Ухвали. 8 страница

5. Суддя-доповідач вирішує питання про зупинення виконання судових рішень, які оскаржуються, з підстав, які, на думку заявника, свідчать про неза­конність оскарженого судового рішення. Зупинення виконання судового рішен­ня полягає в забороні ухвалою уповноваженого судді касаційного суду привес­ти до виконання судове рішення, яке набрало законної сили. Зупинення може бути у вигляді відкладення виконання, якщо виконання не було розпочате, або переривання виконання, коли судове рішення вже виконується, причому зупи­нення може стосуватись як рішення в цілому, так і будь-якої частини рішення. Копії ухвали судді-доповідача про зупинення виконання судового рішення над­силаються учасникам судового провадження.

6. Якщо суддя-доповідач після проведення підготовчих дій та отримання матеріалів кримінального провадження переконається, що немає ніяких пере­шкод для подальшого руху справи, він має постановити ухвалу про закінчення підготовки та призначення касаційного розгляду.

7. Якщо суд визнає обов'язковою участь засудженого в касаційному роз­гляді, останній підлягає обов'язковому виклику в судове засідання. Водночас, якщо засуджений, що тримається під вартою, подав клопотання про участь у касаційному розгляді, його клопотання обов'язково повинно бути задоволене.

С т а т т я 431. Заперечення на касаційну скаргу

1. Особи, зазначені у статті 425 цього Кодексу, мають право подати до суду касаційної інстанції заперечення на касаційну скаргу в письмовій формі протягом встановленого судом касаційної інстанції строку.

2. Заперечення на касаційну скаргу має містити:

1) найменування суду касаційної інстанції;

2) прізвище, ім'я, по батькові (найменування), поштову адресу особи, яка подає заперечення на касаційну скаргу, а також номер засобу зв'язку, адресу електронної пошти, якщо такі є;

3) вказівку на судове рішення, яке оскаржується;

4) номер кримінального провадження в суді касаційної інстанції, якщо він повідомлений судом касаційної інстанції;

892 і

5) обгрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги;

6) у разі необхідності - клопотання особи, яка подає заперечення на касаційну скаргу;

7) перелік матеріалів, які додаються.

3. У запереченні на касаційну скаргу зазначається, чи бажає особа взяти участь у касаційному розгляді.

4. Заперечення на касаційну скаргу підписується особою, яка його подає.

1. Право на подання заперечень на касаційну скаргу відповідає засадам кримінального провадження, які принципово обумовлюють реалізацію права на захист (ст. 20 КПК), забезпечують змагальність та свободу в поданні суду своїх доказів (ст. 22 КПК), сприяють сторонам бути вільними у використанні своїх прав, передбачених КПК (диспозитивність) (ст. 26 КПК).

2. Щодо осіб, які можуть подати заперечення на касаційну скаргу, див. ст. 425 КПК і коментар до неї. Форма заперечення - проста письмова.

3. Заперечення на касаційну скаргу повинно включати в себе цілу низку звичних до такого роду процесуальних документів реквізитів, які досить повно викладені в ст. 427 КПК щодо касаційної скарги, а саме: найменування суду ка­саційної інстанції; прізвище, ім'я, по батькові (найменування), поштову адресу особи, яка подає заперечення на касаційну скаргу, а також номер засобу зв'язку, адресу електронної пошти, якщо такі є; вказівку на судове рішення, яке оскар­жується; номер кримінального провадження в суді касаційної інстанції, якщо він повідомлений судом касаційної інстанції (вказаний номер може міститися в ухвалі суду касаційної інстанції про відкриття касаційного провадження, ухвалі щодо підготовчих дій, ухвалі про закінчення підготовки та призначення каса­ційного розгляду); обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги; перелік матеріалів, які додаються. У запереченні на касаційну скаргу зазначається, чи бажає особа взяти участь у касаційному розгляді. Заперечення на касаційну скаргу обов'язково підписується особою, яка його подає.

4. Законодавець не встановлює будь-яких процесуальних наслідків подан­ня заперечення на касаційну скаргу без дотримання вимог щодо форми запере­чення. Проте недотримання форми заперечення на касаційну скаргу може при­звести до спотворення його змісту, і суд може надати такому документу зовсім не таку оцінку, яку бажав одержати заявник щодо поданого ним документа, що може негативно вплинути на розгляд заперечення на касаційну скаргу.

