Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм май­ном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Право власності в Україні

Правове регулювання права власності в Україні.

Право інтелектуальної власності в Україні.

Правове регулювання права власності в Україні.

План.

Використана література:

Шпиталенко Г.А., Шпиталенко Р.Б. Основи правознавства.- К.: Каравела, 2004, с.122-127.

Право власності - це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю во­лею, незалежно від волі інших осіб. Власникові на­лежать права володіння, користування та розпоряд­жання своїм майном.

Суб'єктами права власності є Український народ, фізичні та юридичні особи, інші учасники цивіль­них відносин, які є рівними перед законом.

	Власність народу України	Приватна власність	Комунальна власність	Державна власність
Суб'єкти
	Органи державної влади та місцевого самоврядування (від імені народу України)	юридичні особи	громади та утворені ними органи місцевого самоврядування	Органи державної влади
Об'єкти
				Майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна
	атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться на території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони	майно, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати	у тому числі грошові кошти, яке належить територіальним громадам

Закон забороняє власнику використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам сус­пільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Право власності визнається в Україні непорушним. Ніхто не може бути протиправне позбавлений цього права чи обме­жений у його здійсненні. Отже, особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випад­ках і в порядку, встановлених законом.

Юридична особа публічного права набуває права власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Спеціальними нормами ЦК України врегульовані питання набуття права власності на знахідку, бездоглядну свійську тва­рину, скарб, безхазяйну річ, новостворене майно, перероблену річ, а також порядок привласнення загальнодоступних дарів при­роди тощо. Окрему увагу у законодавстві приділено праву влас­ності на житло, земельну ділянку, а також речовим правам на чуже майно, чужу земельну ділянку.

Підставами припинення права власності ЦК визначає такі ви­падки:

1) відчуження власником свого майна;

2) відмови власника від права власності;

3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі;

4) знищення майна;

5) викупу пам'яток історії та культури;

6) викупу земельної ділянки у зв'язку із суспільною не­обхідністю;

7) викупу нерухомого майна у зв'язку з викупом з метою сус­пільної необхідності земельної ділянки, на якій воно розміщене;

8) звернення щодо стягнення на майно за зобов'язаннями власника;

9) реквізиції;

10) конфіскації;

11) ліквідації юридичної особи чи смерті власника та ін.

Реквізиція - примусове відчуження майна у власни­ка у разі стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії та за інших надзвичайних обставин з метою суспіль­ної необхідності (за умови попереднього або наступ­ного і повного відшкодування його вартості).

Конфіскація - позбавлення права власності на май­но за рішенням суду як санкція за вчинення право­порушення, що застосовується до особи. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно.

Законодавством визначено поняття спільної власності — на­лежність майна, що є у власності двох або більше осіб (співвлас­ників). Таке майно вважається спільним. Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Спільна власність вважається частковою, якщо дого­вором або законом не встановлена сумісна власність на майно.

Спільна часткова власність — це власність двох чи більше осіб із визначенням частки кожної з них у праві власності.

Спільна сумісна власність — це спільна власність двох або більше осіб без визначення частки кожної з них у праві власності.

Суб'єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом. Так, майно, набуте подруж­жям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю.

Власник, який має підстави передбачати можливість пору­шення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно зі ст. 387 ЦК України власник має право на витребу­вання майна із чужого незаконного володіння, від добросовіс­ного набувача, а також витребування грошей та цінних паперів на пред'явника тощо.

Дата добавления: 2015-05-31