КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Деозапис. 2 страница. провадження, та необхідність розповісти все відоме у цьому провадженні
провадження, та необхідність розповісти все відоме у цьому провадженні. Допомогу в цьому можуть надати присутні під час допиту законний представник, педагог або психолог. 5. Права й обов'язки присутнім при допиті особам роз'яснюються до початку допиту, що зазначається і підтверджується підписами присутніх осіб на початку протоколу допиту до викладення сутності поставлених запитань та отриманих від малолітньої або неповнолітньої особи відповідей. До протоколу заносяться також заперечення присутніх осіб проти поставлених запитань та поставлені ними допитуваним особам запитання і відповіді на них або вказується про ненадання дозволу на постановку таких запитань особою, яка проводить допит. 6. Правила, викладені в цій статті, застосовуються і до порядку проведення одночасного допиту кількох осіб, якщо одним із допитуваних або кілька з них є малолітні чи неповнолітні. Стаття 227. Участь законного представника, педагога, психолога або лікаря у слідчих (розшукових) діях за участю малолітньої або неповнолітньої особи 1. При проведенні слідчих (розшукових) дій за участю малолітньої або неповнолітньої особи забезпечується участь законного представника, педагога або психолога, а за необхідності - лікаря. 2. До початку слідчої (розшукової) дії законному представнику, педагогу, психологу або лікарю роз'яснюється їхнє право за дозволом ставити уточнюючі запитання малолітній або неповнолітній особі. 3. У виняткових випадках, коли участь законного представника може завдати шкоди інтересам малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого, слідчий, прокурор за клопотанням малолітнього або неповнолітнього чи з власної ініціативи мас право обмежити участь законного представника у виконанні окремих слідчих (розшукових) дій або усунути його від участі у кримінальному провадженні та залучити замість нього іншого законного представника.
1. У разі проведення слідчих (розшукових) дій за участі малолітньої або неповнолітньої особи участь у їх проведенні законного представника, педагога або психолога є обов'язковою. Право на залучення законного представника малолітнього або неповнолітнього підозрюваного й обвинуваченого передбачене ч. 1 ст. 44 КПК, а малолітнього або неповнолітнього потерпілого - ч. 1 ст. 59 КПК. Окремої процесуальної норми, що встановлює право неповнолітнього свідка на залучення законного представника, не передбачено і тому такою нормою слід вважати ч. 1 ст. 227 КПК, а питання його участі у кримінальному провадженні регулювати згідно з положеннями ст. 44 КПК. З цією метою слідчий, прокурор виносить постанову про залучення законного представника малолітнього чи неповнолітнього підозрюваного, потерпілого для участі в про- веденні слідчих дій під час конкретного кримінального провадження, а стосовно свідка - під час проведення конкретної слідчої дії в межах цього кримінального провадження, копію якої вручає законному представнику. 2. Окрім того, п. 1 ч. 2 ст. 52 КПК встановлено, що обов'язковою у кримінальному провадженні щодо осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення у віці до 18 років, є участь захисника навіть якщо на час проведення з ними слідчих дій таким особам виповнилося 18 років. Обов'язок забезпечити їх участь у проведенні слідчих дій покладається на процесуальну особу, яка такі дії проводить. Це забезпечується шляхом офіційного виклику законного представника, педагога або психолога, а у передбачених законом випадках - і захисника на визначений час до місця проведення слідчих дій особою, яка такі дії проводить. В разі неявки запрошених осіб для участі в проведенні слідчої дії її слід перенести на інший час і вжити заходів для з'ясування причин неявки запрошених. Якщо такі причини є істотними та унеможливлюють участь конкретного законного представника малолітньої або неповнолітньої особи, педагога або психолога, а у визначених законом випадках - також адвоката в проведенні слідчої дії, то треба на наступний раз забезпечити участь у слідчій дії інших осіб, які можуть виконувати обов'язки законного представника, педагога або психолога, захисника, оскільки їхня відсутність грубо порушує процесуальні норми, що нівелює результати слідчої дії і не дає підстав посилатися на встановлені під час проведення такої слідчої дії фактичні дані як на докази.
