Ухвали. 5 страница

7. Встановивши неправильність застосування кримінального закону судом першої інстанції, апеляційний суд вносить у судове рішення необхідні зміни або скасовує його і направляє провадження на новий судовий розгляд або скасовує судове рішення і постановляє свій вирок з дотриманням умов, перед­бачених ст.ст. 408, 409 КПК.

8. Якщо порушення кримінального закону спричинило призначення не­справедливого покарання, апеляційний суд в ухвалі вказує дві підстави для змі­ни або скасування вироку - неправильне застосування кримінального закону і невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину й особі засудженого (див. коментар до ст. 414 КПК).

Стаття414. Невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого

1. Невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушен­ня та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не ви­ходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розмі­ром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.

1. Про призначення більш м'якого або більш суворого покарання, ніж пе­редбачено санкцією відповідної статті Особливої частини КК за вчинений зло­чин, див. ст.ст. 69, 70 і 71 КК.

2. Призначене покарання може бути безпідставно м'яким або занадто суворим у результаті неправильної кваліфікації кримінального правопорушення. В подібних випадках судове рішення підлягає скасуванню чи зміні на підставах, визначених ст. 413 КПК.

3. Висновок про невідповідність призначеного судом покарання тяжко­сті кримінального правопорушення та особі обвинуваченого може мати міс­це у разі, якщо суд першої інстанції обрав покарання в межах санкції статті кримінального закону, за якою особа засуджена, і якщо призначено більш м'яке покарання, ніж передбачено статтею кримінального закону.

4. Невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого може бути самостій­ною підставою для скасування або зміни судового рішення у випадку, якщо відсутні підстави, передбачені п.п. 1—4 ч. 1 ст. 409 КПК.

5. Особі, що вчинила злочин, повинно бути призначене покарання, необхід­не і достатнє для її виправлення і для запобігання новим злочинам. Закон вважає покарання несправедливим, якщо суд призначив надто м'яке покарання за тяжке кримінальне правопорушення або надмірно суворе покарання - за незначне право­порушення, а також у всіх випадках, коли порушений принцип індивідуалізації по­карання. Явна несправедливість може мати місце у разі призначення як основного, так і додаткового покарання, при визначенні як міри, так і виду покарання.

6. Призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, можливе лише за наявності обставин, які суттєво зменшують ступінь суспіль­ної небезпеки вчиненого правопорушення або свідчать про активну допомогу особи у розкритті групового правопорушення.

7. У випадку надмірної суворості призначеного покарання суд апеляцій­ної інстанції вправі змінити судове рішення і пом'якшити покарання на під­ставі даних про наявність обставин, які пом'якшують покарання, але не були враховані при постановленні вироку, а також на підставі даних, що знаходяться в додатково представлених матеріалах.

8. Перевіряючи законність, обгрунтованість та вмотивованість судово­го рішення, суд апеляційної інстанції зобов'язаний перевірити: чи встановлені судом першої інстанції виключні обставини, що обумовили призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом; чи враховані дані обставини при призначенні покарання; чи зазначено у мотивувальній частині судового рішен­ня, які саме виключні обставини покладені в основу вироку.

9. Скасування судового рішення при визнанні судом апеляційної інстан­ції призначеного обвинуваченому покарання занадто м'яким можливе лише за наявності двох умов:

а) судове рішення має бути оскаржене прокурором чи потерпілим (його законним представником або представником);

. 861

б) скарга прокурора або потерпілого має містити прохання про зміну або скасування судового рішення саме в зв'язку із призначенням судом першої інстанції занадто м'якого покарання, що не відповідає тяжкості вчиненого правопорушення та особі обвинуваченого.

10. Якщо суд апеляційної інстанції визнає покарання надмірно м'яким, то згідно зі ст. 420 КПК за наявності апеляції прокурора, потерпілого або його представника, в якій ставиться питання про скасування вироку саме з цих підстав, він вправі скасувати вирок суду першої інстанції й постановити свій вирок, призначивши більш суворе покарання. Однак у цьому випадку суд не може змінити формулювання обвинувачення і доказову базу, визнану судом першої інстанції, а тільки вправі збільшити покарання як за окремими статтями КК України, за якими кваліфіковано злочин, так і за сукупністю злочинів і сукупністю вироків.

