Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Ухвали. 5 страница. 8. Обвинувальний вирок має грунтуватись на достовірних доказах, ма­ ють бути досліджені всі версії як обвинувачення




8. Обвинувальний вирок має грунтуватись на достовірних доказах, ма­
ють бути досліджені всі версії як обвинувачення, так і захисту, а суперечності
з'ясовані та усунені. Визнання обвинуваченим своєї вини може слугувати
підґрунтям для постановлення обвинувального вироку лише у випадку, якщо
воно підтверджено сукупністю інших зібраних у провадженні та досліджених
в судовому розгляді доказів. В іншому випадку має бути постановлений
виправдувальний вирок.

9. Невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обстави­
нам справи свідчить про помилки суду, пов'язані з оцінкою доказів і вмотивова­
ністю судових рішень. Вони (помилки) можуть бути підставою для скасування
або зміни вироку, ухвали лише за умови, що вони вплинули чи могли вплинути
на вирішення питання про винуватість або невинуватість обвинуваченого, на
правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність,
на визначення міри покарання або застосування примусових заходів виховного
чи медичного характеру.

Стаття412. Істотні порушення вимог кримінального процесуального закону

1. Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального за­кону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обгрунтоване судове рішення.

856__________.--------------------------------------------------------------------------------


2. Судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо:

1) за наявності підстав для закриття судом провадження в криміналь­
ній справі його не було закрито;

2) судове рішення ухвалено незаконним складом суду;

3) судове провадження здійснено за відсутності обвинуваченого, крім
випадків, передбачених статтею 381 цього Кодексу, або прокурора, крім
випадків, коли його участь не є обов'язковою;

4) судове провадження здійснено за відсутності захисника, якщо його
участь є обов'язковою;

5) судове провадження здійснено за відсутності потерпілого, належ­
ним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання;

6) порушено правила підсудності;

7) у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або
технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в
суді першої інстанції.

 

1. Неухильне дотримання передбаченої законом процесуальної форми є
неодмінною умовою повного, всебічного й об'єктивного дослідження обставин
справи, встановлення істини в справі й прийняття правильного рішення. При
цьому конкретне порушення кримінального процесуального закону може бути
визнано апеляційною інстанцією істотним чи неістотним залежно від обставин
кримінального провадження.

2. Підставами для скасування чи зміни судового рішення судом апеляцій­
ної інстанції є такі порушення норм кримінального процесуального закону, які
шляхом позбавлення чи обмеження гарантованих КПК України прав учасників
кримінального провадження, недотримання процедури судочинства чи іншим
шляхом вплинули чи могли вплинути на винесення законного, обгрунтованого
та вмотивованого судового рішення.

3. Треба зазначити, що на суд апеляційної інстанції не покладений обов'язок
доводити, що порушення кримінального процесуального закону обумовило винесен­
ня незаконного, необгрунтованого та невмотивованого судового рішення. Водночас,
відповідно до положень ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі
апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого, особи,
щодо якої вирішувалося питання про застосування примусового заходу медичного
або виховного характеру. Якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийнят­
тя рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли, суд апе­
ляційної інстанції зобов'язаний прийняти таке рішення. При встановленні істотних
порушень кримінального процесуального закону, що викликають скасування вироку
(ухвали), судове рішення скасовується стосовно всіх осіб, яких стосуються допущені
порушення, незалежно від того, чи були подані ними або щодо них апеляції.

4. Істотні порушення процесуального закону можуть торкатися прав і за­
конних інтересів як підозрюваного, обвинуваченого та їхніх захисників, законних
представників, так і потерпілих, цивільного позивача, цивільного відповідача і їхніх

■----------------- ___,__________________________________________________________ 857


______________________________________________ ,__________

представників, якщо це перешкодило суду повно і всебічно розглянути проваджен­ня і вплинуло на постановления законного й обґрунтованого вироку (ухвали).

5. Порушення кримінального процесуального закону, які не вплинули і не
могли вплинути на винесення законного, обгрунтованого та вмотивованого су­
дового рішення, вважаються неістотними.