3. На розсуд слідчого чи прокурора ставиться вирішення питання щодо необхідності запрошення для участі в проведенні слідчої дії за участі малолітньої або неповнолітньої особи лікаря, а також вирішення питання, кого саме: педагога або психолога чи обох треба запросити для участі в конкретній дії. Фах лікаря як спеціаліста визначається виходячи не з наявності в учасників слідчої дії певних захворювань і прогнозованої потреби надання медичної допомоги, а з урахуванням тих обставин, що учасник чи один з учасників слідчої (розшукової) дії є малолітньою або неповнолітньою особою, і саме факт недо-сягнення особою повноліття зумовлює потребу присутності додаткового учасника слідчої (розшукової) дії, який має відповідну медичну підготовку. 4. Зазначеним у цій статті учасникам слідчої дії надається право ставити запитання допитуваним малолітнім чи неповнолітнім особам, що роз'яснюється до початку проведення слідчої дії і про що зазначається на початку протоколу. Слід мати на увазі, що такі запитання законний представник, педагог або психолог, а також лікар можуть задавати лише з дозволу особи, яка проводить слідчу дію, адресувати їх малолітньому або неповнолітньому, а за змістом такі запитання повинні мати уточнювальний характер і не містити підказок чи вказівок малолітній або неповнолітній особі щодо її відповідей, дій чи поведінки під час проведення слідчої дії. Водночас, слідчий, прокурор має право відвести поставлені запитання, якщо вони не стосуються сутності слідчої дії, суперечать досягненню поставленої мети або можуть вплинути на об'єктивність і повноту встановлюваних обставин.
5. Відповідно до положень ст. 227 КПК можливість обмеження участі у виконанні окремих слідчих дій або усунення від участі в кримінальному провадженні взагалі надається лише стосовно законного представника малолітнього або неповнолітнього свідка та потерпілого. Таке право надано слідчому, прокурору, які здійснюють кримінальне провадження, і реалізується ними за власною ініціативою або за клопотанням малолітнього чи неповнолітнього, незалежно від того, ким було прийняте рішення про залучення конкретного законного представника до участі в слідчій дії. З цією метою слідчий, прокурор виносить постанову, в якій вказує, чому саме і як участь конкретного законного представника може завдати шкоди інтересам малолітньої або неповнолітньої особи, в якому обсязі і для проведення яких слідчих (розшукових) дій обмежується участь законного представника або з якого часу його слід вважати усунутим від участі в кримінальному провадженні. З огляду на обов'язковість участі законного представника у слідчих (розшукових) діях за участі малолітньої або неповнолітньої особи цією ж постановою має бути призначено іншого законного представника для участі в проведенні окремої дії, якщо участь законного представника обмежується, або для участі в подальшому кримінальному провадженні під час проведення слідчих дій, якщо законного представника усунено взагалі. З прийнятим рішенням повинен бути ознайомлений малолітній або неповнолітній свідок чи потерпілий, а копія відповідної постанови слідчого, прокурора направляється як раніше залученому, так і новому законному представнику. В разі, якщо дії законного представника суперечать інтересам малолітнього або неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого, за рішенням слідчого, прокурора такий законний представник замінюється іншим в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 44 КПК. З цією метою слідчий, прокурор виносить відповідну постанову, з якою знайомить усіх заінтересованих осіб.
