Система права. Система права - його внутрішня будова, яка виражається в єдинстві і узгодженості діючих в державі правових норм і разом з тим в розподілі права на відносно

Система права - його внутрішня будова, яка виражається в єдинстві і узгодженості діючих в державі правових норм і разом з тим в розподілі права на відносно самостійні частини.

В структурі своїй кожна система права підрозділяється на приватне та публічне, в залежності від інтересів, що захищаються.

Для структури права характерні єдність складових частин, їх внутрішня диференціація, а також зв’зки між ними.

Система права має свій предмет правового врегулювання (сукупність якісно однорідних відносин у певній сфері життя) та метод (характер зв’язків між суб’єктами (підлеглість чи рівність), спосіб правового регулювання (примус, заборона, дозвіл, стимулювання), юридичні наслідки (винагорода, юр.відповідальність).

До структурних елементів слід відносити:

Галузь права - відносно самостійний підрозділ ситеми права, який складається з правових норм, що врегульовують якісно специфічний вид суспільних правовідносин, тобто об’єднані загальністю предмета та методу правового регулювання. (цивільне, кримінальне, трудове, земельне, конституційне...)

Підгалузь права - це складова частина галузі права, яка об’єднує норми права, які регулюють суспільні відносини певного виду. (авторське, винахідницьке, банківське право...)

Інситут права - це таке угрупування норм права певної галузі чи підгалузі, що регулює певний конкретний вид чи сторону однорідних суспільних відносин. (інститут права власності, деліктних зобов’язань...)

Є і вторинні угрупування системи права - комплексні галузі та інститути права (екологічне, господарське) та міжгалузеві комплекси (природоохоронне, морське...).

Для виділення в окрему галузь права необхідна специфіка предмету правового регулювання та методу.

66.Унітарна держава.

Унітарність - форма державного устрою.

Державний устрій - національна тпа адміністративно-територіальна будова держави, яка розкриває характер взаємозв’язків між його складовими частинами, між центральними та місцевими органами влади. Державний устрій розглядається з точки зору розподілу державної влади та державного суверенітету в центрі та на місцях, їх розподіл між складовими частинами держави. Форма державного устрою показує: з яких частин складається внутрішня структура держави; яке правове положення цих частин та які взаємо-відносини їх органів; як будуються відносини між державними та місцевими держ. органами; в якій держ. формі виражаються інтереси кожної нації, що проживає на території держави.

Унітарна держава - форма державного устрою, яка передбачає єдине, цільне державне утворення, яке складається з адміністративно-територіальних одиниць, що підвладні центральним органам влади та ознак суверенітету не мають.

Ознаки унітарної держави:

ÞЄдині органи, що здійснюють верховне керівництво місцевими органами.

ÞЄдине законодавство та Конституція.

ÞСкладові частини не є суверенними.

ÞДопускається автономія для національних меншин.

ÞЗовнішні стосунки через центральні органи.

ÞЄдине громадянство (як правило).

ÞЄдині та підвладні центру збройні сили.

ÞАдміністративно-територіальні одиниці можуть бути централізовані та децентралізовані (мати широкі повноваження самоуправління).

67.Поняття та ознаки державного суверенітету.

Сувереніте́т — виключне право здійснювати верховну владу у певній державі (рідше — на окремій території, над окремою групою осіб) незалежно від будь-кого (відповідно суверенітет частково тлумачиться як «повна незалежність»).

Проявляється у властивості державної влади самостійно видавати загальнообов’язкові для всіх членів суспільства правила поведінки, визначаючи і забезпечуючи єдиний правопорядок, права і обов’язки громадян, посадових осіб, державних, партійних, громадських організацій і органів.

Розділяють три види суверенітету:

-державний; -народний; -національний.

Існує повний, формальний і частково обмежений суверенітет.

68.Конституція України - місце в системі нормативно-правових актів

Сучасна система пpава Укpаїни складається із галузей права - адміністративного, фінансового, цивільного, тpудового, пpава соціального забезпечення, кpимінального, цивільно-пpоцесуального, кpимінально- пpоцесуального та ін. Сеpед них конституційне пpаво займає провідне місце. Пpовідна pоль цієї галузі пpава визначається такими фактоpами:

1) суспільними відносинами, які вона pегулює;

2) її джеpелом є Конституція, ноpми якої є висхідними для всіх галузей пpава;

3) вона встановлює основоположні пpинципи конституційного ладу, що є важливими ноpмами і для інших галузей пpава;

4) вона фіксує основні пpава і свободи людини і гpомадянина, pеалізація яких поpоджує пpавовідносини в інших галузях пpава;

5) вона встановлює пpинципи деpжавно-теpитоpіального устpою;

6) вона встановлює систему оpганів деpжавної влади, наділяє їх повноваженнями і визначає основні пpинципи їх діяльності;

7) вона pегулює сам пpоцес ствоpення пpава, визначає види пpавових актів.

Конституційні ноpми і пpинципи лежать в основі всієї поточної ноpмотвоpчої діяльності. Норми інших галузей пpава конкpетизують пpавила поведінки, що встановлені ноpмами конституційного пpава.

Дата добавления: 2015-05-31