Джерела права. Применение права - это деятельность компетентных органов по реализации правовых норм путем вынесения индивидуально-конкрет­ных предписаний

План.

Применение права - это деятельность компетентных органов по реализации правовых норм путем вынесения индивидуально-конкрет­ных предписаний.

Реализация права - это осуществление правовых предписаний в правомерном поведении граждан, их организаций, органов государства.

Без процесса реализации право утратило бы смысл, поскольку предписания, содержащиеся в нормативных актах, относятся к сфере должного; а действительность, сущее - это то, каким образом и насколько полно правовые нормы проведены в жизнь. Подвергая изучению правовую действитель­ность страны, внимание следует обращать не только на законодательство, но и на степень его реализации.

Правоприменительная деятельность необходима в тех случаях, когда для обеспечения полной реализации правовых норм требуется вмешательство компетентных органов. В литературе обычно указывают следующие основ­ные, наиболее характерные случаи, когда при соблюдении, исполнении и ис­пользовании права осуществляется еще и правоприменительная деятель­ность.

Юридическим итогом деятельности по применению права является правоприменительный акт. В правоприменительных актах закрепляются, оформляются решения, принятые в процессе применения права.

Все формы реализации права, так или иначе, связаны с толкованием, по­скольку правовые нормы носят общий, абстрактный характер, а применяются к конкретным ситуациям. Этой деятельностью вынуждены заниматься все субъекты права, однако наибольшее значение толкование имеет в правоприменительном процессе, в официальной юридической деятельности должно­стных лиц государственных органов.

Использованная литература:

1. Теория государства и права: курс лекций / под ред. Н.И. Матузова, А.В. Малько. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Юристъ, 2006.

2. Марченко, М. Н. Теория государства и права: учебник / М. Н. Марченко. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2008.

3. Теория государства и права: учебное пособие: в 2 ч. Ч. II: Теория права / кол. авт.: Ю. С. Кожевникова, Р. А. Кузнецов, В. И. Леушин и др. - Екатеринбург: Изд-во Уральского юридического института МВД России, 2007.

4. Венгеров, А. Б. Теория государства и права: учебник / А. Б. Венгеров. - 5-е изд., стереотип. - М.: Омега-Л, 2008.

5. Боброва Н.М. Гарантии реализации государственно-правовых норм. – Воронеж, 1984.

6. Ведерников Ю.А. Основные требования правильного применения норм советского права (на материалах МВД Украинской ССР): Автореф. дис... канд. юрид. наук. – Киев, 1990.

7. Галаган И.А., Василенко А.В. К проблемам теории правоприменительных отношений // Государство и право. – 1998. – № 3.

8. Гончаров В.Б., Кожевников В.В. Проблема усмотрения правоприменяющего субъекта в правоохранительной сфере // Государство и право. – 2001. – № 3.

1.Право-особливий вид соціальних норм.

2.Поняття, ознаки і суть права.

3.Правові норми: поняття, ознаки, структура та види.

5.Система права. Галузі та інститути права.

Використана література:

Шпиталенко Г.А., Шпиталенко Р.Б. Основи правознавства.- К.: Каравела, 2004, с.30-39.

1.Право-особливий вид соціальних норм.

Кожне суспільство має регулювати відносини між людьми. Таке регулювання та охорона суспільних відносин здійснюється за допомогою соціальних норм.

Соціальні норми — це історично зумовлені правила поведінки чи діяльності людей, що мають загальний характер, є результатом свідомої вольової діяльності людини і забез­печуються різноманітними засобами соціального впливу.

Види соціальних норм:

• Юридичні
• Моральні
• Корпоративні
• Звичаї, традиції

Правові (юридичні) норми посідають особливе місце в сис­темі соціальних норм. Ця особливість виражається в соціальній цінності права, в його ознаках і функціональній ролі у суспільстві.

Порівняльна таблиця правових та соціальних норм

Правові норми Інші соціальні норми

1) виникають разом із державою, встановлюються чи санкціонуються нею;

2) виражають волю доміну­ючої частини суспільства;

3) утворюють внутрішньо узгоджену цілісність, єдність (систему права);

4) існують у суспільстві як система норм;

1) існують у будь-якому суспільстві, встановлюються чи санкціону­ються іншими суб'єктами;

2) виражають волю різних верств населення;

3) можуть існувати і безсистемно, не будучи внутрішньо узгод­женими;

4) існують здебільшого у вигляді декількох відносно самостійних систем нормативного регулю­вання;

5) формулюють правила поведінки у вигляді прав та обов'язків; 6) формально визначені (зовнішньо об'єктиво­вані); 7) мають точно визна­чені межі дії; 8) забезпечуються державним примусом та іншими засобами.

5) виражаються не тільки через права та обов'язки, а й через загальні прин­ципи, цілі, гасла тощо;     6) зазвичай позбавлені формальної визначеності, можуть виражатись у будь-яких, не завжди фіксованих формах; 7) не завжди мають точно визначені межі дії;   8) забезпечуються звичкою, внутріш­нім переконанням, моральним, гро­мадським впливом та іншими поза-державними засобами.

Отже, право як особливий вид соціальних норм відрізняється від інших соціальних норм взаємозв'язком із державою, напрям­ками та способами впливу на суспільні відносини.

2.Поняття, ознаки і суть права.

В юридичній літературі право розглядають як загальносоціальне явище і як волевиявлення держави — юридичне явище.

Як загальносоціальне явище - це певні можливості (свободи) учасників суспільного життя, які об'єктивно зумовлюються рівнем розвитку суспільства і мають бути загальними і рівними для всіх однойменних суб'єктів

Як юридичне явище - це складна система, яка складається із загальнообов'язкових принципів, прав і норм поведінки, встановлених або санкці­онованих державою, які виражають волю домінуючої частини соціальне неоднорід­ного суспільства, спрямовані на врегулю­вання суспільних відносин відповідно до цієї волі і забезпечуються державою.

Ознаками права є:

• нормативність;

•вираження права в законах та інших джерелах права, які встановлюються державою;

• державне забезпечення;

• право — міра свободи людини, критерій її поведінки у суспільстві;

• загальнообов'язковий характер.

Отже, право слід розглядати як єдину, юридичне цілісну внут­рішньо узгоджену систему загальнообов'язкових норм поведінки, встановлених чи санкціонованих державою з метою регулюван­ня суспільних відносин.

3.Правові норми: поняття, ознаки, структура та види.

Правова норма — це загальнообов'язкове, формаль­но визначене правило поведінки, встановлене або санкціоноване державою з метою регулювання суспільних відносин і забезпечення його організацій­ною та примусовою діяльністю.

Правові норми характеризуються такими ознаками:

· державно-владною природою;

· загальнообов'язковим характером;

· представницько-зобов'язуючим характером;

· формальною визначеністю;

· особливою внутрішньою структурою.

Кожна правова норма має особливу структуру, яка включає такі елементи:

гіпотеза — частина норми права, яка описує умови, обстави­ни, з настанням яких можна чи необхідно здійснювати прави­ло, що міститься в диспозиції;

диспозиція — частина норми, яка описує суб'єктивні права та юридичні обов'язки особи, яка знаходиться в певній нормативно-регламентованій ситуації;

санкція — частина норми права, яка описує юридичні на­слідки виконання чи невиконання правила поведінки, перед­баченого диспозицією. Санкції можуть бути каральними (штрафними), відновлюючими чи заохочувальними (позитив­ними).

У кожній державі існує й постійно створюється значна кількість правових норм. Ця обставина вимагає поділу їх на певні види, групи відповідно до тієї чи іншої ознаки.

Дата добавления: 2015-05-31