6. Обмеження або усунення педагога, психолога чи лікаря від участі у слідчих (розшукових) діях за участі малолітньої або неповнолітньої особи не передбачено. Такі особи викликаються як фахівці в певній галузі знань і для участі лише в проведенні окремих слідчих (розшукових) дій, а у випадку завдання чи спроби з їхнього боку завдання шкоди інтересам малолітнього або неповнолітнього учасника слідчої (розшукової) дії слідчий, прокурор зобов'язаний негайно припинити проведення слідчої (розшукової) дії та вжити відповідних заходів впливу на таких осіб. Стаття 228. Пред'явлення особи для впізнання 1. Перед тим, як пред'явити особу для впізнання, слідчий, прокурор попередньо з'ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати прикмети, за якими впізнає особу, проте може впізнавати її за сукупністю ознак, у протоколі зазначається, за сукупністю яких саме ознак вона може впізнати особу. Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред'явлена для впізнання, та надавати інші відомості про прикмети цієї особи. 2. Особа, яка підлягає впізнанню, пред'являється особі, яка впізнає, разом з іншими особами тієї ж статі, яких має бути не менше трьох і які не мають різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі. Перед тим як пред'явити особу для впізнання, їй пропонується у відсутності особи, яка впізнає, зайняти будь-яке місце серед інших осіб, які пред'являються. 3. Особі, яка впізнає, пропонується вказати на особу, яку вона має впізнати, і пояснити, за якими ознаками вона її впізнала. 4. З метою забезпечення безпеки особи, яка впізнає, впізнання може проводитися в умовах, коли особа, яку пред'являють для впізнання, не бачить і не чує особи, яка впізнає, тобто поза її візуальним та аудіоспос-тереженням. Про умови проведення такого впізнання та його результати зазначається в протоколі. Про результати впізнання повідомляється особа, яка пред'являлася для впізнання. 5. При пред'явленні особи для впізнання особі, щодо якої згідно з цим Кодексом вжито заходів безпеки, відомості про особу, взяту під захист, до протоколу не вносяться і зберігаються окремо. 6. За необхідності впізнання може провадитися за фотознімками, матеріалами відеозапису з додержанням вимог, зазначених у частинах першій і другій цієї статті. Проведення впізнання за фотознімками, матеріалами відеозапису виключає можливість у подальшому пред'явленні особи для впізнання. 7. Фотознімок з особою, яка підлягає впізнанню, пред'являється особі, яка впізнає, разом з іншими фотознімками, яких повинно бути не менше трьох. Фотознімки, що пред'являються, не повинні мати різких відмінностей між собою за формою та іншими особливостями, що суттєво впливають на сприйняття зображення. Особи на інших фотознімках повинні бути тієї ж статі і не повинні мати різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі з особою, яка підлягає впізнанню. Матеріали відеозапису з зображенням особи, яка підлягає впізнанню, можуть бути пред'явлені лише за умови зображення на них не менше чотирьох осіб, які повинні бути тієї ж статі і не повинні мати різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі з особою, яка підлягає впізнанню. 8. При пред'явленні особи для впізнання можуть бути залучені спеціалісти для фіксування впізнання технічними засобами, психологи, педагоги та інші спеціалісти. 9. За правилами цієї статті може здійснюватися пред'явлення особи для впізнання за голосом або ходою, при цьому впізнання за голосом повинно здійснюватися поза візуальним контактом між особою, що впізнає, та особами, які пред'явлені для впізнання.
1. Пред'явлення особи для впізнання - це самостійна слідча (розшуко-ва) дія, яку проводять з метою встановлення тотожності, подібності або відмінності наданої для спостереження і сприйняття особи з тими, яких свідок, потерпілий, підозрюваний або обвинувачений сприймав як очевидець за певних обставин розслідуваної події. Сутність цієї дії полягає в тому, що під час її проведення шляхом виділення та порівняння найбільш характерних ознак та особливостей ідеального образу, який зберігається в пам'яті особи, яка впізнає, та об'єкта в натуральному вигляді або його зображення на фотознімку чи у відеозапису відбувається встановлення тотожності, подібності або відмінності такого ідеального образу із пред'явленою для впізнання особою. Загальна мета пред'явлення для впізнання полягає в отриманні доказів, які являють собою висновок одного з учасників процесу про результати