Юридичне оформлення прав на наукове відкриття

З набуттям незалежності, Україна в нових умовах ринкової економіки почала активно рухатись шляхом розбудови інноваційної політики і, в першу чергу, в напрямі пріоритетного фінансування інноваційних проектів, в основі яких знаходяться об’єкти інтелектуальної власності у вигляді наукових відкриттів та винаходів. Це питання знайшло своє відображення і у Концепції державної промислової політики [133, с. 28-36], де забезпечення надійної охорони інтелектуальної власності та просування її на ринок визначається як стратегічний пріоритетний напрям у сфері науково-технічної та інноваційної політики.

Такий шлях вимагає сьогодні також й відповідних дій, які б належним чином дозволили сформувати і створити необхідну правову базу для подальшого розвитку і вдосконалення відносин у сфері інтелектуальної власності. Основним напрямом охорони у цій сфері має бути забезпечення реалізації законних прав та інтересів громадян [134, с. 236].

Система правової охорони інтелектуальної власності є достатньо розгалуженою і реалізується на відповідних рівнях – міжнародному і національному. Україна є учасницею багатьох міжнародних угод, конвенцій і договорів, які діють у цій сфері; в Україні діють спеціальні закони з врегулювання правовідносин у сфері правової охорони інтелектуальної власності. Окремі категорії правовідносин регулюються відповідними нормативно-правовими актами. Але національне законодавство з інтелектуальної власності було б неповним через відсутність закону, який би також регулював правовідносини у сфері правової охорони наукових відкриттів.

Закон України «Про охорону прав на наукові відкриття» [135] на сьогоднішній день вже прийнятий у першому читанні і розглянутий Верховною Радою у другому читанні. Він має стати ефективним важелем регулювання не тільки економічних, політичних і правових, але, насамперед, соціальних питань.

Отже, згідно з концепцією проекту Закону України «Про охорону прав на наукові відкриття», для належного врегулювання усіх питань, пов’язаних із створенням, експертизою, реєстрацією та визнанням відкриттів, доцільно також підготувати відповідні нормативні документи щодо окремих питань охорони наукових відкриттів. Так, на виконання цього закону доцільно буде підготувати «Інструкцію про порядок оформлення матеріалів заявок на службові відкриття», яка буде регулювати порядок надіслання, оформлення заявок відкриттів, а також врегульовувати суто організаційні питання, що можуть виникати у авторів відкриттів у зв’язку із створенням наукового відкриття в установі, підприємстві, організації під час виконання ними трудових обов’язків; «Інструкцію щодо виплати винагороди за наукове відкриття», яка буде регулювати питання розподілу винагороди авторам відкриттів, враховуючи творчий внесок кожного у створене наукове відкриття тощо.

Концептуально, проект Закону має визначити правові й організаційно-економічні засади у сфері правової охорони наукових відкриттів, закріпити систему державної реєстрації наукових відкриттів, їх визнання від імені держави, наукову експертизу. Виходячи з вищенаведеного, слід визначити основні напрями мети запровадження правової охорони відкриттів. Найважливішими з них є:

– впорядкування відносин, що виникають у зв’язку зі створенням, експертизою, реєстрацією і визнанням наукових відкриттів;

– формування і накопичення наукового та інтелектуального потенціалу країни, підвищення її конкурентноздатності;

– охорона прав авторів наукових відкриттів;

– створення системи державної реєстрації наукових відкриттів з врахуванням інтересів держави.

