Етико - психологічні особливості професії слідчого

Професіограма(класифікаційнахарактеристика)єнеобхідною як орієнтир підготовки юриста-фахівця і як зразок практикую­чого юриста у сфері правоохоронної і контрольно-наглядової діяльності держави.

Розробка професіограм (походить від слова-професіографія, що означає опис професії) являє собою проведення докладного опису ведучих юридичних професій із вказівкою їх характер-

них функцій. Складовою частиною професіограм є психограма. Психограма - комплекс вимог професії до психічних процесів, станів і властивостей особистості працівника. Мета розробки професіограм - орієнтація на вивчення стійких, стабільних вла­стивостей, що характеризують юриста-фахівця в його практичній діяльності.

Значний внесок у розробку професіограм юридичних про­фесій зробили вчені В.Л. Васильєв, М.І. Єнікеєв, Ю.В. Чуфаровсь-кий та ін. Вони виділяють такі аспекти діяльності юриста-фахівця: пошуковий (пізнавальний), комунікативний, посвідчувальний, організаційний, реконструктивний (конструкційний) та соціальний:

- соціальний - підкреслює соціальну значущість професії юриста як організатора боротьби з правопорушеннями, за­хисника прав і законних інтересів громадян; соціальна діяльність охоплює і політичний аспект у діяльності слідчого, прокурора, оперативного працівника і т.д. як організаторів боротьби зі злочинністю на дорученому їм місці; вона включає профілактичні заходи, правову пропаганду, участь у перевихованні злочинця для повернення його до соціальної норми поведінки;

- пошуковий - полягає в зборі вихідної інформації, необхідної для ведення юридичної справи, розв'язання професійних задач; питома вага цієї діяльності найбільш висока у професіограмах слідчого, оперативного працівника, судді;

- реконструктивний - проявляється у вигляді поточного і за­вершального аналізу всієї зібраної інформації з юридичної справи, висування на базі її синтезу, аналізу і спеціальних знань робочих версій (гіпотез), розробка плану діяльності по його подальшому розгляду та завершенню; планування робо­ти є також результатом реконструктивної діяльності;

- комунікативний - означає уміння спілкуватися з колегами, клієнтами, учасниками справи і всіма тими, хто має до неї відношення; комунікативна діяльність полягає в одержанні

необхідної інформації в процесі спілкування; особливо значна питома вага цієї діяльності при допитах, а також у діяльності адвокатів, оперативних працівників;

- організаційний - полягає у вольових діях по перевірці робо­чих версій і планів та їх реалізації; вона розділяється на два аспекти: самоорганізованість і організація людей у колектив­ному виконанні професійного завдання;

- посвідчувальний - полягає в умінні подавати отриману інфор­мацію з юридичної справи в передбаченій законом формі пись­мових актів-документів (постанов, протоколів, вироків та ін.).

У кожній зі спеціальностей ці аспекти професійної діяльності юриста виявляються в різному наборі, з неоднако­вою інтенсивністю. У кожного юриста, в залежності від його особистісних якостей, вони мають специфічний характер.

Варто зазначити, що правове регулювання всієї професійної діяльності відрізняє юридичну працю від інших професій і по­ступово накладає свій відбиток на особистість кожного юриста. Уся діяльність слідчого, прокурора, судді, адвоката, нотаріуса та ін. при всій її складності і розмаїтості завжди протікає в межах правового регулювання. Уже при плануванні своєї діяльності ко­жен юрист подумки зіставляє свої майбутні дії з нормами діючого законодавства, що регламентують ці дії.

У цілому, відповідальна і складна праця працівників юри­дичних професій пред'являє до них підвищені вимоги. Юридич­на діяльність потребує великої напруги, терпіння, знань і високої відповідальності; це праця, яка ґрунтується на найсуворішому дотриманні закону.

До кандидата на опанування цією професією вона висуває певні вимоги.

Особистісні якості: аналітичні здібності; творчий підхід до справи; товариськість; співчуття до людей; акуратність; ощадливість; гнучкість мислення; неприйняття корупції.

Загальнопрофесійні уміння і навички: якості дослідника; уміння переконувати; уміння бачити зміни в суспільному й

економічному житті та вчасно реагувати на них; самомотивація; уміння ставити завдання і розв'язувати проблеми; базові знання в макроекономіці і бізнес-адмініструванні; володіння технічними засобами; навички практичної психології; готовність працювати в екстремальних ситуаціях; готовність служити клієнту; вміння заощаджувати засоби організації, клієнта; володіння навичка­ми ділового спілкування і співробітництва; уміння вести ділові переговори; наявність професійного чуття; досвід продуктивної роботи.