проведеної ним ідентифікації - тотожність, схожість або відмінність осіб чи об'єктів, представлених для ознайомлення, з ознаками особи, що збереглися в його пам'яті. 2. Пред'явлення особи для впізнання проводиться за наявності юридичних та фактичних підстав, зокрема, за наявності: суб'єкта впізнання; протоколу його допиту, в якому зафіксовано показання про прикмети й особливості об'єкта впізнання та про обставини, за яких він його сприймав; об'єкта, який підлягає впізнанню і яким є жива особа або її фотографічне чи відеографіч-не зображення; кількох схожих об'єктів, які пред'являються разом з об'єктом впізнання. Під фактичними підставами слід розуміти наявність у слідчого, прокурора даних процесуального та непроцесуального характеру, які дозволяють дійти висновку про необхідність (доцільність) та можливість проведення цієї слідчої дії. 3. Проведення попереднього допиту особи, яка впізнає, і відображення в протоколі результатів опитування щодо зовнішнього вигляду, прикмет та обставин, за яких відбувалося спостереження особи, котру пред'являтимуть для впізнання, а також з'ясування питання, чи може особа її впізнати і за якими саме ознаками чи за сукупністю яких ознак, є обов'язковою умовою пред'явлення для впізнання. Проте навіть у тих випадках, якщо особа не може докладно описати ознаки об'єкта, що підлягає впізнанню, однак впевнено стверджує, що зможе його упізнати, то недоцільно відмовлятися від проведення такої слідчої дії. В цій ситуації оцінка як негативних, так і позитивних результатів такого впізнання потребує виважених підходів. Заборону попереднього показу особі, яка впізнає, особи, яка повинна бути пред'явлена для впізнання, слід розуміти як вимогу того, що ні слідчий, ні прокурор, ні оперативні співробітники чи будь-хто інший не мають права показувати до проведення цієї слідчої дії особі, яка впізнає, того, кого будуть впізнавати, його фотографічних, відеографічних зображень або вказувати на окремі прикмети, які можуть розкрити його особистість і вплинути на процес узнавання, або стати підказкою, кого саме треба впізнати. Встановлення слідчим, прокурором чи судом таких фактів ураховується при оцінці ними результатів проведеного впізнання. 4. Встановлений ч. 2 ст. 228 КПК порядок пред'явлення особи для впізнання передбачає, що така особа пред'являється серед інших осіб тієї ж статі в кількості на менше трьох і які не мають різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі. Такі вимоги до об'єктів впізнання носять загальний характер. Це означає, що стать, вік, зовнішність та вимоги до одягу осіб, яких пред'являють для впізнання, і статистів, кількість яких може бути більше трьох, визначаються в кожному конкретному випадку на власний розсуд особою, яка проводить слідчу дію. Так, не передбачено потреби підтверджувати особистими документами анкетні дані, зокрема, стать, вік, місце проживання статистів, дані про яких заносяться до протоколу з їхніх слів; зовнішній вигляд кожної з осіб, пред'явлених разом для впізнання, їхній одяг не повинні мати різких відмінностей і водночас повинні мати відмітні ознаки, що дають можливість відрізнити їх. Проте окремі дрібні деталі в зовнішності чи одязі людини можуть звести нанівець доказове значення результатів цієї слідчої дії. Наприклад, конкретну особу можуть «впізнати» не за прикметами зовнішності, а за запахом, який виходить від неї і вказує на тривале перебування в специфічному запаховому середовищі в місцях тимчасового тримання під вартою або за відсутністю паска та шнурків на черевиках, які зазвичай відбирають у затриманих і ув'язнених осіб, на жінок-статистів може вказати наявність коштовних прикрас, макіяжу або щойно зроблених зачісок за одночасної відсутності таких, на перший погляд, не значних деталей зовнішності й супутніх ознак у особи, яку впізнають. Пред'явлення для впізнання здійснюється обов'язково в присутності не менше двох понятих або ж із забезпеченням слідчим, прокурором застосування безперервного відеозапису ходу підготовки, проведення й отримання результатів цієї слідчої дії (ч. 7 ст. 223 КПК). Особи, яких пред'являють разом для впізнання, можуть стояти або сидіти, а під час впізнання на прохання особи, яка впізнає, їм або кому-небудь з них може бути запропоновано встати, повернутися, пройти кілька кроків. Проте особі, яку пред'являють для впізнання, до початку слідчої дії і за відсутності того, хто впізнає, але в присутності понятих, якщо вони беруть участь у