На нашу думку, за своєю структурою проект Закону має складатися з шести розділів: І розділ – «Загальні положення», якими визначатимуться терміни, наведені в законі, автор наукового відкриття, його немайнові і майнові права, строки їх чинності, а також статус іноземних громадян - авторів відкриттів. ІІ розділ – «Правова охорона наукових відкриттів», має містити основні поняття наукового відкриття, його об’єктів і ознак, визначати пріоритет наукового відкриття і право на одержання диплому. ІІІ розділ – «Порядок набуття права інтелектуальної власності на наукове відкриття» є найбільш об’ємним і визначатиме склад, терміни і коло осіб, які можуть подавати заявку на наукове відкриття; види експертиз, за допомогою яких встановлюється наявність або відсутність фундаментального наукового положення у матеріалах заявки на наукове відкриття, строки їх проведення, а також установи, які мають ці експертизи здійснювати. Реєстрація набуття прав інтелектуальної власності на відкриття і публікація відомостей про наукове відкриття в офіційному бюлетені є наступним етапом у порядку набуття права інтелектуальної власності на наукове відкриття. Закріплюється порядок видачі диплому на створене наукове відкриття. Оскарження рішень по заявці на наукове відкриття передбачає судовий і адміністративний порядок вирішення спорів. IV розділом – «Права та пільги авторів наукових відкриттів» встановлюватиметься порядок виплати винагороди авторам відкриттів за створене відкриття; надаватимуться певні державні заохочення авторам відкриттів, такі як присвоєння відкриттю ім’я автора або спеціальної назви, присудження вченого ступеню за створене наукове відкриття без захисту дисертації. Передбачається перехід прав автора відкриття у спадщину.

V розділ – «Відповідальність за порушення законодавства про наукові відкриття» передбачатиме настання відповідальності за певні види правопорушень у сфері законодавства про наукові відкриття і деталізуватиме їх за складами. Розділ VІ – «Перехідні положення» визначатиме спеціальний статус наукових відкриттів, зареєстрованих за період з 1947 по 1991 рр., і з 1992 по 2009 рр.

Реалізація проекту закону забезпечується залученням до його здійснення таких установ як Національна академія наук України і Державний департамент інтелектуальної власності. На ці установи варто покласти завдання здійснення таких експертиз, як попередня експертиза наукового відкриття і експертиза наукового відкриття по суті, з виконанням ними подальших функцій з реєстрації наукового відкриття, публікації відомостей про відкриття та видачі диплому на нього.

Відповідно до концепції проекту закону України «Про охорону прав на наукові відкриття» його реалізація має передбачати витрати на проведення експертизи заявок на наукове відкриття, виплату винагороди авторам відкриття, здійснення публікації про відкриття і видачу диплому авторам, що здійснюються за рахунок Державного бюджету України.

З урахуванням досвіду отримання дипломів на відкриття вченими України у 1947-1991 рр., а також практики розгляду заявок на відкриття Асоціацією авторів наукових відкриттів України [136, с. 16, 137, с 3, 138, с. 2] в 1992-2009 рр. видається можливим надати такі прогнозні дані стосовно вартості проекту з подальшим їх обґрунтуванням.

Як відзначалося вище, з досвіду реєстрації наукових відкриттів в СРСР щорічно подавалося приблизно 900 заявок на відкриття, з яких в середньому визнавалися науковими відкриттями – 14. У той час науково-технічний і інтелектуальний потенціал України від потенціалу СРСР складав близько 25%. Таким чином, у радянські часі вченими України щороку в середньому надсилалось від 200 до 225 матеріалів заявок на наукові відкриття, з яких визнавались відкриттями 3 – 4.

За період з 1992 по 2009 рр., тобто за часів реєстрації наукових відкриттів в Україні, на громадських засадах, було зареєстровано 55 відкриттів, що в середньому складає 3 – 4 відкриття на рік.

Якщо взяти за основу ці дані, можемо підрахувати, що:

– кількість заявок на відкриття, які подаються щорічно становитиме близько 40;

–·кількість заявок після проведення перевірки наявності належним чином оформлених документів, кола осіб, які можуть її подавати, а також повноти документів – близько 30;

–·кількість заявок після проведення попередньої експертизи – близько 10;

–·кількість заявок, які можуть отримати статус відкриття – 2 – 3.

Витрати на проведення попередньої експертизи однієї заявки на відкриття, яка передбачає близько 200 годин опрацювання особою вищої кваліфікації, що має вчений ступень, пропонуються у розмірі однієї мінімальної заробітної плати. З урахуванням відрахувань до загальнодержавних фондів (37%), ця сума трохи збільшується, і відповідно, для 30 заявок загальна сума витрат становитиме близько сорока мінімальних заробітних плат.