11. Про постановления апеляційним судом вироку у випадку призначен­ня більш суворого покарання див. коментар до ст. 420 КПК.

12. Якщо суд апеляційної інстанції дійде висновку про необхідність скасування вироку в зв'язку з істотними порушеннями кримінального процесуального закону, а не в зв'язку з м'якістю призначеного покарання, як просили про це в скарзі прокурор чи потерпілий, то в ухвалі суду має бути зазначено не тільки необхідність усунення припущенного порушення кримінального процесуального закону, а й ті підстави, що обумовлюють неможливість задоволення прохання про скасування судового рішення в зв'язку з м'якістю призначеного покарання, що міститься в скаргах прокурора або потерпілого.

Стаття415. Підстави для призначення нового розгляду в суді першої інстанції

1. Суд апеляційної інстанції скасовує вирок чи ухвалу суду і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо:

1) встановлено порушення, передбачені пунктами 2, 3, 4, 5, 6, 7 части­ни другої статті 412 цього Кодексу;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявле­но відвід на підставі обставин, які очевидно викликали сумнів у неуперед­женості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обгрунтованою;

3) судове рішення ухвалено чи підписано не тим складом суду, який здійснював судовий розгляд.

2. Призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи не­доведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, пе­реваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.

3. Висновки і мотиви, і яких скасовані судові рішення, є обов'язковими для суду першої інстанції при новому розгляді.

1. Про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону під час судового розгляду справи в суді першої інстанції, що перешкодили чи могли перешкодити ухвалити законне, обгрунтоване та справедливе судове рішення, див. коментар до ст. 412 КПК.

2. Вирок (ухвала) підлягає скасуванню і призначається новий судовий розгляд у суді першої інстанції у випадках, якщо цим судом були допущені такі істотні порушення кримінального процесуального закону:

судове рішення ухвалено незаконним складом суду;

судове провадження здійснено за відсутності обвинуваченого, крім випадків, передбачених ст. 381 КПК, або прокурора, крім випадків, коли його участь не є обов'язковою;

судове провадження здійснено за відсутності захисника, коли його участь є обов'язковою;

судове провадження здійснено за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання;

порушено правила підсудності;

у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції.

3. Вирок (ухвала) підлягає скасуванню і призначається новий судовий розгляд у суді першої інстанції у випадках, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які очевидно викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обгрунтованою (див. коментар до ст.ст. 75, 76 КПК). Та­кож вирок (ухвала) підлягає скасуванню і призначається новий судовий розгляд у суді першої інстанції у випадках, якщо судове рішення ухвалено чи підписано не тим складом суду, який здійснював судовий розгляд. У цих випадках суд апеляційної інстанції має вирішувати питання про підсудність, ураховуючи положення ст.ст. 75, 76 КПК. Рішення про зміну підсудності має прийматись згідно з положеннями ст. 34 КПК.

4. Якщо апеляційний суд, перевіряючи правильність вироку (ухвали), встановить судову помилку, яку він не може виправити, використовуючи свої повноваження, він скасовує вирок і повертає провадження на новий судовий розгляд. У своїй ухвалі апеляційний суд зобов'язаний визначити обставини, які слід з'ясувати, і при цьому може вказати, які слідчі дії необхідно виконати для з'ясування цих обставин.

5. Апеляційний суд своїми вказівками сприяє правильному розумінню, тлумаченню норм закону судом першої інстанції. Ці вказівки є важливими для забезпечення законності та обгрунтованості наступної правозастосовчої діяль­ності. При цьому суд вправі дати вказівки як стосовно фактичних обставин, так і щодо юридичних аспектів кримінального провадження.

6. Апеляційний суд вправі запропонувати провести ті або інші слідчі дії, дати оцінку конкретним доказам, однак він не вправі вирішувати наперед

питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування су­дом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відпо­відальність та покарання.