Освіта:

Університетська підготовка в галузі права, а також від 3-х до 5-ти років практики в успішно працюючих правничих фірмах.

Місце роботи:

Правничі фірми, юридичні відділи великих компаній, місцеві й урядові організації, будь-які інші фірми. Компанії, що потребу­ють юридичної підтримки.

У карному судочинстві пошук істини — процес творчий, тому слідчому, прокурору, судді, адвокату необхідні чуйність, увага, людяність, уміння проникати у внутрішній світ людини тощо.

Серед моральних якостей юриста назвемо такі: вірніть обов'язку, громадянську мужність, чесність, порядність, непід­купність, високу моральність, принциповість, непримиренність до порушень правопорядку, законності, безкомпромісність у боротьбі з ними, ретельність, організованість, дисциплінованість, гуманність.

Слідчий (слідчий прокуратури, слідчий органів внутрішніх справ, слідчий податкової міліції, слідчий СБУ) - це особа, що проводить попереднє розслідування справи. Наявність владних повноважень є одним із найсуттєвіших психологічних факторів міжособистісної взаємодії слідчого з іншими учасниками кар­ного процесу. Функція слідчого полягає не в обвинуваченні і чи захисті, а в пошуку істини в процесі розслідування за допомогою повного, об'єктивного і всебічного дослідження обставин справи. Мета слідчої діяльності - правова охорона основних соціальних цінностей особистості, суспільства і держави, встановлення

істини при розслідуванні правопорушень, передача винних у порушенні закону суду.

Відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України, слідчий може самостійно вести і вирішувати кримінальні спра­ви, призначати експертизу, проводити допит, огляд, обшук, вилучення, ексгумацію трупа, накладення арешту на майно і поштово-телеграфну кореспонденцію, відновлювати обстанов­ку й обставини подій, проводити огляд й інші слідчі справи, за­лучати особу до участі у справі як обвинувачуваного, закривати справу. Слідчі дії - частина процесуальних дій, що полягають у виявленні, фіксації і повторному огляді доказів у кримінальній справі. Для їх здійснення слідчий повинен уміти користувати­ся обчислювальною технікою, автотранспортом і машинопи­сом. Останнім часом слідчий активно використовує такі засоби фіксації показань, як магнітофонний запис, іноді - стенографія. Слідчий зобов'язаний володіти табельною зброєю і прийомами самооборони.

Майже по кожній справі слідчий виконує функцію кримінолога і соціолога, що з'ясовує причини й умови здійснення даного зло­чину, а також педагога, що справляє виховний вплив на особу, яка вчинила цей злочин.

Попереднє розслідування справи є процесуальною діяльністю органів дізнання, слідства, прокуратури по виявленню, закріпленню й оцінці доказів із метою розкриття злочинів і вста­новлення осіб, що їх зробили.

Форми розслідування:

- дізнання - передує попередньому слідству і являє собою про­цесуальну діяльність спеціальних органів, що полягає у зборі, перевірці й оцінці доказів із метою всебічного й об'єктивного встановлення події злочину, осіб, винних у його здійсненні;

- попереднє (досудове) слідство - основна форма попередньо­го розслідування, що починається з порушення кримінальної справи і закінчується складанням обвинувального висновку, закриттям справи або складанням постанови про передачу

справи в суд для вирішення питання про застосування при­мусових заходів медичного характеру.

Слідчому належить активна роль у досудовому слідстві.

При проведенні попереднього слідства всі рішення про на­прямок слідства та проведення слідчих дій слідчий приймає самостійно, за винятком випадків, коли законом передбачене одержання санкції чи згоди прокурора чи затвердження ним рішення, і несе повну відповідальність за їх законне і своєчасне проведення.

Постанови слідчого, винесені відповідно до закону, в справі, що знаходиться в його веденні, є обов'язковими для виконання всіма формуваннями, підприємствами, посадовими особами і громадянами.

Соціальний аспект діяльності слідчого полягає в тому, що він:

- виступає організатором боротьби зі злочинами на довіреній йому ділянці, тобто захищає законність і правопорядок у суспільстві;

- сприяє з'ясуванню причин і умов злочинності;

- сприяє вживанню заходів до їхньої ліквідації.

