Інтелектуальна власність і світовий ринок технологій

У літературі під інтелектуальною власністю, в основному, ро­зуміють не явище, як таке, а об'єкти інтелектуальної власності. Напевно, інтелектуальну власність можна визначити,, як відноси­ни між людьми, які виникають з приводу присвоєння, володіння;, користування ґі розпорядження щодо результатів інтелектуальної діяльності. Предметом (об'єктом) інтелектуальної власності в широкому розумінні називають новітні технології, а взагалі до об'єк­тів інтелектуальної власності відносяться: наукові відкриття, находи, виробничий та інший досвід, ноу-хау, дослідні або про­мислові зразки устаткування, апаратури, інструментів, техноло­гічних ліній та іншої техніки, технічна документація, способи ви­робництва н технологічних процесів тощо.

З точки зору юриспруденції, інтелектуальна власність — це володіння Виключним правом, яке визначає виключення й обме­ження доступу, передання, контролю та відповідальності щодо об'єкта інтелектуальної власності. Свідоцтвом інтелектуальної власності є патент. Патент — це документ, який видається компе­тентним державним органом на певний термін винахіднику чи його правонаступнику, де засвідчується авторство і виключне пра­во на винахід. Цікаво, що ноу-гау (в українській мові англійський звук, що позначається буквою «II», відповідає українському звуку, що Позначається буквою «Г», але аж ніяк не «X», а тому надалі в написанні англійської категорії «знаю як» використовуватимемо саме букву «Г», тобто ноу-гау) як об'єкт інтелектуальної власно­сті не пов'язаний з патентуванням. Це видно з такого визначення: ноу-гау — це сукупність технічних, економічних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків, виробничого чи іншого досвіду, які є необхідними для організації того чи ін­шого виду діяльності (частіше, виробництва), але не є запатенто­ваними.

Слід зазначити, що на практиці термін «ноу-гау», як і термін «технології», досить часто використовують у широкому розумінні, а тому можна навести те одне визначення:

ноу-гау — це узагальнюючий термін для різних секретів вироб­ництва, повністю або частково конфіденційних знань, відомостей науково-технічного, економічного, адміністративного, фінансового чи методологічного характеру, використання якого забезпечує певні переваги особі чи фірмі, що їх здобули чи ними оволоділи.

Що ж стосується патенту, то він захищає права володаря не тільки від місцевих,.а п від іноземних конкурентів, і діє, насампе­ред, на території тієї країни, де видавався, але між країнами укладаються угоди з патентування, що розширюють територію захисту.

Основні критерії патентоспроможності винаходу:

— новизна;

— наявність винахідницької творчості;

— здатність бути застосованим у практичній діяльності. Якщо об'єктом патенту є виріб, то комусь іншому, крім влас­ника, не дозволяється:

— виготовляти ного;

— пропонувати до продажу;

— застосовувати;

— вводити в обіг.

ЯКЩО об'єктом патенту є спосіб, то комусь іншому не дозволяється:

—застосовувати цей спосіб самому;

—пропонувати його до використання комусь;

— пропонувати до продажу продукт, безпосередньо виготовле­ний цим способом;

— застосовувати такий продукт;

— вводити даний продукт в обіг;

— імпортувати його.

Значення патентного захисту для реалізації продукції полягає в тому, що патент дозволяє:

—розширити вибір засобів конкурентної боротьби;

— усунути з ринку чи ослабити конкурента;

— отримати виключне право на комерційне використання продукту;

— стимулювати попит на продукт, оскільки посилання при ре­кламі на патент дає більший ефект, ніж простий опис якостей продукту;

— отримати базу для надання ліцензії.

Слід зауважити, що дія патенту не розповсюджується: —- на використання винаходу для приватних індивідуальних цілей, для проведення дослідів-на борту кораблів, повітряних і наземних транспортних засобів, які тимчасово знаходяться на те­риторії дії патенту, але належать країні, па яку патент не роз­повсюджується;

— на тих, хто до моменту подання заявки на патент викорис­товував винахід чи зробив для цього необхідні приготування (т. з. право попереднього користування);

— на ті випадки, коли уряд приймає рішення про відчуження патенту для використання його в інтересах суспільства або ж в інтересах безпеки (у таких випадках володар має право на спів-ставну винагороду).

Нерідко винахідники відмовляються від подання заявки па па­тентування. Причинами цього можна назвати:

— труднощі зі встановленням факту порушення патенту;

— висока вартість актів, направлених проти порушень патен­тів;

— надзвичайно довга і складна процедура подання заявок;

— високе патентне мито;

— високі гонорари нотаріальних повірених;

—короткий життєвий цикл виробу або технологічного про­цесу;

— високий рівень промислового шпіонажу.

До того ж, проблема міжнародного патентування полягає в тому, що в різних країнах по-різному побудовані правила щодо патентування. Наприклад, у США Патентне бюро, згідно з па­тентним правом, повинно вирішити, хто є першим, істинним та оригінальним винахідником чи першовідкривачем, і при цьому час подання заявки не грає ролі, а важливо, хто перший винай­шов. А от у європейських країнах використовується система, згід­но з якою той, хто перший подав заявку, той визнається винахід­ником і йому вилається патент. При цьому першовідкривач досить, часто залишається невідомим, а подавець заявки пожинає усі плоди винаходу.

Розбіжності існують, як у термінах подання заявок, так і в термінах дії патентів. У Канаді термін дії патенту коротший, ніж у США, а тому канадські виробники, після закінчення терміну дії якогось патенту, за нормами їхнього права, можуть вільно вироб­ляти нову продукцію н експортувати її, конкуруючи з американсь­кими фірмами, котрі ще володіють патентами за американськими законами. Крім розбіжностей патентних законів і права, в різних країнах є ще одна проблема — це швидкий розвиток технологій. Зволікання з впровадженням нових запатентованих виробів чи

Технологій призводить часом до величезних збитків, так як з'яв­ляються новіші, продуктивніші вироби чи технології. Основні міжнародні форми передавання технологій:

— продаж патентів;

— міжнародне ліцензування;

— міжнародний інжиніринг;

— спільне проведення науково-дослідних та дослідно-конструкційних горських робіт, наукововиробнича кооперація суб'єктів з різних і

— іноземні інвестиції у вигляді технологічних потоків, особливо прямі інвестиції, що здійснюються транснаціональними корпораціями у свої власні структури з метою будівництва, реконструкцій чи модернізації фірм;

— міжнародні міжвузівські стосунки, що супроводжуються обміном спеціалістами, вченими, викладачами, студентами й аспірантами;

— наукові конференції, симпозіуми, семінари, що проводить-я ся па міжнародному рівні;

— створення комп'ютерних банків даних про різні наукові та технічні досягнення, як і створення різного роду довідникової таї іншої інформаційної літератури;

— міграція спеціалістів та вчених.

Що стосується науково-дослідних та дослідно-конструкторських розробок (НДДКР), то вони являють собою особливу об-я ласті) пошуків на етиці прикладних наук і практики, де використовуються досягнення науки для створення нових технологійних процесів, конструкцій, промислових матеріалів.

Дата добавления: 2015-06-25