Законодавства. 6 страница. 2. 22 грудня 2003 р. для України набула чинності Гаазька конвенція, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (1961 p.)

2. 22 грудня 2003 р. для України набула чинності Гаазька конвенція, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (1961 p.). Відпо­відно до цієї Конвенції офіційні документи, на яких проставлено апостиль, не потребують будь-якого подальшого засвідчення (легалізації). Відповідно до ч. 2 ст. З Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних до­кументів, дотримання процедури проставлення апостиля не може вимагатися державами-учасницями Конвенції, якщо існують угоди між двома або кількома державами, які відміняють або спрощують цю процедуру, або звільняють сам документ від легалізації. Так, низкою держав Україна має підписані угоди про правову допомогу, згідно з якими документи, видані або засвідчені на території

цих держав компетентною посадовою особою або установою за встановленою формою та скріплені гербовою печаткою, приймаються на території Украї­ни без жодного додаткового засвідчення. Відповідно, і українські документи, оформлені таким чином, також повинні прийматися на території цих держав. До них, наприклад, належать Білорусь, Литва, Латвія, Естонія, Польща, Руму­нія, Російська Федерація, Грузія та інші країни.

3. Таким чином, слід виокремити три різновиди підтвердження дійсності документів: а) легалізація, яка здійснюється консульськими установами в дер­жаві, в якій видано документ. Легалізація необхідна у відносинах з органами тих держав, які не є членами Гаазької конвенції та з якими не укладено дво­сторонніх угод про правову допомогу, які спрощують процедуру підтверджен­ня дійсності документів; б) апостиль (апостиляція) - це спрощена процедура легалізації документів, прийнята між країнами-учасницями Гаазької конвенції; в) документ не потребує підтвердження у відносинах із органами держав, з яки­ми укладено угоди про правову допомогу - документи, видані або засвідчені на території цих держав компетентною посадовою особою або установою за встановленою формою та скріплені гербовою печаткою, приймаються без жод­ного додаткового засвідчення. Тобто не потрібна ані легалізація, ані апостиль.

Залежно від зазначених різновидів необхідно оцінювати документи, які направляються у зв'язку із запитом про міжнародне співробітництво.

4. Водночас, в ч. 2 вирішено питання допустимості відомостей. Такі відо­мості визнаються допустимими, якщо: а) вони отримані за процедурою, перед­баченою законодавством запитуваної держави; б) під час їх отримання не було порушено засади справедливого судочинства, права людини і основоположні свободи.

Таким чином, відомості, що одержанні з порушенням процедури, можуть бути визнані судом недопустимими. Це правило підтверджує, що допустимість є принципом, який існує не лише в національному законодавстві, а й поши­рюється на міжнародне співробітництво при здійсненні кримінального прова­дження.

Глава 43. Міжнародна правова допомога при проведенні процесуальних дій

Стаття 551. Запит про міжнародну правову допомогу

1. Суд, прокурор або слідчий ta погодженням з прокурором надсилає до уповноваженого (центрального) органу України запит про міжнародну правову допомогу у кримінальному провадженні, яке він здійснює.

2. Уповноважений (центральний) орган України розглядає запит на предмет обгрунтованості і відповідності вимогам законів та міжнародних договорів України.

3. У разі прийняття рішення про направлення запиту уповноважений (центральний) орган України протягом десяти днів надсилає запит упо­вноваженому (центральному) органу запитуваної сторони безпосередньо або дипломатичним шляхом.

4. У разі відмови у направленні запиту всі матеріали протягом десяти днів повертаються відповідному органу України з викладом недоліків, які потрібно усунути, або з поясненням причин неможливості направлення за­питу.

1. Кримінальний процесуальний кодекс у сфері регулювання міжнародно­го співробітництва використовує два поняття: «запит про міжнародне співро­бітництво» та «запит про міжнародну правову допомогу».

2. Суб'єктами, які можуть звернутись до уповноваженого (централь­ного органу) України, є суд, прокурор або слідчий за погодженням із про­курором. Статтею встановлено дві загальні вимоги до запиту: а) обгрун­тованість; б) відповідність вимогам закону та міжнародним договорам України. При підготовці запиту необхідно з'ясовувати, чи існують правові підстави для міжнародного співробітництва (конвенції, дво- та багатосто­ронні договори) між Україною та державою, до якої спрямовується відпо­відний запит.