7. З мотивів необхідності застосування кримінального закону про більш тяжке правопорушення з поверненням кримінального провадження на новий судовий розгляд вирок може бути скасований тільки за наявності таких умов:

якщо обвинуваченому не повідомлялось про підозру у вчиненні більш тяжкого злочину;

якщо саме з цих підстав була подана апеляція прокурора або потерпі­лого, його представника.

8. Ухвала про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру може бути скасована і провадження направлене на новий судовий роз­гляд у випадку, якщо є підстави для застосування кримінального закону, що пе­редбачає відповідальність за більш тяжке суспільно небезпечне діяння, і якщо з цих підстав була подана апеляція прокурора або потерпілого, його представника.

9. Вказівки апеляційного суду повинні бути такими, щоб, з одного боку, забезпечували можливість виправлення помилки суду першої інстанції, а з іншого - сприяли чіткому дотриманню незалежності суддів і підпорядкуванню їх тільки закону при новому розгляді справи.

10. Обов'язковість вказівок апеляційного суду не означає, що вони мо­жуть обмежувати право суду при новому судовому розгляді оцінювати докази за своїми внутрішніми переконаннями, що базуються на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження в су­купності, керуючись законом (див. ст. 94 КПК).

11. Новий судовий розгляд після скасування вироку проводиться судом в іншому складі суддів, він не зв'язаний оцінкою доказів, що давалася попереднім складом суду першої інстанції в цьому кримінальному провадженні, і виносить вирок на підставі доказів, досліджених у процесі нового судового розгляду.

12. Висновки і мотиви, з яких скасовані судові рішення, є обов'язковими для суду першої інстанції при новому розгляді, якщо вони надані в межах повноважень і не порушують заборону, встановлену ч. 2 ст. 415 КПК.

13. Розглядаючи справу за апеляцією обвинуваченого, його захисника або законного представника і скасовуючи вирок (ухвалу) у зв'язку з неповнотою судового розгляду, апеляційний суд не вправі давати в ухвалі вказівки, що по­гіршують становище обвинуваченого.

14. При скасуванні вироку в зв'язку з неповнотою судового розгляду, що спричинило необгрунтоване виправдання обвинуваченого, апеляційний суд не вправі робити висновок про доведеність обвинувачення, відкинутого судом першої інстанції, оскільки в такому випадку виключається можливість всебіч­ної оцінки доказів при новому розгляді. Вказівки апеляційного суду повинні торкатися питань про те, чому рішення суду є неправильним, які обставини судом не досліджені або які докази не оцінені.

15. Суд першої інстанції при новому розгляді справи зобов'язаний вико­нати вказівки апеляційного суду, зокрема:

провести слідчі або судові дії, непроведения яких спричинило непо­вноту судового розгляду;

обговорити певні питання і результати викласти у вироку, ухвалі; усунути істотні порушення кримінального процесуального закону.

16. Невиконання вказівок апеляційного суду (не проведення слідчих дій, запропонованих судом, що скасував вирок або ухвалу), як правило, є підста­вою для скасування іншого судового рішення. Винятком є випадки, коли дії, запропоновані судом, не можуть бути виконані з об'єктивних причин (смерть особи, яку треба допитати, знищення предметів, що підлягають дослідженню, тощо).

17. Погоджуючись з доводами апеляції прокурора або потерпілого про необхідність застосування кримінального закону про більш тяжкий злочин або про призначення більш суворого покарання, апеляційний суд не має права ви­значати кваліфікацію злочину або визначати, яке покарання необхідно обрати при новому судовому розгляді, а лише виявляє порушення закону і вказує, які дії слід здійснити, щоб правильно вирішити ці питання.

18. Апеляційний суд не може скасувати вирок (ухвалу) і направити кри­мінальне провадження на новий судовий розгляд за окремим епізодом, що має загальну кваліфікацію з іншими епізодами, за якими вирок (ухвала) залиша­ється без зміни. Скасування вироку (ухвали) з направленням матеріалів кри­мінального провадження на новий судовий розгляд у частині обвинувачення можливе лише за умови, що це обвинувачення мало самостійну кваліфікацію і його розгляд в окремому провадженні не вплине на правильність вирішення цього провадження.

