Структура, види і норми юридичної етики

Юридичну етику можна назвати моральним кодексом юристів різних спеціальностей.

Предметом юридичної етики є ставлення спеціаліста до смислу і цінностей права, законодавчих норм, правил і реалізація цього ставлення в професійній діяльності; професійно-моральні стосунки юриста з колегами, клієнтами, державою.

У структурі юридичної етики виділяють загальну й особливу частини (судова етика).

Загальна частина вивчає предмет, метод, систему категорій та завдання юридичної етики, моральний зміст норм права, проце­суальних дій. Особлива частина пов'язана з реалізацією функцій юриста, вивчає умови застосування та специфіку функціонування моралі при виконанні ним службових обов'язків.

Судова етика — це наука про застосування загальних норм моралі у специфічних умовах діяльності суддів, прокурорів, слідчих, адвокатів; про дотримання моральних принципів і ви­мог у розслідуванні і вирішенні справ суду. її предмет - вивчення практики застосування норм моралі у правовому процесі та всіх сферах діяльності суду.

Завдання юридичної етики:

- гуманізувати мораль юристів; орієнтувати їх на дотриман­ня моральних вимог, забезпечення справедливості, захисту прав, свобод, честі та гідності громадян і своїх власних;

- дати теоретичне обгрунтування принципам загальнолюдської моралі (обов'язок і відповідальність) у праві;

- з'ясувати моральний зміст таких принципів правосуд­дя, як законність, презумпція невинуватості, прилюдність, незалежність суддів, інших працівників правосуддя, їх підкорення закону;

- обґрунтувати моральні засади діяльності юриста взагалі та прокурора, адвоката, слідчого, судді зокрема;

- виробити рекомендації щодо розвитку в них моральної свідомості;

- обґрунтувати шляхи підвищення правової культури у судочинстві;

- вивчити моральні стосунки учасників кримінального про­цесу.

Категорії професійної етики юриста можна розділити на три класи: сутнісний, структурний і функціональний.

Сутнісний включає основні моральні цінності: професійний обов'язок юриста, його справедливість, доброту, совісність і чесність.

Структурний характеризує моральні засади діяльності юри­ста з боку внутрішнього взаємозв'язку компонентів, що її утво­рюють: професійна моральна свідомість юриста, моральні сто­сунки, моральна практика, моральні погляди, ідеї, переконання, норми, правила, принципи поведінки.

Функціональний розглядає мораль як процес регулюван­ня суспільних відносин, встановлює критерії моральності у поведінці та діях особистості через моральну практику, показує рівень морального розвитку юриста і правоохоронних органів: професійні моральні якості юриста, професійна мета юриста, моральна відповідальність, моральний вибір, моральна свобода, моральна істина, моральні засоби діяльності.

Моральні якості юриста: гуманність, терпимість, спра­ведливість, витримка, патріотизм, вірність громадянському, професійному обов'язку, громадянська мужність, чесність, непідкупність, принциповість, непримиренність до порушень правопорядку, законності; безкомпромісність у боротьбі з ними, висока моральність, організованість, дисциплінованість, відповідальне ставлення до дорученої справи.

Отже, діяльність юриста базується на загальних моральних і морально-правових принципах гуманізму (визнання людини найбільшою цінністю, вимога поваги до неї, піклування про неї, її захист), справедливості ((слово „юстиція" латинською означає „справедливість"), що змушує встановлювати відповідність між заслугами та їх визнанням, правами і обов'язками, злочином і по­каранням, метою і засобами), законності (підкорятися лише зако­ну, керуватися тільки законом, не піддаватися тиску), патріотизму (любов до Батьківщини, народу, гордість за культуру і досягнення, захист народу і закону), незалежності, гласності тощо. Принципи моралі - це світоглядні орієнтири моральної свідомості. Вони об'єднують моральні норми і є основою сталої поведінки людей.

Вітчизняний курс юридичної етики не може сьогодні роз­виватися поза найважливішими деонтологічними документами Міжнародної Асоціації Юристів (МАЮ) і європейських форумів правознавців, центром уваги яких, в основному, є захист прав лю-

дини. Найбільш активною фігурою у сфері надання допомоги у захисті прав людини визнається адвокат.

Етичні принципи діяльності судців, слідчих і адвокатів ма­ють істотні особливості, які необхідно враховувати при побудові навчальноїдисципліни.Отже, виникаєнеобхідністьсистематизації юридичної етики за спеціалізацією, за рівнем регулювання і фор­мальними ознаками.

Особлива частина дає уявлення про значення і роль етичних категорій стосовно спеціалізованих інститутів юридичної професії.

