Порядок виконання ухвали. 2 страница. 1. Привід полягає у примусовому супроводженні особи, до якої він за­стосовується, особою, яка виконує ухвалу про здійснення приводу

Стаття 140. Привід

1. Привід полягає у примусовому супроводженні особи, до якої він за­стосовується, особою, яка виконує ухвалу про здійснення приводу, до місця її виклику в зазначений в ухвалі час.

2. Рішення про здійснення приводу приймається: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, прокурора або з власної ініціативи, а під час судового провадження - судом за клопотанням сторони кримінального провадження, потерпілого або з власної ініціативи. Рішення про здійснення приводу приймається у формі ухвали.

3. Привід може бути застосований до підозрюваного, обвинуваченого або свідка. Привід свідка не може бути застосований до неповнолітньої осо­би, вагітної жінки, інвалідів першої або другої груп, особи, яка одноосібно виховує дітей віком до шести років або дітей-інвалідів, а також осіб, які згідно із цим Кодексом не можуть бути допитані як свідки. Привід співро­бітника кадрового складу розвідувального органу України під час вико­нання ним своїх службових обов'язків здійснюється тільки в присутності офіційних представників цього органу.

1. Приводом є примусове супроводження особи (свідка, підозрюваного або обвинуваченого), до якої він застосовується, як результат нез'явлення останньої без поважних причин до слідчого, прокурора, слідчого судді, судді, особою, яка виконує ухвалу про здійснення приводу, до місця її ви­клику в зазначений в ухвалі час. У КПК України 1960 р. привід означав примусове доставления співробітниками органів внутрішніх справ особи до слідчого.

Привід як примусове супроводження означає знаходження особи, яка ви­конує ухвалу про здійснення приводу, поряд з особою, до якої застосовується привід до місця виклику з метою контролю за прибуттям особи до цього місця (без відхилення від визначеного маршруту: від місця проживання або роботи

особи до місця виклику) у визначений час та фіксації явки учасника криміналь­ного провадження до відповідного слідчого, прокурора, судді.

2. Рішення у формі ухвали про здійснення приводу приймається: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, прокуро­ра або з власної ініціативи, а під час судового провадження - судом за клопотан­ням сторони кримінального провадження, потерпілого або з власної ініціативи.

3. Привід свідка не може бути застосований: до неповнолітньої особи, ва­гітної жінки, інвалідів першої або другої груп, особи, яка одноосібно виховує дітей віком до шести років або дітей-інвалідів, а також осіб, які згідно із норма­ми КПК не можуть бути допитані як свідки за наявності відповідного імунітету, передбаченого ч. 2 ст. 65 КПК.

4. Привід співробітника кадрового складу розвідувального органу Укра­їни під час виконання ним своїх службових обов'язків здійснюється тільки в присутності офіційних представників цього органу. До розвідувальних органів згідно зі ст. 6 Закону України «Про розвідувальні органи України» від 22 бе­резня 2001 р. належать Служба зовнішньої розвідки України, розвідувальний орган Міністерства оборони України, розвідувальний орган спеціально уповно­важеного центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону.

Стаття 141. Клопотання про здійснення приводу 1. У клопотанні про здійснення приводу під час досудового розсліду­вання зазначаються:

1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;

2) процесуальний статус особи, про здійснення приводу якої заявлено клопотання, її прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання;

3) процесуальна дія, учасником якої повинна бути особа, про здій­снення приводу якої заявлено клопотання;

4) положення цього Кодексу, яким встановлено обов'язок особи з'явитися за викликом, та обставини невиконання особою цього обов'язку;

5) відомості, які підтверджують факти здійснення виклику особи у встановленому цим Кодексом порядку та отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом;

6) прізвище, ім'я, по батькові та посада слідчого, прокурора;

7) дата та місце складення клопотання.

До клопотання додаються копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує свої доводи.

