Поняття та структура правовідносин

Види правових норм

Це, по суті, класифікація правових норм. Класифікація норм права дозволяє краще визначити місце правових норм в системі права і їх взаємозв'язки; вияснити функції правових норм і їх роль в механізмі правового регулю­вання; вона дає схему шляхів і засобів правового впливу на суспільні відносини; можливість значно покращити правотворчу і правозастосовчу діяльність у державі.

Класифікація норм права на види є продовженням розгляду структури системи права, але на вищому рівні, ніж структура норми права. Найбільш повну класифіка­цію видів норм права дав проф. П. М. Рабінович (Львів). Для класифікації існує більше 7 критеріїв. Основні мож­на привести такі:

1) за функціональною роллю в механізмі правового ре­гулювання: а) первинні, відправні і вторинні (доповню-вальні). Всі вони неоднорідні і серед них можна виділити: норми-начала, норми-принципи, норми-аксіоми; норми-презумпції, норми-дефініції; б) норми-правила поведінки і діяльності людей та інших суб'єктів. Вони вказують на

права і обов'язки суб'єктів суспільних відносин, вид і мі­ру санкції за правопорушення; в) загальні і спеціальні; вони відрізняються за ступенем загальності і об'ємом (сферою дії). Наприклад, в кожному кодексі є розділи: загальна і особлива частина і відповідно види норм;

2) за предметом правового регулювання, або залежно від галузі права: конституційні, адміністративні, норми цивільного, трудового, кримінального, земельного, фі­нансового, екологічного, процесуального права тощо;

3) за методом правового регулювання: імперативні (владні приписи), диспозитивні (автономні), заохочуваль­ні (стимулюючі), рекомендуючі, закріплювальні (право-констатуючі);

4) за формою вираження припису правових норм, або залежно від встановлення і реалізації юридичних прав і обов'язків: управомочні, зобов'язувальні, заборонні, ка­раючі;

5) за суб'єктами правотворчості: норми представниць­ких органів державної влади, референдумів, глави держа­ви (Президента), органів державного управління, громад­ських об'єднань, органів місцевого самоврядування тощо.

Правовідносини — це врегульовані нормами права суспільні відносини, учасники яких виступають як носії суб'єктивних прав і юридичних обов'язків, що забезпечуються дер­жавою. Основні ознаки правовідносин: а) вони виникають на основі норм права; б) характеризуються наявніс­тю сторін, які мають суб'єктивні права та юридичні обов'язки; в) є видом суспільних відносин фізичних чи юридичних осіб, організацій і спільностей; г) здійснення суб'єктивних прав чи додержання юридичних обов'язків у правовідносинах контролюється і забезпечується державою. Правовідносини мають складну будову і охоплю­ють: суб'єктів; об'єкти; зміст правовідносин. Суб'єктами правовідносин уважають тих учасни­ків, які є носіями суб'єктивних прав і юридичних обов'язків. Суб'єкти правовідносин можна поділити на: фізичних і юридичних осіб; державні та громад­ські організації; різні спільності, громадянське суспільство. Суб'єкти правовідносин повинні володіти правосуб'єктністю, тобто здатністю бути носіями прав та обов'язків, здійснювати їх від свого імені та нести юридичну відповідальність за свої дії. Правоздатність — здатність суб'єкта бути носі­єм суб'єктивних прав і юридичних обов'язків. Дієздатність — здатність суб'єктів своїми діями набувати і самостійно здійснювати суб'єктивні права і виконувати юридичні обов'язки. Фізичні особи як суб'єкти правовідносин можуть бути громадянами України, іноземними громадяна­ми, особами без громадянства, їх також можна поді­лити на приватних осіб, посадових осіб і спеціальні суб'єкти. Юридичними особами визнаються організації, що мають особисте майно, можуть від свого імені набу­вати майнових та особистих немайнових прав, вико­нувати обов'язки та нести юридичну відповідальність за свої дії. Об'єкти правовідносин — ті реальні соціальні блага, що задовольняють інтереси й потреби людей і з приводу яких між суб'єктами виникають, змінюю­ться чи припиняються суб'єктивні права та юридич­ні обов'язки, їх поділяють на матеріальні, духовні блага, дії суб'єктів правовідносин, результат їхньої діяльності. Зміст правовідносин характеризується синтезом фактичного і юридичного. Юридичний зміст — суб'єктивні права та юри­дичні обов'язки суб'єктів правовідносин. Фактичний зміст — сама поведінка суб'єктів, їх­ня діяльність, у якій реалізуються суб'єктивні права та юридичні обов'язки сторін.

Дата добавления: 2015-05-26