Види гіпотез норм права

Структура норм права

Норма права як системне утворення має визначену структуру. Під структурою норми права розуміється внутрішня будівля норми і зв'язок її елементів. Структурними елементами правової норми є: гіпотеза, диспозиція, санкція.

Гіпотеза (обставини)- це частина правової норми, у якій міститься умова її реалізації. Наприклад, у карному праві як умови залучення до відповідальності виступають загальні ознаки суб'єкта злочину: визначений вік і осудність.

Диспозиція (дія)— це частина норми права, що формулює правило правомірного поводження або ознаки неправомірного поводження. У цивільному праві та ряді інших регулятивних галузей диспозиції виступають у вигляді правил правомірного поведінки. У карному праві та інших правоохоронних галузях більшість диспозицій містить ознаки заборонених діянь.

Санкція — це частина норми права, у якій зазначені правові наслідки: негативні або позитивні. У карному та адміністративному праві негативні санкції сформульовані як вид і міра покарання. Трудове право і ряд інших галузей як позитивні санкції передбачають заохочувальні заходи.

У теорії права розрізняють логічну і фактичну структури правової норми.

Обов'язковими елементами логічної структури норми права є гіпотеза, диспозиція, санкція. Зазначені елементи формують логічний зміст норми, яке можна виразити формулою: " Якщо при визначених обставинах (гіпотеза) суб'єкт зробить відому дію (диспозиція), те наступлять передбачені наслідки (санкція)

Питання про фактичну структуру норми є дискусійним. Одні вчені (Н.П.Томашевский, А.Ф.Черданцев та інші) вважають, що фактична норма права складається з двох елементів: гіпотези і диспозиції, або диспозиції і санкції. При цьому висловлюється думка, що гіпотеза кримінально-правової норми зливається з диспозицією. Інші автори (М.С.Строгович, П.Е.Недбайло) вважили, що фактична структура класичної норми права має тричленну будову.

Існує кілька видів гіпотез. Гіпотези правових норм можуть бути класифіковані по різних підставах:

1. За характером змісту розрізняють: загальні і конкретні гіпотези. Загальна (абстрактна) гіпотеза визначає умови дії норм загальними родовими ознаками.

Конкретна (казуїстична) гіпотеза встановлює спеціальні умови, при яких діє норма. Прикладом такої гіпотези є норми УПК, в якій перераховано обставини, при наявності яких кримінальна справа не порушується або припиняється.

2. За рівнем визначеності загальна гіпотеза може бути: абсолютно визначеною, абсолютно невизначеною або відносною.

Абсолютно визначена гіпотеза тільки указує факти, що обумовлюють дію норми, наприклад, терміни давнини.

Абсолютно невизначена - не вказує ніяких фактів, з якими зв'язане її дія, а надає право органам влади в необхідних випадках застосовувати правову норму.

Відносно визначена - містить указівку на обмежувальні умови дії норми, наприклад, застосування норми у воєнний час.

3. У залежності від підстави застосування правової норми гіпотези підрозділяються на однобічні і двосторонні.

Одностороння гіпотеза як підставу застосування норми передбачає тільки правомірне або неправомірне поводження.

Двосторонні гіпотези - містять указівка як на правомірне, так і на неправомірне поводження, що приводить у дію правову норму. При цьому передбачається, що наслідку залежать від характеру поведінки. Наприклад, при повторній неявці в суд по цивільній справі, якщо причина поважна, судовий розгляд відкладається; якщо причина неповажна, суд залишає позов без розгляду.

Дата добавления: 2015-05-31