Поняття норм права, їх структура та класифікація

Норма права — це загальнообов'язкове, формально визначене правило поведінки, встановлене або санкціоноване державою і забезпечене його примусовою силою.

Ознаки норм права:

1) загальнообов'язковість. Норми права розповсюджуються на всіх людей, незалежно від того, чи знайомі вони з цими нормами чи ні. Норми права обов'язкові для виконання, незалежно від покликання або невизнанні їх людьми;

2) формальна визначеність. Норми права чітко сформульовані і зафіксовані в офіційному джерелі права (нормативно-правовому акті, міжнародно-правовому договорі і т.д.). Норма права недвозначно визначає лінію можливої або належної поведінки свого адресата.

3) зв'язок з державам. Норми права або встановлюються державою (наприклад, шляхом ухвалення закону, видання підзаконного акту), або санкціонуються (признаються) державою (наприклад, шляхом ратифікації міжнародного договору). Крім того, виконання норм права забезпечується силою державного примусу.

4) системність. Кожна норма нерозривно пов'язана з іншими, утворюючи цілісну систему національного або міжнародного права. Будучи первинним елементом системи права, норма права сама є системою в мініатюрі, тобто має певну внутрішню організацію. У цій мікросистемі кожний з елементів має своє призначення.

Норму права складають наступні взаємозв'язані структурні частини (елементи):

А) гіпотеза — частина норми права, яка указує на умови (життєві обставини), при яких дана норма права вступає в дію;

Б) диспозиція — частина норми права, яка містить саме правило поведінки;

В) санкція — частина норми права, яка передбачає негативні наслідки у разі її порушення.

Т. ч., всі елементи норми права логічно витікають один з одного, утворюючи цільну впорядковану систему. Її можна уявити у вигляді словосполучення «якщо — то — інакше». Якщо (гіпотеза) існують певні обставини, то (диспозиція) слід прийняти наказану лінію поведінки, інакше наступлять (санкція) вказані несприятливі наслідки.

Класифікація норм права залежно від:

1) предмету правового регулювання розрізняють конституційні, кримінально-правові, цивільно-правові, адміністративно-правові норми і інші галузеві норми;

2) методу правового регулювання розрізняють імперативні норми (містять владні розпорядження, що не допускають ніяких відхилень, вони характерні для конституційного, адміністративного, кримінального права) і диспозитивні норми (їх розпорядження можуть варіюватися по розсуду учасників відношення, вони характерні для цивільного, сімейного, комерційного права).

3) характеру правового розпорядження, що міститься в нормі, розрізняють дозволяючі(надає адресату норми право зробити яку-небудь дію), зобов'язуючі(містить обов'язок адресата норми зробити якусь дію) і забороняючи(наказує утриматися від вказаної в нормі дії) норми.

4) часу дії розрізняють постійні і тимчасові правові норми. Наприклад, перші 14 розділів Конституції України містять постійні діючі норми, а XV розділ Конституції — норми тимчасової дії;

5) круга людей, на яких розповсюджується дія норми, розрізняють загальні і спеціальні правові норми. Наприклад, Конституція України містить загальні норми, що відносяться до всіх громадян, а Закон України «Про міліції» містить спеціальні норми, що стосуються тільки працівників міліції;

6) дії в просторі розрізняють загальні і локальні правові норми. Наприклад, Конституція України розповсюджується на всю територію країни (носить загальний характер), а Конституція Автономної Республіки Крим — тільки на один регіон нашої країни (носить локальний характер) — територію Криму;

7) по функціональній спрямованості розрізняють регулятивні(встановлюють права і обов'язки осіб) і охоронні(встановлюють вигляд і міру відповідальності за порушення прав і за невиконання обов'язків) норми.

Дата добавления: 2015-05-31