Права подружжя на утримання

Поділ спільної сумісної власності подружжя.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку. Кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об’єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту.Об’єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя і внесені до сімейного бюджету або внесені на його особистий рахунок у банківську установу. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім’ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.. Якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У разі поділу майна частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім’ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування. Якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо між ними не був укладений письмовий договір.

Взаємне утримання подружжя — це обов'язок матеріально підтримувати один одного. Як правило, цей обов'язок виконується добровільно. У разі невиконання цього обов'язку чоловік, що потребує матеріальної допомоги, має право по суду вимагати надання аліментів від дружини (і навпаки), якщо він в змозі надати матеріальну допомогу. Сімейний кодекс визначає категорії осіб, що мають право вимагати аліментів:

1) непрацездатний чоловік;

2) чоловік, чиї доходи (заробітна платня, пенсія і інші доходи) нижче за прожитковий мінімум;

3) дружина в період вагітності і протягом трьох років після народження дитини (якщо дитина має пороки фізичного або психічного розвитку —- до досягнення дитиною шести років);

4) чоловік, з яким проживає дитина, до досягнення дитиною трьох років (якщо дитина має пороки фізичного або психічного розвитку - до досягнення дитиною шести років);

5) чоловік, з яким проживає дитина-інвалід.

Не має права на отримання аліментів чоловік, чия поведінка у шлюбі була негідною або що став непрацездатним у зв'язку із здійсненням ним умисного злочину. Розмір аліментів визначається судом з урахуванням матеріального і сімейного стану обох сторін.

Право на отримання аліментів припиняється у разі відновлення працездатності одержувачем, а також у разі реєстрації їм повторного браку.

Подружжя має право укласти договір про припинення права на утримання в замін придбання права власності на житловий будинок, квартиру або інше нерухоме майно або отримання одноразової грошової виплати. Такий договір підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.

Дата добавления: 2015-05-31