КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Сторона захисту 2 страница
Апеляційні суди (Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя) - суди другої (апеляційної) інстанції- справ про кримінальні правопорушення по суті не розглядають і не вирішують. Вони переглядають судові рішення судів першої інстанції під кутом зору їх законності, обгрунтованості та вмотивованості. У випадку встановлення порушення цих вимог апеляційний суд може змінити чи скасувати ухвалене судом першої інстанції рішення повністю або частково і а) ухвалити своє рішення; б) закрити кримінальне провадження; в) призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Суд касаційної інстанції - Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ - за наявності обгрунтованої касаційної скарги ________________________ 29 перевіряє лише правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального (кримінального) та процесуального права і надану ними правову оцінку обставин. Він вправі за результатами розгляду залишити оскаржене рішення без змін, змінити його, скасувати судове рішення і закрити провадження або призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції. Верховний Суд України за чинним законодавством не є судом першої, апеляційної чи касаційної інстанції. Він переглядає судові рішення у справах про кримінальні правопорушення лише з підстав, передбачених ст. 445 КПК (див. коментар до неї). 23) У п. 23 коментованої статті дається перелік суддів всіх судових інстан
Не є суддею в значенні коментованого пункту суддя у відставці, хоча за ним зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для суддів (ч. 5 ст. 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). 24) Пункт 24 коментованої статті визначає термін «судове провадження», Терміном «судове провадження» не охоплюється діяльність слідчого судді, пов'язана з виконанням покладених на нього функцій на досудовому розслідуванні кримінальних правопорушень.
25) У п. 25 коментованої статті дається визначення терміна «учасник кримінального провадження». Цим терміном коментований КПК охоплює сторони кримінального провадження (з боку обвинувачення - орган досудового розслідування і прокурор; з боку захисту - підозрюваний, обвинувачений, їх законний представник (у випадку їх неповноліття) і захисник (адвокат), виправданий і засуджений та їх захисник у контрольних стадіях провадження), потерпілого і його представника чи законного представника, цивільного позивача і цивільного відповідача та їх представників і законного представника цивільного позивача, особу, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), заявника, який звернувся до уповноваженого органу державної влади з заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення, свідка та його адвоката, понятого, заставодавця (у випадку внесення застави не підозрюваним чи обвинуваченим), перекладача, експерта, спеціаліста, секретаря судового засідання та судового розпорядника. Наведений у п. 25 перелік учасників кримінального провадження не є вичерпним. До нього необхідно додати представника адміністрації дитячої установи, якій передано під нагляд неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого як запобіжний захід (ст. 493 КПК), представників служби в справах дітей та кримінальної міліції в справах дітей, які беруть участь у судовому розгляді кримінальних справ про обвинувачення неповнолітніх (ст. 496 КПК), особистого поручителя, який бере участь у кримінальному провадженні у випадку застосування до підозрюваного чи обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді особистої поруки (ст. 180 КПК). Перелічені особи наділяються відповідним процесуальним статусом і є учасниками кримінального провадження. 26) Коментований пункт, в якому дається перелік учасників судового провадження, кореспондує з п. 25 як окреме і загальне, оскільки судове провадження (див. коментар до п. 24) є складовою частиною кримінального провадження (див. коментар до п. 10). Значна частина учасників кримінального провадження є або може бути й учасниками судового провадження. До таких, зокрема, належать сторони: з боку обвинувачення - прокурор як держаний обвинувач, а також потерпілий як приватний обвинувач у випадку відмови прокурора від обвинувачення; з боку захисту - обвинувачений, його захисник та законний представник (у випадку неповноліття обвинуваченого); потерпілий та його представник чи законний представник, якщо його було залучено до провадження; цивільний позивач, його представник чи законний представник, цивільний відповідач та його представник, якщо було заявлено цивільний позов; перекладач, експерт, спеціаліст, якщо вони були залучені судом до провадження; заставодавець у випадку вжиття чи зміни судом запобіжного заходу - застави, яку вносить не обвинувачений; секретар судового засідання та судовий розпорядник. Учасниками судового провадження можуть бути й суб'єкти, названі в абз. 2 коментаря до п. 25.