5. Підготовка заперечення на касаційну скаргу вимагає особливої уваги до змісту і формулювання матеріалу, визначеному в п. 5 ч. 2 ст. 431 КПК. Об­грунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги повинно склада­тись з (а) власної оцінки правильності чи неправильності застосування судами першої та/або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, правової оцінки обставин; (б) аргументованого заперечення проти оцін­ки правильності чи неправильності застосування судами першої та/або апеля­ційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, що викладені

-. 893

в касаційній скарзі особою, яка подала касаційну скаргу, правової оцінки обста­вин; (в) аргументованої оцінки вимог, викладених у касаційній скарзі, з огляду на ст. 436 КПК; (г) сформульованих вимог особи, яка подає заперечення на касаційну скаргу, з огляду на ст. 436 КПК.

Стаття 432. Відмова від касаційної скарги, зміна і доповнення каса­ційної скарги під час касаційного провадження

1. Відмова від касаційної скарги, зміна і доповнення касаційної скар­ги під час касаційного провадження здійснюється згідно з положеннями статті 403 цього Кодексу.

Про відмову від касаційної скарги, порядок зміни і доповнення касаційної скарги під час касаційного провадження див. ст. 403 КПК, яка регулює ці ж питання під час апеляційного провадження, та коментар до неї.

Стаття 433. Межі перегляду судом касаційної інстанції

1. Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування су­дами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуаль­ного права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встанов­лені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовір­ність того чи іншого доказу.

2. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується ста­новище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного ха­рактеру. Якщо задоволення скарги дає підстави для прийняття рішення на користь інших засуджених, від яких не надійшли скарги, суд касаційної інстанції зобов'язаний прийняти таке рішення.

1. Суд касаційної інстанції перевіряє судові рішення щодо: а) правиль­ності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права. В цьому випадку висновки судів першої та апеляційної інстанцій пере­віряються на предмет застосування до кримінального правопорушення норм матеріального права, які діяли на момент вчинення кримінального правопору­шення та підлягали застосуванню щодо конкретного кримінального правопо­рушення, можливість застосування закону про кримінальну відповідальність з огляду на дію закону в часі тощо; б) правильності правової оцінки судами пер­шої та апеляційної інстанцій обставин кримінального провадження. В цьому випадку касаційний суд досліджує правильність оцінки: події кримінального правопорушення (часу, місця, способу та інших обставин вчинення криміналь­ного правопорушення), винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального

правопорушення, форми вини, мотиву і мети вчинення кримінального право­порушення, виду і розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також обставин, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого криміналь­ного правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, виключають кримінальну відповідальність або є під­ставою для закриття кримінального провадження, є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або від покарання (щодо обставин, які підля­гають доказуванню в кримінальному провадженні, див. ст. 91 КПК та коментар до неї); в) правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права. В цьому випадку рішення суду першої та апеля­ційної інстанції підлягають перевірці в першу чергу щодо істотних порушень норм процесуального закону, які тягнуть обов'язкове скасування судових рі­шень (див. ч. 2 ст. 412 КПК та коментар до неї). Перелік підстав, за наявності яких судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню, не має виключень, однак, це не позбавляє суд касаційної інстанції права визнати інші порушення норм процесуального закону такими, що дають підстави для скасування судо­вих рішень. Ознаки істотності порушень норм процесуального закону наведено в ч. 1 ст. 412 КПК, в якій значними порушеннями вимог кримінального проце­суального закону визнано такі порушення, які перешкодили чи могли перешко­дити суду ухвалити законне та обгрунтоване судове рішення (щодо критеріїв законності і обгрунтованості судового рішення див. ст. 370 КПК та коментар до неї).

2. Водночас, суд касаційної інстанції не має права: досліджувати докази; встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні; вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

3. Правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правильність оцінки обставин здійснюється судом касаційної інстанції в межах касаційної скарги. Це означає, що судом касаційної інстанції рішен­ня суду першої та апеляційної інстанцій перевіряються лише з тих питань, які ставляться перед судом у тексті касаційної скарги, оскільки предмет до­слідження судом касаційної інстанції матеріалів справи обмежений приписом ч. 1 ст. 433 КПК, а касаційна скарга може стосуватися лише окремих частин рі­шень, що оскаржуються (наприклад, касаційна скарга може стосуватися тільки окремих епізодів або в ній можуть ставитися питання щодо порушення судами вимог процесуального закону, без дослідження доказів і надання їм оцінки).