1. У клопотанні слідчого, прокурора або сторони кримінального про­вадження, потерпілого, яке розглядається слідчим суддею, зазначаються: на­йменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; про­цесуальний статус особи, про здійснення приводу якої заявлено клопотання

(свідок, підозрюваний, обвинувачений), її прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання; процесуальна дія, учасником якої повинна бути особа, про здій­снення приводу якої заявлено клопотання (допит, очна ставка тощо); поло ження КПК, яким встановлено обов'язок особи з'явитися за викликом (ч. 7 ст. 42, ч. 2 ст. 66 КПК), та обставини невиконання особою цього обов'язки (неприбуття за викликом у визначений час, в тому числі неодноразово); відо мості, які підтверджують факти здійснення виклику особи у встановленом\ КПК порядку та отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом (поштове повідомлення, розписка особи в одер­жанні повістки, корінець повістки, пояснення осіб, які передавали повістю., відеозапис тощо); прізвище, ім'я, по батькові та посада слідчого, прокурора, сторони кримінального провадження, потерпілого, а також дата та місце скла­дення клопотання.

2. До клопотання додаються копії матеріалів, якими слідчий або прокурор обґрунтовує свої доводи, зокрема, що особа, про здійснення приводу якої за­явлено клопотання, отримала повістку або ознайомлена з її змістом (розписка, лист електронної пошти, відеозапис, пояснення тощо), але не повідомила про причини свого неприбуття та не з'явилася у визначений час на виклик.

Стаття 142. Розгляд клопотання про здійснення приводу

1. Під час досудового розслідування клопотання слідчого, проку­рора про здійснення приводу розглядається слідчим суддею у день його надходження до суду. У разі необхідності слідчий суддя може заслухати до­води особи, яка подала клопотання.

2. Під час судового провадження клопотання про здійснення приводу розглядається негайно після його ініціювання.

3. Слідчий суддя або суд, встановивши, що особа, яка зобов'язана з'явитися на виклик слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, була викли­кана у встановленому цим Кодексом порядку (зокрема, наявне підтвер­дження отримання нею повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом), та не з'явилася без поважних причин або не повідомила про причини свого неприбуття, постановляє ухвалу про здійснення при­воду такої особи.

4. Копія ухвали про здійснення приводу, завірена печаткою суду, не­гайно надсилається органу, на який покладено її виконання.

1. Під час досудового розслідування клопотання слідчого, прокурора про здійснення приводу розглядається слідчим суддею у день його надходження до суду. У разі необхідності слідчий суддя може заслухати доводи особи, яка по­дала клопотання.

Під час судового провадження клопотання про здійснення приводу роз­глядається негайно після його ініціювання, наприклад, прокурором, потерпі­лим, стороною кримінального провадження.

2. Слідчий суддя або суд, встановивши, що особа, яка зобов'язана з'явитися на виклик слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, була викликана у встанов­леному КПК порядку (зокрема, наявне підтвердження отримання нею повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом), та не з'явилася без поважних причин або не повідомила про причини свого неприбуття, постанов­ляє ухвалу про здійснення приводу такої особи, з визначенням часу прибу ітя особи до місця виклику (приміщення суду, кабінету слідчого тощо).

3. Копія ухвали про здійснення приводу, завірена печаткою суду, негайно надсилається органу, на який покладено її виконання (органи внутрішніх справ, служби безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства).

Стаття 143. Виконання ухвали про здійснення приводу

1. Виконання ухвали про здійснення приводу може бути доручене від­повідним підрозділам органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, шо здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства або органів державного бюро розслідувань.

2. Ухвала про здійснення приводу оголошується особі, до якої він за­стосовується, особою, яка виконує ухвалу.

3. Особа, рішення про здійснення приводу якої прийнято слідчим суд­дею, судом, зобов'язана прибути до місця виклику в зазначений в ухвалі про здійснення приводу час у супроводі особи, яка виконує ухвалу.

У випадку невиконання особою, що підлягає приводу, законних ви­мог щодо виконання ухвали про здійснення приводу, до неї можуть бути застосовані заходи фізичного впливу, які дозволяють здійснити її супрово­дження до місця виклику. Застосуванню заходів фізичного впливу повинно передувати попередження про намір їх застосування. У разі неможливості уникнути застосування заходів фізичного впливу вони не повинні переви­щувати міри, необхідної для виконання ухвали про здійснення приводу, і мають зводитися до мінімального впливу на особу. Забороняється застосу­вання заходів впливу, які можуть завдати шкоди здоров'ю особи, а також примушення особи перебувати в умовах, що перешкоджають її вільному пересуванню, протягом часу більшого, ніж необхідно для негайного до­ставления особи до місця виклику. Перевищення повноважень щодо засто­сування заходів фізичного впливу тягне за собою відповідальність, вста­новлену законом.

