Тема 14. Основи трудового права України

Таблиця 96. Поняття та загальна характеристика трудового права.

Трудове право в Україні

це внутрішньо єдина, цілісна система загальнообов’язкових правил поведінки, що регулюють суспільні відносини, які виникають у процесі реалізації особою права на працю

Предмет правового регулювання трудового права

це насамперед, трудові відносини, тобто суспільні відносини, що виникають у процесі застосування людиною своїх здібностей при виконанні певної трудової діяльності, а також відносин, тісно пов’язаних з трудовими, зокрема: · відносини щодо участі працівників в управлінні підприємствами, установами, організаціями; · відносини щодо працевлаштування, тобто створення системи організаційно-правових заходів, спрямованих на забезпечення громадян роботою; · відносини, що виникають у процесі організаційної професійної підготовки та підвищення кваліфікації працівників безпосередньо на виробництві; · відносини з нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю; · процесуальні відносини, що виникають у процесі застосування матеріальних норм трудового права

Джерела трудового права

· Конституція України, закон України, Кодекс законів про працю України; · укази і розпорядження Президента України; · постанови і розпорядження Кабміну України; · інструкції, правила, положення, накази міністерств, державних комітетів (державних служб); · міжнародні договори та акти (наприклад, конвенції МОП)

Таблиця 97. Сутність конституційного права громадян на працю.

Конституційне право громадян на працю	· Це можливість кожного заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; · це суб’єктивне право кожного вільно на власний розсуд розпоряджатися своїми здібностями до суспільно-корисної праці
Праця	Включає всі види діяльності, пов’язані з виробництвом матеріальних та духовних цінностей
Вільна праця	Це види діяльності, які вільно обрані громадянами або на які вони вільно погодились та які не заборонені законом
Шляхи реалізації права на працю	· Шляхом здійснення діяльності, яка не заборонена законом (праця, заснована на цивільно-правових угодах, здійсненні підприємницької індивідуально-трудової діяльності тощо); · шляхом укладення працівником трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою
Гарантії права на працю	· Українська держава сприяє здійсненню громадянами права на працю та гарантує вільний вибір ними виду діяльності відповідно до покликань та здібностей кожного; · забороняється використання примусової праці (тобто, будь-яку діяльність, пов’язану з виробництвом матеріальних та духовних цінностей, яку особа не обирала або на яку вона не погоджувалась)

Таблиця 98. Поняття та загальна характеристика трудових правовідносин.

Трудові правовідносини	Це суспільні відносини, що виникають у процесі застосування людиною своїх здібностей під час виконання певної трудової діяльності
Суб’єкти	Працівник (робітник, службовець) — особа, яка уклала трудовий договір із роботодавцем (працедавцем) і виконує обумовлені трудовим договором (контрактом) обов’язки або функції
Роботодавець (працедавець) — це власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа, які відповідно до чинного законодавства здійснюють прийняття (наймання) на роботу працівників шляхом укладення з ними трудового договору (контракту)
Об’єкт	Це обумовлена чинним законодавством про працю, колективним та трудовим договором (контрактом) робота, тобто певні завдання та обов’язки, що виконані, виконуються чи повинні бути виконані суб’єктами трудових правовідносин
Зміст	Фактичний зміст трудових правовідносин утворює, з одного боку, обумовлену договором працю, виконувану працівником, і отримання за неї заробітної плати, а з другого — оплату цієї праці та забезпечення належних її умов власником
Юридичний зміст трудових правовідносин утворюють права і обов’язки їх сторін, що випливають із трудового договору і чинного законодавства про працю
Виникають у результаті двосторонніх актів	Заява працівника або наказ (розпорядження) власника (уповноваженого ним органу) чи фізичної особи, які є погодженим волевиявленням двох сторін з приводу прийняття на роботу

Таблиця 99. Поняття та загальна характеристика трудових правовідносин.

