Системний підхід у літературознавстві

Поняття комплекcного аналізу

Традиційно комплексний аналіз у шкільному й вузівському вивченні літератури передбачає висвітлення таких художніх рівнів:

1) історико-літературний;

2) ідейно-тематичний;

3) жанрово-видовий;

4) стурктурно-композиційний;

5) художньо-образний;

6) лінґвістичний;

7) естетичний.

Комплексний аналіз літературно-художнього твору враховує різні грані вираження твору як художнього цілого. Зауважимо, що цілісний аналіз твору не обов’язково комплексний, для цілісного важливо, щоб розгляд елемента відбувався в контексті всієї системи твору.

Системний підхід – методологічний напрям у літературознвастві, в основі якого лежить уявлення про літературно-художній твір як системно-організваний об’єкт, як цілісність.

Цілісність літературно-художнього твору – інтегральна якість довершеного літературно-художнього твору, елементи якого взаємодіють між собою за принципом органічних систем: набувають естетично самодостанього сенсу тільки в констексті цілого.

Системотвірні чинники цілісності літературно-художнього твору:

1) художня ідея;

2) художній результат;

3) творча мета.

Процес продукування цілісності літературно-художнього твору має таку схему: виникає задум письменника як творче осяяння (художня ідея), через пафос він утілюється в елементи твору (художній результат), творча мета коригує цей процес із погляду естетичної доцільності і забезпечує функціональну наповненість цілого.

Показником цілісності літературно-художнього твору є відчуття гармонійності його частин, що підкреслює “оптимальну організацію” твору і є критерієм художності.

Типи цілісності літературно-художнього твору:

1) монолітна (заснована на канонічності жанру й автологічності образів);

2) мозаїчна (допускає варіанти бачення тексту, оскільки модернізує форму й містить металогічну образність);

3) калейдоскопічна (художньо-варіативна, визначається активністю реципієнта, який сам конструює цілісність).

Монолітно-цілісний літературно-художній твір – закрита система, мозаїчно-цілісний – відкрита, калейдоскопічно-цілісний – закрита-відкрита-незавершена (віртуальна) система.

Уже у 20-их рр. ХХ ст. ОПОЯЗ (Ю.Тинянов, В.Жирмунський, В.Шкловський, Б.Ейхенбаум та ін.) виробили теорію системотвірних категорій літературно-художнього твору як цілісності:

1) прийом – далі неподільна одиниця форми, здатна до виконання певної художньої функції (“виражальний засіб”): тропи, засоби творення сюжету тощо;

2) група прийомів (компонент, субсистема) – структурний рівень (ряд) твору: мовний, сюжетний, композиційний, ритмічний, характеротвірний тощо;

3) функція – відношення елементів форми (прийомів, компонентів) до художнього цілого, їх “місія” (художня, конструктивна, ін.), естетична роль у творі;

4) домінанта – превалююча група системотвірних факторів;

5) детермінанта – об’єктивна (залежна від творчої мети) зумовленість застосування домінант, компонентів, елементів;

6) ієрархія – підпорядкованість менш складних елементів, прийомів, компонентів більш складним (компонент→твір→творчість→літературний напрям (течія)→літературна епоха);

7) установка – організуючі функції детермінант;

8) художня система – структурована єдність усіх компонетів, елементів, здатних взаємодіяти між собою, виконувати певні естетичні функції, забезпечуючи цілісність і функціональність твору.

Методологія системного аналізу літературно-художнього твору:

1) визначення прийомів;

2) визначення компонентів, із яких складається об’єкт;

3) виявлення закономірно функціонуючих зв’язків між компонентами (зв’язками зумовлюється специфічна якість об’єкта);

4) визначення групи системотвірних факторів (домінант);

5) вивчення їх організуючих функцій, детермінованості.

Системний підхід діє як на рівні конкретного твору, так і в літературному процесі – на рівні епохи, періоду, напряму, національної літератури, зональної літератури, регіональної літератури.

Дата добавления: 2015-06-25