Ця діяльність включає аналіз злочинності, профілактичні заходи, правову пропаганду і початкову стадію перевиховання злочинця для повернення його до соціальної норми поведінки. Соціальна сторона відображає професійну спрямованість, тобто інтерес до професії, мотиви, що спонукають до слідчої діяльності, і емоційне до неї ставлення. Йдеться про слідчих, що ставляться до своєї роботи як до творчого пошуку істини по кожній кримінальній справі. Розслідування - це підсумок його роздумів, життєвого і професійного досвіду, інтуїції і таланту. Не менш важливими у професійній діяльності слідчого є знання з юридичної етики та вміння застосовувати їх на практиці.

Організаційний аспект діяльності слідчого виражається в організації:

- власної роботи протягом робочого дня, тижня;

- роботи з юридичної справи в умовах ненормованого робочо­го дня (жодна година свого і чужого часу не повинна бути марно витраченою);

- спільної роботи з колегами і всіма учасниками юридичної справи (швидке укомплектування групи людей, яких йому необхідно організувати, з якими він буде взаємодіяти чи від яких йому необхідно одержати додаткову інформацію).

Слідчий виступає і як організатор розслідування: приймаючи відповідальні рішення, він домагається їх реалізації і при цьому виступає як організатор діяльності багатьох людей. Практична робо­та постійно вимагає від нього зібраності, точності й організованості. Для слідчого повинне бути характерне уміння організувати над­ходження потрібної інформації, правильно системагизувати й аналізувати її, відкидаючи непотрібне. Слідчий повинен уміти швидко згуртувати й організувати в колектив усіх людей, що через збіг обставин потрапили в орбіту слідства, визначити кожному його місце, підкоривши їх усіх своїй волі. Він наділений правом давати доручення, обов'язкові для виконання органами дізнання; слідчий визначає потребу у взаємодії, меті і напрямку розслідування зло­чину. Часто слідчому доводиться виступати керівником складних колективів, що працюють у важких, а іноді - екстремальних умовах: обшук і затримка декількох осіб, огляд складної транспортної події (катастрофа поїзда), огляд місця пожежі та ін.

Слідчий повинен розвивати в себе уміння керувати всіма учасниками огляду, координувати їх дії, оцінювати вихідну об­становку, приймати рішення.

Підводячи підсумок, необхідно зазначити, що для слідчої ро­боти необхідні такі організаційні якості:

- самоорганізованість, енергійність, наполегливість, що забез­печують цілеспрямоване розслідування кримінальної справи, систематичну роботу по ній;

- відповідальність, вимогливість, спритність, уміння зберігати таємницю у стосунках з різними колективами в ході роз­слідування кримінальної справи;

- витримка, самокритичність, дисциплінованість, почуття
власної гідності у відносинах із колегами і помічником.

В основі професіограми слідчого лежить пошукова сто­рона діяльності, що реалізує прагнення до розкриття злочи­ну і полягає в збиранні вихідної інформації для вирішення професійних завдань. Пошукова сторона діяльності слідчого має особливе значення на першому етапі розслідування і полягає у вичленовуванні з навколишнього середовища криминалістично значущої інформації (слідів, залишених злочином, знарядь зло­чину тощо), що дає слідчому можливість із вірогідністю пред­ставити подію злочину з таким ступенем точності, як цього вимагає закон. Пошукова діяльність реалізує прагнення слідчого до розкриття злочину.

Пошуковий аспект діяльності слідчого виявляється:

- при огляді місця події разом з експертом-криміналістом, який йому допомагає відшукати і зафіксувати сліди злочину (спостережливість, висока орієнтація);

- при обшуку з метою виявлення слідів знарядь злочину, ре­чей і цінностей, здобутих злочинним шляхом, а також інших предметів і документів, що мають значення для справи, коли слідчий має достатні дані вважати, що вони приховані у пев­ному місці або в якої-небудь особи (обсяг уваги);

- при вилученні предметів і документів, що мають значення для справи, коли слідчий має точні дані, що вони знаходять­ся у певної особи чи у певному місці (наявність стійкості уваги);

- при ексгумації трупа, тобто вилученні трупа з місця його по­ховання для судово-медичного дослідження з метою уточ­нення певних даних (уміння зосередити увагу) й ін.

