Дати визначення поняттю спадкування. Визначити види спадкування

Ударение как суперсегментный признак и фонетическое слово как суперсегментная единица.

Теория открытого слога Бондарко

СГ

Фонетическое слово-отрезок речевой цепи, объединённый одним словесным ударением. «юго-запад». Границы фонетических слов могут не совпадать с границами словоформ и лексем (на пол, пришёл бы). Наряду с обязательными ударными словами имеются обычно и безударн (клитики). Безуд слово, примыкающее слева к удар, назыв проклитикой, справа –энклитикой. Иногда клитики могут перетягивать на себя ударения со знаменательных слов. Знаменательные слова, кот могут терять удар-е, назыв энклиноменами.

Ударение. Раздел лингвистики, изучющий природу и и функционирование ударения, назыв акцентологией. Ударение- это выделение в речи той или иной единицы в последовательности однородных единиц при помощи просодических средств. Различаются ударения: словесное, фразовое или синтагматическое, логическое. Функции ударения: Кульминативная, сигнификативна, делимитативная(разграничительная). Ударение – это выделение из группы одного слога. Это в разных языках достигается разными способами: 1) силой и интенсивностью артик-это динамич уд 2) долготой произношения-квантитативное3) движение голосового тона на фоне нейтрального тона прочих слогов. В СРЛЯ выделяется двухкомпонентное просодическое ядро слова, состоящего из ударного и предударного слогов. 2 эти слога отчётливо противопоставлены всем остальным. Ритмическа схема была описана ещё в конце 19 века русским лингвистом Потебнёй. Формула потебни: 112311. Итак, ударение в русском языке качественно-количественное. Кроме гл есть ещё и побочное ударение. Понимания его: 1) 1 ударение в сложных словах, состоящих из двух тактов(задаёт ту же схему редукции, что и главное). 2)указывает на чисто фонетическое выделение гл в длинных словах (краснопролетарская) схема редукции такая же. 3) усиление безуд гл, связанная с реализ на нём фразового акцента (з[ъ]мечательно). Ударение: свободное(может падать на любой слог слова). Связанное(кот приходится на какой-то определённый слог. Связное: фиксированное и ограниченное. Неподвижное ударение и удар подвижное(может перемещаться с основы на флексию).

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Реалізація права спадкування дає змогу забезпечити перехід майна, що належало померлому, до інших осіб. Зміст права спадкування включає в себе не лише можливість набувати у власність майно спадкодавця (можливість спадкувати), а й можливість для власника майна розпорядитися ним на випадок смерті (можливість заповідати).

Майно спадкодавця переходить до інших осіб в порядку правонаступництва. Правонаступництвом є форма переходу прав та обов'язків від однієї особи (правопопередника) до Іншої (правонаступника). Традиційно в цивільному праві виділяють два види правонаступництва - універсальне (повне) та сингулярне (часткове). При універсальному правонаступництві відбувається перехід всієї сукупності прав та обов'язків правопопередника до правонаступників за винятком тих, що нерозривно пов'язані з особою правопопередника. Натомість сингулярне правонаступництво полягає у переході до правонаступника не всього комплексу прав та обов'язків правопопередника, а лише певного його права.

Статтею 1217 ЦК України визначено два види спадкування: 1) за заповітом та 2) за законом.

Спадкування за заповітом виникає за умови складення заповіту у формі та в порядку, встановленому чинним законодавством, та прийняття спадщини спадкоємцями за заповітом. Спадкування за законом здійснюється за наявності таких підстав: відсутності заповіту; визнання заповіту недійсним; усунення спадкоємців за заповітом від права на спадкування в порядку ст. 1224 ЦК України; охоплення заповітом тільки частини спадкового майна; відмови спадкоємців за заповітом від прийняття спадщини (ст. 1273 ЦК України) та смерть спадкоємця за заповітом до відкриття спадщини, якщо заповідачем не було зроблено підпризначення спадкоємця за заповітом (ст. 1244 ЦК України).

Закон не забороняє спадкування однієї частини спадщини за законом, іншої - за заповітом. Таке спадкування виникає у разі охоплення заповітом лише частини спадкового майна або визнання заповіту частково недійсним. Відмова спадкоємця за заповітом від прийняття спадщини не позбавляє його права на спадкування за законом (ст. 1275 ЦК України). Одночасне спадкування і за законом, і за заповітом окремі автори називають "змішане спадкування".

Дата добавления: 2015-05-31