До захисту. 3 страница

Стаття 312. Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності прокурора

1. Скарга слідчого на рішення, дію чи бездіяльність прокурора
повинна подаватися в письмовій формі не пізніше трьох днів з моменту
прийняття або вчинення оскаржуваних рішення, дії чи бездіяльності.

2. Скарга слідчого подасться до прокуратури вищого рівня щодо про­
куратури, в якій обіймає посаду прокурор, рішення, дія чи бездіяльність
якого оскаржується.

3. Оскарження слідчим рішень, дій чи бездіяльності прокурора не зу­
пиняє їх виконання.

1. Скарга слідчого на рішення, дію чи бездіяльність прокурора повинна
подаватися в письмовій формі. Будь-яких спеціальних вимог до її форми та
змісту немає. Однак, як мінімум, скарга повинна містити назву органу проку­
ратури та посаду прокурора, до якого вона адресована, на рішення, дії чи без­
діяльність якого прокурора скарга подається, та бути підписана скаржником.
Законодавець, встановлюючи лише письмову форму оскарження рішень, дій чи
бездіяльності прокурора до прокурора вищого рівня, таким чином, підкреслює
необхідність надання цьому прокуророві матеріалів досудового провадження
та письмових заперечень щодо оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності про­
курора, що здійснює нагляд за дотриманням законності під час дізнання та до­
судового слідства. Надання слідчому права подання скарги на рішення, дії чи
бездіяльність прокурора виступає суттєвою гарантією незалежності слідчого
під час провадження досудового розслідування.

2. Скарги на рішення, дії чи бездіяльність прокурора, передбачені комен­
тованою статтею, можуть бути подані не пізніше трьох днів з моменту прийнят­
тя (вчинення) оскаржуваних рішення, дії чи бездіяльності. В цьому випадку
необхідно враховувати, що: 1) якщо рішення прокурора оформлюється поста-

662________________________________________________________________

новою чи письмовою вказівкою, строк подання скарги починається із вхідної дати отримання кореспонденції слідчим; 2) якщо оскаржуються дії прокурора, строк подання скарги починається з дня здійснення оскаржуваних дій (прове­дення процесуальних, слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшуко­вих) дій); 3) якщо оскаржуються дії прокурора, про які скаржникові не було відомо, строк подання скарги починається з дня отримання слідчим протоколів проведення оскаржуваних дій; 4) якщо оскаржується бездіяльність прокурора, строк подання скарги починається з дня, наступного після останнього дня тер­міну виконання дій, які прокурор зобов'язаний був вчинити у визначений КПК строк.

3. Скарги подаються прокурору вищого рівня щодо того, чиї дії (безді­
яльність), рішення оскаржуються. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про
прокуратуру» органи прокуратури України становлять єдину централізова­
ну систему, яку очолює Генеральний прокурор України, з підпорядкуванням
прокурорів прокурорам вищого рівня.

4. Рівень прокуратур визначається встановленою системою органів
прокуратури (див. ст. 13 Закону України «Про прокуратуру»). На вершині
цієї системи стоїть Генеральний прокурор України. Нижчого рівня стосовно
нього є всі прокурори системи, тобто прокурори обласного рівня (прокуратура
Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя) і районного
(прокуратури районів, міст, міжрайонні, спеціалізовані). Щодо прокуратур
районного рівня вищими є прокуратури обласного рівня.

5. Оскарження слідчим рішень, дій чи бездіяльності прокурора не зупи­
няє їх виконання. Винятків з цього загального положення закон не встановлює.
Водночас, закон не забороняє слідчому у своїй скарзі викласти прохання про
зупинення виконання оскаржуваних рішень чи дій прокурора до моменту
розгляду скарги прокурором вищого рівня по суті та прийняття відповідного
рішення, передбаченого ч. 2 ст. 313 КПК. При цьому прокурор вищого рівня за
ініціативою слідчого, що подав скаргу, чи за власною ініціативою, керуючись
ст. 36 КПК та ст. 6 Закону України «Про прокуратуру», має право надати
слідчому чи прокурору нижчого рівня вказівку про зупинення виконання
оскаржуваного рішення чи дії.