3. Обгрунтованість запиту та його відповідність законам та і міжнарод­ним договорам України перевіряються уповноваженим (центральним) органом України. Коментована стаття визначає, що уповноважений (центральний) ор­ган України (при досудовому розслідуванні - Генеральна прокуратура України, а при судовому розгляді - Міністерство юстиції України) може направити запит безпосередньо або дипломатичним шляхом - через Міністерство закордонних справ України. Спосіб направлення запиту залежить від особливостей регулю­вання порядку надання правової допомоги у кримінальних справах із визна­ченою державою.

4. Встановлення у законі десятиденного строку для розгляду уповнова­женим органом відповідного запиту сприяє оперативному вирішенню питання про міжнародну правову допомогу та, за необхідності, усуненню недоліків, які містяться у відповідному запиті.

Стаття 552. Зміст та форма запиту про міжнародну правову допомогу

1. Зміст та форма запиту про міжнародну правову допомогу повинні відповідати вимогам цього Кодексу або міжнародного договору України, що застосовується у конкретному випадку. Запит може бути складений у формі доручення.

2. Запит повинен містити:

1) назву органу, який звертається за допомогою, та компетентного ор­гану запитуваної сторони;

2) посилання на відповідний міжнародний договір або на дотримання засади взаємності;

3) найменування кримінального провадження, щодо якого запитуєть­ся міжнародна правова допомога;

4) стислий опис кримінального правопорушення, що є предметом кримінального провадження, та його правову кваліфікацію;

5) відомості про повідомлену підозру, обвинувачення з викладенням повного тексту відповідних статей Кримінального кодексу України;

6) відомості про відповідну особу, зокрема її ім'я та прізвище, проце­суальний статус, місце проживання або перебування, громадянство, інші відомості, які можуть сприяти виконанню запиту, а також зв'язок цієї осо­би із предметом кримінального провадження;

7) чіткий перелік запитуваних процесуальних дій та обгрунтування їхнього зв'язку із предметом кримінального провадження;

8) відомості про осіб, присутність яких вважається необхідною під час виконання процесуальних дій, і обгрунтування цієї необхідності;

9) інші відомості, які можуть сприяти виконанню запиту або перед­бачені міжнародним договором чи вимогою компетентного органу запиту­ваної сторони.

3. До запиту про допит особи як свідка, потерпілого, експерта, під­озрюваного або обвинуваченого додасться належним чином засвідче­ний витяг відповідних статей цього Кодексу з метою роз'яснення особі її процесуальних прав і обов'язків. До запиту також додається перелік питань, які слід поставити особі, або відомості, які необхідно отримати від особи.

4. До запиту про проведення обшуку, огляду місця події, вилучення, арешту чи конфіскації майна або інших процесуальних дій, дозвіл на про­ведення яких надається судом згідно з цим Кодексом, додасться інформація про докази, які обґрунтовують потребу у відповідних заходах.

5. Не вимагається надання інформації згідно з пунктами 4, 5, 8 части­ни другої цієї статті до запиту про вручення особі документів або викликів до суду.

6- На стадії досудового розслідування запит про міжнародну право-

У Допомогу погоджується у письмовій формі прокурором, який здійснює

ляд за дотриманням законів при проведенні досудового розслідування.

Запит повинен відповідати загальним вимогам, викладеним у цій статті, а за наявності міжнародного договору між сторонами - запит необхідно скла­дати згідно з вимогами, викладеними у відповідному міжнародному договорі. Коментована стаття визначає конкретні вимоги до запиту. Чітке регулювання форми запиту та особливостей тих процесуальних дій, з метою проведення яких такий запит готується, сприяє належному забезпеченню прав та свобод громадян. Надання міжнародної правової допомоги у будь-якому випадку по­винно відбуватись відповідно до гарантій, закріплених у національному зако­нодавстві запитуючої сторони, а саме: прав свідка, потерпілого, експерта, під­озрюваного або обвинуваченого.

Стаття 553. Наслідки виконання запиту в іноземній державі

1. Докази та відомості, одержані від запитуваної сторони в результаті виконання запиту про міжнародну правову допомогу, можуть бути вико­ристані лише у кримінальному провадженні, якого стосувався запит, крім випадків, коли досягнуто домовленості про інше із запитуваною стороною.

