Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Процесуальне право та його характеристика




Юридичний процес - система взаємопов’язаних правових форм діяльності уповноважених державних органів, посадових осіб, інших суб’єктів, що знаходить свій вираз у здійсненні операцій для вирішення юридичних справ, що викликають відповідні наслідки і врегульвуються процедурно-процесуальними нормами.

Є такі види юридичних процесів: установчий (формує, ліквідовує чи перебудовує органи держави, призначає чи звільнює посад. Осіб); правотворчий (готує, затверджує та офіційно проголошує норм.акти); правозастосувальний (розгляд та вирішення індивідуальних спорів); судовий (здійснює правосуддя); контрольний (спостереження та первірка на відповідність виконання та дотримання).

Процесуальне право покликане обслуговувати потреби ефективної реалізації норма матеріального права. Встановлюючи правові норми держава одночасно визначає форми їх здійснення, тим самим запроваджуючи нові норми - процесуальні, які є формами реалізації та прояву матеріальної норми та за сприянням яких здійснюються приписи матеріальних норм.

Тому процесуальне право регулює суспільні відносини, що виникають в процесі реалізації норм всіх галузей права, всіма суб’єктами. Отже, процесуальна система права - відносно самостійна від системи матеріального права, об’єктивно зумовлена, збалансована, внутрішньо не суперечлива сукупність процесуальних норм, що диференціюються на галузі, інститути та процесуальні норми.

Особливості процесуальної норми: визначає порядок; адресована суб’єктам у виді категоричного веління; обслуговує реалізацію матеріальної норми.


74. Теорії походження права.

Різні правові школи по різному трактують походження держави.

Природнича школа (Ціцерн, Русо, Лок, Гольбах): вважають, що окрім позитивного права, яке створює держава, існує і природниче право (чи то від Бога, чи то від іншого імперативу, що поза свідомістю та волею людей). Позитивне право повинно підкорюватись природничому, так як останнє є первинним.

Історична школа (Севіні, Пухта, Шталь): вважають, що право склалось поступово, подібно мові, незалежно від суб’єктивних поглядів законодвчої влади і держави. Законодавець лише фіксує те, що склалось як право. Право є продуктом народного духу, народного переконання. Народний дух поступово виявляє норми, що склались в праві.

Реалістична школа (Ієрінг): визначається одночасністю походження держави та права. Кожна правова норма тотожня інтересу, що її породжує. Держава є свідомим творцем права. Право є захищений державою інтерес, але належить не тому, хто виявляє волю, а тому, хто ним користується.

Соціологічна школа (Ерліх, Гаунд, Дюгі): вважають, що правова норма є зовнішнім виразником суспільного життя, але право стоїть вище держави, держава повинна підпорядковуватись праву, отже, право походить раніше держави.

Нормативіська школа (Штамлер): вважали, що право та держава - дві сторони одного явища.. Влада є право. Держава і право єдині.

Психологічна школа (Петражицький, Еліот): право є імперативно-атрибутивним відчуттям людини. Восонві його лежать еститичні емоції - етичне долженствование, тобто моральний обов’язок.

Матеріалістична школа (Маркс, Ленін...): право утворюється разом з державою і є виразом економічно пануючого класу. Право - буржуазне, так як воно не передбачає рівності для хворих, тому, що не передбачає рівності по праці.


75. Нормативно-правовий акт: поняття, правові ознаки, види.

Нормативно-правовий акт - встановлене і санкціоноване державою і в певному порядку загальнообов’язкове правило поведінки, що забезпечується силою державного примусу, а також має передбачену форму зовнішньо-юридичного виразу.

Ознаки нормативно-правового акту:

Þстворюється в результаті правотворчої діяльності конкретних органів держави чи всенародним волевиявленням;

Þв ньому вміщені лише норми права (цим він і відрізняється від актів ненормативного характеру);

Þоформляється у виді офіційного державного документу;

Þв ньому норми права групуються по певним структурним утворенням;

Þмають юридичну силу (чим відрізняються від джерел правознавства: доктрина, правові пам’ятки...)