Крім перелічених учасників судового провадження, п. 26 коментованої статті називає також «інших осіб, які за клопотанням або скаргою яких у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюється судове провадження». У цьому разі йдеться про апеляційне провадження у випадку оскарження ухвали _____________________________________________________ 31 слідчого судді чи суду про: а) тимчасовий доступ до речей і документів, які перебувають у володінні відповідної фізичної або юридичної особи, та здійснити їх виїмку (ст. 165 КПК); б) арешт майна, яке знаходиться не у володінні підозрюваного, обвинуваченого чи у цивільного відповідача, а в іншої особи (ст. 170 КПК). Фізичні чи юридичні особи, які володіють речами і документами, а також майном, щодо яких вжито названих заходів забезпечення кримінального провадження, вправі оскаржити відповідні ухвали до апеляційного суду. Розгляд таких скарг відбувається шляхом апеляційного провадження. До «інших осіб» в контексті коментованого пункту також належать: 1) орган виконання судових рішень, який звернувся до суду з заявою про роз'яснення судового рішення. Він вправі оскаржити ухвалу суду про роз'яснення судового рішення або відмову у його роз'ясненні в апеляційному порядку (ч. 4 ст. 380 КПК); 2) особа, яка затримана або щодо якої застосовано екстради-ційний арешт (ч. 9 ст. 584 КПК); 3) особа, щодо якої ухвалено рішення про її екстрадицію (ч. 6 ст. 591 КПК); 4) особа, засуджена судом іноземної держави, вирок щодо якої передано для виконання в Україну (ч. 9 ст. 603 КПК); 5) Міністерство юстиції України, за клопотанням якого суд першої інстанції своєю ухвалою відмовив у виконанні вироку іноземної держави (ч. 9 ст. 603 КПК).
Перелічені в п.п. 2, 3, 4, 5 суб'єкти провадження також вправі оскаржити рішення слідчого судді (п.п. 2, 3) та суду (п.п. 4, 5) в апеляційному порядку. Розгляд і вирішення їх скарг та клопотань здійснюється в апеляційному провадженні. Частина 2 ст. З КПК зазначає, що в КПК вживаються й «інші терміни», які визначаються окремими нормами як КПК, так і інших законів України. Коментований Кодекс серед «інших термінів» дає визначення: підозрюваного і обвинуваченого (ст. 42), виправданого і засудженого (ст. 43), захисника (ст. 45), потерпілого (ст. 55), заявника (ст. 60), цивільного позивача і цивільного відповідача (ст.ст. 61, 62), свідка (ст. 65), експерта (ст. 69), спеціаліста (ст. 71), доказу (ст. 84), показань (ст. 95), речових доказів (ст. 98), документа (ст. 99), висновку експерта (ст. 101), процесуальних рішень (ст. 110) та процесуальних строків (ст. 113), повідомлення (ст. 111), приводу (ст. 140) тощо. С т а т т я 4. Дія Кодексу в просторі 1. Кримінальне провадження на території України здійснюється з під 2. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується
3. Якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких 4. При виконанні на території України окремих процесуальних дій за
1. Частина 1 коментованої статті закріплює загальний принцип, на осно 2. Поняття «територія України» визначається Конституцією України (ч. З Територія України визначається кордонами України, але частина території України, на якій розташовані дипломатичні представництва інших держав, згідно із загальновизнаними міжнародно-правовими актами, знаходиться під юрисдикцією цих держав. На такій території норми Кримінального процесуального кодексу України за загальним правилом не діють. Винятки становлять лише випадки, коли уповноважені представники відповідних іноземних держав дають згоду на кримінальне провадження за правилами КПК. -------------------------------------- ______________________________ 33 3. Дія Кримінального процесуального кодексу України поширюється та 4. Згідно з п. 23 ст. 85 Конституції України Верховна Рада України схвалює С т а т т я 5. Дія Кодексу в часі 1. Процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення прийма 2. Допустимість доказів визначається положеннями цього Кодексу, 1. Згідно з ч. 5 ст. 94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування. Кримінальний процесуальний кодекс України був прийнятий Верховною Радою України 13 квітня 2012 р. Як зазначено у його Прикінцевих положеннях, він вступає в силу через шість місяців з дня його опублікування. Повний текст Кодексу був опублікований в офіційному виданні - газеті «Голос України» 19 травня 2012 р. Оскільки строк, який обчислюється місяцями, завершується у відповідне число останнього місяця (19 листопада 2012 p.), то днем набрання чинності цим Кодексом є 20 листопада 2012 р. Таким чином, з цієї дати всі процесуальні дії в кримінальному провадженні проводяться, а процесуальні рішення ухвалюються згідно з правилами цього Кодексу, якщо ним не встановлено іншого. Це положення має важливе практичне значення, оскільки процесуальна дія може початися раніше введення в дію КПК і продовжуватись під час його дії. В такому випадку виникне питання про те, за яким законом необхідно (раніше чинним чи новим) продовжувати виконання дії і ухвалювати процесуальні рішення, якщо він по-іншому врегульовує процесуальні відносини. Загальне правило, вироблене процесуальною доктриною і сприйняте законодавцем, таке: раніше чинний закон перестає застосовуватись у кримінальному провадженні після набрання чинності новим законом. На відміну від кримінального (матеріального) закону, новий кримінальний процесуальний закон не має зворотної дії навіть у тих випадках, коли його правила є більш сприятливі для учасників кримінального провадження. Повернення процесу (процесуальних дій) неможливе. Проте в новому законі (чи в законі про введення його в дію) можуть бути встановлені винятки з цього правила. Такі винятки передбачені і Перехідними положеннями (Розділ XI) коментованого Кодексу. Так, ч. 7 Перехідних положень передбачено, що слідчі та процесуальні дії, розпочаті до дня набрання чинності КПК, завершуються у порядку, який діяв до набрання ним чинності (див. частини 1, 5, 6, 8, 9, 11, 13-17 Перехідних положень). 