слідчій дії, повинно бути надано можливість зайняти місце серед інших осіб за власним бажанням, що обов'язково зазначається в протоколі. Також не зайвим буде запитати в особи, яку пред'являють для впізнання, чи не заперечує вона проти пред'явлення разом з присутніми статистами або ж вважає за потребу замінити кого-небудь з них. Якщо мотиви заяви щодо потреби заміни статиста будуть вартими на увагу, доцільно задовольнити таку вимогу. Особа, яка впізнає, повинна уважно оглянути пред'явлених осіб і вказати, кого з них конкретно впізнала, за якими ознаками чи за сукупністю яких ознак, коли і за яких обставин бачила раніше цю особу і яке відношення вона має до обставин, що встановлюються цим кримінальним провадженням, або повідомити, що нікого з пред'явлених осіб не впізнала. Упізнана особа повинна назвати своє справжнє прізвище й ім'я, а в разі відмови назвати себе - такі дані про впізнану особу повідомляє присутнім слідчий, прокурор, який проводить слідчу дію. Заява особи, яку впізнали, щодо підтвердження або спростування результатів впізнання до протоколу не заноситься. Ці питання можуть бути з'ясовані під час проведення допиту. Також не встановлено тієї вимоги, щоб назвали себе статисти, які залучалися до проведення впізнання і щоб їхні дані були занесені до протоколу. Проте у випадку, якщо особа, яка впізнає, серед пред'явлених осіб упізнає в статисті особу як таку, що бачила раніше і яка Mat відношення до цього провадження, факт такого впізнання треба відобразити в протоколі, а перевірка причетності упізнаної особи до подій, які розслідуються, здійснюється на загальних підставах проведення кримінального провадження. 5. Частина четверта коментованої статті встановлює можливість проведення впізнання особи поза візуальним та аудіоспостереженням того, кого впізнають. Проведення такого впізнання можливе лише у виняткових випадках, що зумовлені наявністю загрози для особи, яка впізнає, з боку того, кого мають впізнавати, чи його оточення. Ніякі інші обставини, окрім наявної загрози безпеці особи, не можна розглядати як приводи для проведення впізнання особи поза її візуальним та аудіоспостереженням. Відомості про такі загрози можуть бути встановлені як процесуальним, так і оперативно-розшуковим шляхом, однак підтвердження безспірності факту існування загроз матеріалами кримінального провадження законодавець не вимагає. Проведення такого впізнання треба організувати так, щоб не міг бачити й чути особу, яка впізнає, не лише той, кого впізнають, а й його захисник, законний представник, а в разі проведення впізнання із залученням понятих кількість їх повинна бути достатньою для присутності з боку того, хто впізнає, і з боку того, кого впізнають. Захисник і законний представник особи, яку впізнають, мають право перебувати в тій частині приміщення, де перебувають їхні підзахисний чи особа, інтереси якої вони представляють. До початку впізнання слідчий, прокурор роз'яснює суть дії окремо особі, яку впізнають, її захиснику, іншим учасникам впізнання, які знаходяться в приміщенні разом із зазначеними особами, про що вказується в протоколі цієї слідчої дії. Після цього так само, але в іншому приміщенні слідчий, прокурор роз'яснює суть слідчої (розшукової) дії особі, яка впізнає, та іншим особам, які беруть участь в слідчій дії і знаходяться в приміщенні разом з цією особою. Оскільки під час проведення цієї слідчої (розшукової) дії слідчий, прокурор не може перебувати одночасно в двох приміщеннях, місце свого перебування він обирає в кожний момент проведення слідчої дії на власний розсуд, а для забезпечення контролю за її проведенням варто залучити двох помічників слідчого, прокурора з числа учасників слідчої групи або співробітників оперативного підрозділу. Порядок фотографічної та відеографічної фіксації ходу слідчої дії обирає слідчий, прокурор, проте отримані матеріали фотозйомки й відеозапи-су учасникам слідчої дії після її закінчення не демонструються з тим, щоб не можна було встановити особу, яка впізнавала, до часу, коли загроза її безпеці відпаде. Про результати впізнання обов'язково повідомляються особа, яка пред'являлася для впізнання, та інші учасники слідчої дії. 6. За своєю суттю впізнання поза візуальним та аудіоспостереженням особи, яку впізнають, є фактично одним із заходів гарантування безпеки учасників кримінального судочинства. У зв'язку з цим додатковою юридичною підставою такої слідчої дії є прийняття слідчим, прокурором рішення про обмеження відомостей про особу, яка береться під захист, а відомості про таку особу до протоколу впізнання не вносяться і зберігаються окремо до передачі їх суду разом із матеріалами кримінального провадження або до скасування заходів гарантування безпеки. 