Витрати на проведення експертизи по суті однієї заявки на відкриття, яка передбачає приблизно 1000 годин опрацювання особою вищої кваліфікації, в т. ч. кандидата наук, доктора наук, академіка, пропонуються у розмірі двох мінімальних заробітних плат. З урахуванням відрахувань до загальнодержавних фондів (37 %), ця сума трохи збільшується, і, відповідно, для 10 заявок загальна сума витрат становитиме близько двадцяти сіми мінімальних заробітних плат.

Постановою Ради Міністрів СРСР від 21. 08. 1973 р. № 584 «Про затвердження положення про відкриття, винаходи та раціоналізаторські пропозиції» зі змінами і доповненнями, «Інструкцією про порядок виплати винагороди за винаходи і раціоналізаторські пропозиції» від 15 січня 1974 р. розмір винагороди автору наукового відкриття чи колективу авторів складав 5000 руб. Як відзначалось, статтею 26 проекту Закону передбачено, що розмір винагороди за створене наукове відкриття встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Якщо врахувати ставки заробітної плати на той час в науково-дослідних установах та інших вищих навчальних закладах і ставки, які встановлені сьогодні, то 5000 руб. є еквівалентом, приблизно, п’ятдесяти шести мінімальних заробітних плат. Таким чином, витрати на винагороду авторам (колективу авторів) наукового відкриття з урахуванням видачі двох-трьох дипломів на рік може становити близько ста дванадцяти – ста шестидесяти восьми мінімальних заробітних плат.

Загальні витрати на рік, починаючи від розгляду матеріалів заявок та видачі дипломів авторам відкриттів з боку держави становлять (без урахування відповідних витрат відповідного уповноваженого органу) близько ста двадцяти восьми мінімальних заробітних плат. Дані наводяться без урахування зростання кількості заявок, що надходять до відповідних установ і у найближчому майбутньому можуть перевищувати кількість вищезазначених.

Враховуючи вищенаведене слід відзначити, що застосування Закону України «Про охорону прав на наукові відкриття» буде відповідати інтересам держави, оскільки його прийняття зумовлено інноваційним шляхом її розвитку, вимогами Цивільного кодексу України забезпечувати і стимулювати подальший розвиток науково-технічного потенціалу України, сприяти її інтеграції у міжнародний науковий простір.

Такий вигляд може мати структура закону і витрати, пов’язані з реалізацією процесу визнання прав авторів наукових відкриттів. Відповідно, структуру юридичного оформлення прав авторів на створені ними наукові відкриття ми розглянемо нижче.

Як зазначалося вище, виникнення, зміна і припинення правовідносин щодо наукових відкриттів пов’язані з певними юридичними фактами, існування яких їх і зумовлюють. Саме тому слід більш детально зупинитись на аналізі таких фактів і визначити, як саме відбувається юридичне оформлення прав автора наукового відкриття. Виходячи з вищенаведеного аналізу законодавства, правова охорона наукових відкриттів в Україні має здійснюватись шляхом:

а) державної реєстрації (оформлення) наукових відкриттів;

б) видачі диплому державного зразка на наукові відкриття;

в) визнання і закріплення прав і пільг за авторами наукових відкриттів.

Державна реєстрація, яка полягає в юридичному оформленні відповідних немайнових прав авторів наукових відкриттів, має бути максимально зручною і прозорою, а також відповідати таким основним вимогам:

– підтримувати високий рівень суспільної значущості реєстрації наукових відкриттів (в тому числі забезпечувати всебічне стимулювання творчої діяльності авторів відкриттів);

– забезпечувати мінімальний рівень витрат бюджетних коштів;

– забезпечувати підвищення авторитету держави, як держави з високим рівнем науково-технічного потенціалу;

– забезпечувати можливість виявлення у матеріалах заявки на наукове відкриття незахищених патентноздатних рішень з подальшою допомогою авторам у їх оформленні і отриманні охоронних документів на основі високих патентних технологій;

– обмежувати вплив бюрократизму на реалізацію процедури реєстрації наукових відкриттів;

– забезпечувати можливість оперативного створення творчих колективів вчених і спеціалістів з відповідною професійною кваліфікацією, необхідною для забезпечення допомоги авторам щодо опрацювання матеріалів заявок на наукові відкриття;

– забезпечувати можливість оперативного залучення вітчизняних і зарубіжних вчених для наукової експертизи матеріалів заявок на наукові відкриття.