4. У разі неможливості здійснення приводу особа, яка виконує ухвалу про здійснення приводу, повертає її до суду з письмовим поясненням при­чин невиконання.

1. Виконання ухвали про здійснення приводу може бути доручено від­повідним підрозділам органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства або органів

. 349

державного бюро розслідувань (детально питання приводу учасника кримі­нального провадження повинні бути врегульовані відповідними відомчими інструкціями).

2. Привід виконується органом, на який покладено виконання ухвали про привід, як правило, за місцем фактичного проживання особи, яка ухиляється від явки за викликом, або за місцем її роботи. Ухвала про здійснення привод) оголошується особі, до якої він застосовується, особою, яка виконує ухвалу.

3. Особа, рішення про здійснення приводу якої прийнято слідчим суддею, судом, зобов'язана прибути до місця виклику в зазначений в ухвалі про здій­снення приводу час у супроводі особи, яка виконує ухвалу.

При виконанні ухвали має бути забезпечене право особи, яка піддається приводу, на гідне поводження з нею. Але у випадку невиконання особою, що підлягає приводу, законних вимог щодо виконання ухвали про здійснення при­воду, до неї можуть бути застосовані заходи фізичного впливу, які дозволяють здійснити її супроводження до місця виклику. Застосуванню заходів фізичного впливу повинно передувати попередження про намір їх застосування. У разі не­можливості уникнути застосування заходів фізичного впливу вони не повинні перевищувати міри, необхідної для виконання ухвали про здійснення приводу, і мають зводитися до мінімального впливу на особу. При цьому забороняється застосування заходів впливу, які можуть завдати шкоди здоров'ю особи, а та­кож примушення особи перебувати в умовах, що перешкоджають її вільному пересуванню, протягом часу більшого, ніж необхідно для негайного доставлен­ия особи до місця виклику (наприклад, доставления особи до органів внутріш­ніх справ задовго до часу виклику і поміщення її до спеціального приміщення, в результаті чого особа перебуває в умовах, що перешкоджають її вільному пе­ресуванню). Перевищення повноважень щодо застосування заходів фізичного впливу тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Оскільки ці осо­би під час виконання ухвали про привід мають спеціальні владні повноважен­ня, а отже, виконують функції представників влади, тому за наявності в їх діях ознак перевищення влади вони можуть нести відповідальність за відповідною частиною ст. 365 КПК.

4. Якщо буде встановлено, що здійснення приводу неможливо (наприклад, особа відсутня за місцем проживання або роботи), особа, яка виконує ухвалу про здійснення приводу, повертає її до суду з письмовим поясненням причин невиконання (з відповідним рапортом, поясненням осіб, які проживають (пра­цюють) поряд з особою, яка підлягає приводу, про її відсутність).

Якщо особа, яка підлягає приводу, проживає чи фактично знаходиться за межами України, її привід здійснюється відповідно до міждержавних угод.

Глава 12. Накладення грошового стягнення

Стаття 144. Загальні положення накладення грошового стягнення

1. Грошове стягнення може бути накладено на учасників криміналь­ного провадження у випадках та розмірах, передбачених цим Кодексом, за невиконання процесуальних обов'язків.

2. Грошове стягнення накладається: під час досудового розслідуван­ня - ухвалою слідчого судді за клопотанням слідчого, прокурора чи за власною ініціативою, а під час судового провадження - ухвалою суду за клопотанням прокурора чи за власною ініціативою.

1. Накладення грошового стягнення є заходом забезпечення криміналь­ного провадження, яке застосовується з метою досягнення дієвості цього про­вадження до учасників кримінального провадження: підозрюваного, обвинува­ченого, свідка, потерпілого, цивільного відповідача.

У КПК передбачені випадки накладення на учасників кримінального про­вадження грошового стягнення та визначення їх розмірів:

у разі нез'явлення без поважних причин за викликом слідчого, про­курора, слідчого судді, суду або неповідомлення про причини свого непри­буття на підозрюваного, обвинуваченого, свідка, потерпілого та цивільного відповідача накладається грошеве стягнення: від 0,25 до 0,5 розміру міні­мальної заробітної плати - у випадку неприбуття на виклик слідчого, про­курора і від 0,5 до 2 розмірів мінімальної заробітної плати у випадку не­прибуття на виклик слідчого судді або суду (ч. 1 ст. 139, ст. 323, ст. 325, ч. 2 ст. 326, ч. 1 ст. 327 КПК);

за невиконання підозрюваним, обвинуваченим особистих зобов'язань, по­кладених на них слідчим суддею або судом, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК на­кладається грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати (ч. 2 ст. 179 КПК);

у разі невиконання поручителем (особиста порука) взятих на себе зобов'язань (ч. 5 ст. 180 КПК), залежно від взятих на себе поручителем зобов'язань та розміру покарання за вчинене кримінальне правопорушення або злочин, грошове стягнення накладається у розмірі від 2-х до 50 розмірів міні­мальної заробітної плати.