7. Вимоги ч. 1 та 2 коментованої статті поширюються і на випадки проведення впізнання особи за її фотографічним та відеографічним зображенням. Це стосується обов'язкового попереднього опитування особи, що впізнає, з метою з'ясування можливості проведення впізнання і складання відповідного протоколу допиту, правильного й в достатній кількості та належної якості підбору об'єктів впізнання, якими є фотографічні зображення і матеріали ві-деозапису. Однак рішення щодо доцільності проведення впізнання особи на конкретний час досудового розслідування повинне спиратися на врахування слідчої ситуації і тієї обставини, що в подальшому таке впізнання виключає можливість пред'явлення для впізнання цієї особи в натурі тій особі, якій були пред'явлені для впізнання зображення на фотознімках або в матеріалах віде-озапису. Не лише фотознімки, які пред'являються для впізнання в кількості не менше трьох, а й зображення осіб на них не повинні мати різких відмінностей за формою, розміром, якістю, ракурсом та розмірними характеристиками зображень (у повний зріст, портретне зображення, зображення в профіль чи анфас), а зовнішні ознаки осіб повинні вказувати на однакову стать і не мати різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі з особою, яка підлягає впізнанню. Всі фотознімки до початку проведення впізнання повинні бути наклеєними на папері у вигляді фотографічної таблиці або на бланку протоколу, пронумерованими і скріпленими печаткою органу, яким проводиться досудове розслідування. Фотографія особи, яку пред'являють для впізнання, розташовується серед інших фотознімків у довільному порядку. Матеріали відеозапису із зображенням особи, яку пред'являють для впізнання, повинні бути якісними і такими, що відображають загальні й окремі ознаки зовнішності щонайменше чотирьох осіб, що не мають різких відмінностей в ознаках, які можуть вказувати на стать, вік, важливі елементи зовнішності та одягу. 8. Застосування технічних засобів для фіксування ходу й результатів впізнання може здійснюватися особою, яка проводить таку слідчу дію, проте слідчий, прокурор може запросити для застосування таких технічних засобів спеціаліста, яким зазвичай є технік-криміналіст або експерт з експертно-криміналістичного підрозділу, а також залучити для проведення слідчої дії психолога, педагога або інших спеціалістів, потреба в допомозі яких викликана особливостями підготовки й проведення слідчої дії чи особливостями особи, яка впізнає, або особи, яку пред'являють для впізнання. 9. Правила цієї статті повною мірою поширюються на порядок пред'явлення особи для впізнання за такими її проявами, які можуть сприйняти і запам'ятати інші особи, як-от: голос та хода. Об'єктом такого впізнання є не окремий голос чи окрема хода, а конкретна особа. Водночас, характерними ознаками, що вказують на певну особу, виступають окремі й значущі для впізнання ознаки голосу або ходи. Метою попереднього опитування особи, яка впізнає, є з'ясування того, які саме ознаки голосу чи ходи особи і за яких обставин були сприйняті, чому саме і як запам'яталися і чи може особа впізнати певну людину та за якими конкретно ознаками її голосу чи ходи. Особи для впізнання пред'являються серед інших у кількості не менше трьох, кожна з яких послідовно демонструє власні ознаки голосу чи ходи. При цьому особа, яку впізнають, самостійно до початку слідчої дії визначає, в якій послідовності із запрошеними статистами буде демонструвати ознаки голосу або ходи, а саме: впізнання за голосом повинно здійснюватися поза візуальним контактом між особою, що впізнає, навіть у випадках, якщо раніше нею сприймався тільки голос, а не зовнішність того, кого впізнають. Даючи оцінку результатам такого впізнання, слід ураховувати, що іноді особи можуть навмисно змінювати свій голос або ходу і тому більшу увагу треба звертати на ті характерні ознаки голосу й ходи, які меншою мірою піддаються викривленню або навмисне викривлення яких є явним, наприклад, показна демонстрація нехарактерного для особи високого голосу, кульгавості тощо. Саме тому під час пред'явлення для впізнання особи за голосом або ходою доцільно застосовувати відеозапис із одночасною фіксацією відеографічних і звукових зображень. 