Галузева структура агропромислового комплексу 2 страница. Столичний економічний район включає Житомирську, Київську та Чернігівську області

Столичний економічний район включає Житомирську, Київську та Чернігівську області. У національному господарстві зайнято майже 15% трудових ресурсів, виробляється понад 13% товарної промислової продукції, 15% валової продукції сільського господарства, 17% товарів народного споживання. Природні ресурси району це – буре вугілля (Житомирщина-Каростишев), нафта (Чернігівщина-Прилуцьке, Леляківське), торф у поліській зоні (Замглай-Чернігівщина), титанові руди (Іршанівське родовище), фосфорити (Житомирська і Чернігівська обл.), бурштин (Київське водосховище), вапняки, крейда (Чернігівщина). Лісами вкрито 26% території. Судноплавні річки Дніпро, Десна, Прип’ять, Сож, Сейм. Курортні зони краю – Конча-Заспа, Пуща-Водиця, мінеральні джерела з радоновими водами – Біла Церква, Миронівка, Житомир, Чернігів. У різних галузях зайнято 15% населення. Частка промисловості складає 60% у сукупному господарстві. На машинобудування, легку і харчову промисловість припадає понад 90% товарної продукції. Тут виробляються: хімічне устаткування (Бердичів, Бахмач, Київ, Коростень, Фастів), екскаватори (Київ), верстати (Бердичів, Київ, Житомир), шляхові машини (Коростень), радіо-, електроприлади (Васильків, Київ, Житомир), с/г машини (Біла Церква, Ніжин, Прилуки), автозапчастини (Житомир, Чернігів), літаки, річкові судна, мотоцикли (Київ). Лісопромисловий комплекс і меблеві фабрики розташовані у Броварах, Білій Церкві, Житомирі, Києві, Ніжині, Прилуках, Фастові, паперова промисловість (Житомир, Малин), будматеріали – вапно, асфальт, цегла (Біла Церква, Бориспіль, Бердичів, Малин, Ніжин, Житомир, Прилуки, Чернігів), виробництво нафти (схід), торф (Полісся). Швейна промисловість розвинута у Києві, Житомирі, Бердичеві, Ніжині, Новоград-Волинському, Переяслав-Хмельницькому, Прилуках; харчова промисловість – найгустіша в Україні. Сільське господарство розвивається в умовах поділених зон: лісостеповій, поліській та приміській. Перша спеціалізується на молочно-м’ясному скотарстві, свинарстві, картоплярстві, зерновім господарстві; у лісостеповій зоні розвинуте буряківництво, зернове господарство, у приміській зоні – молочно-м’ясне скотарство, свинарство, ягідництво. Дуже розвинена транспортна система.

Перспективи району – покращання економічної ситуації, посилення соціальної орієнтації, прискорення авіабудування, приладобудування, вирішення еколого-економічних та соціальних проблем, міжнародне співробітництво.

98. Висвітлити стан та проблеми розвитку продуктивних сил Карпатського економічного району.

Важливою проблемою є наявна екологічна ситуація, яка пов'язана з багатьма чинниками. Незбалансованість розвитку окремих галузей економіки, неналежне ставлення до природних ресурсів та довкілля призвели до інтенсивного природокористування, погіршення природного середовища. Електроенергетичні викиди хімічної, гірничорудної промисловості, автомобільного транспорту, харчових підприємств формують основну частину забруднення в Карпатському регіоні.

Лісовідновлення і активний догляд за лісовими ресурсами є важливим заходом їх охорони в регіоні. Великої шкоди завдають залпові забруднення та викиди в атмосферне повітря Бурштинською ТЕС та Калуським концерном "Оріана" Івано-Франківської обл.

Значної шкоди Закарпаттю завдає забруднення Тиси стоками і викидами з золоторудних шахт Румунії.

Головним напрямом розвитку Карпатського економічного регіону має бути його соціальна спрямованість з одночасним дотриманням екологічної рівноваги між господарською діяльністю людини і навколишнім природним середовищем.

Цьому має сприяти розробка стратегічного плану структурної перебудови, диверсифікації виробництва, розвиток специфічних для регіону галузей, промислів.