За ознаками спеціалізації юридичну етику потрібно поділити на:

- слідчу етику, що досліджує і розвиває спектр морально-етичного регулювання поведінки слідчого стосовно учасників слідчо-оперативного процесу, з колегами, а також позз¹ межа­ми служби; '*

- суддівську етику, що досліджує і розвиває спектр морально-етичного регулювання офіційних стосунків судді з учасни­ками судового процесу, з колегами по роботі і професії, з клієнтами суду, а також поза службою;

- адвокатську етику, яка досліджує і розвиває спектр морально-етичного регулювання поведінки адвоката з коле­гами, суддями, слідчими, процесуальними супротивниками у слідчо-судовому процесі; відносини з клієнтами;

- етику нотаріуса, присвячену досить делікатній і прискіпливій роботі спеціалістів цієї галузі;

- етику юрисконсульта, який виконує схожі функції, однак має відмітні ознаки, притаманні лише цій професії.

Статус і функції судді та слідчого визначаються Законами „Про судочинство", „Про статус суддів", цивільним процесуаль­ним і кримінально-процесуальним кодексами, що докладно ре­гламентують кожен крок у процесі виконання ними службових обов'язків.

Найчастіше ці офіційні акти містять і етичні вимоги, що дозволяє визнати наявність офіційної етики. У Законі України

„Про статус судців", прийнятому 15 грудня 1992 p., міститься ви­мога до судді „не допускати вчинків і будь-яких дій, що ганьблять звання судді і можуть викликати сумнів у його об'єкгивності, неупередженості і незалежності". Це норма Закону. Однак ця вимога має й етичний характер, вимагаючи від судді високої моралі та честі. Кримінально-процесуальний Кодекс України (п. 16 ст. 48) встановлює, що „захисник не має права розголошува­ти інформацію, що стала йому відомою у зв'язку з виконанням професійних обов'язків". Безперечно, що ця офіційна вимога має не тільки юридичний зміст, але й ґрунтується на етичних нормах.

Офіційна етика - це етичні вимоги, що містяться в право­вих нормах, невиконання яких може мати юридичні наслідки (звільнення з посади, відсторонення від справи).

Поияд з етичними вимогами, адресованими офіційною ети­кою юристові будь-якої спеціалізації, існують правила, що регу­люють взаємини всередині груп юристів кожної професії - корпо­ративна етика (суддівська, слідча, адвокатська).

Корпоративна етика - це сукупність етичних правил, що містяться в документах, прийнятих добровільно представниками будь-якої професії, галузі, громадського об'єднання, й обов'язкові для виконання особами, що є членами професійного, галузевого чи іншого локального об'єднання, яке ухвалило цей документ.

За рівнем формальних вимог юридична етика може бути представлена документами таких рівнів:

- міжнародний - вимоги якого сформульовані та викладені в актах, прийнятих на міжнародних форумах юридичної громадськості, що обов'язкові для правових відомств і співтовариств країн, які підписали ці акти (Кодекс поведінки посадових осіб по підтримці правопорядку, прийнятий на 34-й сесії Генеральної Асамблеї ООН 17 грудня 1979 р. у м. Нью-Йорку) та ін.;

- європейський - вимоги якого сформульовані та викладені в актах, прийнятих на європейських форумах юридичної громадськості й обов'язкові для правових відомств і

співтовариств держав, що підписали ці акти (Деонтологічний кодекс - Кодекс правил здійснення адвокатської діяльності адвокатів європейського співтовариства, прийнятий делегацією дванадцяти країн-учасниць на пленарному засіданні в Страсбурзі в жовтні 1988 р. та ін.);

- вітчизняний - вимоги якого сформульовані та викладені у відповідних актах українського значення: „Правила адвокатської етики" (2001 p.), „Кодекс професійної етики судді" (2002 p.), „Основні засади професійної етики юристів України" (2001 р.) та ін.;

- регіональний - вимоги якого сформульовані та викладені в актах, прийнятих на колегіальних зборах представників конкретної професії регіону, які мають рекомендаційний харак­тер лише для представників цієї професії в певному регіоні.

Етична норма, на відміну від норми правової, не спричиняє санкцій, передбачених законом, якщо порушення етичних вимог не переростає в правопорушення. Етичні норми містять переваж­но рекомендаційний характер. Однак за деякі етичні порушення передбачені та застосовуються санкції корпоративного впливу, що можуть мати правові наслідки.

Основна відмінність між правовою й етичною нормою полягає в тому, що перша забезпечується державним примусом, а етична - громадським, корпоративним впливом і, в основному, має на меті підтримку високоморального клімату в середовищі професіоналів, причетних до судочинства.

Дата добавления: 2015-05-26