Трудовий договір	це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньотрудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа, яка наймає працівників, зобов’язується виплачувати працівникові заробітну платню і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбаченні законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін
Сторони (учасники)	· Це фізичні особи (громадяни, іноземці, особи без громадянства), які визначаються поняттям «працівник»; · це власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа, які визначаються поняттям «роботодавець»
Зміст	Становить умови, які визначають права, обов’язки та відповідальність сторін
Форма	Трудовий договір дозволяється укладати в усній формі, але здебільшого він укладається у письмовій формі. Додержання письмової форми є обов’язковим: · при організованому наборі працівників; · при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров’я; · при укладенні контракту; · у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; · при укладенні трудового договору з неповнолітнім; · при укладенні трудового договору з фізичною особою; · в інших випадках, передбачених законодавством України (наприклад, при укладенні трудового договору з релігійною організацією, при проходженні громадянином альтернативної (невійськової) служби тощо
Строк	Трудовий договір може бути: · безстроковим, що укладається на невизначений строк; · на визначений строк, установлений за погодження сторін; · таким, що укладається на час виконання певної роботи
Загальний порядок укладення	Укласти трудовий договір працівник може на одному або водночас на кількох підприємствах, установах, організаціях

Таблиця 100. Підстави припинення трудового договору.

Припинення трудового договору	Це результат вольових односторонніх або двосторонніх дій, а також подій (закінчення строку, смерть працівників)
Підстави припинення трудового договору	1. Угода сторін 2. Закінчення строку(коли трудовий договір укладено на визначений строк, встановлений за погодження сторін, або на час виконання певної роботи), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не поставила вимогу про їх припинення 3. Призов або вступ працівника на військову службу. Направлення на альтернативну (невійськову) службу 4. Розірвання трудового договору
	з ініціативи працівника
з ініціативи власника або уповноваженого ним органу
на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу
5. Переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду 6. Відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом із підприємством (установою), а також відмова від продовження роботи у зв’язку з істотною зміною умов праці 7. Набрання законодавчої сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке викликає неможливість продовження даної роботи 8. Підстави, передбачені контрактом
· Крім вищевказаних підстав трудовий договір припиняється також у випадку направлення працівника за постановою суду до лікувально-трудового профілакторію. · У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору продовжується. · Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення штату працівників

Таблиця 101. Переведення на іншу роботу.

ПЕРЕВЕДЕННЯ НА ІНШУ РОБОТУ
тимчасове переведення на іншу роботу, не обумовлене трудовим договором	допускається лише за згодою працівника
власник (уповноважений орган) має право перевести працівника для відвернення або ліквідації стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій, а також інших обставин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей
забороняється тимчасове переведення на іншу роботу без згоди: · вагітних жінок; · жінок, які мають дитину-інваліда; · жінок, які мають дитину віком до 6 років; · осіб віком до 18 років
Простій	Це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами
Тимчасове переведення на іншу роботу в разі простою	працівники можуть бути переведені за їхньою згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації: · на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою; · на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до 1 місяця

Таблиця 102. Робочий час: поняття, види.

Робочий час	це встановлений законом, колективним чи трудовим договором (контрактом) час, протягом якого працівник повинен виконувати трудові обов’язки, дотримуючись правил внутрішнього трудового розпорядку
Види робочого часу
	Нормальна тривалість робочого часу	Для працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень; підприємства і організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму робочого часу
	Скорочена тривалість робочого часу	Встановлюється: 1) для працівників віком від 16 до 18 років — 36 годин на тиждень, а для осіб від 15 до 16 років (учні віком від 14 до 15 років, які працюють у період канікул) — 24 години на тиждень (тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу); 2) для працівників, зайнятих на роботі зі шкідливими умовами праці, — не більше, ніж 36 год. на тиждень; 3) для окремих дітей віком до 14 років або дитини-інваліда за рахунок власних коштів на підприємствах, установах, організаціях
	Неповний робочий час	Це неповний робочий день або неповний робочий тиждень: · він встановлюється за угодою між працівником і власником як при прийнятті на роботу, так і в будь-який час роботи; · власник зобов’язаний встановити цей час на прохання вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до 14 років чи дитину-інваліда і таку, що перебуває під її опікою, або здійснює догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку; · оплата праці у цих випадках провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від часу
	Надурочні роботи	Роботи, що виконуються понад встановлену тривалість робочого дня: · вони, як правило, не допускаються; · власник може застосовувати надурочні роботи лише у виняткових випадках (наприклад, при відведенні стихійного лиха); · вони можуть провадитися лише з дозволу профкому підприємства; · законодавство передбачає категорії працівників, яких забороняється залучати до надурочних робіт (наприклад, вагітних жінок); · вони не повинні перевищувати для кожного працівника 4-х годин протягом 2-х днів поспіль і 20 год. на рік; · вони оплачуються у підвищеному розмірі (за перші 2 год. у 1,5 рази, а за наступні — у 2 рази)
	Робота в нічний час	· Це час з 10 год. вечора до 6 год. ранку; · при роботі в нічний час встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на 1 годину
	Ненормований робочий час	Це особливий режим робочого часу, встановлений для окремих професій, посад і робіт, який розробляється власником, а також профспілкою (іншим органом, уповноваженим на представництво трудовим колективом) і включається в колективний договір

