Поняття І значення трансакцІЇ

23. -

Поняття трансакції. У звичайному вживанні трансакція (лат. гташаопо) — це угода, операція. Поняття «трансакція» було введено в економіку Дж.Р. Коммонсом, який розглядав проблему економіч­ної організації в тісному зв'язку з проблемами конфлікту, взаємної залежності і порядку. Конфлікт інтересів егоїстичних індивідів уна­слідок обмеженості ресурсів — основна проблема соціального жит­тя. За твердженням Дж. Коммонса, важливий не фізичний, а право­вий контроль. Саме при трансакції здійснюється правовий контроль, а конфлікт інтересів індивідів, які залежать один від од­ного, вирішується у такий спосіб, що з'являється соціальна потреба в порядку. Отже, трансакції — це стратегічні відносини в ході еко­номічної діяльності, оскільки без них не могло б бути виробництва, споживання, покупки, продажу, інвестування і т.п. Тому Дж. Ком-монс оголосив власність, суть якої полягає в законному праві утри­мувати ким-небудь те, що йому необхідно, основою інституціона-льної економіки і проголосив трансакцію елементарною частинкою економічної діяльності і, отже, основною одиницею економічного аналізу. Трансакції — це не обмін товарами, а відчуження і привла­снення прав власності і свобод, прийнятих в суспільстві.

Розуміння змісту поняття трансакції необхідне, оскільки мож­ливе помилкове використання термінів «обмін», «контракт», «операція» як замінників поняття «трансакція».

Право свободи розглядається як окрема категорія. В цьому випадку використовується правова точка зору. Це пов'язано з тим, що право свободи не належать до категорії прав власності в юридичному сенсі, навіть якщо не обмежуватися континенталь­ною правовою традицією і врахувати особливості звичаєвого права. Разом з тим в рамках нової інституціональної економічної теорії права свободи цілком можуть розглядатися як підвид прав власності. Це обумовлено акцентом на стимули у визначенні зна­чення прав для пояснення дій економічних агентів і взаємодії між ними з приводу обмежених ресурсів.

Є й інший аспект визначення трансакції. Інститути забезпе­чують розповсюдження волі окремої людини за сферу, в рамках якої вона може впливати на навколишнє середовище безпосеред­ньо своїми діями, тобто за рамки фізичного контролю. Таке роз­повсюдження називається трансакціями на відміну від індивіду­альної дії як такої (акції) або обміну товарами.

Коли розглядається трансакція, то в явному вигляді повинні бути визначені обмеження, соціальний фон, або контекст, в яко­му вони (дії) розглядаються. Таким чином, трансакція — це дія, що породжена взаємодією між людьми.

У економічній теорії взаємодія між людьми розглядається на фоні таких ключових допущень, як обмеженість ресурсів, сліду­вання власним інтересам. От чому трансакція містить в неявній формі три моменти, що одночасно є віддзеркаленням трьох видів соціальних відносин: конфлікту, залежності і порядку. У першо­му наближенні конфлікт можна визначити як відносини взаємо-виключення з приводу використання обмеженого ресурсу. Взає­мозалежність — відносини, взаємне розуміння можливостей підвищення добробуту, що відбувається за допомогою взаємодії. Порядок — відносини, за допомогою яких визначається не тіль­ки сумарний виграш, але й його розподіл між зацікавленою сто­ронами.

Запропоноване визначення трансакції дозволяє аналізувати рі­зні форми господарської діяльності в рамках однієї і тієї ж систе­ми понять. Тим самим дане визначення — елемент загальної еко­номічної теорії з погляду можливостей аналізу альтернативних і (або) взаємодоповнюючих економічних систем.

Значення класифікації трансакцій полягає в тому, що вона по­казує можливості порівняльного аналізу дискретних інституціо-нальних альтернатив, опосередкованих обміном між економіч­ними агентами.

Дискретні інституціональні альтернативи — це сукупність си­стемно замкнутих (неподільних, взаємодоповнюючих) наборів правил, опосередкована взаємодія між людьми з приводу обме­жених благ.