10. Не визначеним у законодавчому порядку, але таким, що має наукові основи для застосування в судочинстві, є пред'явлення для впізнання особи за її тактильним відображенням, образ якого зберігся в пам'яті особи, яка впізнає. Це може мати важливе значення і визнаватися як достовірне встановлення факту, якщо впізнання проводять з особою, що має серйозні вади зору або у якої зір відсутній, проте звичним для неї є сприйняття навколишнього світу за звуковим та тактильним відображенням. Загальний порядок і правила такого виду впізнання та фіксування отриманих результатів мають відповідати вимогам, встановленим коментованою статтею. Стаття 229. Пред'явлення речей для впізнання 1. Перед тим, як пред'явити для впізнання річ, слідчий, прокурор або захисник спочатку запитує в особи, яка впізнає, чи може вона впізнати цю річ, опитує про ознаки цієї речі і обставини, за яких вона цю річ бачила, про що складається протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати ознаки, за якими впізнає річ, проте може впізнати її за сукупністю ознак, особа, яка проводить процесуальну дію, зазначає це у протоколі. Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, річ, яка повинна бути пред'явлена для впізнання, та надавати інші відомості про її прикмети. 2. Річ, що підлягає впізнанню, пред'являється особі, яка впізнає, в числі інших однорідних речей одного виду, якості і без різких відмінностей у зовнішньому вигляді, у кількості не менше трьох. Особі, яка впізнає, пропонується вказати на річ, яку вона впізнає, і пояснити, за якими ознаками вона її впізнала. 3. Якщо інших однорідних речей не існує, особі, яка впізнає, пропонується пояснити, за якими ознаками вона впізнала річ, яка їй пред'являється в одному екземплярі. 1. Допит особи, якій пред'являють річ для впізнання, проводить слідчий, прокурор, який приймає рішення щодо потреби й доцільності проведення цієї слідчої дії. Як і в разі пред'явлення для впізнання особи метою такого опитування є встановлення обставин, за яких особа, що впізнає, бачила річ, які саме ознаки запам'ятала і чи зможе вона впізнати цю річ. Якщо слідча дія проводиться за клопотанням захисника або за підтриманим ним клопотанням підза-хисної особи, то запитання щодо характерних властивостей речі, яку має бути пред'явлено для впізнання, з дозволу особи, яка проводить слідчу дію, ставить захисник. Запитання і відповіді на них особи, яка впізнає, заносяться до протоколу. Забороняється будь-кому до проведення впізнання показувати особі, яка впізнає, річ, її зображення та повідомляти іншим способом відомості про її прикмети, знання яких може вплинути на об'єктивність результатів впізнання. 2. Кожна річ пред'являється для впізнання окремо з-поміж інших однорідних речей одного виду, що не мають різких відмінностей у якості, зовнішньому вигляді і в загальній кількості не менше трьох. Важливим є підбір для впізнання речей саме за ознакою їх однорідності, віднесення до одного й певного виду за зовнішнім виглядом, призначенням. Водночас, не можуть пред'являтися для впізнання разом однорідні речі, які не мають індивідуальних властивостей і які не можна відрізнити одна від одної, наприклад, нове взуття одного фасону й розміру, тарілки чи виделки зі столового набору тощо. Якщо ж річ має виразні індивідуальні ознаки, і в природі не існує або трапляються не часто речі з такими ж ознаками, то практично неможливо забезпечити необхідну ступінь схожості трьох предметів, що одночасно пред'являються для впізнання. Тому певна річ для впізнання може бути пред'явлена в одному екземплярі, а особа, яка її впізнає, повинна чітко й однозначно пояснити, за якими саме ознаками впізнала конкретну річ або яких ознак така річ не містить і тому вона не упізнана. Якщо ж річ є унікальною і неповторною, наприклад картина відомого художника як витвір мистецтва, втрачається сенс у проведенні цієї слідчої (роз-шукової) дії. Акт впізнання, узнавання унікального предмета може бути проведений і зафіксований у процесі допиту особи, коли його пред'являють для огляду, в результаті проведення експертизи тощо. Також не підлягають впізнанню речі, які не мають чітко вираженої індивідуальної сукупності ознак, а натомість мають певні позначки чи індивідуальні номери і такі позначки чи номери відомі особі, наприклад, коштовна обручка із гравірованим надписом, пістолет із
Дата добавления: 2015-06-25; Просмотров: 600; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |