Північно-Подільська височинна область

Північно-Подільська область займає вододільну частину Поділь­ської височини. На півночі вона має добре виражену ландшафтну межу з Малим Поліссям, на південному заході — з Товтровим пас­мом. Східна межа відокремлює її від Дністровсько-Дніпровського лісостепового краю. Для цієї області характерні абсолютні відмітки поверхні 300—400 м. На Кременецькому кряжі вони сягають 408 м, максимальна відмітка на Авратинській височині, де бере початок р. Південний Буг, — 380 м.

Геолого-геоморфологічні особливості її визначаються положен­ням на західному схилі Українського щита. Докембрійські породи спостерігаються на сході в долинах Південного Бугу і Случі. Палео­зойські й мезо-кайнозойські породи перекриті малопотужною тов­щею лесових порід. Південний Буг, Случ, Горинь, Збруч у верхів'ях мають широкі заплави і пологі схили.

У формуванні ландшафтної структури помітна роль поширених скрізь лесових порід, які перекривають крейдові й неогенові відкла­ди. Серед лесових рівнин виділяються прохідні долини, складені водно-льодовиковими пісками і супісками. У минулому в ландшафтній структурі цієї області були поширені широколистянолісові, лучно-степові й лісостепові ландшафти. Тепер вони трансформовані в сільськогосподарські угіддя, що займають до 75 % загальної площі.

У північній частині області виділяються структурно-денудаційні горбогірні місцевості з вододільними останцями, балками, ярами, еродованими сірими лісовими ґрунтами, дубово-грабовими і грабо­вими лісами. Типові вони для Кременецького кряжа, що розташо­ваний між ріками Іква та Вілія і простягається на 65 км довжини при ширині 12—20 км. Вершини кряжа куполоподібні, а їх відносні висоти значні — 100—200 м. Схили вершин стрімко спадають до рівнин Малого Полісся, що надає території "гірського вигляду": височать гори Замкова, Страхова, Гостра, Стіжок, Черча, Дівочі скелі та ін. Підніжжя цих гір складені білою крейдою, на якій залягають глини, кварцові піски, пісковики, вапняки. Вони утворюють мальов­ничі стрімкі схили, скелі з уступами, ерозійними формами, печера­ми. Тут переважають у минулому широколистянолісові ландшафти із сірими і світло-сірими ґрунтами під грабово-дубовими деревоста-нами, підліском з бересклета бородавчатого і європейського, свиди­ни криваво-червоної, ліщини та ін. Серед лісів, що займають 20 % Кременецького кряжу, знаходяться грабові, грабово-дубово-соснові, дубово-соснові (східна частина кряжа). А на південних сухих схи­лах розвинулися степові рослинні угруповання на дерново-карбо­натних ґрунтах, серед рослин є ендеміки та реліктові види. Це тип­чакові та низькоосокові ділянки степів з молочаєм волинським, сонцецвітом сивим, змієголовником австрійським, шавлією кремене­цькою та ін.

На Авратинській височині, широких межиріччях річок Случ та Горинь переважають рівнинно-хвилясті й рівнинні місцевості з чор­ноземами опідзоленими та типовими малогумусними. Вони на 80 % освоєні під посіви озимої пшениці, цукрового буряка, кукурудзи, гречки, ячменю, овочевих культур, зайняті садами та ягідниками.

Авратинська височина є вододілом басейнів річок Дністер, Півден­ний Буг, Прип'ять. Природним є її зниження від вододілу в усіх напрямках. Долини річок мають пологі схили і порівняно невели­кий вріз (50—60 м).

Вплив рельєфу виявляється в розвитку ерозійних форм. Так, вздовж долин Південного Бугу, Збруча утворилися балково-яружні місцевості, на які припадає близько 6 % території області. На Кре­менецькій височині балки і яри мають круті схили та вузькі днища, тому що вони врізалися в щільні й тверді крейдові вапняки і мер-гелі. На Авратинській височині балки і яри розвинулися на поло­гих схилах, складених суглинковими породами.

На півночі області поширені мішано-лісові ландшафти з дерно­во-підзолистими ґрунтами. Вони займають близько 4 % території. У річкових долинах сформувалися лучні, лучно-болотні й болотні ландшафти, площі їх значні (9 % території).

Серед природоохоронних об'єктів відомими є пам'ятка садово-паркового мистецтва Кременецький парк, Білокриницький і Суразький парки, створені в XIX ст. на Тернопільщині, Полонський, Антонівський, Самчиківський і Новоселицький парки на Хмель­ниччині та ін.

Дата добавления: 2015-06-25