Один з варіантів класифікації трансакцій був запропонований Дж. Коммонсом. Він виділяв три типи трансакцій: торгові, раціо­нування і управління.

У торговій трансакції для здійснення фактичного відчуження і привласнення прав власності і свобод необхідна обопільна згода сторін, заснована на економічному інтересі кожної з них відпові­дно до відносної переговорної сили, юридичним статусом і т.п.

Таким чином, в даній трансакції умовою привласнення блага є визнання контрагентом наявності цінності в речі не меншій, ніж та, яку має річ, що знаходиться в розпорядженні іншого. Торгова трансакція — єдина форма, в якій можливе дотримання умов си­метричності правових відносин між контрагентами.

Прикладами торгової трансакції можуть служити дії на ринку праці найнятого робітника і працедавця (або їх об'єднань), дії кредитора і позичальника на ринку тимчасово вільних грошових коштів. Кожна із сторін самостійно ухвалює остаточне рішення про участь в обміні, хоча останній може бути і несиметричним, якщо, скажімо, розрізненим підприємцям протистоїть сильна профспілка, або навпаки. З цієї точки зору торгова трансакція здійснюється між рівними у правовому відношенні, але не обов'язково рівними в переговорній силі, де-факто, сторонами.

Суть торгової трансакції полягає в обміні правами власності на основі добровільної угоди між сторонами, що обмінюються, внаслідок симетричності правових відносин, в яких опиняються дані економічні агенти.

У трансакції управління ключовим є відносини управління-підпорядкування, які передбачають таку взаємодію між людьми, коли право ухвалювати рішення належить тільки одній стороні (унаслідок делегування, узурпації, придбання і т.п.). Даний вид трансакцій існує у внутрішньофірмових відносинах, в бюрокра­тичних організаціях, а в ширшому плані — у внутрішньоієрархі-чних відносинах. Трансакції управління існують внаслідок того, що право на ухвалення рішення (право свободи (Дж. Коммонс) обмінюється на дохід, очікувана корисність якого повинна пере­вищувати ту, яка відповідає ринковій ставці заробітної платні на ринку. У зв'язку з цим умови контракту з найму робітників ради­кально відрізняються від інших добровільних контрактів, зумов­люючи необхідність виділення як особливого права свободи.

Типовими прикладами трансакції управління є взаємодія робі­тника і майстра, начальника і підлеглого, відповідно до формаль­них правил. У трансакції управління поведінка асиметрична, оскільки асиметричне правове положення сторін і, відповідно, асиметричні правові відносини. Об'єктами торгової трансакції є права на обмінювані блага. Об'єктом трансакції управління ви­являється поведінка однієї із сторін правових відносин.

Якщо трансакція відповідає своєму поняттю, майстер або на­чальник віддають команди, тим самим здійснюючи безпосеред­ньо свою волю, а робітники або підлеглі виконують їх незалежно від того, співпадає це з їх інтересами чи ні. Команда — односто­роннє обмеження набору допустимих дій, які можуть здійснюва­ти робітники і підлеглі.

У трансакції раціонування асиметричність правового поло­ження сторін зберігається, але місце сторони, що управляє, за­ймає, як правило, колективний орган, що виконує функцію спе­цифікації прав. Зокрема, складання бюджету компанії радою директорів, так само як і державного бюджету урядом і затвер­дження органом представницької влади, рішення арбітражного суду з приводу суперечки, що виникає між діючими суб'єктами, за допомогою якого розподіляється багатство, є трансакціями ра­ціонування. Одна сторона (рада директорів, суд) визначає права інших (керівники підрозділів, позивач і відповідач).

Разом з тим тут можливі звернення однієї сторони до іншої, які зовні можуть нагадувати переговори: для доказу можливо­сті привласнення або необхідності відчуження блага необхідно мати достатні підстави. Проте тільки одна сторона володіє ви­нятковим (формально) правом ухвалення остаточного рішення. Суб'єкт, що раціонує, зовсім не обов'язково володіє можливіс­тю визначати дії раціональними (як це відбувається в трансак­ції управління). На відміну від трансакції управління активну роль в реалізації прав свободи виконують претенденти на від­повідну частку багатства. На відміну від торгової трансакції переговори здійснюються у вигляді висунення аргументів, по­дачі прохань, красномовності. Таким чином, порядок дій в трансакціях управління і раціонування кожною із сторін ви­значає особливості отриманого результату.