Стаття416. Особливості нового розгляду судом першої інстанції

1. Після скасування судом апеляційної інстанції вироку або ухвали про закриття кримінального провадження чи про застосування, відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру суд першої інстанції здійснює судове провадження згідно з вимогами розділу IV цього Кодексу в іншому складі суду.

2. При новому розгляді в суді першої інстанції допускається застосу­вання закону про більш тяжке кримінальне правопорушення та посилен­ня покарання тільки за умови, якщо вирок було скасовано за апеляційною скаргою прокурора або потерпілого чи його представника у зв'язку з необ­хідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопору­шення або посилення покарання.

3. При новому розгляді в суді першої інстанції питання про застосу­вання примусових заходів медичного або виховного характеру правова кваліфікація діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, як більш тяжкого допускається за умови, якщо на цій

підставі було подано апеляційну скаргу прокурором чи потерпілим або його представником.

1. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 407 КПК суд апеляційної інстанції може прийняти рішення про скасування судового рішення суду першої інстанції та направити провадження на новий судовий розгляд. Суд першої інстанції після скасування вироку (ухвали) розглядає справу в загальному порядку, керуючись положеннями Розділу IV КПК.

2. Суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, не має права брати участі у цьому ж провадженні під час нового судо­вого розгляду після скасування вироку або ухвали суду першої інстанції (див. коментар до ст. 76 КПК). Саме тому суд першої інстанції здійснює судове про­вадження в іншому складі суду.

3. При здійсненні судового розгляду після скасування вироку (ухвали) суд самостійний у своїх висновках - як у частині оцінки доказів, так і в частині ви­значення кваліфікації кримінального правопорушення, призначення покарання. Водночас, для суду першої інстанції при вирішенні питання про застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення та посилення покарання встановлені певні обмеження (див. ч. 2 і 3 ст. 416 КПК).

4. При новому розгляді в суді першої інстанції допускається застосуван­ня закону про більш тяжке кримінальне правопорушення та посилення пока­рання тільки за наступних умов: якщо вирок було скасовано за апеляційною скаргою прокурора або потерпілого чи його представника; якщо вирок було скасовано у зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримі­нальне правопорушення або посилення покарання.

5. При новому розгляді в суді першої інстанції питання про застосуван­ня примусових заходів виховного або медичного характеру правова кваліфіка­ція діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, як більш тяжкого допускається за таких умов: якщо ухвалу було скасовано за апеляційною скаргою прокурора або потерпілого чи його представника; якщо ухвалу було скасовано у зв'язку з необхідністю правової кваліфікації діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, як більш тяжкого.

6. Скасування вироку (ухвали) в зв'язку з необхідністю застосування за­кону про більш тяжкий злочин або про більш суворе покарання не звільняє суд при новому судовому розгляді від обов'язку безпосередньо дослідити й оціни­ти всі докази, вивчити і взяти до уваги нові обставини, які не були відомі або враховані при першому судовому розгляді, і виконати для цього всі необхідні судові дії, а не тільки ті, котрі йому було запропоновано зробити.

7. При новому судовому розгляді суд першої інстанції повинен обгово­рити питання і з'ясувати обставини, на які звернув увагу суд апеляційної ін­станції, виконати запропоновані в ухвалі процесуальні дії для заповнення про­галин, допущених при попередньому судовому розгляді.

8. На вирок (ухвалу) суду, постановлений за результатами нового судо­вого розгляду, може бути подана апеляція на загальних підставах.

Стаття417. Закриття кримінального провадження судом апеляційної інстанції

1. Суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і за­криває кримінальне провадження.

1. За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок або ухвалу і закрити кримінальне провадження (див. коментар до ст. 407 КПК).

2. Коментована стаття визначає можливість скасування лише обвинуваль­ного вироку чи ухвали суду першої інстанції та закриття такого провадження. Таким чином, можна дійти висновку, що виправдувальний вирок не може бути скасова­ний у зв'язку із необхідністю прийняття рішення про закриття цього провадження з інших підстав, ніж ті, що обумовили винесення виправдувального вироку судом першої інстанції, та якщо про це не просив в апеляційній скарзі виправданий.