2. Відомості, які містяться в матеріалах, отриманих у результаті ви­конання запиту про міжнародну правову допомогу, не можуть визнаватися судом допустимими, якщо запит компетентного органу України був пере­даний запитуваній стороні з порушенням передбаченого порядку, встанов­леного цим Кодексом або міжнародним договором України.

1. Коментованою статтею встановлено правило належності документів та відомостей, отриманих у результаті запиту про правову допомогу. Так, якщо інше не погоджено із запитуваною стороною, документи та відомості можуть бути використані виключно у тому кримінальному провадженні, в процесі яко­го надіслано відповідний запит. Найменування провадження є однією із законо­давчо визначених складових змісту та форми запиту про міжнародну правову допомогу. Таким чином, відповідно до найменування провадження, яке міс­титься у запиті, вирішуватиметься питання щодо належності доказів та відо­мостей до того чи іншого кримінального провадження.

2. Одним із критеріїв допустимості відомостей та документів, отриманих у результаті міжнародного співробітництва, є відповідність порядку передання запиту передбаченому законом порядку. Відомості та документи, одержані в ін­ший спосіб, аніж той, який встановлено законом або міжнародним договором, не можуть бути визнані судом допустимими.

Стаття 554. Розгляд запиту іноземного компетентного органу про міжнародну правову допомогу

1. Отримавши запит про міжнародну правову допомогу від запитую­чої сторони, уповноважений (центральний) орган України розглядає його на предмет обгрунтованості і відповідності вимогам законів або міжнарод­них договорів України.

2. У разі прийняття рішення про задоволення запиту уповноважений (центральний) орган України надсилає запит компетентному органу Укра­їни для виконання.

3. У межах повноважень Генеральна прокуратура України має право надавати вказівки щодо забезпечення належного, повного та своєчасного виконання такою запиту. Наведені вказівки є обов'язковими до виконан­ня відповідним компетентним органом України.

4. Виключно центральним органом України щодо міжнародної право­вої допомоги приймається рішення за запитом (дорученням) про міжна­родну правову допомогу щодо:

1) присутності представника компетентного органу іноземної держави під час надання міжнародної правової допомоги. Якщо запит (доручення) про міжнародну правову допомогу, то передбачає присутність представни­ка, надійшов відповідно до частини третьої статті 545 цього Кодексу, його копію невідкладно надсилають до уповноваженого (центрального) органу для вирішення в цій частині;

2) надання компетентним органам іноземної держави гарантій щодо умов виконання запиту (доручення), передбачених частиною другою стат­ті 544 цього Кодексу, та отримання таких гарантій від інших держав;

3) тимчасової передачі особи, яка відбуває покарання, для участі у слідчих (розшукових) та інших процесуальних діях.

1. Первинним адресатом запиту, який надходить від іноземної держави, є уповноважений (центральний) орган України. Первинний адресат зобов'язаний перевірити запит на предмет його обгрунтованості, тобто: а) відповідності ви­могам, які повинен містити запит; б) наявності підстав для кримінального про­вадження відповідно до законодавства запитуваної сторони; в) уповноважений (центральний) орган України оцінює доцільність виконання доручення саме компетентним органом України.

2. Запит іноземного компетентного органу повинен містити найменування кримінального провадження, щодо ведення якого надсилається запит, зазнача­ються норми кримінального закону іноземної держави, які встановлюють від­повідальність за злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа. У запиті має бути визначений чіткий перелік дій, вчинення яких є предметом відповідного запиту. Окремо у запиті повинно бути вирішене питання щодо необхідності присутності представника компетентного органу іноземної держави під час на­дання міжнародної правової допомоги.

3. Запит може бути комплексним, тобто містити цілий перелік процесуаль­них дій: проведення допиту, витребування документів від офіційних органів, проведення обшуку тощо.

4. Уповноважений (центральний) орган згідно із правилами предметної під­слідності та враховуючи принцип територіальності визначає компетентний орган

надсилає йому запит. Окремо статтею врегульовано питання вказівок щодо

забезпечення належного, повного та своєчасного виконання такого запиту. Вка­зівки Є обов'язковими до виконання відповідним компетентним органом України. 5. Обов'язковою вимогою щодо запиту, який надсилається державою, з якою відсутні дво- або багатосторонні договори про міжнародну правову допо­могу, є письмова гарантія розгляду у майбутньому запиту України про надання такого ж виду міжнародної правової допомоги.