Комунікативна сторона діяльності - головний інструмент у слідчій роботі, що є системою складних взаємин і взаємодій слідчого з особами, які беруть участь у справі, щоб одержати необхідну для розкриття злочину інформацію від людей шляхом спілкування з ними. Комунікативний аспект у діяльності слідчого є одним із домінуючих,

тому що слідчий, мабуть, у першу чергу, повинен мати неабиякі здібності співрозмовника, що веде бесіду в особливо важких умо­вах, налагоджує психологічний контакт. Досвідчені слідчі інтуїтивно й усвідомлено змінюють різні параметри бесіди, застосовують ті чи інші тактичні прийоми залежно від індивідуальних особливостей особистості допитуваного. Кожне питання, що задається слідчим, повинне бути гранично ясним. Водночас, слідчий зобов'язаний уточ­нити почуте, усуваючи недомовки і двозначності.

Комунікативний аспект діяльності слідчого полягає в його спілкуванні з:

- підслідним (уміння установити з ним контакт вимагає наполегливості, витримки і міцних нервів);

- злочинцем під час допитів із метою виявлення спільників і т.п. (уміння бути психологом і тонко вловлювати правду і не­правду в його відповідях, здатність установити істину);

- трудовими колективами, громадськістю, добровільними помічниками, очевидцями (товариськість);

- потерпілими (уміння виявляти чуйність);

- колегами з органів дізнання, іншими правоохоронними орга­нами з метою швидкого і повного розкриття злочинів і уста­новлення винних й ін. (наявність емоційної стійкості);

- адвокатом, суддею і прокурором.

Реконструктивний аспект діяльності слідчого (переробка інформації й ухвалення рішення) включає:

- реконструкцію обстановки й обставин події у формі слідчого експерименту і повторного огляду показань на місці (аналіз і синтез отриманої інформації);

- реконструкцію - дослідження особистості злочинця в її роз­витку (вивчення механізму утворення злочинного наміру, злочинної установки, дослідження суб'єктивного ставлення злочинця до зробленого діяння);

- формулювання робочої гіпотези (важливі загальні та спеціальні здібності);

- планування й організацію діяльності по розкриттю злочину;

- остаточні висновки по конкретній справі, узагальнення особистої слідчої практики.

Сучасний слідчий повинен бути добре обізнаним у галузі карного права, карного процесу, криміналістики і психології, бух­галтерського обліку, судової балістики, судової медицини тощо. Від слідчого вимагається різнобічна освіченість, але насамперед йому необхідна загальна культура.

У реконструктивній діяльності реалізуються такі інтелектуальні якості слідчого, як уява, пам'ять, мислення, загальні і спеціальні здібності, інтуїція.

В уявному відтворенні подій і наступній розробці слідчих версій, особливо на початкових етапах розслідування, велике значення мають інтуїція й уява слідчого. Уява на основі синте­зу отриманої інформації і професійного досвіду створює версії минулої події, що зіставляються з усіма зібраними по справі до­казами. Інтуїтивний процес виражається в комплексному підході при аналізі інформативних орієнтирів пошуку. Інтуїція як части­на творчого мислення не виключає, а передбачає свідоме дискур­сивне мислення, здатне розгорнути здогад у систему доказів, знайти його фактичні підстави, пояснити процес формування і зрештою виявити його істинність чи помилковість.

Однак бачення окремих деталей нічого не дає без узагаль­нення і переходу до події в цілому. Мислення виражається в застосуванні знань для вирішення певних завдань. А це вимагає конкретного й абстрактного в слідчому мисленні, що дозволяє відтворити картину в цілому і побачити окремі її деталі.

Дискурсивне мислення є цілком достатнім засобом дослідження і доведення у випадках: а) коли наявні всі необхідні умови і передумови для розв'язання задачі, і відповідь досягається в результаті виведення одного положення з іншого і б) коли зв'язок між шуканою відповіддю, положенням, що доводиться, і переду­мовами однозначний чи обмежений невеликою кількістю і стро­го визначеними формами. Тоді, справді, хід міркування йде від

одного доводу до іншого, поки шукане не стане цілком очевид­ним і доведеним.

Але народження гіпотези (версії) і підбір відповідних фак­тичних даних відбувається на основі ширшого і змістовнішого процесу, ніж той, який є в логічному мисленні. Тут вступає у свої права творче мислення.

Участь образних компонентів у мисленні слідчого укрупнює інформаційні елементи, якими він оперує у процесі мислення, сприяє стимулюванню розумового процесу, спричиняє збільшення кількості правильних суджень і зменшення помилкових у міру по­яви образних компонентів у процесі мислення.

Отримана слідчим у результаті пошукової і комунікативної діяльності інформація в процесі посвідчувальної діяльності пере­твориться на спеціальні передбачені законом форми: постанови, протоколи та ін. Для цього слідчий повинен добре володіти писем­ним мовленням. Слідчий одержує вихідну інформацію у вигляді конкретних образів (обшук, огляд та ін.), усного мовлення (допит, очна ставка та ін.), а також у вигляді писемного мовлення (доку­менти, протоколи, тощо).