Стаття 313. Порядок вирішення скарги на рішення, дії чи бездіяльність прокурора

1. Службова особа органу прокуратури вищого рівня, до якої надій­
шла скарга на рішення, дію чи бездіяльність прокурора, зобов'язана роз­
глянути цю скаргу протягом трьох днів з моменту її надходження і наді­
слати своє рішення слідчому та прокурору, рішення, дія чи бездіяльність
якого оскаржувалася.

2. За наслідками розгляду скарги можуть бути прийняті рішення про:
1) залишення рішення чинним, визнання законними вчинених дії чи

бездіяльності;

____________________________________________________ 663

2) зміну рішення в частині;

3) скасування рішення і прийняття нового рішення, визнання неза­
конними вчинених дії чи бездіяльності і зобов'язання вчинити нову дію.

3. У разі скасування рішення або визнання незаконними вчинених
дії чи бездіяльності службова особа органу прокуратури вищого рівня маг
право здійснити заміну одного прокурора на іншого з числа службових осіб
органів прокуратури того самого рівня в досудовому провадженні, де було
прийняте або вчинене незаконне рішення, дія чи бездіяльність.

4. Рішення службової особи органу прокуратури вищого рівня є оста­
точним і не підлягає оскарженню до суду, інших органів державної влади,
їх посадових чи службових осіб.

1. Частиною 1 коментованої статті визначено, що службова особа органу прокуратури вищого рівня, до якої надійшла скарга на рішення, дію чи безді­яльність прокурора, зобов'язана розглянути цю скаргу протягом трьох днів з моменту її надходження. Цим строком має охоплюватись весь час на вивчення змісту скарги та документів, що до неї долучаються, матеріалів кримінального провадження, що мають відношення до оскаржуваних рішень, дій чи бездіяль­ності прокурора, отримання та аналізу пояснень слідчого та прокурора, прове­дення інших перевірочних дій та безпосередній розгляд поданої скарги.

2. З метою належної перевірки законності і обгрунтованості оскаржува­
них дій чи бездіяльності і рішень прокурора прокурор вищого рівня має право
витребувати матеріали, якими обґрунтовуються оскаржувані рішення чи дії, та
на підставі яких була припущена оскаржувана бездіяльність прокурора. Ними
можуть бути: протоколи процесуальних, слідчих (розшукових) дій та неглас­
них слідчих (розшукових) дій, пояснення громадян і посадових осіб, матеріали
ревізії, документи, матеріали оперативно-розшукової діяльності, інші процесу­
альні документи, раніше винесені прокурором, слідчим, суддею рішення (ви­
роки, постанови, ухвали тощо).

3. Відповідно до ч. З ст. 110 КПК рішення прокурора приймається у формі
постанови. Зміст постанови за результатами розгляду скарги слідчого на рі­
шення, дії чи бездіяльність прокурора має відповідати вимогам ч. 5 ст. 110 КПК
(див. коментар до ст. 110 КПК).

4. Постанова прокурора вищого рівня за результатами розгляду скарги
слідчого на рішення, дії чи бездіяльність прокурора під час досудового роз­
слідування може бути про: 1) скасування рішення і прийняття нового, визна­
ння незаконними вчинених дії чи бездіяльності і зобов'язання вчинити нову
дію. Визнання прокурором вищого рівня рішення, дії чи бездіяльності проку­
рора незаконним тягне втрату таким рішенням юридичної сили та виникнення
обов'язку підпорядкованого прокурора усунути допущене порушення. Одно­
часно із визнанням рішення, дії чи бездіяльності прокурора незаконним або
необгрунтованим у постанові прокурор вищого рівня може зазначити про те,
що він зобов'язує посадову особу усунути допущене порушення, визначивши,

664 _______

яку саме дію необхідно припинити чи вчинити. Треба враховувати, що про­курор вищого рівня може самостійно прийняти те рішення, яке має бути при­йняте підпорядкованим прокурором на виконання постанови, прийнятої за результатами розгляду скарги слідчого на його рішення, дії чи бездіяльність. Відповідно до ч. З коментованої статті при скасуванні рішення, визнанні не­законними вчинених дії чи бездіяльності службова особа органу прокуратури вищого рівня має право здійснити заміну одного прокурора на іншого з числа службових осіб органів прокуратури того ж рівня в досудовому провадженні, де було прийняте або вчинене незаконне рішення, дія чи бездіяльність; 2) змі­ну рішення в частині. У випадку часткового визнання оскаржуваного слідчим рішення прокурора незаконним або необгрунтованим, прокурор вищого рівня може самостійно змінити оскаржуване рішення. Положення ч. З коментованої статті можуть бути застосовані і в цьому випадку; 3) залишення рішення чин­ним, визнання законними вчинених дії чи бездіяльності. Постанова про зали­шення рішення прокурора чинним, визнання законними вчинених дії чи безді­яльності та про одночасну відмову у задоволенні скарги слідчого на рішення, дії чи бездіяльності прокурора виноситься у випадку встановлення законності прийняття оскаржуваних рішень чи здійснення оскаржуваних дій (бездіяльнос­ті) прокурором. У такому випадку прокурор вищого рівня не вправі наполягати на тому, щоб слідчий виконав вказівки, які суперечать його внутрішньому пере­конанню. У цьому разі цей прокурор доручає провадження слідства в цій справі іншому слідчому.