Стаття 555. Повідомлення про результати розгляду запиту

1. У разі задоволення запиту уповноважений (центральний) орган України зобов'язаний забезпечити передання уповноваженому (централь­ному) органу запитуючої сторони матеріалів, одержаних у результаті ви­конання запиту.

2. У разі відмови у задоволенні запиту уповноважений (центральний) орган України повідомляє запитуючій стороні причини відмови, а також умови, за яких запит може бути розглянутий повторно, і повертає запит.

3. Якщо є підстави для відмови у задоволенні запиту або для його від­кладення, уповноважений (центральний) орган України може узгодити із запитуючою стороною порядок виконання запиту за певних обмежень. Якщо запитуюча сторона погоджується з визначеними умовами, запит за­довольняється після виконання запитуючою стороною цих умов.

1. Статтею визначено три можливих варіанти дій у разі надсилання запиту про міжнародну правову допомогу до уповноваженого (центрального) органу України: а) задоволення запиту та направлення його на виконання компетентно­му органу, одержання від нього запитуваних відомостей, документів та направ­лення їх до уповноваженого (центрального) органу запитуючої сторони; б) від­мова в задоволенні запиту, яка повинна бути вмотивованою, а причини відмови та умови, за яких запит може бути розглянуто, повинні бути повідомлені запи­туючій стороні; в) умовне виконання, яке відрізняється від відмови тим, що при умовному виконанні відсутня потреба у направленні нового запиту, а наявний запит почне виконуватися після виконання запитуючою стороною цих умов.

2. Наявність такого порядку забезпечує можливість швидкого розгляду за­питу та, відповідно, міжнародно-правового співробітництва за наявності таких підстав для відмови, які є не суттєвими, хоча й потребують усунення шляхом виконання певних умов запитуючою стороною.

Стаття 556. Конфіденційність

1. На прохання запитуючої сторони уповноважений (центральний) орган України має право вжити додаткових заходів для забезпечення кон­фіденційності факту отримання запиту про міжнародну правову допомогу, його змісту та відомостей, отриманих у результаті його виконання.

2. За необхідності погоджуються умови та терміни збереження конфі­денційних відомостей, отриманих у результаті виконання запиту.

1. Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про інформацію» від 2 жов­тня 1992 р. конфіденційною с інформація про фізичну особу, а також інформа­ція доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за ба­жанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визнаних законом.

2. У межах коментованої статті до конфіденційної належить інформація про факт отримання запиту, його зміст та відомостей, отриманих у результаті його виконання. Поширення такої інформації може унеможливити належне ви­конання міжнародної правової допомоги. Інформація може бути поширена ви­ключно у межах уповноважених та компетентних органів, які беруть участь у наданні міжнародної правової допомоги.

Стаття 557. Відмова у виконанні запиту про міжнародну правову допомогу

1. Запитуючій стороні може бути відмовлено у задоволенні запиту про правову допомогу у випадках, передбачених міжнародним договором України.

2. За відсутності міжнародного договору України у виконанні запиту повинно бути відмовлено, якщо:

1) виконання запиту суперечитиме конституційним засадам чи може завдати шкоди суверенітету, безпеці, громадському порядку або іншим ін­тересам України;

2) запит стосується правопорушення, за яке в Україні стосовно тієї самої особи судом прийнято рішення, яке набрало законної сили;

3) запитуюча сторона не забезпечує взаємності у цій сфері;

4) запит стосується діяння, яке не є кримінальним правопорушенням за законом України про кримінальну відповідальність;

5) є достатні підстави вважати, що запит спрямований на переслідування, засудження або покарання особи за ознаками її раси, кольору шкіри, політич­них, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походжен­ня, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками;

6) запит стосується кримінального правопорушення, яке є предметом досудового розслідування або судового розгляду в Україні.

Закон встановлює, що вичерпний перелік обставин, за яких може бути від­мовлено у виконанні запиту, встановлюється міжнародним договором або ч. 2 ст. 557 КПК. Відмова з інших підстав є недопустимою, оскільки порушуватиме міжнародні зобов'язання України.