4. Закон надає суду касаційної інстанції право виходу за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових за­ходів медичного чи виховного характеру. Наприклад, якщо в касаційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та при­значення нового розгляду в суді апеляційної інстанції, а суд касаційної інстанції вбачає підстави для закриття кримінального провадження, він вправі прийняти

-895

рішення про скасування рішень судів першої і апеляційної інстанцій та закрити кримінальне провадження. Вихід за межі вимог касаційної скарги - це право суду касаційної інстанції прийняти будь-яке з рішень, передбачених ст. 436 КПК, з обмеженнями щодо недопустимості погіршення правового становища виправданого чи засудженого (див. ст. 437 КПК та коментар до неї").

5. Якщо задоволення скарги дає підстави для прийняття рішення на ко­ристь інших засуджених, від яких не надійшли скарги, суд касаційної інстан­ції зобов'язаний прийняти таке рішення. За наявності підстав, передбачених ст. 438 КПК, суд касаційної інстанції, задовольняючи касаційну скаргу (скар­ги), зобов'язаний скасувати або змінити судові рішення суду першої та апеля­ційної інстанції і щодо засуджених, від яких касаційні скарги не надійшли. В цьому випадку суд касаційної інстанції не вправі погіршити правове становище таких засуджених з підстав, передбачених ст. 437 КПК, у випадку, якщо щодо таких засуджених прокурором та/або потерпілим не подана касаційна скарга.

Стаття 434. Касаційний розгляд

1. Касаційний розгляд здійснюється згідно з правилами розгляду в суді апеляційної інстанції з урахуванням особливостей, передбачених цією главою.

2. Після виконання дій, передбачених статтями 342-345 цього Кодек­су, і вирішення клопотань учасників судового провадження суддя-допові-дач доповідає в необхідному обсязі зміст судових рішень, що оскаржують­ся, касаційної скарги та заперечень на неї.

3. Сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження висловлюють свої доводи. Першою висловлює доводи особа, яка подала касаційну скаргу. Якщо касаційні скарги подали обидві сторо­ни кримінального провадження, першими висловлюють доводи учасники судового провадження зі сторони захисту. За ними висловлюють доводи інші учасники судового провадження. Суд має право обмежити тривалість висловлення доводів, встановивши для всіх учасників судового прова­дження однаковий проміжок часу, про що оголошується на початку судо­вого засідання.

4. Неприбуття сторін або інших учасників кримінального проваджен­ня не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду та не повідо­мили про поважні причини свого неприбуття. Якшо для участі в розгля­ді в судове засідання не прибули учасники кримінального провадження, участь яких згідно з вимогами цього Кодексу або рішенням суду касаційної інстанції є обов'язковою, касаційний розгляд відкладається.

5. Після закінчення касаційного розгляду колегія суддів виходить до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення.

1. Відповідно до ч. 1 ст. 434 КПК касаційний розгляд здійснюється згідно з правилами розгляду в суді апеляційної інстанції з урахуванням особливостей,

передбачених главою 32 КПК. В свою чергу, ч. 1 ст. 405 КПК має також блан-кетну диспозицію і відсилає до § 3 глави 28 КПК. У такий спосіб законодавець уніфікує всі означені процедури розгляду, що важливо для стабільності відправ­лення правосуддя, але, водночас, вводяться необхідні відхилення, пов'язані, на­приклад, із забороною досліджувати докази під час касаційного розгляду, тобто суд касаційної інстанції не вправі допитувати свідків, експертів тощо.

2. Після відкриття судового засідання, повідомлення про повне фіксування судового розгляду технічними засобами, оголошення складу суду і роз'яснення права відводу, повідомлення про права і обов'язки учасників, суд переходить до вирішення клопотань учасників касаційного провадження, які вправі клопота­ти перед судом про залучення до матеріалів справи документів (наприклад, до­кументів, які підтверджують порушення судами першої та апеляційної інстан­цій норм процесуального права), про відвід кожного судді окремо або всього складу суду (див. ст. 81 КПК), про відкладення касаційного розгляду у зв'язку із неприбуттям захисника, у випадках, коли його участь є обов'язковою, про від­від прокурора, захисника, перекладача, секретаря судового засідання, про озна­йомлення із документами, поданими іншими учасниками процесу тощо. Необ­хідно враховувати, що якщо повторно заявлений відвід має ознаки зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження, суд каса­ційної інстанції має право залишити таку заяву без розгляду (ч. 4 ст. 81 КПК).