5. Службова особа органу прокуратури вищого рівня, яка розглядала скар­
гу слідчого на рішення, дію чи бездіяльність прокурора, зобов'язана надісла­
ти своє рішення слідчому та прокурору, рішення, дія чи бездіяльність якого
оскаржувалися. Повідомлення інших учасників кримінального провадження
про подання скарги слідчим на рішення, дії чи бездіяльність прокурора та про
рішення, прийнятті прокурором вищого рівня за наслідками розгляду поданої
скарги, законом не передбачено.

6. Рішення службової особи органу прокуратури вищого рівня є остаточ­
ним і не підлягає оскарженню до суду, інших органів державної влади, їх по­
садових чи службових осіб.

Розділ IV. Судове провадження у першій інстанції

Глава 27. Підготовче провадження

Стаття314. Підготовче судове засідання

1. Після отримання обвинувального акта, клопотання про застосу­
вання примусових заходів медичного або виховного характеру або кло­
потання про звільнення від кримінальної відповідальності суд не пізніше
п'яти днів з дня його надходження призначає підготовче судове засідання,
в яке викликає учасників судового провадження.

2. Підготовче судове засідання відбувається за участю прокурора, об­
винуваченого, захисника, потерпілого, його представника та законного
представника, цивільного позивача, його представника та законного пред­
ставника, цивільного відповідача та його представника згідно з правила­
ми, передбаченими цим Кодексом для судового розгляду. Після виконання
вимог, передбачених статтями 342-345 цього Кодексу, головуючий з'ясовує
в учасників судового провадження їх думку щодо можливості призначення
судового розгляду.

3. У підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рі­
шення:

1) затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повер­
нути кримінальне провадження прокурору для продовження досудо-
вого розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього
Кодексу;

2) закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбаче­
них пунктами 4-8 частини першої або частиною другою статті 284 цього
Кодексу;

3) повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування при­
мусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони
не відповідають вимогам цього Кодексу;

4) направити обвинувальний акт, клопотання про застосування при­
мусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду
для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримі­
нального провадження;

5) призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, кло­
потання про застосування примусових заходів медичного або виховного
характеру.

4. Ухвала про повернення обвинувального акта, клопотання про за­
стосування примусових заходів медичного або виховного характеру може
бути оскаржена в апеляційному порядку.

1. Підготовче судове засідання в судовому провадженні у першій інстанції
є обов'язковою і самостійною стадією кримінального процесу, в якій суд визна­
чає можливість на законних підставах призначати кримінальне провадження до
судового розгляду. Підставою для проведення такого засідання має бути надхо­
дження до суду одного з наступних матеріалів: обвинувального акта, клопотан­
ня про застосування примусових заходів медичного характеру, клопотання про
застосування примусових заходів виховного характеру, клопотання про звіль­
нення від кримінальної відповідальності. Ніякі інші документи не можуть бути
підставою для призначення підготовчого судового засідання. З моменту одер­
жання судом обвинувального акта та інших документів підозрюваний набуває
статусу обвинуваченого (підсудного) (ч. 2 ст. 42 КПК). Одержавши один з чоти­
рьох названих документів, суд своєю ухвалою не пізніше п'яти днів з дня їх над­
ходження призначає підготовче судове засідання і доручає викликати учасників
судового провадження, перелік яких дається в п. 25 ч. 1 ст. З КПК. Відлік часу
для призначення підготовчого судового засідання починається з наступного дня
після одержання судом обвинувального акта або одного з названих клопотань,
наприклад, якщо документи до суду надійшли в понеділок, то підготовче судове
засідання повинно бути призначене не пізніше суботи цього тижня.