Стаття 558. Порядок виконання запиту (доручення) про міжнародну правову допомогу на території України

1- Центральний орган України щодо міжнародної правової допомо-и або орган, уповноважений здійснювати зносини відповідно до частини

ПОЗ

третьої статті 545 цього Кодексу, за результатами розгляду запиту компе­тентного органу іноземної держави про міжнародну правову допомогу при­ймає рішення щодо:

1) доручення його виконання органу досудового розслідування, про­куратури або суду з одночасним вжиттям заходів щодо забезпечення умов

конфіденційності;

2) можливості виконання запиту із застосуванням законодавства іно­земної держави;

3) відкладення виконання, якщо це може перешкоджати криміналь­ному провадженню на території Україні, або погоджує з компетентним ор­ганом іноземної держави можливість виконання запиту на певних умовах;

4) відмови у виконанні запиту з підстав, передбачених статтею 557

цього Кодексу;

5) можливості виконання запиту, якщо витрати на таке виконання явно перевищуватимуть завдану кримінальним правопорушенням шко­ду або явно не відповідатимуть тяжкості кримінального правопорушення (якщо це не суперечить міжнародному договору України);

6) вчинення інших дій, передбачених міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

2. Запит компетентного органу іноземної держави про міжнародну правову допомогу виконується упродовж одного місяця з дати його над­ходження до безпосереднього виконавця. За необхідності виконання склад­них та великих за обсягами процесуальних дій, у тому числі таких, що потребують погодження прокурора або можуть бути проведені лише на підставі ухвали слідчого судді, строк виконання може бути продовжений центральним органом України або органом, уповноваженим здійснювати зносини з компетентними органами іноземної держави відповідно до час­тини третьої статті 545 цього Кодексу.

3. Складені органом досудового розслідування, слідчим, прокурором або суддею документи для забезпечення виконання запиту про міжнародну правову допомогу підписуються зазначеними посадовими особами та скрі­плюються печаткою відповідного органу. Отримані за результатами вико­нання запиту від інших відомств, установ чи підприємств (незалежно від форми власності) документи повинні бути підписані їхніми керівниками та скріплені печаткою відповідного відомства, установи чи підприємства. Орган досудового розслідування або слідчий передає матеріали виконання запиту прокурору, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, для перевірки повноти і законності проведених слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій.

4. Отримані під час виконання запиту про міжнародну правову допо­могу документи направляються компетентному органу іноземної держави у порядку, встановленому відповідним міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

5. У разі відсутності міжнародного договору України з відповідною іноземною державою виконання запиту про міжнародну правову допомогу здійснюється з дотриманням вимог цієї статті, а отримані документи на­правляються центральним органом України щодо міжнародної правової допомоги дипломатичним шляхом.

6. При передачі матеріалів компетентному органу іноземної держа­ви центральний орган України щодо міжнародної правової допомоги або орган, уповноважений здійснювати зносини з компетентними органами іноземної держави відповідно до частини третьої статті 545 цього Кодексу, може встановити відповідно до законодавства та міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, обмежен­ня щодо використання таких матеріалів.

7. У разі неможливості виконати запит про міжнародну правову допомо­гу, а також у разі відмови у наданні міжнародної правової допомоги з підстав, передбачених статтею 557 цього Кодексу, центральний орган України щодо міжнародної правової допомоги або орган, уповноважений здійснювати зно­сини відповідно до частини третьої статті 545 цього Кодексу, повертає такий запит компетентному органу іноземної держави із зазначенням причин.

1. На центральний (уповноважений) орган або на орган, визначений у міжнародному договорі, покладається обов'язок вирішення питань щодо мож­ливості надання міжнародної правової допомоги. Принципове вирішення пи­тання про допустимість надання правової допомоги не може бути ревізоване компетентним органом, який зобов'язаний лише безпосередньо вчиняти дії, спрямовані на виконання запиту. Одним із питань, яке вирішується при оцінці запиту, є питання співрозмірності витрат на виконання запиту та шкоди, завда­ної кримінальним правопорушенням. У виконанні запиту може бути відмовле­но, якщо витрати є неспіврозмірними шкоді або якщо це питання не врегульо­вано по-іншому відповідним міжнародним договором.

2. Частиною 2 коментованої статті встановлено загальний строк, у межах якого має бути виконаний запит. Компетентний орган не в праві самостійно ви­рішувати питання продовження такого строку, це слід погоджувати з централь­ним (уповноваженим) органом.

3. Усі документи, які потрібні для виконання запиту, повинні бути належ­ним чином оформлені, а виконання запиту на предмет повноти і законності пе­ревіряється прокурором, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування.