2. Під час досудового розслідування накладення грошового стягнення проводиться на підставі ухвали слідчого судді за клопотанням слідчого, про­курора або за власною ініціативою; під час судового провадження - ухвалою суду за клопотанням прокурора чи за власною ініціативою.

Стаття 145. Клопотання про накладення грошового стягнення 1. У клопотанні про накладення грошового стягнення на особу під час досудового розслідування зазначаються:

1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;

2) процесуальний статус особи, про накладення грошового стягнення на яку заявлено клопотання, її прізвище, ім'я, по батькові та місце про­живання;

3) обов'язок, який покладено на особу цим Кодексом чи ухвалою слід­чого судді;

4) обставини, за яких особа не виконала обов'язок;

5) відомості, які підтверджують невиконання особою обов'язку;

6) прізвище, ім'я, по батькові та посада слідчого, прокурора;

7) дата та місце складення клопотання.

До клопотання додаються копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує свої доводи.

1. У клопотанні слідчого або прокурора про накладення грошового стяг­нення вказується: найменування кримінального провадження та його реєстра­ційний номер; процесуальний статус особи, щодо якої заявлено клопотання про накладення грошового стягнення (свідок, підозрюваний, обвинувачений, потер­пілий тощо), її прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання; обов'язок, який покладено на особу КПК України чи ухвалою слідчого судді (наприклад, утри­мання підозрюваним від спілкування з особою, визначеною слідчим суддею, або заборона підозрюваному відвідувати місця, визначені судом, тощо); обставини, за яких особа не виконала обов'язок (наприклад, відлучення підозрюваного без дозволу слідчого з місця реєстрації і нез'явлення до визначеної службової особи із встановленою періодичністю тощо); відомості, які підтверджують невиконання особою обов'язку (наприклад, фіксація відсутності у підозрюваного електронного засобу контролю; повідомлення про те, що підозрюваний не проходить курс лі­кування від наркотичної залежності тощо); прізвище, ім'я, по батькові та посада слідчого, прокурора, а також дата та місце складення клопотання.

2. До клопотання прокурор або слідчий додають копії матеріалів, якими вони обґрунтовують свої доводи: підтвердження отримання учасником кримі­нального провадження повістки, пояснення такої особи або інших осіб щодо причин неприбуття, повідомлення лікувального закладу про відмову підозрю­ваного проходити курс лікування тощо.

Стаття 146. Розгляд питання про накладення грошового стягнення на особу

1. Під час досудового розслідування клопотання слідчого, прокурора про накладення грошового стягнення на особу розглядається слідчим суд­дею не пізніше трьох днів із дня його надходження до суду.

Про час та місце розгляду клопотання повідомляється службова осо­ба, яка його внесла, та особа, на яку може бути накладено грошове стягнен­ня, проте їх неприбуття не перешкоджає розгляду питання.

2. Під час судового провадження питання про накладення грошового стягнення на особу розглядається негайно після його ініціювання.

3. Слідчий суддя, суд, всгановивши, що особа не виконала покладений на неї процесуальний обов'язок без поважних причин, накладає на неї грошове стягнення. Копія відповідної ухвали не пізніше наступного робочого дня після її постановления надсилається особі, на яку було накладено грошове стягнення.

1. Клопотання слідчого або прокурора про накладення грошового стяг­нення на особу під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею не пізніше трьох днів із дня його надходження до суду. Заінтересовані особи (особа, яка внесла клопотання, та особа, на яку може бути накладено грошове стягнення) повідомляються про час і місце розгляду клопотання, проте їх не­прибуття не перешкоджає розгляду питання.

2. Питання про накладення грошового стягнення під час судового прова­дження розглядається в суді негайно після його ініціювання.

