Загальні положення про правочин

Спадковий договір.

За спадковим договором одна сторона (набувач) зобов’язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

Відчужувачем у спадковому договорі може бути подружжя, один із подружжя або інша особа. Набувачем у спадковому договорі може бути фізична або юридична особа.

Спадковий договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Набувач у спадковому договорі може бути зобов’язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття.

Предметом спадкового договору може бути майно, яке належить подружжю на праві спільної сумісної власності, а також майно, яке є особистою власністю будь-кого з подружжя. Спадковим договором може бути встановлено, що в разі смерті одного з подружжя спадщина переходить до другого, а в разі смерті другого з подружжя його майно переходить до набувача за договором.

На майно, визначене у спадковому договорі, нотаріус, який посвідчив цей договір, накладає заборону відчуження. Заповіт, який відчужувач склав щодо майна, вказаного у спадковому договорі, є нікчемним.

Відчужувач має право призначити особу, яка буде здійснювати контроль за виконанням спадкового договору після його смерті. У разі відсутності такої особи контроль за виконанням спадкового договору здійснює нотаріус за місцем відкриття спадщини.

Спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень.

Спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу набувача у разі неможливості виконання ним розпоряджень відчужувача.

Правочин - це юридичний факт, який опосередковує домовленість двох чи більше осіб і спрямований на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.В залежності від того скільки осіб чинили дію правочини класифікуються на односторонні, двох сторонні, багатосторонні.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чибагатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка можебути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов’язки лише для особи, яка його вчинила.Односторонній правочин може створювати обов’язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов’язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Розрізняють три форми правочинів - це усна, проста письмова і письмова нотаріально посвідчена. Усна форма - це правочини, які виконуються у момент: їх чинення; коли юридичній особі, яка сплатила за товар чи послугу на основі усної домовленості, друга сторона видає документ, який підтверджує підставу сплати і суму грошових коштів; вкладання правочину на виконання договору, який укладений письмово. Письмова форма - фіксація змісту правочину в одному або кількох документах. Може бути єдиний документ або кілька документів. Проста письмова форма - документ, який завіряється державним нотаріусом. У простій письмовій формі вкладається договір між: юридичними особами; фізичними і юридичними особами; фізичними особами на суму, яка перевищує в 20 разів і більше неоподаткованих доходів громадян. Нотаріально посвідчена - договір про відчуження майна, договір про заставу нерухомого майна і транспортних засобів, про відчуження земельних ділянок, договір купівлі-продажу майна, державних ділянок, шлюбний договір, заповіт.

Дата добавления: 2015-05-31