Для Карпатського регіону пріоритетним повинен бути розвиток рекреаційного господарства як однієї із галузей, що визначає перспективу його і країни в цілому.

Для розвитку та структурної перебудови промисловості і сільського господарства регіону потрібні відповідні капіталовкладення. Кошти доцільно спрямовувати на технічне переоснащення і реконструкцію діючих підприємств, здійснювати перерозподіл коштів на користь виробництв, що забезпечують їх швидку віддачу - у сферу рекреації, в харчову та легку промисловість.

Економічно обгрунтованим і вигідним для регіону є розвиток традиційних народних промислів: ткацтво, килимарство, вишивання, виготовлення художніх виробів з лози і дерева, різьблення по дереву, гончарство та ін. Цей напрям дає можливість зайнятості працездатного населення і отримання доходів місцевими жителями та поліпшення ситуації з товарами побутового призначення.

Важливим напрямом комплексного розвитку є підвищення ефективності паливно-енергетичного та мінерально-сировинного комплексу за рахунок пошуків і розширення ресурсної бази, модернізації потужностей з добування та переробки палива і сировини та комплексного використання багатокомпонентних ресурсів, рекультивації відпрацьованих кар'єрів.

У розвитку лісового господарства треба збалансувати переробні галузі і йти шляхом поглиблення

99. Охарактеризувати структуру та особливості розміщення ПРП Карпатського району.

Сумарний ПРП Карпатського району становить 9,7% потенціалу ресурсів України. Район значно виділяється в Україні лісовими ресурсами. Надра Карпатського економічного району багаті на корисні копалини. Найбільше значення мають паливно-енергетичні (нафта і газ, кам'яне і буре вугілля, торф і горючі сланці) та сировина для хімічної про­мисловості.

У Передкарпатській нафтогазоносній області розробляється 37 на­фтових і нафтогазоконденсатних родовищ. Найбільшими є Орів-Уличнянське й Долинське нафтові, Битків-Бабченське та Північно-Долинське нафтогазоконденсатні родовища.

Експлуату­ються 32 родовища газу і газоконденсату. Найбільшими є Угерське, Більче-Волицьке, Рудківське, Хідновицьке та ін.

У новій газоносній області - Закарпатському прогині виявлено 4 родовища газу, розвідано 14 і підготовлено до глибокого буріння ще 5 ділянок.

У північній частині району розміщена частина Львівсько-Волинського кам'яновугільного басейну. У межах басейну виділяються Забузьке, Сокальське, Бубнівське, Буське і Міжріченське родовища. Вугілля тут переважно гу­мусове. Наявні також довгополум'яне, газове й жирне вугілля та їх відміни. Перспективним є район з розвіданими запасами коксівного вугілля. Родовища бурого вугілля є на трьох вугленосних ділянках - Північноподільській, Передкарпатській та Закар­патській. Вони не розробляються через вичерпаність запасів (крім Ільницького).

Найбільші поклади торфу у північній частині району, серед них Великомостівське, Стоянівське, Радехівське і Львівське. Проте видобуток торфу в якості палива скорочується, що цілком закономірно, оскільки він є цінним добривом і сировиною для хімічної промисловості.

Металевими корисними копалинами район забезпечений гірше, ніж паливними. Родовища їх незначні і розробка нерентабельна. Незначними, але перспективними с поклади марганцю, виявлені в Бурштинському ро­довищі, Рахівському масиві, Покутських Карпатах.

У Рахівському масиві виявлено нікелеві та мідні руди. Перспективні площі для розвідки й подальшого видобутку ртуті відкрито в Закарпат­ті, в районі Торуня. На Закарпатті (Берегівське та Біганське) виявлено свинцево-цин­кові руди, а також запаси алунітів. Розпочато промислову розробку Мужіївського родовища золота.

Родовища самородної сірки ('Новий Роздол, Яворів) повністю забез­печують потреби України.

Нині розвідано 21 родовище і 25 проявів калійних солей. Найбільші за запасами Калуш-Голинське та Стебницьке родовища. Поклади кухонної солі представлені Солотвинським родовищем.