Види нормативно-правових актів:

1. За юридичною силою:

Þзаконні; підзаконні.

2. По об’єму та характеру дії:

Þакти загальної дії;

Þакти обмеженої дії;

Þакти виключної дії.

3. По суб’єктам правотворчості:

Þакти законодавчої влади;

Þакти виконавчої влади;

Þакти судової влади.

4. По формі зовнішнього виразу:

Þномінальні (закони, укази, постанови...);

Þкодекси;

Þсводи законів;

Þустави, положення; основи законодавства.


76.Основні ознаки тоталітарної держави.

Тоталітаризм-Форма панування, що регламентує всі сфери суспільного існування, а також не визнає незалежність від держави таких окремих сфер приватного і суспільного життя, як — економіка, релігія, виховання, сім'я, тощо.

Карл Фрідріх і Збігнєв Бжезінський, на основі порівняння, сформулювали низку визначальних ознак тоталітарного суспільства:

-Наявність однієї всеохоплюючої ідеології, на якій побудована політична система суспільства.

-Наявність єдиної партії, як правило, керованої диктатором, яка зливається з державним апаратом і таємною поліцією.

-Вкрай висока роль державного апарату, проникнення держави практично в усі сфери життя суспільства.

-Відсутність плюралізму в засобах масової інформації.

-Жорстка ідеологічна цензура всіх легальних каналів надходження інформації, а також програм середньої і вищої освіти. Кримінальне покарання за поширення незалежної інформації.

-Велика роль державної пропаганди, маніпуляція масовою свідомістю населення.

-Заперечення традицій, зокрема традиційної моралі, і повне підпорядкування вибору засобів поставленим цілям (побудувати «нове суспільство»).

-Масові репресії і терор з боку силових структур.

-Знищення індивідуальних громадянських прав і свобод.

-Централізоване планування економіки.

-Майже всеосяжний контроль правлячої партії над збройними силами та розповсюдженням зброї серед населення.

-Прихильність експансіонізму.

-Адміністративний контроль над здійсненням правосуддя.

-Прагнення стерти всі кордони між державою, громадянським суспільством і особистістю.


77.Порядок прийняття законів.Стадії законодавчого процесу.

Законодавча діяльність, як і правотворення в цілому, ґрунтується на принципах верховенства права, демократизму, гласності, врахування громадської думки, плановості, системності, наукової обґрунтованості законодавчих рішень, визнання людини найвищою соціальною цінністю.

Законодавчий процес складається:

1) законодавча ініціатива — звернення суб'єктів, визначених Конституцією України, до Верховної Ради України стосовно прийняття нового закону або зміни чинного закону, яке здійснюється шляхом подання на розгляд Верховної Ради України законодавчої пропозиції чи проекту закону.

2) підготовка проекту закону до розгляду його Верховною Радою України. Основними етапами підготовки є прийняття рішення щодо підготовки проекту, організаційно-технічне та фінансове забезпечення підготовки проекту, розробка концепції законопроекту, підготовка тексту проекту закону та додатків до нього, наукова експертиза проекту закону, подання закону на розгляд Верховної Ради України суб'єктом права законодавчої ініціативи.

3)розгляд і обговорення проекту закону Верховною Радою України. Законопроекти розглядаються на пленарних засіданнях Верховної Ради України, як правило, в першому, другому, третьому читаннях.

4)прийняття закону Верховною Радою України.

5)введення закону в дію. Одночасно з прийняттям закону Верховна Рада України вирішує питання щодо умов введення його в дію, тобто визначення строку, порядку, умов набрання чинності законом. Введення в дію закону визначається у прикінцевих чи перехідних положеннях закону.

 


78 Поняття правовідносин. Елементи правовідносин.

Правовідносини - це такі суспільні відносини, в яких сторони пов’язані між собою взаємними юридичними правами та обов’язками, що охороняються державою.

Ознаки правовідносин:

1. Складаються на основі правових норм;

2. Учасники наділені взаємними правами та обов’язками;

3. Носять усвідомлено вольовий характер;

4. Забезпечуються примусовою силою держави.