Таблиця 103. Час відпочинку: поняття та види.

Час відпочинку	Це час, протягом якого працівник вільний від виконання своїх трудових чи службових обов’язків і вправі використовувати його на свій розсуд
Види часу відпочинку
	Перерва для відпочинку і харчування	Це час, відведений для відпочинку та харчування протягом дня: триває від 30 хвилин, але не більше 2-х годин; не включається в робочий час; повинна надаватися, як правило, через 4 год. після початку роботи; час початку і закінчення перерви встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку; працівники використовують час перерви на свій розсуд, вони можуть на цей час відлучатися з місця роботи
	Щоденний відпочинок	Це час, який починається з моменту закінчення робочого часу в попередній день і триває до початку роботи наступного дня (наприклад, робочий час у понеділок закінчується о 17.00 год., а починається у вівторок о 9.00 год)
	Щотижневі дні відпочинку або вихідні дні	· При 5-денному робочому тижні працівникам надаються 2 вихідних дні на тиждень, а при 6-денному робочому тижні — 1 вихідний день; · тривалість щотижневого безперервного відпочинку повинна бути не менше, ніж 42 год.; · загальним вихідним днем є неділя, обидва вихідні дні надаються, як правило, поспіль, але можуть надаватися в інші дні; · на безперервно діючих підприємствах, установах, організаціях вихідні дні надаються в різні дні тижня почергово кожній групі працівників згідно з графіком змінності; · залучення працівників до роботи у вихідні дні провадиться за письмовим наказом (розпорядженням) власника (уповноваженого органу)
	Святкові і неробочі дні	Це дні, які встановлюються законодавством, до них належать: 1 січня — Новий рік; 8 березня — Міжнародний жіночий день; 1–2 травня — день Міжнародної солідарності трудящих; 9 травня — день Перемоги; 28 червня — день Конституції України; 24 серпня — день Незалежності України; дні релігійних свят: 7 січня — Різдво Христове; один день (неділя) — Паска (Великдень); один день (неділя) — Трійця
	Щорічні відпустки	· Це встановлений законом про працю відпочинок працівника зі збереженням на його період місця роботи (посади) і заробітної плати; · вони поділяються на основну та додаткову; · щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менше, ніж 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, визначення якого здійснюється від дня укладання трудового договору (контракту); · працівник має право на основну і додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи після 6 місяців безперервної роботи на даному підприємстві, в установі, організації

Таблиця 104. Особливості праці неповнолітніх.

Робочий час	Для працівників віком від 16 до 18 років встановлюється скорочена тривалість робочого часу — 36 годин на тиждень, а для осіб віком від 15 до16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють у період канікул) — 24 години на тиждень
Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченого вище для осіб відповідного віку, тобто 18 та 12 годин на тиждень
Час відпочинку	На неповнолітніх поширюються усі види часу відпочинку. Особам віком до 18 років надається щорічна основна відпустка тривалістю 31 календарний день. Така відпустка надається їм у літній час або на їх бажання в будь-яку іншу пору року. Відпустки повної тривалості можуть надаватися цим працівникам і до настання 6-місячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи
Забороняється осіб молодше 18 років залучати: 1) до важких робіт, а також до підземних робіт; 2) до робіт зі шкідливими або небезпечними умовами праці; 3) до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановленні для них граничні норми; 4) до нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні
Оплата праці	Заробітна плата працівникам віком до 18 років при скороченій тривалості щоденної роботи виплачується в такому самому розмірі, як працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи
Праця неповнолітніх, молодше 18 років, допущених до відрядних робіт, оплачується за відрядними розцінками, встановленими для дорослих працівників, з доплатою за тарифною ставкою за час, на який тривалість їхньої щоденної роботи скорочується порівняно з тривалістю щоденної роботи дорослих працівників
Оплата праці учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів, які працюють у вільний від навчання час, провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Підприємства можуть встановлювати учням доплати до заробітної плати

Таблиця 105. Оплата праці.