101. Охарактеризувати проблеми розвитку і особливості розміщення продуктивних сил Придніпровського економічного району.

До найбільш важливих напрямів перспективного розвитку господарства Придніпровського економічного району належить паливно-енергетичний комплекс, основою якого є кам'яне вугілля Донбасу.Основним завданням зниження напруги паливно-енергетичного балансу є обмеження нарощування потужності енергоємних виробництв, розвиток атомної енергетики, теплоенергетики. Перспективним є використання бурого вугілля Дніпровського буровугільного басейну, яке використовується як енергетичне паливо, для екстрагування озокериту, в металургійній промисловості та ін. Основними напрямами розвитку металургійного комплексу є перепрофілювання деяких металургійних комбінатів на випуск електросталі, вдосконалення технологій, залучення залізорудних баз у Приазов'ї, підвищення якості виплавленої сталі.Проблемою для Придніпров'я є охорона навколишнього середовища, гострота якої посилюється тим, що поблизу знаходяться інші великі міста-забруднювачі навколишнього середовища — Дніпродзержинськ, Кривий Ріг, Верхньодніпровськ. Велике значення має санаторно-курортне господарство Придніпров'я.Висока територіальна концентрація потужних металургійних та інших виробництв, розташованих біля Дніпра, загострює проблему охорони водних ресурсів. Остаточно не розв'язана проблема раціонального використання зрошених земель і гідротехнічних меліоративних споруд, забезпечення оптимального розподілу засобів і ресурсів, які спрямовуються на освоєння осушених земель, їх гіпсування і створення нового меліоративного фонду; значної шкоди завдає підтоплення родючих земель, зокрема в районі великого Каховського водосховища.Необхідною передумовою комплексного розвитку району є розвиток легкої, харчової промисловості, а також невиробничої сфери.Суттєве для району більш повне і раціональне використання місцевих рекреаційних ресурсів — на узбережжі Азовського моря, біля Дніпра з його притоками, поблизу лісових масивів, біля джерел лікувальних вод і грязей.

102. Охарактеризувати проблеми розвитку і особливості розміщення продуктивних сил Причорноморського економічного району.

В районі сформувалися вузли з багатогалузевою структурою виробництва при вирішальній ролі машинобудування й металообробки. Це Одеський, Миколаївський, Херсонський вузли. У кожному з них розвинена легка й харчова промисловість, портове господарство.
В харчовій промисловості утворилася диспропорція між обсягом виробництва сировини й виробничими потужностями її переробки; особливо бракує потужностей по переробці винограду, соняшника.
Недостатньо розвинена виробнича база будівництва, регіон не забезпечує себе цілком будівельними матеріалами, хоча сировини для їхнього виробництва у районі достатньо.
Дефіцит палива й електроенергії перешкоджає розвиткові енергомістких виробництв, але спорудження поблизу Одеси нафтового терміналу й розробка нафтогазових родовищ на шельфі значно полегшать цю проблему.
На території Причорноморського району промисловість розміщується нерівномірно: найбільше розвинуті Одеська й Миколаївська області. Промисловість зосереджується у великих містах, а частка малих міст у виробництві продукції, чисельності промислово-виробничого персоналу, вартості основних виробничих фондів — недостатня.

За останні десятиріччя майже зруйнована екологічна система Причорномор'я; особливо забруднені Чорне й Азовське моря. Це призводить до збитків у рекреаційному господарстві, зменшує приплив туристів, негативно впливає на здоров'я мешканців. Проблема має бути вирішена за рахунок технологічного переобладнання промислових підприємств і спорудження ефективних очисних споруд.
Важливими передумовами розвитку і функціонування Причорноморського економічного району є його географічне положення, історико-, демо- і природо-географічні особливості.
Для розвитку господарства район має в цілому сприятливі природні умови, значні і різноманітні природні та, особливо, рекреаційні ресурси.

103. Охарактеризувати проблеми розвитку і особливості розміщення продуктивних сил Донецького економічного району.

