Класифікація правових відносин

Наявні в суспільстві правовідносини поділяються:

1. За функціональною спрямованістю норм права — на регулятивні (коли поведінка суб’єкта правовідносин повністю відповідає нормам права, норми її регулюють) та охоронні (виникають з факту неправомірної поведінки як негативна реакція держави на правопорушення у формі державного примусу).

Регулятивні відносини, у свою чергу, поділяються на правовідносини активного типу (виражають регулятивно-динамічну функцію права, складаються на основі зобов’язуючих або уповноважуючих норм права) і правовідносини пасивного типу (виражають регулятивно-статичну функцію права, складаються на основі норм-заборон).

2. За рівнем індивідуалізації суб’єктів — відносні, в них точно визначені права і обов’язки учасників так само, як і самі учасники (наприклад, кредитор і боржник, покупець і продавець, суддя і підсудний тощо), та абсолютні — в цих правовідносинах визначена лише одна сторона — уповноважена, а всі інші (“всякий і кожний”) є зобов’язаними відносно цієї особи (наприклад, власник майна, а всі інші особи зобов’язані утримуватись від порушення його права власності. Те саме можна сказати і про право на життя). Ці два види правовідносин можна назвати конкретними. Їх завдання — обслуговувати повсякденні потреби, запити, інтереси людей. Такі відносини безперер-вно виникають, змінюються і припиняються.

Ще за цією ознакою виділяють загальнорегулятивні відносини, що, на відміну від конкретних, виражають юридичні зв’язки більш високого рівня між державою і громадянами. Вони виникають на основі норм Конституції і є базовими, вихідними для галузевих правовідносин. Характеризуються наступними ознаками: виникають головним чином на підставі норм Конституції та інших фундаментальних нормативно-правових актів (наприклад, Кримінального кодексу); носять загальний, а не індивідуалізо-ваний і деталізований характер; є постійними або досить тривалими; опосередковують найважливіші, основоположні суспільні відносини; виражають загальне правове положення (статус) суб’єктів; виникають безпосередньо із самих законів; є первинними, базовими, служать передумовою для виникнення і функціонування різноманітних конкретних відносин. Загальнорегулятивними можна також визнати відносини, що вини-кають на основі норм міжнародного права у сфері прав людини.

3. За галузями права — конституційні, шлюбно-сімейні, адміністративні, кримінально-процесуальні, трудові, цивільні тощо. За галузе-вою ознакою можна виділити правовідносини матеріальні і процесуальні. Матеріальні правовідносини виникають на основі норм матеріального права і регулюють суспільні відносини безпосередньо. Процесуальні правовідносини виникають на основі норм процесуального права і носять організаційний характер.

4. За кількістю суб’єктів — прості (беруть участь два суб’єкти) та складні (правовідносини між трьома і більше суб’єктами).

5. За розподілом прав і обов’язків між суб’єктами — односторонні, кожна сторона має або лише права, або лише обов’язки (наприклад, громадянин зобов’язується сплачувати податки, а держава має право їх отримувати) та двосторонні, кожна сторона має і права, і обов’язки (наприклад, покупець і продавець. Таких відносин більше).

Односторонніми і двосторонніми правовідносинами також називають відносини, в яких бере участь відповідно один суб’єкт (наприклад, заповіт або дарування є односторонньою угодою), або два чи більше (купівля-продаж тощо).

6. За волевиявленням сторін — договірні, для виникнення цих правовідносин потрібна згода як уповноваженої, так і зобов’язаної сторін (договір купівлі-продажу), та управлінські, для виникнення їх потрібна згода лише однієї уповноваженої сторони (накладання штрафу).

7. За тривалістю у часі — короткострокові (купівля-продаж) і дов-готривалі (шлюб, громадянство).

Дата добавления: 2015-05-31