Заробітна плата	Це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу
Структура заробітної платні
Основна заробітна плата	Це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки) і встановлюються у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для працівників та посадових окладів для службовців
Додаткова заробітна плата	Це винагорода за працю понад установленої норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці і включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, премії, передбачені чинним законодавством
Інші заохочувальні та комплексні виплати	Це виплати у формі винагород за підсумки роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми
Характер виплат	Зарплата виплачується: · у грошових знаках, що мають законний обіг на території України; · працівникам регулярно в робочі дні в строки, встановлені у колективному договорі, але не раніше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів
Основа організації оплати праці	тарифна система оплати праці, яка включає: тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідки)
Мінімальна заробітна плата	Це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, не кваліфікаційну працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт)
Є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб

Таблиця 106. Дисциплінарна відповідальність працівників.

Дисциплінарна відповідальність	Це обов’язок відповідальності працівника перед роботодавцем за здійснений дисциплінарний проступок, за який передбачені законодавством або правилами внутрішнього трудового розпорядку, статутами дисциплінарні санкції
Дисциплінарний проступок	Це винне, протиправне невиконання або неналежне виконання працівником своїх трудових обов’язків, за яке до працівника може бути застосоване дисциплінарне стягнення
Дисциплінарне стягнення	Це передбачений законом (статутом, положенням) захід примусового впливу, що застосовується уповноваженою на це посадовою особою до працівника, який здійснив дисциплінарний проступок. Дисциплінарне стягнення застосовується безпосередньо за виявленням проступку, але пізніше 1 місяця з дня виявлення проступку, не рахуючи часу у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування працівника у відпустці, проте воно не може бути накладене пізніше 6 місяців із дня вчинення проступку
За порушення трудової дисципліни	до працівника може бути застосовано тільки один із таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Для окремих категорій працівників законодавством, статутами й положеннями про дисципліну можуть бути передбачені й інші дисциплінарні стягнення (наприклад, Закон України «Про адвокатуру», «Про державну службу», Дисциплінарний статут прокуратури України, Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту, Положення про дисципліну працівників гірничих підприємств)

Таблиця 107. Матеріальна відповідальність працівника: поняття, підстави, умови, види.

Загальні підстави матеріальної відповідальності	це пряма дійсна шкода, заподіяна підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на працівників трудових обов’язків
Загальні умови матеріальної відповідальності	це шкода, заподіяна підприємству, установі, організації винними, протиправними діями (бездіяльністю) працівника
Матеріальна відповідальність працівника	це виконання працівником обов’язку відшкодувати встановленому законом порядку і розмірі шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації в процесі трудової діяльності
Види матеріальної відповідальності
Обмежена матеріальна відповідальність, її несуть	Повна матеріальна відповідальність, її несуть у випадках
· Працівники — за зіпсуття чи знищення через недбалість матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), у тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникам у користування, — у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку; · керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники — у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству, установі організації заподіяно зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних чи грошових цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоям, випускові недоброякісної продукції, розкраданню, знищенню і зіпсуттю матеріальних чи грошових цінностей	· Якщо між працівником і підприємством, установою, організацією укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілості майна або інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей; · якщо шкоду завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), у тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, одягу та інших предметів, виданих підприємством працівникові в користування; · якщо майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами; · якщо відповідно до законодавства України на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству при виконанні трудових обов’язків; · якщо дітям працівника завдано шкоду, яка має ознаки злочину; · якщо шкоду завдано не під час виконання трудових обов’язків; · якщо шкоду завдано працівником, який був у нетверезому стані; якщо службова особа є винною у незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу

Дата добавления: 2015-05-26