Головною проблемою соціально-економічного розвитку Донецького економічного регіону залишається висока концентрація промислового виробництва та необхідність зниження частки у народногосподарському комплексі гірничодобувного виробництва. Загострення цієї проблеми відбувається під впливом природо-економічних та історичних передумов і чинників, а також у результаті структурної політики держави, яка проводиться в сучасних умовах господарювання. Згідно з цією політикою основні капітальні вкладення та залучені іноземні інвестиції зорієнтовані на спеціалізацію економіки регіону у важкій промисловості. Для підвищення ефективності функціонування суспільно-господарського комплексу регіону необхідно провести комплексну реструктуризацію та технічне переоснащення вугільної промисловості, технічну реконструкцію таких базових галузей, як чорна та кольорова металургія, хімічна промисловість, машинобудування та електроенергетика

З метою ліквідації диспропорції у розвитку промисловості необхідно нарощувати потужності легкої і харчової промисловості.

Для покращення екологічної ситуації треба впроваджувати екологічні безпечні технології, здійснювати рекультивацію земель, ліквідацію териконів, відстійників, шлакосховищ, закладання підземних відпрацьованих просторів, ефективніше використовувати вторинні ресурси та відходи виробництва.

Дуже важливим кроком має бути вдосконалення водокористування (зменшення забруднення водних джерел, організація оборотного водопостачання).

В агропромисловому комплексі регіону необхідно нарощувати обсяги виробництва, особливо м'ясомолочного тваринництва, городництва в приміських зонах.

Для зниження соціального напруження в шахтарських містах і селищах необхідно вирішувати питання створення в регіоні нових робочих місць, налагодження системи перекваліфікації кадрів, вивільнених із закритих вугільних підприємств.

Потрібно зміцнювати матеріально-технічну базу об'єктів комунального господарства, транспортних засобів, побутового обслуговування, вирішувати проблеми стабільного водопостачання.

У системі освіти, науки, охорони здоров'я, культури і спорту варто підвищувати якісні показники, створювати доступність до них, покращувати матеріально-технічну базу.

У цілому, незважаючи на проблеми, Донецький економічний регіон має значний потенціал для подолання цих кризових процесів і поступового стабільного розвитку народногосподарського комплексу.

104. Охарактеризувати проблеми раціонального використання природних ресурсів Київського економічного району.

Центральний економічний район розташований в межах недостатньо вологої, теплої та посушливої дуже теплої агро кліматичної зони. В цілому клімат території сприятливий для розвитку сільського господарства, зокрема для вирощування зернових – озимої пшениці, кукурудзи, з технічних – цукрових буряків, соняшнику.

Район характеризується одним з найкращих в Україні ґрунтовим покривом. В лісостеповій частині Кіровоградської області переважають чорноземи середньо- і малогумусні чорноземи опідзолені. Для степової частини характерні чорноземи середньо- і малогумусні. В Черкаській області переважають лісові, лучні ґрунти, а також типові малогумусні чорноземи. У долинах річок поширені чорноземно-лучні та лучно-болотні ґрунти. Еродованість земель становить 48%.

Загалом у ґрунтовому покриві району до 80% території зайнято родючими чорноземами, що є найпродуктивнішими для сільськогосподарських рослин. Цей чинник є одним із вирішальних у визначенні спеціалізації району.

Водними ресурсами район забезпечений недостатньо. По його території протікають річки Дніпро та Південний Буг з притоками. Тут також є Канівське, Кременчуцьке, Дніпродзержинське водосховища. На території Українського кристалічного щита є родовища лікувальних родонових та інших мінеральних вод (Умань, Новоукраїнка, Знам’янка). Район багатий на корисні копалини. Це пов’язано в значній мірі з розташуванням території в межах Українського кристалічного щита та особливостей геологічної будови. Розвідано понад 30 родовищ бурого вугілля Дніпровського буровугільного басейну. Значні промислові запаси мають і розробляють родовища біля м. Олександрії та Ватутіно. Активно розробляють також Тарнавське, Козацьке родовища. Але через незначну енергетичну цінність родовища розробляються лише для забезпечення власних, місцевих потреб. Є родовища горючих сланців, найбільше в Україні (Барвисте). В долині р. Ірдинь видобувають торф.