Структура правовідносин: суб’єкт, об’єкт, зміст (права та обов’язки сторін), та підстави виникнення, зміни та припинення.

Суб’єкт - окрімі індивіди та організації (юридичні та фізичні особи), які у відповідності з нормами права є носіями суб’єктивних прав та обов’язків. Особливими суб’єктами виступають держава, народ, нація в цілому. Суб’єкти повинні бути правосуб’єктними.

Об’єкт - то, на що направлені правовідносини. Так одні вчені вважають, що це є поведінка людей, а інші, що це певні блага на які направлені правовідносини.

Зміст - права та обов’язки сторін.

Суб’єктивне право - надана та охоронювана державою можливість суб’єкта за своїм баченням задовільняти ті інтереси, що передбачені об’єктивним правом.

Юридичний обов’язок - це передбачена законом та охоронювана державою необхідність вимушеної поведінки учасників правовідносин, в інтересах управомоченого суб’єкта.

Підстава виникнення, зміни та припинення - юридичний факт - конкретна життєва обставина. Вони поділяють на факти події та дії (юридичні акти, юридичні вчинки та правопорушення).


79.Тлумачення правових норм: поняття та мета.

Поняття тлумачення права охоп­лює єдність двох процесів: усвідомлення і роз'яснення змісту норм права, держ волі, яка в ній виражена. Усвідомлення — це внутрішній розумовий процес, що не виходить за межі свідомості самого інтерпретатора. Роз'яс­нення — це викладення сенсу і змісту державної волі і вираження її назовні. Т лумачення норм права — це діяльність суб'єктів щодо усвідомлення і роз'яснення змісту правових норм. Необхідність тлумач: а) невідповідність юрид норм фактичним умовам життя; б) юрид норми часом містять спец правові поняття, визначення, які мають багатозначний ха­рактер; в) у нормах права часом використовуються оцінні поняття, що виража­ють лише соціальне значення тих чи інших явищ; г) нерідко зустрічаються нечіткість, недбалість, недогляд правотворчих органів при оформленні своїх думок у нормах права; д) необхідність тлумачення норм права іноді випливає із змісту самого нормативного акта. Розрізняють такі види та способи тлумачення правових норм. За суб поділяється на офіційне та неофіційне. Для виявлен співвідношу між текстуал виразом правов норми і її дійсним змістом застосов тлумач з точки зору обсягу і змісту: буквальне, розширювальні і обмежувальне. Ще є такі види: мовне, логічне, систематичне і історичне тлумачення. Мета тлумачення полягає у з'ясуванні змісту того, що мав на увазі законодавець, видаючи норма­тивний акт. Отже, тлумачення норм права — інтелектуально-вольова діяльність суб'єктів права зі з'ясування й роз'яснення змісту норм права з метою їх найбільш правильної реалізації, яка може виражатися в особливому акті


80.Юридичні особи як суб’єкти правовідносин.

Юриди́чна осо́ба — суб'єкт права, здатний від власного імені набувати права і обов'язки, за умови реєстрації у встановленому законом порядку. Організація (організаційна форма), що має відокремлене майно, здатна від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачем та відповідачем в суді, арбітражному (господарському) або третейському суді.

Ознаки юридичної особи

1)Участь у цивільному обороті від свого імені.

2)Юридична особа не є будь-яким колективним суб'єктом. 3)Наявність відособленого майна.

4)Обмежена відповідальність.

Правоздатність і дієздатність юридичних осіб здобуваються одночасно, виникають із моменту державної реєстрації юридичної особи.

Види юридичних осіб:

Підприємницькі юридичні особи:

-господарське товариство -колективне підприємтво

-приватне підприємство

-дочірнє підприємство

-державне підприємство

-казенне підприємство

-комунальне підприємство

Непідприємниькі юридичні особи:

-кредитна спілка

-установа (юридична особа, створена державою або органом місцевого самоврядування для здійсення відповідної публічної функції)

-споживчий кооператив

-громадська організація -політична партія -благодійна організація -релігійне об'єднання -об'єднання співвласників житла -міжнародна організація і т.д.





Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-31; Просмотров: 431; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.051 сек.