Одні і ті ж операції можуть бути опосередковані різними ти­пами трансакцій залежно від правил, які упорядковують взаєми­ни між економічними агентами. Так, наприклад, якщо не існує обмежень на рівень відсотка, що стягується комерційними бан­ками, то надання й отримання кредиту — з обох боків переважає торгова трансакція. Більш того, якщо з боку попиту і з боку про­позиції діє достатньо велика кількість економічних агентів, то ці­на, що утворюється в результаті, сприйматиметься кожним з них як щось зовнішнє.

Коли держава встановлює максимальний рівень ставки відсо­тка і він виявляється ефективним (нижче потенційно рівноважно­го), то втрати в грошовому доході банку можуть бути компенсо­вані можливістю нав'язувати свою волю в ухваленні рішень, тобто використовувати трансакцію управління або самим встано­влювати правила, які визначають права тій або іншій категорії позичальників. Таким чином, відбувається «вкраплення» елемен­тів трансакції раціонування (або управління) в трансакцію, яка на перший погляд є торговою трансакцією.

При аналізі відносин між начальником і підлеглим трансакція управління доповнюється торговою трансакцією, що дозволяє говорити про існування хай імпліцитного, але контракту. На та­кому підході до аналізу внутрішньоієрархічних відносин в рам­ках централізованого господарства, була побудована концепція адміністративного ринку, економіка узгоджень, що використала­ся для пояснення організації обміну в рамках господарської сис­теми, що формально характеризується виключно централізова­ним порядком ухвалення рішень.

Визначення змісту трансакції, з'ясування її співвідношення з правилами як ключовими компонентами інституту дозволяють розглянути одну з найцікавіших проблем сучасної економічної теорії — проблему трансакційних витрат. Наведені вище види трансакцій дозволяють з'ясувати відмінність між поняттям «трансакція» і «обмін благами». Ключем для цього є абстрагу­вання від простору і реального часу, в якому протікають госпо­дарські процеси. Чистий обмін здійснюється миттєво і не має просторово-часової складової.

Очевидно, що «схожим» на обмін благом є тільки торгова трансакція. Відмінність між цією трансакцією і обміном благами стає очевиднішим, якщо розвести їх не тільки в часі, але й за ха­рактером відтворюваності. Якщо торгова трансакція — це при­власнення одних прав за допомогою відчуження інших, то обмін припускає операцію у фізичному виразі, тобто переміщення благ, значущість яких виражається у цінності прав на них. Ф'ючерсні операції — це найбільш чистий приклад трансакції на відміну від обміну, коли продається і купується тільки право на придбання або продаж товару в майбутньому, хоча останній може ще не іс­нувати, наприклад зерно (якщо операція відбувається навесні ТУ-го року про постачання відповідної партії зерна урожаю ТУ-го року в будь-який період в майбутньому за наперед обумовленою ціною).

При розмежуванні обміну благами і трансакції може бути та­кож використане подвійне значення поняття «товар», яке вкладав в нього Дж. Коммонс — технологічне і власницьке. Відповідно до здорового глузду, з рук в руки передається тільки певна кіль­кість товару в обмін на певну кількість грошей. Тим часом най­важливішим моментом даного процесу є подвійне відчуження і привласнення прав власності. Таким чином, пропонуються до покупки і продажу прав власності на товари, а не безпосередньо об'єкти прав власності. Відповідно ціна блага відображає не тіль­ки його цінність, засновану на фізичних характеристиках, але й цінність, пов'язану з набором відчужуваних і привласнюваних прав. Сформульований підхід до розмежування торгової трансак­ції і обміну благами кореспондує з поняттям б'юкененовського товару, який визначається як пара, що складається з «звичайно­го» товару (блага) і певної контрактної форми його покупки або продажу.

Дата добавления: 2015-05-26