6. Апеляційні суди не повинні скасовувати виправдувальні вироки і
ухвали про незастосування примусових заходів виховного або медичного ха­
рактеру тільки з мотивів порушення кримінального процесуального закону в
тих випадках, коли такі порушення не перешкодили суду всебічно розглянути
матеріали кримінального провадження і не вплинули на постановления закон­
ного й обгрунтованого вироку (ухвали).

7. Порушення, що викликають обов'язкове скасування вироку (ухвали),
називаються безумовними підставами, оскільки суд апеляційної інстанції завжди
у таких випадках зобов'язаний скасувати судове рішення. Відповідно до ч. 2 ко­
ментованої статті судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо:

 

1) за наявності підстав для закриття судом провадження в кримінальній
справі його не було закрито (про підстави закриття кримінального провадження
див. коментар до ст. 284 КПК);

2) судове рішення ухвалено незаконним складом суду (про законний склад
суду див. коментар до ст.ст. 31, 35, 75, 76, 82, 319, 320 КПК);

3) судове провадження здійснено за відсутності обвинуваченого, крім ви­
падків, передбачених ст. 381 КПК (спрощене провадження щодо кримінальних
проступків при визнанні обвинуваченим своєї вини та згоди на проведення су­
дового розгляду за його відсутності), або прокурора, крім випадків, коли його
участь не є обов'язковою. Про наслідки неявки обвинуваченого в судове за­
сідання див. коментар до ст. 323 КПК; про наслідки неявки прокурора в судове
засідання див. коментар до ст. 324 КПК;

 

4) судове провадження здійснено за відсутності захисника, коли його
участь є обов'язковою (про випадки обов'язкового залучення захисника в кри­
мінальне провадження див. коментар до ст.ст. 49, 52 КПК);.

5) судове провадження здійснено за відсутності потерпілого, належним
чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання (про наслідки
неявки потерпілого в судове засідання див. коментар до ст. 325 КПК);

6) порушено правила підсудності (про визначення територіальної, інстан-
ційної підсудності див. коментар до ст.ст. 32-34 КПК);

7) у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або техніч­
ний носій інформації, на якому зафіксоване судове провадження в суді першої інстан­
ції (про порядок фіксації перебігу судового розгляду див. коментар до глави 5 КПК).

Стаття 413. Неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність

1. Неправильним застосуванням закону України про кримінальну від­повідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є:

858 ______________________________________________________________


 

1) незастосування судом закону, який підлягає застосуванню;

2) застосування закону, який не підлягає застосуванню;

3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту;

4) призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповід­
ною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відпові­
дальність.

1. Одним із завдань кримінальної процесуальної діяльності t правиль­
не застосування норм матеріального кримінального закону. Саме тому однією
з підстав скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції
визначено неправильне застосування закону України про кримінальну відпо­
відальність. Форми неправильного застосування кримінального закону, зазна­
чені в коментованій статті, взаємопов'язані. Застосування судом закону, який
у цьому випадку не підлягає застосуванню, є порушенням засади законності
(див. коментар до ст. 9 КПК). Неправильне тлумачення кримінального закону,
як правило, є причиною зазначених порушень кримінального закону.

2. Визначені в коментованій статті форми неправильного застосування
закону про кримінальну відповідальність охоплюють порушення судом при
винесенні судового рішення норм Загальної та Особливої частин КК України.
Неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність може
бути як неправильна кваліфікація діяння, так і порушення правил призначення
покарання; і неправильне застосування норм, що визначають поняття кримі­
нального правопорушення, строків давності й інших норм, що може спричини­
ти необгрунтоване засудження або виправдання обвинуваченого.

3. Неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність
може бути наслідком помилкового визнання судом першої інстанції тих чи ін­
ших фактичних обставин, які мають відношення до вчиненого кримінального
правопорушення, що спричинило помилкову кваліфікацію судом дій
обвинуваченого.