Слушною є думка прихильників правової охорони наукових відкриттів, які пропонують під час здійснення державної реєстрації наукових відкриттів виділення і запровадження таких її можливих принципів:

– комплектування органу, наділеного повноваженнями щодо реєстрації наукових відкриттів, фахівцями найвищої кваліфікації;

– термін, протягом якого наукове положення може бути заявлено як наукове відкриття, має бути достатньо тривалим, оскільки скорочені терміни не співвідносяться з необхідністю виявлення докорінних змін, внесених науковим положенням до існуючого рівня пізнання, всього обсягу причинно-наслідкових зв’язків, притаманних науковому відкриттю;

– створення Державного реєстру наукових відкриттів [52, с. 423].

Враховуючи вищенаведене, необхідно зазначити, що сутність правових норм, які стосуються охорони відкриттів, полягає не у встановленні монополії на визначене наукове положення, а в державній перевірці і реєстрації відкриттів.

Отже процедуру оформлення прав на наукові відкриття становлять такі дії.

Заявку на наукове відкриття слід подавати до Державного департаменту інтелектуальної власності самим автором (співавторами) наукового відкриття; юридичною особою з зазначенням автора наукового відкриття; або його спадкоємцем – якщо заявка на наукове відкриття не може бути подана самим автором наукового відкриття. Заявка, яка подається державною мовою, має містити такі дані:

–·заяву про видачу диплому на наукове відкриття;

–·опис наукового відкриття з викладенням доказів його вірогідності;

–·формулу наукового відкриття, яка повністю заснована на описі та яка стисло, чітко та вичерпно відображає сутність відкриття, що заявляється;

–·реферат;

–·матеріали, що ілюструють наукове відкриття, якщо вони необхідні;

–·документи, що підтверджують пріоритет наукового відкриття, якщо сутність і докази достовірності його були відомі до подачі заявки на наукове відкриття.

У заявці про видачу диплому на наукове відкриття необхідно вказати також заявника (заявників) і його (їх) адресу, а також автора (співавторів). Необхідно, щоб заявка на наукове відкриття відносилась до одного наукового відкриття, і до неї має бути додана розширена анотація опису наукового відкриття українською, російською та англійською мовами.

Якщо заявка на наукове відкриття подається юридичною особою, то разом з матеріалами заявки на наукове відкриття має додатково бути надано рішення вченої (науково-технічної) Ради юридичної особи про те, що заявлене наукове відкриття придатне для набуття права інтелектуальної власності на нього.

Якщо інформація, що міститься у заявці на наукове відкриття, відноситься до державної таємниці, регулювання цього питання здійснюється згідно із законом України «Про державну таємницю» та прийнятими на його основі нормативно-правовими актами.

Отже, датою подачі заявки на наукове відкриття є дата одержання Департаментом матеріалів, які мають, принаймні, містити заяву на видачу диплому на наукове відкриття; відомості про заявника та його адресу, викладені українською мовою; а також матеріал, що справляє враження опису наукового відкриття, викладений українською або іншою мовою. В останньому випадку для збереження дати подання заявки переклад цього матеріалу українською мовою має надійти до Департаменту протягом двох місяців від дати подання заявки.

В разі, якщо заявник не має інших доказів пріоритету, отримання такої довідки від Департаменту стає доказом пріоритету встановленого ним наукового відкриття.

Після отримання усіх необхідних матеріалів заявки на наукове відкриття, Департамент має надіслати їх до установ НАН України, для подальшого здійснення експертизи.

Експертиза матеріалів заявки на наукове відкриття включає проведення попередньої експертизи та експертизи по суті.

В основу проекту Закону України «Про охорону прав на наукові відкриття» може бути покладений такий порядок реєстрації і оформлення.

Попередня експертиза заявки на наукове відкриття і експертиза матеріалів заявки на наукове відкриття по суті можуть проводитись установами Національної академії наук України. Національна академія наук України буде визначати наукові установи академії, що мають здійснити експертизу, передавати до зазначених установ матеріали заявки та повідомляти про це Департамент.

