межі ефективності в механізмі правового регулювання цивільних процесуальних правовідносин, тобто бути оптимальним за результатами свого правового впливу.

Ст. 90 ЦПК Підстави і порядок застосування заходів процесуального примусу

1. Заходами процесуального примусу є встановлені цим Кодексом процесуальні дії, що застосовуються судом до осіб, які порушують встановлені в суді правила або протиправно перешкоджають здійсненню цивільного судочинства.

2. Заходи процесуального примусу застосовуються судом негайно після вчинення порушення шляхом постановлення ухвали.

Ст. 91. Види заходів процесуального примусу

1. Заходами процесуального примусу є:

1) попередження;

2) видалення із залу судового засідання;

3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом;

4) привід.

2. До однієї особи не може бути застосовано кілька заходів процесуального примусу за одне й те саме правопорушення.

Право на звернення до суду за судовим захистом прав та охороню- ваних законом інтересів — одне із важливіших конституційних прав громадян. Чинне цивільне процесуальне законодавство передбачає можливість реалізації права на судовий захист заінтересованими особами. Так, відповідно до ст. 3 ЦПК кожна особа має право в по- рядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Право на звернення до суду за судовим захистом — це інститут цивільного процесуального права, який регулює підстави та порядок порушення судової діяльності по захисту прав, свобод та інтересів. Процесуальні наслідки реалізації права на звернення до суду — ви- никнення судової діяльності по здійсненню правосуддя з цивільної справи і ухвалення судового рішення як результат цієї діяльності. Для цього інституту не має значення питання про характер судового рішен- ня — про задоволення заяви або про відмову у її задоволенні. Якщо у ході розгляду справи з’ясується, що особа, яка звернулася до суду, не має на це права, то справа повинна бути закрита або заява повинна бути залишена без розгляду. Коли особа звернулася до суду із заявою, то суддя повинен вирі- шити питання про наявність у даної особи права на звернення до суду за судовим захистом, тобто вирішити питання процесуального харак- теру, бо передумови права на звернення до суду за судовим захистом закріплені у цивільному процесуальному законодавстві. При вирішен- ні питання про відкриття провадження у справі суддя не може робити висновки матеріально-правового характеру. Безпідставна відмова у від- критті провадження у справі являє собою відмову у здійсненні право- суддя. Право на звернення до суду за судовим захистом може бути реалі- зовано заінтересованою особою лише у тому випадку, якщо нею буде додержано встановленого законом порядку звернення до суду за судо- вим захистом.

Дата добавления: 2015-05-31