4. Вказівка на те, що документи, отримані в результаті виконання запиту, направляються дипломатичним шляхом означає, що участь у їх передачі бере і Міністерство закордонних справ України.

5. Безпідставна відмова у виконанні запиту не допускається. У випадку дмови запит підлягає поверненню із супровідним документом, в якому зазна­чаються причини неможливості виконання запиту.

—

Стаття 559. Відкладення надання міжнародної правової допомоги 1. Надання правової допомоги може бути повністю або частково від­кладене, якщо виконання доручення перешкоджатиме досудовому розслі­дуванню або судовому розгляду, що триває в Україні.

Статтею встановлено пріоритетність досудового розслідування або судо­вого розгляду, що триває в Україні, перед наданням правової допомоги запиту­ючій стороні у випадку, якщо надання такої допомоги перешкоджатиме відпо­відному розслідуванню в Україні. Така норма закріплює пріоритет досудового розслідування та судового розгляду в Україні перед наданням міжнародної пра­вової допомоги. Відкладення повинне бути обгрунтованим, інакше це супер-ечитиме принципам міжнародного співробітництва.

Стаття 560. Завершення процедури надання міжнародної правової допомоги

1. Орган, якому було доручено виконання запиту, після здійснення необхідних процесуальних дій надсилає всі отримані матеріали уповно­важеному (центральному) органу України. У разі неправильного або не­повного виконання запиту уповноважений (центральний) орган має право вимагати додаткових заходів для виконання запиту.

2. Документи, отримані внаслідок виконання запиту, засвідчуються гербовою печаткою компетентного органу, який проводив процесуальні дії, та передаються уповноваженому (центральному) органу України для передання запитуючій стороні без перекладу, якщо інше не передбачено міжнародним договором.

3. Уповноважений (центральний) орган України надсилає матеріали, отримані під час виконання запиту, уповноваженому (центральному) ор­гану запитуючої сторони протягом десяти календарних днів після їх отри­мання від компетентного органу України.

1. Первинну перевірку повноти виконання запиту компетентним орга­ном України здійснює уповноважений (центральний) орган. Уповноважений (центральний) орган оцінює матеріали, одержані від компетентного органу, на предмет їх правильності та повноти, відповідності проведених дій та одержа­них матеріалів виконуваному запиту про міжнародну правову допомогу. Закон дозволяє центральному органу в разі виявлення неповноти вимагати проведен­ня додаткових заходів, спрямованих на виконання запиту.

2. Коментованою статтею встановлено особливий порядок оформлення матеріалів, одержаних на виконання запиту про міжнародну правову допомогу. Зокрема, матеріали засвідчуються компетентним органом відбитком гербової печатки. Обов'язок щодо перекладу матеріалів законом не встановлений, однак такий обов'язок може бути окремо встановлено у міжнародному договорі. Таким чином, «тягар» перекладу одержаних матеріалів лежить на запитуючій стороні.

3. Уповноважений (центральний) орган України зобов'язаний у межах де­сяти календарних днів з моменту одержання матеріалів від компетентного ор­гану надіслати матеріали уповноваженому (центральному) органу запитуючої сторони. При виявленні недоліків, у межах згаданого строку, уповноважений (центральний) орган України повертає матеріали компетентному органу для вжиття додаткових заходів, спрямованих на виконання запиту про міжнародну правову допомогу.

С т а т т я 561. Процесуальні дії, які можуть бути проведені в порядку надання міжнародної правової допомоги

1. На території України з метою виконання запиту про надання між­народної правової допомоги можуть бути проведені будь-які процесуальні дії, передбачені цим Кодексом або міжнародним договором.

Законодавство України не встановлює вичерпного переліку процесуаль­них дій та заходів, які можуть бути проведені в порядку надання правової до­помоги. Вони передбачені в главах 20 та 21 КПК. Перелік процесуальних дій не вичерпується посиланням на процесуальні дії, різновиди та порядок яких визначені КПК. Процесуальні дії можуть бути встановлені й у міжнародному договорі. Процесуальні дії можна класифікувати на дії, які не потребують спе­ціального дозволу, та дії, які потребують спеціального дозволу. Незважаючи на те, що процесуальна дія вчиняється в межах надання правової допомоги, якщо вона потребує спеціального дозволу суду або прокуратури, такий дозвіл необ­хідно отримувати в загальному порядку.

Дата добавления: 2015-06-25