Попередня експертиза заявки на наукове відкриття буде проводитись у трьохмісячний строк з дати отримання Національною академією наук України матеріалів заявки. Під час проведення попередньої експертизи перевірятиметься коло осіб, які мають право її подавати, повнота і відповідність формули, опису наукового відкриття та інших матеріалів заявки встановленим вимогам. За результатами попередньої експертизи буде винесений експертний висновок, згідно з яким має здійснюватись експертиза матеріалів заявки на наукове відкриття по суті або прийматись рішення про відхилення заявки, про що повідомляється заявникові та Департаменту.

Наступним кроком державної реєстрації має стати проведення експертизи матеріалів заявки на наукове відкриття по суті. Експертиза матеріалів заявки на наукове відкриття по суті проводиться установами Національної Академії наук України з метою встановлення відповідності заявленого наукового відкриття вимогам законності.

У разі необхідності до проведення експертизи по суті можуть бути залучені установи інших Державних галузевих академій наук та вищих навчальних закладів, до наукової діяльності яких відноситься зміст заявки на наукове відкриття.

Установи, які залучені до проведення експертизи по суті, у двохмісячний термін з дати висновку попередньої експертизи мають готувати висновок про наявність наукового відкриття з викладенням його формули, а також обґрунтування його значущості. Під час проведення експертизи по суті слід передбачити також можливість виявлення у матеріалах заявки на наукове відкриття незахищених патентноздатних рішень (або напрямків їх синтезування), з наданням допомоги авторам наукових відкриттів в оформленні і одержанні охоронних документів на ці рішення.

На підставі висновків установ, які здійснили експертизу, Національна академія наук України виносить рішення про визнання заявленого відкриття або про відмову у цьому визнанні, про що повідомляється заявникові та Департаменту.

На підставі рішення Національної академії наук України щодо визнання заявленого наукового відкриття, Департамент у двохмісячний термін від дня одержання зазначеного рішення за погодженням з автором має узгодити формулу наукового відкриття, встановити дату його пріоритету, а також здійснити реєстрацію набуття права інтелектуальної власності на наукове відкриття у Державному реєстрі наукових відкриттів України.

Департаментом протягом двох місяців від дати реєстрації набуття права інтелектуальної власності на наукове відкриття здійснюється публікація відомостей про наукове відкриття в своєму офіційному бюлетені з одночасним розміщенням його тексту на власній офіційній веб-сторінці. Після здійснення такої публікації будь-яка особа може ознайомитись з матеріалами заявки і у разі виникнення сумнівів щодо обґрунтованості заявки, надіслати свої заперечення до Департаменту. Якщо протягом шести місяців від дати публікації відомостей щодо реєстрації не буде заперечень, автору видається диплом на наукове відкриття.

Видача дипломів і пам’ятних медалей до них автору наукового відкриття здійснюється Департаментом спільно з Національною академією наук України, що є визнанням не тільки авторського, але і державного пріоритету. У дипломі, який є правовстановлюючим документом, містяться дані про назву наукового відкриття, дату його пріоритету, дані про автора (авторів) наукового відкриття і дата подання заявки на наукове відкриття.

Визначено, що впровадження правової охорони наукових відкриттів дозволить впорядкувати відносини, які виникають у зв’язку з встановленням, експертизою, реєстрацією і визнанням наукових відкриттів; сформувати і нагромадити науковий й інтелектуальний потенціал країни, підвищити її конкурентноздатність; здійснити охорону прав авторів наукових відкриттів. Запропонована процедура юридичного оформлення прав на наукові відкриття, згідно з якою функції щодо здійснення процесу визнання і реєстрації прав авторів мають бути зосереджені в установах Державного департаменту інтелектуальної власності і Національної академії наук України. Зокрема, саме цими установами мають здійснюватися проведення попередньої експертизи і експертизи по суті, проведення офіційних публікацій щодо сутності відкриття, видача дипломів і матеріальної винагороди за створене наукове відкриття. Залучення цих установ до юридичного оформлення прав на наукові відкриття дозволить зробити цю процедуру чіткою і виваженою, з визначенням відповідних строків розгляду заявок на відкриття.