 

4. Неповне з'ясування та дослідження фактичних обставин у
кримінальному провадженні може мати наслідком здійснення судом
неправильного розмежування між злочином та кримінальним проступком при
кваліфікації кримінального правопорушення, що призведе до неправильного
застосування норм кримінального процесуального закону щодо визначення
порядку здійснення кримінального провадження, наприклад, безпідставне
застосування положень глави 25 КПК. В такому разі судове рішення підлягає
скасуванню судом апеляційної інстанції за двох підстав: неправильне
застосування закону про кримінальну відповідальність та істотні порушення
кримінального процесуального закону.

5. Неправильне застосування кримінального закону може також виража­
тися:

у застосуванні закону, що втратив силу або ще не вступив у силу; у необгрунтованому застосуванні кримінального закону, що не має

_____________________________________________________ 859


зворотної дії в часі, і навпаки в незастосуванні закону, що має зворотну дію, тобто поширюється на осіб, що вчинили відповідні діяння до вступу такого за­кону в силу (див. ст. 5 КК);

у помилці при застосуванні положень закону про форму вини, співу­часті у вчиненні кримінального правопорушення; у помилковому визначенні кола суб'єктів кримінальної відповідальності за певне кримінальне правопору­шення, стадій вчинення злочину, обставин, що виключають злочинність діяння, кваліфікуючих ознак кримінального правопорушення.

6. Неправильне застосування кримінального закону при призначенні по­
карання може полягати:

у недотриманні правил призначення покарання за сукупністю злочинів або сукупністю вироків;

у призначенні покарання, що перевищує санкцію статті КК України або Закону України про кримінальні проступки, за якою кваліфіковане діяння обвинуваченого; в призначенні покарання понад максимальний строк виду покарання, встановленого КК України або Законом України про кримінальні проступки;

у неправильному застосуванні або незастосуванні акта амністії чи по­милування; у помилковому застосуванні додаткового покарання, не передбаче­ного санкцією статті, за якою обвинувачений визнаний винним (за винятком позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю);

у порушенні правил додавання покарань і заліку строку попереднього ув'язнення;

у визнанні судом при призначенні покарання обставиною, що обтяжує покарання, обставину, не зазначену в ч. 1 ст. 67 КК.

7. Встановивши неправильність застосування кримінального закону
судом першої інстанції, апеляційний суд вносить у судове рішення необхідні
зміни або скасовує його і направляє провадження на новий судовий розгляд або
скасовує судове рішення і постановляє свій вирок з дотриманням умов, перед­
бачених ст.ст. 408, 409 КПК.

8. Якщо порушення кримінального закону спричинило призначення не­
справедливого покарання, апеляційний суд в ухвалі вказує дві підстави для змі­
ни або скасування вироку - неправильне застосування кримінального закону
і невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину й
особі засудженого (див. коментар до ст. 414 КПК).

Стаття414. Невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого

1. Невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушен­ня та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не ви­ходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розмі­ром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.

860 _______________________________________________________________


1. Про призначення більш м'якого або більш суворого покарання, ніж пе­
редбачено санкцією відповідної статті Особливої частини КК за вчинений зло­
чин, див. ст.ст. 69, 70 і 71 КК.

2. Призначене покарання може бути безпідставно м'яким або занадто
суворим у результаті неправильної кваліфікації кримінального правопорушення.
В подібних випадках судове рішення підлягає скасуванню чи зміні на підставах,
визначених ст. 413 КПК.

3. Висновок про невідповідність призначеного судом покарання тяжко­
сті кримінального правопорушення та особі обвинуваченого може мати міс­
це у разі, якщо суд першої інстанції обрав покарання в межах санкції статті
кримінального закону, за якою особа засуджена, і якщо призначено більш м'яке
покарання, ніж передбачено статтею кримінального закону.

4. Невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості
кримінального правопорушення та особі обвинуваченого може бути самостій­
ною підставою для скасування або зміни судового рішення у випадку, якщо
відсутні підстави, передбачені п.п. 1—4 ч. 1 ст. 409 КПК.