2. На попереднє судове засідання в призначені день і годину повинні при­
бути прокурор, обвинувачений, захисник, потерпілий та ситуативно - пред­
ставник і законний представник потерпілого, цивільний позивач, його пред­
ставник та законний представник, цивільний відповідач та його представник,
і головуючий відкриває підготовче судове засідання та оголошує про розгляд
кримінального провадження.

Далі згідно з процедурами, передбаченими ст.ст. 342-345 КПК, (а) секре­тар засідання доповідає суду про явку викликаних осіб у судове засідання, встановлює їх особи, перевіряє повноваження захисників і представників, по­відомляє про причини неприбуття окремих викликаних осіб, а також інформує про техніку й умови фіксування попереднього судового засідання; (б) головую­чий оголошує склад суду, прізвища учасників судового провадження, секрета­ря судового засідання, а також експерта, спеціаліста, перекладача та вирішує питання про відводи відповідно до ст.ст. 75-81 КПК; (в) судовий розпорядник роздає всім учасникам судового розгляду пам'ятки про їхні права й обов'язки; (г) головуючий у разі необхідності на їх прохання детально роз'яснює їхні права й обов'язки.

Нарешті, на завершення вступної частини підготовчого судового засідан­ня головуючий з'ясовує думку учасників судового провадження щодо наявності чи відсутності перешкод для призначення судового розгляду. В результаті об­говорення цього питання суд приймає одне з передбачених ч. З ст. 314 КПК рішення.

3. Розгляд кримінального провадження в підготовчому судовому засіданні завершується прийняттям одного з п'яти передбачених ч. З ст. 314 КПК рішень. Суд у певній логічній послідовності має право і повинен:

_____________________________________________________ 667

визначити, чи підсудне йому це кримінальне провадження з огляду на чіт­кі правила встановлення територіальної підсудності, виписані в ч. 1 ст. 32 КПК. Якщо подане йому кримінальне провадження надійшло з порушенням правил визначення територіальної підсудності, суд направляє обвинувальний акт, кло­потання про застосування примусових заходів медичного характеру або клопо­тання про застосування примусових заходів виховного характеру до відповід­ного суду згідно з ч. 2 і 3 ст. 34 КПК для вирішення підсудності. В такому разі розгляд справи в цьому суді припиняється;

встановити, чи немає підстав для закриття провадження, до яких згідно з п.п. 4-8 ч. 1 та ч. 2 ст. 284 КПК належать: смерть підозрюваного, обвинуваче­ного, якщо немає заяви про його реабілітацію; скасування новим законом кри­мінальної відповідальності за діяння, вчинене особою; існує вирок за тим само обвинуваченням або ухвала суду про закриття кримінального провадження за тим само обвинуваченням; відмова потерпілого (його представника) від обви­нувачення в кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення; звільнення особи від кримінальної відповідальності; відмова прокурора від підтримання обвинувачення, якщо потерпілий також відмовляється підтриму­вати обвинувачення в суді; стосовно кримінального правопорушення відсутня згода держави, яка видала особу. За наявності однієї із вказаних підстав суд за­криває провадження своєю ухвалою, яка може бути оскаржена в апеляційному порядку;

встановити, чи відповідають вимогам КПК обвинувальний акт (ст. 291 КПК), клопотання про застосування примусових заходів медичного ха­рактеру або клопотання про застосування примусових заходів виховного харак­теру (ст. 292 КПК). Якщо в названих документах будуть виявлені недоліки, без усунення яких кримінальне провадження не може бути призначене до судового розгляду, суд повертає надіслані йому документи прокурору для виправлення їх змісту та форми згідно з вимогами закону. Ухвала суду про повернення про­курору цих матеріалів згідно з ч. 4 ст. 314 КПК може бути оскаржена в апеля­ційному порядку;

затвердити угоду про примирення між потерпілим та підозрюваним у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої і середньої тяжкості, у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення або угоду про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним у про­вадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої тяжкості, зло­чинів середньої тяжкості, тяжких злочинів, та внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам (ст. 468, ч. З і 4 ст. 469 КПК). Якщо угода за змістом і процедурою укладення не відповідає приписам закону (ч. 7 ст. 474 КПК), суд своєю ухвалою відмовляє в затвердженні угоди та повертає кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розсліду­вання в порядку, передбаченому ст.ст. 468-^175 КПК;

коли за правилами визначення підсудності кримінальне провадження під­судне цьому суду, підстав для закриття провадження не виявлено, направлені до

суду прокурором матеріали відповідають вимогам КПК, угоду про примирення або про визнання винуватості затверджено, суд одержує право своєю ухвалою призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру або клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру. Судовий розгляд має здійснюватись за процедурою провадження у першій інстанції з дотриманням в окремих випадках особливого порядку кримінального провадження, перед­баченого главою 35 КПК «Кримінальне провадження на підставі угод».