Посвідчуеальний аспект діяльності слідчого (слідчий пови­нен добре володіти писемним мовленням, мати навички швидко­го переходу з усного мовлення на писемне) виражається у:

протоколі слідчої дії - документі про проведення слідчих дій, про їх зміст і наслідки (у ньому відбиваються: місце і дата складання, посади і прізвища осіб, що проводили дії, адреси цих осіб; зміст проведених слідчих дій, час їхнього початку і закінчення; всі істотні для справи обставини, виявлені при виконанні даної слідчої дії);

обвинувальному висновку - процесуальному акті, у якому підводяться підсумки розслідування і формулюється обвину­вачення в постанові - рішенні слідчого.

Обвинувачення обов'язково повинно складатися з таких частин:

- описової, де викладаються обставини справи, їхнє встанов­лення на попередньому розслідуванні, місце, час, спосо-

би, мотиви і наслідки злочину, а також докази, що зібрані в справі, і відомості про потерпілого, показання кожного з об­винувачуваних по суті висунутого йому обвинувачення, до­кази, наведені ним на свій захист, результати їх перевірки; результативної, де наводяться відомості про особистість кожного з обвинувачуваних, коротко викладається суть пред'явленого обвинувачення з вказівкою на статтю Кримі­нального кодексу, що передбачається за даний злочин.

У постанові про обрання запобіжного заходу вказуються прізвище, ім'я, по батькові, вік, місце народження, вчинений злочин, стаття карного закону, який передбачений за даний зло­чин, обраний запобіжний захід і підстави його обрання. Поста­нова оголошується обвинувачуваному під розписку. Якщо він відмовляється її підписатися, про це зазначається в постанові.

Для розкриття злочину і встановлення істини недостатньо простої реєстрації фактів. Щоб використовувати факти як дока­зи, потрібно знайти їм правильне пояснення, установити їхню причину, виявити усі зв'язки з розслідуваною подією. Справжній доказ є не що інше, як правильне встановлення зв'язків між яви­щами; несправжній доказ полягає у пошуку ймовірних зв'язків, а нездатність до доказу звичайно є результатом незнання цих зв'язків і невміння їх розпізнати.

Слідчий у своїй роботі постійно відчуває емоційні переван­таження. На нього діє велика кількість негативних емоцій: страх, жалість, відраза, гнів, — які він повинен, виконуючи свій служ­бовий обов'язок, поборювати, а в інших випадках - приховува­ти. Для зняття нервової напруги, що виникає під дією зазначених емоцій, необхідна позитивна розрядка. У її основі лежить почуття задоволення результатами своєї праці.

Слідчому постійно доводиться відчувати на собі.сторонні настрої, протистояти різним, у тому числі і неправомірним, впливам, переборювати протидію зацікавлених осіб, діяти іноді в несприятливій обстановці, в умовах перевантаження і значної напруги нервових і фізичних сил. Тому слідчий повинен вміти

організувати свій психічний стан, керувати власною вольовою й емоційною сферою. Його наполегливість - стрижнева якість волі - виражається в постійній готовності переборювати пере­шкоди, здатності тривалий час утримувати у свідомості певну мету, мобілізуючи всі сили для її досягнення.

Робота слідчого вимагає різнобічного розвитку його уваги. Він повинен розвивати в собі цілеспрямовану, довільну увагу. Це пов'язано з інтересом до своєї роботи. При відсутності ж такого інтересу всі зусилля, спрямовані на розвиток уваги, можуть вия­витися безрезультатними.

Криміналістична спостережливість - при огляді місця події -це планомірне, цілеспрямоване, продумане сприйняття обстанов­ки. Таке сприйняття в психології називається спостереженням. Воно передбачає активну роботу всіх органів відчуттів. Щоб спостереження було максимально ефективним, до початку огля­ду важливо отримати загальне уявлення про те, що трапилося. Первісна інформація нерідко дуже суперечлива і згодом може не підтвердитися, однак вона дає можливість слідчому намітити план огляду, приступити до побудови уявної моделі того, що сталося.

Спостережливість необхідна при будь-якій слідчій дії. За до­помогою неї відшукується додаткова інформація, вона допомагає в дослідженні проблемної ситуації, незалежно від того, чи це огляд місця події, чи допит свідка.