Особливості здійснення державної реєстрації наукових відкриттів в Україні. Раніше був запропонований проект закону «Про охорону прав на наукові відкриття». Однак, існують також й інші точки зору науковців, які стосуються здійснення процедури оформлення прав і визнання відповідних прав авторів. На їх погляд, вона може мати і такий вигляд.

Так, враховуючи той факт, що проект Закону передбачає можливість віднесення деяких наукових відкриттів до державної таємниці, відповідно мають існувати положення, які б визначали процедуру перевірки, засекречування і розсекречування таких відкриттів. Цю функцію можна покласти на Державний департамент інтелектуальної власності, де буде здійснюватись попередня експертиза заявки на предмет наявності в ній відомостей, які можуть бути віднесені до державної таємниці, та формальна експертиза заявки, в процесі якої заявка буде перевірятись на відповідність формальним вимогам та буде встановлюватись дата її подання. Після цього матеріали заявки будуть передаватись до Національної академії наук України, яка, у свою чергу, визначатиме відповідну наукову установу академії, що безпосередньо здійснюватиме експертизу. Остання, після здійснення експертизи має складати експертний висновок, на підставі якого Департамент буде приймати рішення щодо визнання заявки, здійснювати публікацію відповідних відомостей щодо заявки, вносити відповідні відомості до державного реєстру наукових відкриттів, який буде вестися нею, та видавати диплом на наукове відкриття. Крім того, за здійснення дій, пов’язаних з набуттям прав на наукові відкриття мають бути встановлені відповідні збори, як це передбачено для інших об’єктів права інтелектуальної власності.

Щодо державного заохочення авторів наукових відкриттів, доцільно також разом з видачею диплому, що засвідчує права на наукове відкриття, нагороджувати їх медаллю, на якій, зокрема, буде зазначатись ім’я автора і назва відкриття.

Другим варіантом залучення організацій і установ з покладенням на них відповідних функцій щодо порядку набуття права інтелектуальної власності на наукове відкриття, може бути такий.

Оскільки зміст попередньої експертизи майже повністю збігається із змістом формальної експертизи, то проводиться лише формальна експертиза.

Після проведення формальної експертизи матеріали заявки на наукове відкриття надсилаються до Національної академії наук України для проведення попередньої експертизи і експертизи по суті, тобто Національна академія наук фактично одноособово здійснюватиме всю процедуру проведення експертиз.

До здійснення експертиз, залежно від змісту відкриття, Національною академією наук України можуть залучатись установи інших державних академій наук, до наукової діяльності яких відноситься зміст заявки на наукове відкриття.

Доцільно також передбачити, що в разі, якщо результати експертизи заявки не дозволяють визнати відкриттям науково-технічний результат, про який йдеться в заявці, однак його можна буде кваліфікувати як винахід, заявник матиме право на переоформлення заявки згідно з Законом України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» з відповідним збереженням пріоритету.

І нарешті, ще декілька пропозицій правників щодо здійснення правової охорони наукових відкриттів.

Так, наприклад, одна з пропозицій стосується безпосередньої патентної охорони тих наукових результатів, які к моменту видачі патента готові до введення у товарообіг, тобто промислово відтворюваних і таких, що мають новизну.

Відповідно до запропонованої моделі заявник при подачі заявки у патентне відомство може посилатись на опис власних наукових відкриттів і домагатися пріоритету на підставі дати власного наукового відкриття. У компетенцію патентного відомства пропонується включити питання щодо визнання причинного зв’язку і пріоритету відкриттів, а також визначення долі прибутку. Пропонується впровадити придбання пріоритету відкриття на основі ліцензійної угоди, якщо заявник не є автором відкриття.