3. Слідчий суддя, суд, встановивши, що особа не виконала покладений на неї процесуальний обов'язок без поважних причин (не проходила лікування, наприклад, від алкогольної залежності та зловживала алкогольними напоями; не докладала зусиль до пошуку роботи тощо), накладає на неї грошове стяг­нення. Копія відповідної ухвали не пізніше наступного робочого дня після її постановления надсилається особі, на яку було накладено грошове стягнення.

Стаття 147. Скасування ухвали про накладення грошового стяг­нення

1. Особа, на яку було накладено грошове стягнення та яка не була присутня підчас розгляду цього питання слідчим суддею, судом, мас пра­во подати клопотання про скасування ухвали про накладення на неї гро­шового стягнення. Клопотання подається слідчому судді, суду, який виніс ухвалу про накладення грошового стягнення.

2. Слідчий суддя, суд, визнавши доводи особи обгрунтованими, може самостійно скасувати ухвалу про накладення грошового стягнення, а в ін­шому випадку - призначає судове засідання для розгляду клопотання про скасування ухвали про накладення грошового стягнення. Особа, яка по­дала клопотання, а також слідчий, прокурор, за клопотанням якого було накладено грошове стягнення, повідомляються про місце та час розгляду клопотання, проте їх неприбуття не перешкоджає такому розгляду.

3. Слідчий суддя, суд скасовує ухвалу про накладення на особу грошо­вого стягнення за результатами його розгляду в судовому засіданні, якщо буде встановлено, що стягнення накладено безпідставно, а в іншому ви­падку - відмовляє у задоволенні клопотання.

4. Ухвала слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про скасування ухвали про накладення грошового стягнення оскарженню не підлягає.

1. Особа, яка не була присутня при розгляді питання про накладення на неї грошового стягнення слідчим суддею або судом, на яку при цьому було накла­дено грошове стягнення, має право подати клопотання про скасування ухвали про накладення на неї грошового стягнення. Подається воно тому ж слідчому судді, суду, який виніс відповідну ухвалу про накладення грошового стягнення

2. Слідчий суддя, суд, визнавши доводи такого клопотання обгрунтовани­ми (наприклад, наявність поважних причин щодо невиконання покладених на підозрюваного обов'язків або закінчення двомісячного строку покладення на підозрюваного відповідних обов'язків, відповідно до ч. 6 ст. 194 КПК), може самостійно скасувати ухвалу про накладення грошового стягнення, а в іншому випадку - призначає судове засідання для розгляду клопотання про скасування ухвали про накладення грошового стягнення. Особа, яка подала клопотання, а також слідчий, прокурор, за клопотанням якого було накладено грошове стяг­нення, повідомляються про місце та час розгляду клопотання, проте їх непри­буття не перешкоджає такому розгляду.

3. Слідчий суддя, суд скасовує ухвалу про накладення на особу грошо­вого стягнення за результатами його розгляду в судовому засіданні, якщо буде встановлено, що стягнення накладено безпідставно (наприклад, отримання до­казів щодо підтвердження наявності поважних причин для нез'явлення свідка до суду), а в іншому випадку — відмовляє у задоволенні клопотання.

4. Ухвала слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про скасування ухвали про накладення грошового стягнення оскарженню не під­лягає.

Глава 13. Тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом

Стаття 148. Загальні положення тимчасового обмеження у користу­ванні спеціальним правом та тимчасового вилучення документів, які по­свідчують користування спеціальним правом

1. У разі наявності достатніх підстав вважати, що для припинення кримінального правопорушення чи запобігання вчиненню іншого, припи­нення або запобігання протиправній поведінці підозрюваного щодо пере­шкоджання кримінальному провадженню, забезпечення відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, необхідно тимчасово обмежити підозрюваного у користуванні спеціальним правом, слідчий, прокурор, інша уповноважена службова особа мають право тимчасово ви­лучити документи, які посвідчують користування спеціальним правом, у законно затриманої ними особи в порядку, передбаченому статтею 208 цього Кодексу.

Тимчасово вилученими можуть бути документи, які посвідчують ко­ристування таким спеціальним правом:

3) право на здійснення підприємницької діяльності.

2. Тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом може бути здійснене на підставі рішення слідчого судді під час досудового роз­слідування на строк не більше двох місяців.