Стаття 315. Вирішення питань, пов'язаних із підготовкою до судо­вого розгляду

1. Якщо під час підготовчого судового засідання не будуть встановле­
ні підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1^4 частини
третьої статті 314 цього Кодексу, суд проводить підготовку до судового роз­
гляду.

2. З метою підготовки до судового розгляду суд:

1) визначає дату та місце проведення судового розгляду;

2) з'ясовує, у відкритому чи закритому судовому засіданні необхідно
здійснювати судовий розгляд;

3) з'ясовує питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому
розгляді;

4) розглядає клопотання учасників судового провадження про:
здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту;
витребування певних речей чи документів;

5) вчиняє інші дії, необхідні для підготовки до судового розгляду.

3. Під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасни­
ків судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи
забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід,
обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержу­
ється правил, передбачених розділом II цього Кодексу. За відсутності зазна­
чених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів
забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового роз­
слідування, вважається продовженим.

1. Суд, маючи підстави для рішення про призначення судового розгляду
на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових за­
ходів виховного характеру або клопотання про застосування примусових за­
ходів медичного характеру, проводить безпосередню підготовку до судового
розгляду, мета якої полягає в організаційному забезпеченні його нормального
перебігу.

2. Підготовка до конкретного судового розгляду полягає в тому, що суд з
урахуванням думок учасників підготовчого судового засідання попередньо ви­
значає найбільш зручні дату та місце проведення судового розгляду, причому

____________________________________________________ 669

місцем повинно бути, як правило, спеціально обладнане приміщення - зал су­дових засідань; встановлює, чи немає підстав для здійснення кримінального провадження в закритому судовому засідання впродовж усього судового про­вадження або його окремих частин виключно у випадках, передбачених ч. 2 ст. 27 КПК; з'ясовує, хто персонально повинен брати участь у майбутньому су­довому розгляді; на підставі клопотань учасників судового провадження вирі­шує питання про судовий виклик (ст. 134 КПК) певних осіб до суду для допиту, витребування конкретних речей і документів для дослідження в ході судового розгляду, а також вчиняє інші дії, необхідні для підготовки до судового розгля­ду, наприклад: доручає забезпечити виклик додаткового наряду охоронців по­рядку з урахуванням особливим умов майбутнього судового розгляду; доручає встановити додатковий екран для демонстрації відеозаписів; вирішує питання про влаштування приїжджих учасників судового розгляду тощо.

3. У зв'язку з підготовкою до судового розгляду суд за клопотанням учас­ників судового провадження може обрати, змінити чи скасувати заходи забез­печення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК, а саме: судо­вий виклик, привід (ст. ст. 134, 140 КПК), накладення грошового стягнення (ст. 144 КПК), тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом (ст. ст. 148, 153 КПК), відсторонення від посади (ст.ст. 154, 158 КПК), тимча­совий доступ до речей і документів (ст. 159 КПК), тимчасове вилучення майна (ст.ст. 167, 169 КПК), арешт майна (ст. 170 КПК). Особливу увагу слід приділити питанню про зміну чи скасування запобіжного заходу, обраного щодо обвину­ваченого (ст. 176 КПК). З'ясовуючи питання стосовно запобіжного заходу, суд повинен враховувати не лише положення, передбачені в КПК, а й вимоги п.п. З і 4 ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини. У кожному випадку прийняття рішення про обрання, заміну чи скасування заходу забезпечення кримінального провадження суд виносить ухвалу. При розгляді з цього приводу клопотань учасників судово­го провадження суд повинен чітко дотримуватись процедур, передбачених Роз­ділом II КПК «Заходи забезпечення кримінального провадження».