3. Після виконання дій, передбачених ст.ст. 342-345 КПК, і вирішення клопотань учасників судового провадження суддя-доповідач доповідає в необ­хідному обсязі зміст судових рішень, що оскаржуються, касаційної скарги та заперечень на неї. Суддя-доповідач під час доповіді не вправі висловлювати свою думку щодо правильності або неправильності застосування норм мате­ріального та процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій, оцінювати обгрунтованість доводів касаційної скарги, висловлюватись щодо правової оцінки обставин. Він це може зробити, аргументуючи свою позицію під час прийняття судом підсумкового рішення в нарадчій кімнаті. Обсяг допо­віді щодо оскаржуваних судових рішень має визначатися суддею-доповідачем з огляду на вимоги касаційної скарги та заперечень на касаційну скаргу, бо саме в цих процесуальних документах визначається, яка частина судового рішення оскаржується, в інтересах якої особи подано касаційну скаргу та заперечен­ня на неї, з яких підстав судове рішення оскаржується. Якщо заперечення на касаційну скаргу виходять за межі касаційної скарги, то судові рішення допо­відаються в обсязі, який визначається з огляду на текст касаційної скарги, а не заперечень на неї.

4. Однією з відмінностей касаційного провадження від провадження в суді першої інстанції є відсутність судових дебатів. Це зумовлено тим, що суд касаційної інстанції не вправі досліджувати докази. Водночас, у касаційному провадженні сторони наділені правом висловлювати доводи, які являють со­бою виступи (у разі потреби оформлені письмово) учасників кримінального провадження на підтримку касаційної скарги, обґрунтування правильності або

неправильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм ма­теріального та процесуального права, правової оцінки обставин, заперечень на касаційну скаргу.

5. Законом встановлено логічний порядок висловлення доводів: а) першою висловлює доводи особа, яка подала касаційну скаргу. Всі такі особи названі в ч. 1 ст. 425 КПК і виступають у межах своїх процесуальних інтересів; б) якщо скарги подали обидві сторони кримінального провадження, першими вислов­люють доводи учасники судового провадження зі сторони захисту, оскільки до­води представників захисту завжди спрямовані на скасування або пом'якшення рішень судів першої або апеляційної інстанцій; в) за ними висловлюють доводи інші учасники процесу, серед яких в межах своїх процесуальних інтересів у суді касаційної інстанції мають право виступати цивільний позивач, цивільний відповідач, представник цивільного позивача або відповідача, законний пред­ставник цивільного відповідача. Закон буквально не встановлює порядок ви­словлення заперечень на касаційні скарги тих учасників судового провадження, які мають на це право і висловили бажання взяти участь у касаційному розгля­ді. В цьому випадку цілком логічно після висловлення доводів касаційної скар­ги особою, яка її подала, надати можливість виступити тим особам, які подали до суду касаційної інстанції заперечення на касаційну скаргу. Надання такої можливості є реалізацією таких загальних засад кримінального провадження, як змагальність та доступ до правосуддя (ч. З ст. 21, ч. 1 ст. 22 КПК). Право на участь у розгляді справи в суді касаційної інстанції означає, що особі гаранту­ється можливість висловити заперечення щодо касаційних скарг інших учас­ників, оскільки участь у розгляді не означає лише присутність під час судового розгляду, а й можливість відстоювати власні інтереси.

6. Як загальне правило суд не повинен встановлювати часові межі для викладу учасниками судового розгляду аргументів на підтримку або запере­чення касаційної скарги. Проте залежно від ситуації суд на початку засідання, на думку коментатора, краще - за згодою сторін, може обмежити тривалість висловлення доводів, встановивши для всіх учасників судового провадження однаковий проміжок часу.

7. Неприбуття на засідання касаційного суду учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню судового засідання. Підставами для касаційного розгляду за відсутності вказаних осіб є наявність відомостей про те, що ці особи були повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду; відсутність повідомлення вказаними особами про поважні причини свого не­прибуття.