1. Підозрюваний, який законно затриманий у порядку, передбаченому ст. 208 КПК, може бути тимчасово обмежений у користуванні спеціальним правом у випадках, коли слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа визнають, що є достатньо підстав вважати, що для припинення кримі­нального правопорушення чи запобігання вчиненню іншого, припинення або запобігання протиправній поведінці підозрюваного щодо перешкоджання кри­мінальному провадженню або забезпечення відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, необхідне таке тимчасове обмеження, що проводиться шляхом вилучення у підозрюваного документів, які посвідчують користування спеціальним правом.

2. Тимчасово вилученими можуть бути документи, які посвідчують ко­ристування спеціальним правом керування транспортним засобом або судном, полювання, здійснення підприємницької діяльності.

Право керування транспортним засобом. Транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їх типів і при­значення, поділяються на такі категорії: мопеди, мотоцикли, квадро- і трици-кли, автомобілі, вантажні автомобілі, автобуси, тягачі, трамваї та тролейбуси. Щповідно до вимог п. 16 Положення про порядок видачі посвідчень водія та

-- 355

допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого по­становою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 р. № 340 (у редакції по­станови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. № 511), посвідчення водія на право керування транспортним засобом однієї з категорій видається особі, яка пройшла медичний огляд у порядку, встановленому МОЗ, а також підготовку або перепідготовку відповідно до встановлених планів і програм та склала теоретичний і практичний іспити в реєстраційно-екзаменаційному під­розділі Державтоінспекції.

Право керування судном. Судном називається плавуча конструкція, спеці­ально призначена для перевезення людей, вантажів, або виконання інших за­вдань; вони можуть бути великотонажними або маломірними. В цій статті КПК за логікою речей мова йде про право керування маломірними суд­нами як засобами місцевого значення. Маломірні судна - самохідні судна з головними двигунами потужністю менш ніж 75 к.с. (55 кВт) і несамохідні суд­на та парусні судна валовою місткістю менш ніж 80 реєстрових тонн (одна р.т. дорівнює 2,83 куб. м корисного об'єму), а також моторні судна, незалежно від потужності двигунів, але валовою місткістю не більш ніж 10 реєстрових тонн. Документами на право керування судном можуть бути відповідні свідоцтва або дипломи.

Право полювання. Відповідно до ст. 23 Закону України «Про тваринний світ» документами на право полювання є: посвідчення мисливця; щорічна контрольна картка обліку добутої дичини і порушень правил полювання з від­міткою про сплату державного мита; дозвіл на добування мисливських тварин (ліцензія, відстрільна картка тощо); відповідний дозвіл на право користування вогнепальною мисливською зброєю (у разі полювання з такою зброєю); пас­порт на собак мисливських порід, інших ловчих звірів і птахів з відміткою про допуск до полювання у поточному році у разі їх використання під час полю­вання.

Зазначені документи мисливець зобов'язаний мати під час здійснення по­лювання, транспортування або перенесення продукції полювання і пред'являти їх на вимогу осіб, уповноважених здійснювати контроль у галузі мисливсько­го господарства та полювання. Посвідчення мисливця та щорічна контрольна картка обліку добутої дичини і порушень правил полювання видаються спе­ціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі мис­ливського господарства та полювання або його територіальними органами у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України № 780 від 20 липня 1996 р.

Право на здійснення підприємницької діяльності. Відповідно до ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, що не заборонена законом. Стаття 42 ГК України встановлює, що підприємницькою діяльністю є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик госпо­дарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємця­ми) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання

прибутку. Умовами здійснення підприємницької діяльності згідно зі ст. 50 ЦК України є повна цивільна дієздатність фізичної особи та державна реєстрація.

Державна реєстрація фізичної особи-підприємця засвідчує факт набуття нею статусу підприємця. Порядок проведення державної реєстрації передбаче­ний ст. 58 ГК та Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців». Така реєстрація проводиться за заявою фізич­ної особи державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Се­вастополі державній адміністрації за місцем проживання фізичної особи-під­приємця. Відомості про фізичну особу-підприємця, зазначені у реєстраційній картці, включаються до Єдиного державного реєстру. За результатами держав­ної реєстрації видається свідоцтво, яке є безстроковим і виступає основним до­кументом, що підтверджує право фізичної особи на заняття підприємницькою діяльністю.

3. Вилучення відповідних документів, які дають право користуватися спеціальним правом, проводиться слідчим під час затримання, а обмеження у користуванні спеціальним правом під час досудового розслідування може бути здійснене на підставі рішення слідчого судді на строк не більше двох місяців.

Дата добавления: 2015-06-25