Район має велике значення для розвитку атомної енергетики країни у зв’язку з наявним тут покладами уранових руд (Кіровогорадська область, м. Смоліне). У східній частині району зосереджені поклади залізистих кварцитів, у Побужжі – хромітів та нікелевих руд. Відкриті в останні десятиріччя золоторудні родовища (Клинці, Юріївське та ін.) – основа для створення у майбутньому золотовидобувної та золотопереробної галузі. За даними геологів існує ймовірність відкриття родовищ платини, алмазів, міді, хрому, вольфраму та рідкісних металів.

В районі розвідані значні запаси нерудних корисних копалин.

Тут також розташоване одне з найбільших у світі родовищ графіту – Завалівське. Поширені різноманітні будівельні матеріали: сірий і рожевий граніт, габро, лабрадорит, кварцит, мергель.

Отже, район є посередньо забезпечений основними видами природнім ресурсів, серед яких в першу чергу виділяються ґрунтові та агрокліматичні.

105. Визначити основні складові природно-ресурсного потенціалу Південного економічного макрорайону.

Поряд із рекреаційними, провідну роль у природно-ресурсному потенціалі району відіграють земельні ресурси. Цінні чорноземи займають більшість площі району. Інші ресурси досить обмежені і суттєво не впливають на формування спеціалізації господарства. Мінеральні ресурси, за винятком нафти і газу Південноукраїнської провінції, залізної руди Керченського родовища, йодобромних солей у районі Сивашу, представлені численними, поширеними по території родовищами сировини будівельних матеріалів. Дуже обмежені ресурси прісних вод. І опади, і поверхневий стік тут незначні, тому основну роль у прісних водних ресурсах відіграє транзитний стік річок Дніпра, Дністра, Південного Бугу. Особливо напружений водний баланс у Криму.
Величезне народногосподарське значення має Чорне море. Тут здійснюється промислова ловля риби. За останні роки зменшилась кількість та видова різноманітність рибних ресурсів.
Лісові ресурси зосереджені у Криму, в балках та ярах Північної і Центральної частини Причорномор’я. У Причорномор’ї, Південному районі в цілому лісистість дуже низька і становить приблизно 5%, майже всі ліси мають природоохоронне і рекреаційне значення.

121. Визначити основні ланки невиробничої сфери.

У невиробничій сфері виділяють п’ять ланок:
– апарат органів державного та громадського управління;
– житлово-комунальне господарство і побутове обслуговування;
– охорона здоров’я, спорт, соціальне забезпечення;
– освіта, культура, наука, мистецтво;
– сфера фінансів, кредитування, страхування.

122. Визначити поняття “міжгалузевий виробничий комплекс”.

Міжгалузевий комплекс — система економічно взаємопов'язаних галузей виробничої або невиробничої сфер. Він формується внаслідок кооперації та інтеграції підприємств, організацій, установ та галузей. У цьому разі міжгалузеве кооперування є формою планово організованих зв'язків між підприємствами (установами), які входять до складу галузей господарства виробничої та невиробничої сфер.

Разом з галузевою спеціалізацією міжгалузеве кооперування сприяє підвищенню ефективності суспільного виробництва. У широкому розумінні міжгалузеву кооперацію розглядають як взаємодію різних галузей, діяльність яких спрямована на вирішення певних економічних, соціальних, екологічних, науково-технічних проблем на державному чи регіональному рівнях. Таке міжгалузеве кооперування полягає у спільному використанні матеріально-технічних, трудових, інтелектуальних або фінансових ресурсів кількома (як мінімум, двома) галузями з орієнтацією на досягнення певної мети. В Україні міжгалузеве кооперування особливо поширене в паливно-енергетичній галузі, машинобудуванні, агропромисловому виробництві та багатьох інших галузях.

123. Визначити поняття “паливно-енергетичний комплекс”.

Паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) – сукупність галузей промисловості, що забезпечують країну паливом і електроенергією. ПЕК здійснює видобуток і переробку різних видів паливних і енергетичних ресурсів — вугільних, нафтових, газових, ядерних, торфових, біологічних тощо. Основними складовими частинами комплексу є електроенергетика, нафтова, нафтопереробна, газова промисловості (див. нафтогазовий комплекс) йвугільна промисловість.

На всіх етапах розвитку цивілізації енергетика була і надалі залишається головною складовою всякого виробництва. У ХХ ст. мінеральні види палива (нафта, газ, вугілля, горючі сланці) і електроенергетика стали основою світового пром. виробництва і наук.-техн. прогресу. Ступінь енерго- і електрозабезпеченості — один з гол. чинників, що визначають рівень економіч. і техніч. розвитку кожної країни.

124. Визначити поняття “паливно-енергетичний баланс”.

Паливно-енергетичний баланс — співвідношення видобутку різних видів палива і виробленої енергії (прибуток) та їх використання в господарстві (витрати). Особливості його структури залежать від запасів паливно-енергетичних ресурсів, їх калорійності, можливостей використання, затрат на добування, які змінюються з розвитком техніки. Паливні ресурси — частина паливно-енергетичних ресурсів, що використовуються тільки як паливо. Найважливішими паливними ресурсами є вугілля, нафта і газ, уран, торф. Найбільш економічні нафта і газ, бо їх добування, транспортування трубопроводами обходиться дешево. Ресурси енергетичні — сонячна енергія, космічна енергія, енергія морських припливів і відпливів, геотермальна енергія, гравітаційна енергія, енергія тиску, атмосферна електрика, земний магнетизм, біопаливо, нафта, природний газ, вугілля, горючі сланці, торф, атомна та ядерна енергія. Запаси енергії рік і водойм, що лежать вище рівня моря, називають гідроресурсами.

126. Визначити поняття “АПК”.

Агропромисло́вий ко́мплекс — складова частина економіки, що поєднує в собі виробництво сільськогосподарської продукції, її сільськогосподарську переробку, матеріально-технічне обслуговування села.

Об’єднує галузі, що виготовляють засоби виробництва та обслуговування комплексу, а також галузі зі збереження, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції.

Агропромисловий комплекс — багатогалузева виробнича система, в якій певна галузь виконує свою специфічну функцію.

127. Визначити поняття “спеціалізовані АПК”.

Під спеціалізованим АПК розуміють сукупність виробництв різних галузей народного господарства на певній території, діяльність яких пов'язана з виробництвом і переробкою конкретного виду сільськогосподарської сировини.

Спеціалізований АПК є міжгалузевим, системним утворенням, що виникло внаслідок інтеграційних процесів між однією галуззю сільського господарства (рідше двома) і відповідними галузями переробної промисловості.

Спеціалізовані АПК — це найчіткіше виражені типи комплексів за сукупністю сільськогосподарських і промислових підприємств, що входять до них, за технологічними і виробничими зв'язками у межах конкретної території (від адміністративного району до країни в цілому). Водночас «чистих» спеціалізованих комплексів немає. Тому поняття «спеціалізований» АПК вживається умовно. Оскільки процес інтеграції у сільськогосподарському підприємстві охоплює одночасно більшу частину галузей, він зумовлює участь кожного господарства в діяльності кількох спеціалізованих АПК. Інтегратором у кожному з них є переробне підприємство. Крім того. до його складу здебільшого входять обслуговуючі й допоміжні підприємства. Під час вивчення кожний спеціалізований АПК треба розглядати як самостійне і єдине ціле.

128. Визначити поняття “територіальна структура АПК”.

1) Це - сукупність взаємопов'язаних територіальних частин (утворень, елементів).

це - структура, що характеризує внутрішню організацію, розміщення на певній території виробництва сільськогосподарської сировини та її промислової перероби, а також форми їх територіального зосередження.

2) «Територіальна структура» — одне з поширених понять в економіко-ге-ографічній літературі останніх років. У його тлумаченні немає однозначності. діапазон значень, що вкладають у це поняття різні автори, досить широкий. Дуже широко використовується це поняття для позначення цілісних територіальних утворень (економічних районів, агломерацій центрів та ін.). Таке трактування добре узгоджується з часто вживаним тепер виразом «структура» у розумінні «формування», «організація».