Спостережливість виявляється не тільки при вивченні зовнішності людей, але і при взаємодії слідчого з досліджуваною людиною. Для слідчого важливі насамперед такі компоненти досліджуваної людини, які говорять про її вигляд, поведінку, внутрішній світ і найбільш значущі для слідства по справі якості. Крім того, спостережливість виражається в умінні помічати і зовнішні прояви внутрішнього світу людей, особливо проникати в їхні почуття, переживання, спонукання, мотиви і цілі, розпізнавати психічні властивості особистості, угадувати психологічні моти­ви дій і вчинків. Психологічна спостережливість у поєднанні з практичним досвідом слідчого і його знаннями є тим ключем, що відкриває душу підозрюваного, свідка.

Успіх спостереження визначає, у кінцевому рахунку, інтелект, що організує цей процес за певним планом, установлює потрібну черговість окремих етапів спостереження і використовує його ре­зультати. Спостереження як психічний процес і форма діяльності виробляє інтелектуальну якість - професійну спостережливість, що стає рисою особистості слідчого.

Отже, спостережливість слідчого має переважно поясню­вальний характер. Саме це забезпечує проникнення в сутність явища, що спостерігається, пізнання його всіх юридично зна­чущих властивостей. Таку спостережливість можна назвати проникливістю - якістю, що дуже важлива для слідчого.

Психологічна спостережливість - необхідна передумова пе­редбачення людської поведінки і керування нею в потрібних для слідчого цілях. Вона буває особливо важлива при здійсненні тих слідчих дій, де джерелом доказової інформації виступають люди, і вибір оптимальних тактичних прийомів цілком зумовлений їх психічними особливостями. Психологічна спостережливість необхідна слідчому і при проведенні інших заходів для правильної взаємодії з учасниками розслідуваної справи. Наприклад, уміння діагностувати психічний стан того, хто обшукується, полегшує пошуки захованих ним предметів.

Варто враховувати і ще один аспект психологічної спостережливості, дуже важливий для слідчого працівника. Потрібно вміти спостерігати за самим собою, забезпечуючи са­моконтроль, керування власною поведінкою і своєчасне виправ­лення допущених помилок.

Підсумовуючи, наведемо невелику професіограму діяльності слідчого.

Зміст діяльності: юридично правильно кваліфікує фак­ти й обставини, розкриває злочини, збирає і закріплює докази, представляє прокурору обвинувальний висновок.

Повинен знати: чинне законодавство, кримінально-процесуальний кодекс, методи криміналістики, психологію, логіку, основи економіки, уміти користуватися аудіо- та відеоапаратурою, кіно- і фотоапаратурою.

Професійно важливі якості: принциповість; високе почут­тя відповідальності; гуманність; уміння зберігати таємницю; високий рівень самоконтролю, критичності, спостережливості; концентрація, вибірковість, стійкість і розподіл уваги; емоційна стійкість; сміливість; гарна словесно-логічна пам'ять; здатність швидко аналізувати і переробляти інформацію; логічне мислен­ня; гнучкість і швидкість мислення; ораторські, комунікативні та організаторські здібності; уміння швидко і грамотно фіксувати отримані дані.

Кваліфікаційні вимоги: вища юридична освіта.

Медичні протипоказання: нервові і психічні захворювання.

Діяльність слідчого полягає у встановленні фактичних обста­вин справи, їх оцінці, визначенні ступеня вини обвинуваченого в залежності від зібраних доказів і висунені йому обвинувачен­ня, виявленні причин і умов, що сприяли вчиненню злочинів, і відповідному реагуванні на них. Діяльність слідчого має пошуко­вий творчий характер.

Подумайте і дайте відповідь:

1. Поясніть основні етичні питання, пов'язані з прийняттям слідчим справи до свого провадження.

2. Охарактеризуйте морально-правові основи слідчої діяльності.

3. Що означає єдність закону і моралі в роботі слідчого?

4. Як пов'язані процесуальна самостійність і моральна відповідальність слідчого?

5. Поясніть, яку роль відіграють моральні основи у тимчасовій ізоляції особи від суспільства.

6. Яких моральних принципів та якостей від слідчого вимагає проведення допиту?

7. Як ви розумієте моральну цінність конституційного права людини на захист від обвинувачення?

8. У чому особливість етики взаємин слідчого з особами, що потерпіли від злочину?

9. Які особливості взаємин слідчого зі ЗМІ?

10. Етика позаслужбової поведінки слідчого.

Дата добавления: 2015-05-26