Якщо учасники підготовчого судового засідання щодо якихось із заходів забезпечення кримінального провадження чи всіх заходів разом клопотань не заявлять, то застосування не змінених або не скасованих окремих з них чи всіх разом продовжується. Важливо зазначити, що клопотання заявлені і не задово­лені під час досудового розслідування можуть бути заявлені знову під час під­готовчого судового засідання та в разі необхідності - і в ході судового розгляду.

Стаття 316. Закінчення підготовчого провадження і призначення судового розгляду

1. Після завершення підготовки до судового розгляду суд постановляє
ухвалу про призначення судового розгляду.

2. Судовий розгляд має бути призначений не пізніше десяти днів після
постановления ухвали про його призначення.

670 ________________________________________

1. Встановивши у підготовчому судовому засіданні, що немає ніяких пра­
вових перешкод для обґрунтованого призначення судового розгляду на підставі
обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів вихов­
ного характеру або клопотання про застосування примусових заходів медично­
го характеру, вирішивши повною мірою всі питання, пов'язані з підготовкою
до судового розгляду, особливо щодо заходів забезпечення кримінального про­
вадження, передбачені ст. 315 КПК, суд, не вирішуючи наперед питання про ви­
нуватість, постановляє ухвалу про призначення судового розгляду. Враховуючи
вимоги ст. 62 Конституції України та п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав люди­
ни і основоположних свобод, ухвалу за результатами підготовчого проваджен­
ня не може бути викладено у формулюваннях, які порушують принцип пре­
зумпції невинуватості. Ухвала про призначення судового розгляду оскарженню
не підлягає, однак заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної
скарги на вирок або на ухвалу про застосування чи незастосування примусових
заходів виховного або медичного характеру (ч. 2 ст. 392 КПК).

2. День і година початку судового розгляду призначаються з урахуванням
визначених судом під час підготовчого судового засідання дати і місця прове­
дення судового розгляду, але не пізніше десяти днів після постановления ухва­
ли про його призначення. Відлік днів починається з наступного дня після по­
становления ухвали про призначення судового розгляду.

Стаття 317. Матеріали кримінального провадження (кримінальна справа) та право на ознайомлення з ними

1. Документи, інші матеріали, надані суду під час судового проваджен­
ня його учасниками, судові рішення та інші документи і матеріали, що
мають значення для цього кримінального провадження, долучаються до
обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів
медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення від кри­
мінальної відповідальності і є матеріалами кримінального провадження
(кримінальною справою).

2. Після призначення справи до судового розгляду головуючий пови­
нен забезпечити учасникам судового провадження можливість ознайоми­
тися з матеріалами кримінального провадження, якщо вони про це заяв­
лять клопотання. Під час ознайомлення учасники судового провадження
мають право робити з матеріалів необхідні виписки та копії.

3. Матеріали про застосування заходів безпеки стосовно осіб, які бе­
руть участь у кримінальному судочинстві, для ознайомлення не надаються.

1. Стадія підготовчого судового провадження завершується ознайомлен­ням учасників судового провадження з матеріалами кримінального проваджен­ня. В ч. 1 ст. 317 КПК визначається зміст поняття «матеріали кримінального провадження», які можуть також мати назву «кримінальна справа». Осно­вним документом кримінальної справи є обвинувальний акт (клопотання про

_________________________________________ 671

застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопо­тання про звільнення від кримінальної відповідальності), до якого долучають­ся: (а) згідно з ч. 4 ст. 291 КПК - реєстр матеріалів досудового розслідування (реєстр відповідно до ст. 109 КПК містить: номер та найменування процесуаль­ної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення; реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідуван­ня; вид заходу забезпечення кримінального провадження, дата і строк його за­стосування); цивільний позов, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування; розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування; розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії ци­вільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; (б) довідка прокурора про те, що сторони кримінального провадження письмово підтвердили протилежній стороні, а потерпілий - про­курору факт надання їм доступу до матеріалів досудового розслідування із за­значенням найменування таких матеріалів згідно зі ст. 290 КПК. Слід мати на увазі, що якщо сторона кримінального провадження не здійснить передбачено­го в цій статті відкриття матеріалів іншій стороні, то суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази; (в) всі ухвали, постановлені судом під час підготовчого провадження, клопотання учасників судового провадження та інші матеріали, що мають значення для даного кримінального провадження, надані ними суду.

Дата добавления: 2015-06-25