8. Касаційний розгляд повинен бути відкладений у випадку, якщо не при­були учасники провадження, участь яких згідно з вимогами КПК, а також явка яких за рішенням суду касаційної інстанції є обов'язковою (наприклад, у ви­падку, передбаченому ч. 4 ст. 430 КПК).

9. Згідно з ч. 1 ст. 434 КПК, яка відсилає нас до ч. 1 ст. 405 КПК, котра, в свою чергу, відсилає до глави 28 КПК, та на підставі частин 1 і 4 ст. 324 КПК,

якщо в судове засідання не прибув за повідомленням прокурор або захисник у кримінальному провадженні, де участь захисника є обов'язковою, суд відкла­дає судовий розгляд, визначає дату, час та місце проведення нового засідання і вживає заходів до прибуття їх до суду. В такій ситуації суд має встановити причину неприбуття прокурора або захисника, і якщо причина неприбуття була неповажною, суд може порушити питання про відповідальність прокурора або адвоката перед органами, які згідно із законом уповноважені притягати їх до дисциплінарної відповідальності.

10. Про відкладення касаційного розгляду суд касаційної інстанції поста­новляє ухвалу, в якій зазначається, хто з учасників процесу не прибув у судове засідання, причини неприбуття, висновок про поважність причин неприбуття, дату, час та місце наступного судового засідання, із зазначенням осіб, явку яких суд визнав обов'язковою, та повідомленням про можливі наслідки неприбуття в судове засідання.

11. Справа розглядається касаційним судом у складі не менше трьох про­фесійних суддів (ч. 5 ст. 31 КПК), а провадження стосовно службових осіб, які займають особливо відповідальне становище, згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про державну службу», та осіб, посади яких віднесено до першої категорії посад державних службовців, здійснюється колегіально судом у складі семи професійних суддів, які мають стаж роботи на посаді судді не менше семи років (п.Зч. 9 ст. 31 КПК).

12. Після закінчення касаційного розгляду колегія суддів виходить до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення в межах, передбачених ст. 436 КПК.

Стаття 43 5. Письмове касаційне провадження

1. Суд касаційної інстанції має право ухвалити судове рішення за ре­зультатами письмового провадження, якщо всі учасники судового прова­дження заявили клопотання про здійснення провадження за їх відсутності.

2. Якщо проводилося письмове касаційне провадження, копія судо­вого рішення суду касаційної інстанції надсилається учасникам судового провадження протягом трьох днів з дня після його підписання.

1. Відповідно до ч. З ст. 427 КПК, якщо особа не бажає брати участі в касаційному розгляді, вона зазначає це в касаційній скарзі. Таке своє рішення вона може висловити і в окремому клопотанні. Може виникнути ситуація, коли всі учасники судового провадження заявлять клопотання про здійснення про­вадження за їх відсутності. У такому разі суд має право провести касаційний розгляду письмовому провадженні на основі вивчення лише касаційної скарги, заперечення на касаційну скаргу та інших документів.

2. Письмове провадження - це вивчення колегією суддів касаційної скар­ги, заперечень на неї, доданих до касаційної скарги документів, інших матеріа­лів кримінального провадження. Головуючий суддя доводить до відома складу

колегії, в якій справі та на які рішення подана касаційна скарга. В письмовому провадженні суддя-доповідач відповідно до ч. 2 ст. 434 КПК під час касацій­ного розгляду доповідає в необхідному обсязі зміст касаційної скарги, зміст рішення, що оскаржується, заперечення на касаційну скаргу. Оскільки в пись­мовому провадженні відсутня процедура висловлення доводів учасниками про­вадження, після виконання суддею-доповідачем дій, передбачених ч. 2 ст. 434 КПК, обговоривши доводи та пропозиції, колегія суддів постановляє ухвалу. Про розгляд справи в порядку письмового касаційного провадження суд зазна­чає у вступній частині ухвали.

3. Застосування процедури письмового касаційного провадження є пра­вом, а не обов'язком суду. Тому за логікою речей суд касаційної інстанції, навіть за наявності підстав для застосування письмового провадження, міг би визнати за необхідне провести судове засідання з викликом осіб, що беруть участь у провадженні. Така процедура передбачена в ч. 2 ст. 406 КПК для письмового апеляційного провадження, коли суд призначає справу до апеляційного роз­гляду в судовому засіданні. Однак така норма не передбачена в ст. 435 КПК, оскільки суд касаційної інстанції в силу ст. 436 КПК не має повноваження по­становляти вирок. Отже, маючи підстави для письмового касаційного прова­дження, суд повинен його провести без зміни процедури.

4. Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК (див. коментар) фіксування за допо­могою технічних засобів кримінального провадження в суді під час судового провадження є обов'язковим. Проте у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень КПК судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється. Отже, письмове касаційне провадження технічними засобами не фіксується (воно тому й називається письмовим).

5. Копія судового рішення суду касаційної інстанції, прийнятого в резуль­таті письмового провадження, надсилається учасникам судового провадження протягом трьох днів з дня після його підписання. Про порядок постановления та надіслання ухвали суду касаційної інстанції див. ч. 2 ст. 441, ч. 7 ст. 376 КПК (щодо порядку направлення копії тут діє норма ч. 2 ст. 435 КПК).

Стаття 436. Повноваження суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги

1. Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задо­волення;

2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції;

3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження;

4) змінити судове рішення.

1. Повноваження суду касаційної інстанції щодо прийняття рішення за наслідками розгляду касаційної скарги пов'язані з результатами касаційного розгляду, а саме: а) встановлення судом касаційної інстанції порушення норм матеріального та процесуального права (на які є посилання в касаційних скар­гах та які були виявлені судом касаційної інстанції самостійно); б) які саме порушення встановлені (ст. 438 КПК); в) у випадках необхідності погіршення становища засудженого або виправданого, чи були подані касаційні скарги про­курором, потерпілим чи його представником.

2. Рішення, оскаржені в касаційному порядку, залишаються без змін, а ка­саційна скарга - без задоволення, якщо доводи, викладені в касаційній скарзі, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду і вивчення судом ма­теріалів кримінального провадження не виявило інших підстав для скасування або зміни рішення.

3. Якщо в оскаржуваних рішеннях судів першої та апеляційної інстан­цій суд касаційної інстанції виявить істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та/або неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжко­сті кримінального правопорушення та особі засудженого, то в таких випадках рішення суду першої інстанції та/або рішення суду апеляційної інстанції скасо­вуються (ст.ст. 438, 412^14 КПК).

Наслідком скасування рішень судів першої та/або апеляційної інстанцій є призначення (направлення) справи на новий розгляд до суду першої або апеля­ційної інстанцій, або закриття кримінального провадження. При направленні справи на новий розгляд або закритті кримінального провадження суд касацій­ної інстанції повинен вирішити: 1) чи містяться вказані в ст.ст. 412^14 КПК підстави для скасування рішення суду першої інстанції; 2) чи містяться вка­зані в ст.ст. 412—414 КПК підстави для скасування рішення суду апеляційної інстанції; 3) які дії необхідно виконати для усунення порушень; 4) чи може суд касаційної інстанції самостійно усунути виявлені порушення шляхом зміни судових рішень за результатами касаційного провадження; 5) чи є підстави для закриття кримінального провадження.

Після вирішення цих питань і на підставі їх вирішення суд касаційної ін­станції може призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції або закрити кримінальне провадження.

4. Зміни, які можуть бути внесені судом касаційної інстанції в оскаржува­ні судові рішення, стосуються пом'якшення розміру і виду покарання (як осно­вного, так і додаткового), перекваліфікації злочину (наприклад, на закон, що передбачає менш тяжке покарання), виключення частини обвинувачення тощо.

5. Відповідно до ст.ст. 440, 284 КПК у випадку, коли суд касаційної ін­станції встановить обставини, передбачені ст. 284 КПК, він скасовує обвину­вальний вирок чи інші судові рішення і закриває кримінальне провадження. У випадках встановлення підстав для звільнення особи від кримінальної відпо­відальності, передбачених законом України про кримінальну відповідальність

(ст.ст. 286-288 КПК), суд касаційної інстанції скасовує рішення суду першої та/або апеляційної інстанцій і закриває кримінальне провадження.

Стаття 437. Недопустимість погіршення правового становища ви­правданого та засудженого

1. Суд касаційної інстанції не мас права застосувати іакон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання.

2. Обвинувальний вирок, ухвалений судом першої чи апеляційної інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції щодо вироку суду першої ін­станції може бути скасовано у зв'язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання або в інший спосіб погіршити становище засудженого лише у разі, якщо з цих підстав касаційну скаргу подав прокурор, потерпілий чи його представ­ник.

Дата добавления: 2015-06-25