129. Визначити поняття “територіальна структура промисловості”.

це розміщення і розподіл галузей промисловості по окремих регіонах.

130. Назвати основні види зовнішніх зв’язків.

Міжнародні економічні відносини проявляються в різних формах. Основні форми:
1) зовнішня торгівля;

2) науково – технічне співробітництво — обмін науково-технічною інформацією, технічними, комерційними і виробничими знаннями та досвідом (так зване ноу-хау);
3)торгівля технологіями здійснення спільних наукових розробок і проектів (наприклад, у сфері дослідження космосу, охорони навколишнього середовища, охорони здоров'я.

4) надання кредитів і послуг — надання позик і кредитів, експорт та імпорт капіталу. Україна співпрацює з міжнародними валютними і кредитно-фінансовими організаціями — Міжнародним валютним фондом, Світовим банком, Європейським банком реконструкції і розвитку. У системі міжнародних кредитно-фінансових відносин дуже велике значення для країни має ввіз і вивіз капіталів. Україна виступає здебільшого імпортером капіталів, оскільки її можливості вкладати їх в економіку інших країн надзвичайно обмежені.
5) створення спільних підприємств з іншими країнами — створення підприємств, об'єднань, організацій на основі вкладання іноземного капіталу для спільного виробництва й збуту продукції, надання послуг тощо.;
7)спеціалізація і кооперування виробництва.

8) культурні зв’язки між країнами світ; міжнародний туризм і міграції робочої сили.

131. Назвати види зовнішніх економічних зв’язків.

Необхідність докорінної технічної і технологічної модернізації промислового виробництва, сільського господарства та інших галузей господарського комплексу України, його переорієнтації на вищі світові стандарти з метою забезпечення конкурентоспроможності вітчизняної продукції вимагає максимально ефективного використання наявних науково-технічного та економічного потенціалів країни, широкого розвитку міжнародної кооперації в галузі науки, освіти та виробництва. Продуктивні сили України характеризуються досить великими потенційними можливостями, однак на їх сучасний стан значною мірою впливає соціально-економічна криза, що її нині переживає Україна.

Міжнародні економічні зв’язки – процес обміну засобами в-ва і предметами споживання, трудовими, науково-технічними та фінансовими ресурсами між країнами на базі транспортної си-стеми. Міжнародні економічні зв’язки розвиваються на основі територіального поділу праці, який проявляється в спеціаліза-цїі окремих країн на виробництві певних видів продукції. Формами зовнішньоекономічних зв‘язків є:

В сучасних умовах міжнародне співробітництво України відбувається в таких основних формах:

· науково-технічне співробітництво;

· взаємовигідна міжнародна торгівля (зовнішня торгівля);

· надання кредитів і позик, в тому числі і безвідплатних;

· створення спільних підприємств;

· спеціалізація і кооперування виробництва;

· торгівля технологіями, або спеціалізація на виробництві комплектуючого обладнання;

· спільна участь зацікавлених країн у розробці багатих природних ресурсів;

· іноземні інвестиції як найважливіша форма стимулювання розвитку економіки країни;

· міжнародний туризм;

· культурні зв’язки між країнами світу.

Розвиток міжнародної науково-технічної кооперації України можливий у таких формах:

· запозичення досвіду та запрошення іноземних спеціалістів, а також підготовка, підвищення кваліфікації національних кадрів за кордоном;

· взаємодія створення, розширення та забезпечення нормальної діяльності навчальних закладів, науково-дослідних та консультативних центрів, у тому числі і спільних;

· співробітництво у галузі науки і техніки, будівництві, модернізації та експлуатації підприємств, інших об’єктів виробничого призначення і соціальної інфраструктури;

· обмін технологіями, ліцензіями, конструкторськими і проектними матеріалами, сприяння їх використанню;

· співробітництво у збиранні, обробці та використанні науково-технічної і економічної інформації.

Дата добавления: 2015-05-26