Балахонский В.В

ФОНДОВАЯ ЛЕКЦИЯ

Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна осо­ба, яка не була членом сім'ї спадкодавця, але не менш як п'ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування.

У випадку настання спадкування за законом, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спад­кування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усу­нення їх від права на спадкування, неприйняття ними спад­щини або відмови від її прийняття, крім випадків, передбаче­них законом.

Перша черга:

Ø Діти спадкодавця

Ø Подружжя (чоловік або дружина)

Ø Батьки.

Друга черга:

Ø Рідні брати та сестри спадкодавця

Ø Його баба та дід із боку батька, так і з боку матері.

Третя черга:

Ø Рідні дятько та тітка спадкодавця.

Четверта черга:

Ø Особи, які проживали із спадкодавцем однією сім׳єю не менш як 5 років до часу відкриття спадщини.

П׳ята черга:

Ø Інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення

Ø Утриманці спадкодавця, які не були членами його сім׳ї.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти або не прийняти спадщину. Якщо спадкоємець постійно прожи­вав разом зі спадкодавцем, то на час відкриття спадщини він вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом термі­ну, встановленого ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

по дисциплине ФИЛОСОФИЯ

по направлению подготовки (специальности) 40.05.01 – Правовое обеспечение национальной безопасности

Тема № 11 «Научное познание: его уровни, методы и формы»

Обсуждена на заседании кафедры философии

и социологии

«» 2014 года

Протокол № 6

Санкт Петербург

Философия: Фондовая лекция / Научное познание: его уровни, методы и формы. – СПб: Санкт-Петербургский университет МВД России, 2014, 33с.

Краткая аннотация: Фондовая лекция отражает специфику и актуальность рассмотрения научного познания как философской проблемы; особенности научного познания мира; в ходе лекции рассматриваются формы, процедуры методы познания.

Рецензенты:

В.И.Стрельченко, доктор философских наук, профессор, заведующий кафедрой философии Российского педагогического университета им. А.И.Герцена, председатель Герценовского философского общества;

А.Г.Никулин, кандидат философских наук, доцент, ученый секретарь Ученого совета Санкт-Петербургского университета МВД России.

© Санкт-Петербургский университет

МВД России, 2014.

План лекции:

1.Особенности научного познания мира.

2. Методы, процедуры и формы научного познания.

3.Обьяснение, понимание и интерпретация.

Ключевые понятия:

Наука – сфера человеческой деятельности, ориентированная на выработку, теоретическую систематизацию и осмысление знаний о действительности.

Научный метод – система правил теоретической и практической деятельности, разработанных субъектом на основе закономерностей изучаемого объекта.

Познавательная процедура – совокупностью методов, ориентированная на достижение определенного исследовательского результата.

Объяснение – раскрытие сущности объекта, осуществляемое путем выяснения законов его существования и развития, при учете условий реализации этих законов в изучаемой реальности.

Понимание – усвоение субъектом новой информации, интеграция ее в систему имеющегося у него знания.

Интерпретация – операция мышления, состоящая в придании смысла любым проявлениям духовной деятельности человека, объективированным в знаковой или чувственно-наглядной форме.

Интуиция – непосредственное постижение истины без предварительных логических рассуждений

Дата добавления: 2015-05-31