5. Особі, що вчинила злочин, повинно бути призначене покарання, необхід­
не і достатнє для її виправлення і для запобігання новим злочинам. Закон вважає
покарання несправедливим, якщо суд призначив надто м'яке покарання за тяжке
кримінальне правопорушення або надмірно суворе покарання - за незначне право­
порушення, а також у всіх випадках, коли порушений принцип індивідуалізації по­
карання. Явна несправедливість може мати місце у разі призначення як основного,
так і додаткового покарання, при визначенні як міри, так і виду покарання.

6. Призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом,
можливе лише за наявності обставин, які суттєво зменшують ступінь суспіль­
ної небезпеки вчиненого правопорушення або свідчать про активну допомогу
особи у розкритті групового правопорушення.

7. У випадку надмірної суворості призначеного покарання суд апеляцій­
ної інстанції вправі змінити судове рішення і пом'якшити покарання на під­
ставі даних про наявність обставин, які пом'якшують покарання, але не були
враховані при постановленні вироку, а також на підставі даних, що знаходяться
в додатково представлених матеріалах.

8. Перевіряючи законність, обгрунтованість та вмотивованість судово­
го рішення, суд апеляційної інстанції зобов'язаний перевірити: чи встановлені
судом першої інстанції виключні обставини, що обумовили призначення більш
м'якого покарання, ніж передбачено законом; чи враховані дані обставини при
призначенні покарання; чи зазначено у мотивувальній частині судового рішен­
ня, які саме виключні обставини покладені в основу вироку.

9. Скасування судового рішення при визнанні судом апеляційної інстан­
ції призначеного обвинуваченому покарання занадто м'яким можливе лише за
наявності двох умов:

а) судове рішення має бути оскаржене прокурором чи потерпілим (його законним представником або представником);

._____________________________________________________________ 861



б) скарга прокурора або потерпілого має містити прохання про зміну або скасування судового рішення саме в зв'язку із призначенням судом першої інстанції занадто м'якого покарання, що не відповідає тяжкості вчиненого правопорушення та особі обвинуваченого.

10. Якщо суд апеляційної інстанції визнає покарання надмірно м'яким,
то згідно зі ст. 420 КПК за наявності апеляції прокурора, потерпілого або його
представника, в якій ставиться питання про скасування вироку саме з цих підстав,
він вправі скасувати вирок суду першої інстанції й постановити свій вирок,
призначивши більш суворе покарання. Однак у цьому випадку суд не може змінити
формулювання обвинувачення і доказову базу, визнану судом першої інстанції, а
тільки вправі збільшити покарання як за окремими статтями КК України, за якими
кваліфіковано злочин, так і за сукупністю злочинів і сукупністю вироків.

11. Про постановления апеляційним судом вироку у випадку призначен­
ня більш суворого покарання див. коментар до ст. 420 КПК.

12. Якщо суд апеляційної інстанції дійде висновку про необхідність
скасування вироку в зв'язку з істотними порушеннями кримінального
процесуального закону, а не в зв'язку з м'якістю призначеного покарання,
як просили про це в скарзі прокурор чи потерпілий, то в ухвалі суду має
бути зазначено не тільки необхідність усунення припущенного порушення
кримінального процесуального закону, а й ті підстави, що обумовлюють
неможливість задоволення прохання про скасування судового рішення в
зв'язку з м'якістю призначеного покарання, що міститься в скаргах прокурора
або потерпілого.

Стаття415. Підстави для призначення нового розгляду в суді першої інстанції

1. Суд апеляційної інстанції скасовує вирок чи ухвалу суду і призначає
новий розгляд у суді першої інстанції, якщо:

1) встановлено порушення, передбачені пунктами 2, 3, 4, 5, 6, 7 части­
ни
другої статті 412 цього Кодексу;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявле­
но відвід на підставі обставин, які очевидно викликали сумнів у неуперед­
женості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції
обгрунтованою;

3) судове рішення ухвалено чи підписано не тим складом суду, який
здійснював судовий розгляд.

 

2. Призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної
інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи не­
доведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, пе­
реваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того
чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.