Систему охорони наукових результатів пропонується створити максимально прозорою, і не передбачати реєстрацію таких результатів в офіційному реєстрі. Питання пріоритету мають вирішуватись на основі опублікованих документів. Таку охорону пропонується розповсюдити на наукові і технічні результати за умови їх опублікування і офіційного підтвердження дати публікації. Результати досліджень, які підлягають патентній правовій охороні, пропонується визначити загальним поняттям «відкриття», яке визначається як «виявлення або пізнання невідомих раніше, але об’єктивно існуючих у природі закономірностей, взаємодій, властивостей і явищ». Відповідно до запропонованої моделі, будь-який винахід може бути розкладений на дві складові – «відкриття» і «оформлення», при цьому внесок патентовласника полягає, в цілому, у другій складовій. Тобто, з цієї точки зору, наукове відкриття має бути патентноздатним навіть і тоді, коли складова оформлення відсутня [69, с 455, 456].

Згідно з іншою пропозицією, наукові дослідження і практичні розробки розглядаються як нерозривний процес, і обидва його компоненти є важливими для отримання нових рішень, оскільки поява високоефективних винаходів тісно пов’язана з з успіхами у фундаментальних дослідженнях, що знайшло своє відображення у судових рішеннях, де просліджується тенденція щодо розширення кола патентноздатних об’єктів за рахунок включення у них наукових відкриттів. Так, пропонується підтримувати тенденцію включення наукових відкриттів у сферу патентної охорони, яка спостерігається, у першу чергу, у перспективних галузях біохімічних, біологічних і хіміко-фармацевтичних досліджень [54, с.42, 43].

Спрощення процедури правової охорони і реєстрації наукових відкриттів на сучасному етапі може призвести до значних ускладнень у вирішенні цього питання в майбутньому. Оскільки саме наукове відкриття принципово відрізняється від усіх інших результатів наукової діяльності і, як правило, є результатом багаторічних фундаментальних досліджень, а не окремих технічних і технологічних рішень.

Щодо вищезазначених варіантів державної реєстрації наукових відкриттів робиться висновок, що для здійснення процедури оформлення відповідних прав, реєстрації та експертизи наукових відкриттів доцільно залучати від двох до декількох установ, з чітким розмежуванням функцій кожної з них. Здійснення процедури реєстрації наукових відкриттів Державним департаментом інтелектуальної власності і Національною академією наук України у першому варіанті є найбільш доцільною, у той час як другий і третій варіанти реєстрації є можливими і розглядалися вони як альтернативні.

ВИСНОВКИ

Діюче цивільне законодавство визнає наукове відкриття об’єктом цивільних правовідносин і наголошує на його належній цивільно-правовій охороні. Визначено, що за характером цивільні правовідносини щодо наукового відкриття мають і абсолютний і відносний характер, який, у першому випадку, полягає у покладенні на необмежене коло осіб обов’язку утримання від посягань на наукове відкриття. Це може проявлятись, зокрема у привласненні авторства, розголошення його змісту до дати його пріоритету т. ін. Відносні правовідносини щодо наукового відкриття можуть виникати під час його реалізації: це стосується, наприклад, оформлення відкриття у відповідних установах або виплати автору відкриття матеріальної винагороди, тощо.

В ході дослідження обґрунтована доцільність запровадження державної реєстрації і правової охорони наукових відкриттів в Україні. Це зумовлено, перш за все, відповідними положеннями Цивільного кодексу України, інноваційним шляхом розвитку нашої держави, а також новими інноваційними відносинами, в межах яких визнається встановлення необхідної правової охорони об’єктів інтелектуальної власності, серед яких важливе місце посідає саме наукове відкриття. На користь введення державної реєстрації наукових відкриттів в Україні і відповідної правової охорони цих наукових досягнень, свідчать також інші численні чинники. Так, наукові відкриття є основою для розвитку нових наукоємних технологій, що дозволяє країні постійно підвищувати і вдосконалювати не тільки свій науковий рівень, але також рівень власної конкурентноздатності. Забезпечення відповідного законодавчого регулювання наукових відкриттів в Україні, закріплення державного і авторського пріоритету на створені наукові відкриття дозволить уникнути неконтрольованого витоку наукового потенціалу за кордон і створити належні умови для творчої праці авторів наукових відкриттів у своїй власній країні.