3. Апеляційний суд вправі скасувати обвинувальний вирок, ухвалу та за­крити провадження в таких випадках (див. коментар до ст. 284 КПК):

1) встановлена відсутність події кримінального правопорушення;

2) встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення;

3) не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати;

4) набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою;

5) помер підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого;

6) існує вирок по тому самому обвинуваченню, що набрав законної сили, або постановлена ухвала суду про закриття кримінального провадження по тому самому обвинуваченню;

7) потерпілий або його представник відмовився від обвинувачення у кри­мінальному провадженні у формі приватного обвинувачення;

8) стосовно кримінального правопорушення, щодо якого не отримано зго­ди держави, яка видала особу;

9) у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності;

10) якщо прокурор відмовився від підтримання державного обвинувачен­ня, за умови відмови потерпілого від самостійного підтримання обвинувачення.

4. Якщо під час судового розгляду в суді апеляційної інстанції виявля­ються такі обставини, як відсутність події кримінального правопорушення або відсутність в діянні складу кримінального правопорушення, суд апеляційної інстанції зобов'язаний скасувати судове рішення суду першої інстанції та ухвалити виправдувальний вирок (див. ч. 6 ст. 284 КПК).

5. Скасувавши вирок, ухвалу і постановивши виправдувальний вирок за відсутністю події кримінального правопорушення або відсутністю в ді­янні складу кримінального правопорушення, суд зобов'язаний роз'яснити особі порядок відновлення її порушених прав і вжити необхідних заходів до відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконних дій органів слідства, прокуратури, суду.

6. Закриття кримінального провадження у зв'язку зі смертю обвинуваченого, якщо його родичі заперечують проти цього, вважаючи, що провадження є необхідним для реабілітації померлого, не допускається. В цьому разі суд апеляційної інстанції має право призначити новий судовий розгляд або ухвалити новий вирок чи ухвалу.

7. Закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності не допускається, якщо обвинувачений проти цього заперечує (див. ч. 7 ст. 284 КПК). В цьому разі суд апеляційної інстанції має право призначити новий судовий розгляд або ухвалити новий вирок чи ухвалу.

8. Апеляційний суд може закрити кримінальне провадження як за матеріа­лами, що надійшли із суду першої інстанції, так і на підставі нових матеріалів, поданих учасниками процесу або витребуваних самим апеляційним судом.

Стаття418. Судові рішення суду апеляційної інстанції

1. У випадку, передбаченому пунктом 3 частини першої статті 407 цього Кодексу, суд апеляційної інстанції ухвалює вирок. Будь-яке інше рі­шення суд апеляційної інстанції приймає у формі ухвали.

2. Судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються, проголо­шуються, видаються, роз'яснюються або надсилаються учасникам судово­го провадження в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу.

1. Враховуючи положення ст. 405 КПК, яка нормативно врегульовує про­цесуальний порядок здійснення апеляційного розгляду, та відповідну проце­суальну можливість суду апеляційної інстанції провести дослідження доказів у повному обсязі, доцільно зауважити, що суд апеляційної інстанції грунтує своє рішення не лише на тих доказах, що були досліджені в суді першої ін­станції, а й на нових доказах, представлених сторонами. Така доказова база, що вивчається судом апеляційної інстанції, значно розширює можливості суду прийняти законне, обгрунтоване та вмотивоване рішення. Саме тому згідно з п. З ч. 1 ст. 407 КПК суд апеляційної інстанції має право, скасовуючи судове рішення суду першої інстанції, ухвалити новий вирок.

2. Суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухва­лює свій вирок у випадках, передбачених ч. 1 ст. 420 КПК. Будь-яке інше рішен­ня суд апеляційної інстанції приймає у формі ухвали. Тобто з приводу застосу­вання примусових заходів медичного чи виховного характеру (див. ч. З ст. 420 КПК), стосовно звільнення особи від кримінальної відповідальності, а також

щодо закриття кримінального провадження суд апеляційної інстанції виносить ухвалу (див. ст. 417 КПК). Так само шляхом винесення ухвали суд апеляційної інстанції залишає судове рішення суду першої інстанції без змін, змінює його або скасовує та повертає кримінальне провадження на новий судовий розгляд (див. ст. 415 КПК).

3. Про порядок ухвалення судових рішень див. коментар до ст.ст. 368, 371, 375 КПК.

4. Про зміст та властивості судових рішень див. коментар до ст.ст. 369, 370, 372-374 КПК.

5. Про порядок проголошення судового рішення див. коментар до ст. 376 КПК.

6. Про дії суду після проголошення судового рішення див. коментар до ст.ст. 377-380 КПК.

Стаття419. Зміст ухвали суду апеляційної інстанції 1. Ухвала суду апеляційної інстанції складається з:

1) вступної частини із зазначенням: дати і місця її постановления;

найменування суду апеляційної інстанції, прізвищ та ініціалів суддів і секретаря судового засідання;

найменування (номера) кримінального провадження;

прізвища, ім'я і по батькові підозрюваного, обвинуваченого, року, місяця і дня його народження, місця народження і місця проживання;

закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа;

імен (найменувань) учасників судового провадження;

2) мотивувальної частини із зазначенням:

короткого змісту вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції;

узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу;

узагальненого викладу позиції інших учасників судового провадження;

встановлених судом першої інстанції обставин;

встановлених судом апеляційної інстанції обставин з посиланням на докази, а також мотивів визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними;

мотивів, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався;

3) резолютивної частини із зазначенням:

висновку суду апеляційної інстанції по суті вимог апеляційної скарги;

рішення щодо запобіжного заходу;

розподілу процесуальних витрат;

строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

2. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необгрунтованою.

3. При скасуванні або зміні судового рішення в ухвалі мас бути зазна­чено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали.

1. Суд апеляційної інстанції приймає судове рішення у вигляді ухвали в будь-якому випадку, крім судового рішення, визначеного п. З ч. 1 ст. 407 КПК. Ухвала апеляційного суду повинна мати ті ж самі властивості, що і судове рішення суду першої інстанції, а саме: ухвала апеляційного суду повинна бути законною, обгрунтованою та вмотивованою. Про поняття законності, обгрунтованості та вмотивованості судового рішення див. коментар до ст. 370 КПК.

2. Про порядок постановления ухвали судом апеляційної інстанції див. коментар до ст. 418 КПК.

3. В ухвалі передбачені три частини: вступна, мотивувальна і резолютив­на. У вступній частині ухвали вказуються дата і місце її постановления; наймену­вання суду апеляційної інстанції, прізвища та ініціали суддів і секретаря судового засідання; найменування (номера) кримінального провадження; прізвище, ім'я і по батькові підозрюваного, обвинуваченого, рік, місяць і день його народжен­ня, місце народження і місце проживання; закон України про кримінальну від­повідальність, що передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа; імена (найменування) учасників судового провадження. У мотивувальної частині ухвали вказується короткий зміст вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції; узагальнені до­води особи, яка подала апеляційну скаргу; узагальнений виклад позицій інших учасників судового провадження; встановлені судом першої інстанції обставини; встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а та­кож мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними; мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положен­ня закону, яким він керувався. В ухвалі повинні бути проаналізовані і співстав­лені з наявними в справі і додатково поданими матеріалами всі доводи апеля­цій і на кожний з доводів надана вичерпна відповідь. У резолютивній частині ухвали вказується висновок суду апеляційної інстанції по суті вимог апеляційної скарги; рішення щодо запобіжного заходу; розподіл процесуальних витрат; строк і порядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження. У висновках ухвали повинні бути посилання на відповідний матеріальний або процесуальний закон.

4. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апе­ляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу ви­знано необгрунтованою.

5. При скасуванні або зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необ­ґрунтованість вироку чи ухвали.

Дата добавления: 2015-06-25