3. Висновки і мотиви, і яких скасовані судові рішення, є обов'язковими
для суду першої інстанції при новому розгляді.


 

1. Про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону під
час судового розгляду справи в суді першої інстанції, що перешкодили чи могли
перешкодити ухвалити законне, обгрунтоване та справедливе судове рішення,
див. коментар до ст. 412 КПК.

2. Вирок (ухвала) підлягає скасуванню і призначається новий судовий
розгляд у суді першої інстанції у випадках, якщо цим судом були допущені такі
істотні порушення кримінального процесуального закону:

судове рішення ухвалено незаконним складом суду;

судове провадження здійснено за відсутності обвинуваченого, крім випадків, передбачених ст. 381 КПК, або прокурора, крім випадків, коли його участь не є обов'язковою;

судове провадження здійснено за відсутності захисника, коли його участь є обов'язковою;

судове провадження здійснено за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання;

порушено правила підсудності;

у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції.

3. Вирок (ухвала) підлягає скасуванню і призначається новий судовий
розгляд у суді першої інстанції у випадках, якщо в ухваленні судового рішення
брав участь суддя, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які очевидно
викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом
апеляційної інстанції обгрунтованою (див. коментар до ст.ст. 75, 76 КПК). Та­
кож вирок (ухвала) підлягає скасуванню і призначається новий судовий розгляд
у суді першої інстанції у випадках, якщо судове рішення ухвалено чи підписано
не тим складом суду, який здійснював судовий розгляд. У цих випадках суд
апеляційної інстанції має вирішувати питання про підсудність, ураховуючи
положення ст.ст. 75, 76 КПК. Рішення про зміну підсудності має прийматись
згідно з положеннями ст. 34 КПК.

4. Якщо апеляційний суд, перевіряючи правильність вироку (ухвали),
встановить судову помилку, яку він не може виправити, використовуючи свої
повноваження, він скасовує вирок і повертає провадження на новий судовий
розгляд. У своїй ухвалі апеляційний суд зобов'язаний визначити обставини, які
слід з'ясувати, і при цьому може вказати, які слідчі дії необхідно виконати для
з'ясування цих обставин.

5. Апеляційний суд своїми вказівками сприяє правильному розумінню,
тлумаченню норм закону судом першої інстанції. Ці вказівки є важливими для
забезпечення законності та обгрунтованості наступної правозастосовчої діяль­
ності. При цьому суд вправі дати вказівки як стосовно фактичних обставин, так
і щодо юридичних аспектів кримінального провадження.

6. Апеляційний суд вправі запропонувати провести ті або інші слідчі
дії, дати оцінку конкретним доказам, однак він не вправі вирішувати наперед


 




питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування су­дом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відпо­відальність та покарання.

7. З мотивів необхідності застосування кримінального закону про більш
тяжке правопорушення з поверненням кримінального провадження на новий
судовий розгляд вирок може бути скасований тільки за наявності таких умов:

якщо обвинуваченому не повідомлялось про підозру у вчиненні більш тяжкого злочину;

якщо саме з цих підстав була подана апеляція прокурора або потерпі­лого, його представника.

8. Ухвала про застосування примусових заходів медичного або виховного
характеру може бути скасована і провадження направлене на новий судовий роз­
гляд у випадку, якщо є підстави для застосування кримінального закону, що пе­
редбачає відповідальність за більш тяжке суспільно небезпечне діяння, і якщо з
цих підстав була подана апеляція прокурора або потерпілого, його представника.

9. Вказівки апеляційного суду повинні бути такими, щоб, з одного боку,
забезпечували можливість виправлення помилки суду першої інстанції, а з
іншого - сприяли чіткому дотриманню незалежності суддів і підпорядкуванню
їх тільки закону при новому розгляді справи.

 

10. Обов'язковість вказівок апеляційного суду не означає, що вони мо­
жуть обмежувати право суду при новому судовому розгляді оцінювати докази
за своїми внутрішніми переконаннями, що базуються на всебічному, повному й
неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження в су­
купності, керуючись законом (див. ст. 94 КПК).

11. Новий судовий розгляд після скасування вироку проводиться судом в
іншому складі суддів, він не зв'язаний оцінкою доказів, що давалася попереднім
складом суду першої інстанції в цьому кримінальному провадженні, і виносить
вирок на підставі доказів, досліджених у процесі нового судового розгляду.

12. Висновки і мотиви, з яких скасовані судові рішення, є обов'язковими
для суду першої інстанції при новому розгляді, якщо вони надані в межах
повноважень і не порушують заборону, встановлену ч. 2 ст. 415 КПК.

13. Розглядаючи справу за апеляцією обвинуваченого, його захисника або
законного представника і скасовуючи вирок (ухвалу) у зв'язку з неповнотою
судового розгляду, апеляційний суд не вправі давати в ухвалі вказівки, що по­
гіршують становище обвинуваченого.

14. При скасуванні вироку в зв'язку з неповнотою судового розгляду, що
спричинило необгрунтоване виправдання обвинуваченого, апеляційний суд не
вправі робити висновок про доведеність обвинувачення, відкинутого судом
першої інстанції, оскільки в такому випадку виключається можливість всебіч­
ної оцінки доказів при новому розгляді. Вказівки апеляційного суду повинні
торкатися питань про те, чому рішення суду є неправильним, які обставини
судом не досліджені або які докази не оцінені.


15. Суд першої інстанції при новому розгляді справи зобов'язаний вико­
нати вказівки апеляційного суду, зокрема:

провести слідчі або судові дії, непроведения яких спричинило непо­вноту судового розгляду;

обговорити певні питання і результати викласти у вироку, ухвалі; усунути істотні порушення кримінального процесуального закону.

16. Невиконання вказівок апеляційного суду (не проведення слідчих дій,
запропонованих судом, що скасував вирок або ухвалу), як правило, є підста­
вою для скасування іншого судового рішення. Винятком є випадки, коли дії,
запропоновані судом, не можуть бути виконані з об'єктивних причин (смерть
особи, яку треба допитати, знищення предметів, що підлягають дослідженню,
тощо).

17. Погоджуючись з доводами апеляції прокурора або потерпілого про
необхідність застосування кримінального закону про більш тяжкий злочин або
про призначення більш суворого покарання, апеляційний суд не має права ви­
значати кваліфікацію злочину або визначати, яке покарання необхідно обрати
при новому судовому розгляді, а лише виявляє порушення закону і вказує, які
дії слід здійснити, щоб правильно вирішити ці питання.

18. Апеляційний суд не може скасувати вирок (ухвалу) і направити кри­
мінальне провадження на новий судовий розгляд за окремим епізодом, що має
загальну кваліфікацію з іншими епізодами, за якими вирок (ухвала) залиша­
ється без зміни. Скасування вироку (ухвали) з направленням матеріалів кри­
мінального провадження на новий судовий розгляд у частині обвинувачення
можливе лише за умови, що це обвинувачення мало самостійну кваліфікацію
і його розгляд в окремому провадженні не вплине на правильність вирішення
цього провадження.

Стаття416. Особливості нового розгляду судом першої інстанції

1. Після скасування судом апеляційної інстанції вироку або ухвали
про закриття кримінального провадження чи про застосування, відмову
у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру суд
першої інстанції здійснює судове провадження згідно з вимогами розділу
IV цього Кодексу в іншому складі
суду.

2. При новому розгляді в суді першої інстанції допускається застосу­
вання закону про більш тяжке кримінальне правопорушення та посилен­
ня покарання тільки за умови, якщо вирок було скасовано за апеляційною
скаргою прокурора або потерпілого чи його представника у зв'язку з необ­
хідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопору­
шення або посилення покарання.

3. При новому розгляді в суді першої інстанції питання про застосу­
вання примусових заходів медичного або виховного характеру правова
кваліфікація діяння, передбаченого законом України про кримінальну
відповідальність, як більш тяжкого допускається за умови, якщо на цій

_____________________________________________________ 865




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-06-25; Просмотров: 347; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.079 сек.