Під час оформлення і державної реєстрації наукових відкриттів виділені та дотримані такі основні її завдання, як встановлення необхідного правового режиму наукових відкриттів, визнання за авторами наукових відкриттів особистих немайнових прав, визнання наукового відкриття і його пріоритету на світовому рівні, з відповідною видачею автору диплому державного зразка, а також надання матеріальної винагороди автору за створене наукове відкриття. Ці вищенаведені завдання мають стати ключовими моментами на шляху здійснення державної реєстрації і охорони наукових відкриттів і покладені в основу проекту Закону України «Про охорону прав на наукові відкриття».

Ознаками наукового відкриття як об’єкта цивільних правовідносин є світова новизна, вірогідність і фундаментальність.

– ознака фундаментальності відрізняє наукове відкриття від ознак, властивих іншим об’єктам інтелектуальної власності й свідчить про фундаментальний характер наукових досліджень, які втілюються у наукові відкриття. Законодавець у дефініції наукового відкриття застосовує поняття «докорінних змін у рівні наукового пізнання», у той час, як критерій фундаментальності передбачає дещо інше тлумачення. Згідно з критерієм фундаментальності можливі: забезпечення і розвиток нового наукового напряму, кардинальна зміна наукових уявлень у певній галузі знань, розвиток нового покоління техніки, створення нових високих технологій тощо. Тобто перша частина поняття наукового відкриття залишається незмінною, у той час як друга має не одне визначення.

– ознака світової новизни наукового відкриття розкривається через визначення його пріоритету. При цьому встановлення пріоритету наукового відкриття можливе у різні способи; ці способи встановлення пріоритету відкриття можуть обиратись автором відкриття за власним розсудом. При цьому, на відміну від інших об’єктів інтелектуальної власності, науковому відкриттю властивий так званий множинний пріоритет, який встановлюється декількома датами. В цьому випадку новизна відкриття не опорочується, а навпаки, свідчить про більш ранню дату встановлення пріоритету.

– ознака вірогідності наукового відкриття являє собою її підтвердження (повторність) відкриття. Встановлення вірогідності відкриття здійснюється теоретично або експериментально. Встановлення вірогідності має відбуватись на рівні повного використання всієї доказової бази, яку має автор. Представлені автором докази вірогідності мають бути абсолютно переконливими, з метою подальшого їх втілення без додаткових перевірок.

Під час роботи були визначені правові чинники, згідно з якими неможливість встановлення ефективної і надійної правової охорони наукових відкриттів протягом тривалого часу була зумовлена, перш за все, особливістю наукового відкриття як об’єкта цивільних правовідносин, на який неможливо встановити виключного права, а також наявності чіткого механізму виплати матеріальної винагороди вченим – авторам відкриттів. Набутий історично-правовий досвід свідчить, що встановлення дієвої, ефективної правової охорони наукових відкриттів можливе лише у межах норм, які б враховували ці дві найважливіші особливості.

Такожбуло визначено місце інституту права на наукове відкриття у системі права інтелектуальної власності. Встановлено, що незважаючи на існування деяких спільних рис інституту права на наукове відкриття, з інститутами авторського і патентного права, а також спробами наукової громадськості віднести його до кожного з цих інститутів, ототожнювати їх не можна. Право на наукове відкриття посідає самостійне місце серед інших інститутів права інтелектуальної власності України і є самостійним інститутом права, який виконує властиві йому функції; він не підпадає під сферу дії авторського і патентного права, оскільки має лише йому властиві цілі і задачі.

В ході дослідження було запропоновано процедуру юридичного оформлення прав на наукові відкриття, згідно з якою функції щодо здійснення процесу визнання і реєстрації прав авторів мають бути зосереджені в установах Державного департаменту інтелектуальної власності і Національної академії наук України. Зокрема, проведення попередньої експертизи і експертизи по суті, здійснення офіційних публікацій щодо сутності відкриття, видачі дипломів і матеріальної винагороди за створене наукове відкриття мають здійснюватися саме цими установами. Залучення цих установ до юридичного оформлення прав на наукові відкриття дозволить зробити цю процедуру чіткою і виваженою, з визначенням відповідних строків розгляду заявок на відкриття.

Дата добавления: 2015-06-25