2. Конституція України встановлює норму (ч. З ст. 22), згідно з якою при 3. Норми КПК діють до їх зміни чи скасування новим законом. Норми, 4. Частина 2 коментованої статті закріплює правило, за яким допустимість 5. Правові позиції Конституційного Суду України щодо кримінального провадження, сформульовані ним у своїх рішеннях, зберігають свою силу і для чинного Кодексу. Роз'яснення Пленуму Верховного Суду України та Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ застосовуються в частині, що не суперечить КПК. С т а т т я 6. Дія Кодексу за колом осіб 1. Кримінальне провадження за правилами цього Кодексу здійсню Особливості кримінального провадження щодо окремої категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу. 2. Кримінальне провадження щодо особи, яка користується диплома 1. Частина 1 коментованої статті встановлює норму, згідно з якою кри 2. Підстави набуття і припинення громадянства України встановлені 3. Положення ч. 1 коментованої статті грунтується на ст. 26 Конституції і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. 4. Загальне правило про те, що кримінальне провадження щодо будь-якої 5. Виняток із загального правила про кримінальне провадження за пра Дипломатичним імунітетом можуть користуватись й інші особи (посадові особи ООН, співробітники міжнародних організацій, керівники іноземних держав та урядів, міністри іноземних справ, члени їх сімей, члени урядових делегацій та спеціальних місій). При цьому необхідно мати на увазі, що дипломатичний імунітет поділяється на повний і обмежений. Повний імунітет звільняє особу від кримінального провадження в Україні, в той час як обмежений поширюється лише на діяльність, пов'язану з виконанням службових функцій. Тому у випадку виникнення питання про те, чи користується іноземний громадянин дипломатичним імунітетом (недоторканністю) і в якому обсязі, необхідно звертатись до міжнародно-правових актів, визнаних Україною, внутрішніх нормативних актів, які регулюють ці питання, та міжнародних договорів, укладених Україною з іншими державами. Бажано також звернутись у таких випадках за консультацією до Міністерства закордонних справ України.
Глава 2. Засади кримінального провадження С т а т т я 7. Загальні засади кримінального провадження 1. Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: 2) законність; 3) рівність перед законом і судом; 4) повага до людської гідності; 5) забезпечення права на свободу та особисту недоторканність; 6) недоторканність житла чи іншого володіння особи; 7) таємниця спілкування; 9) недоторканність права власності;
10) презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини; 11) свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких 12) заборона двічі притягувати до кримінальної відповідальності за 14) доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень; 15) змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і 16) безпосередність дослідження показань, речей і документів; 17) забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи 18) публічність; 19) диспозитивність; 20) гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксу 21) розумність строків; 22) мова, якою здійснюється кримінальне провадження. 1. Чинний Кримінальний процесуальний кодекс, на відміну від попереднього (КПК 1960 p.), передбачає окрему главу (другу), в якій перелічуються засади, що лежать в основі змісту і форми кримінального провадження, а також визначає у загальному вигляді їх зміст. Коментована стаття закріплює загальні засади кримінального провадження, які в своїй основі співзвучні з нормами Конституції України, що визначають сутність взаємин людини і громадянина з державою (її органами), закріплюють права, свободи і обов'язки людини і громадянина у таких взаєминах, встанов- люють основи організації і діяльності правоохоронних, правозахисних органів і суду та визначають основні засади судочинства, зокрема в кримінальному провадженні. У кримінальній процесуальній доктрині загалом сформувалась думка щодо сутності засад кримінального провадження. Залишаючи поза увагою деталі, її можна сформулювати таким чином: засади кримінального провадження - це закріплені у Конституції України, загальновизнаних міжнародних актах та у кримінальному процесуальному законодавстві фундаментальні (базові) керівні для учасників провадження положення, що виражають і визначають найістотніші властивості провадження, вимоги до правил і способу діяльності, насамперед, органів і службових осіб, які ведуть кримінальне провадження, та є гарантіями забезпечення дотримання прав, свобод, законних інтересів тих учасників провадження, які залучаються до нього, а в підсумку - виконання завдань кримінального провадження.
Дата добавления: 2015-06-25; Просмотров: 431; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |