Законодавства. 5 страница. 6. У випадку набрання законної сили ухвалою суду про відмову в за­ доволенні клопотання щодо умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування

6. У випадку набрання законної сили ухвалою суду про відмову в за­
доволенні клопотання щодо умовно-дострокового звільнення засудженого
від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш
м'яким покаранням розгляд повторного клопотання з цього самого питан­
ня щодо осіб, засуджених за тяжкі та особливо тяжкі злочини до позбавлен­
ня волі на строк не менше п'яти років, може мати місце не раніше як через
рік з дня винесення ухвали суду про відмову, а щодо засуджених за інші
злочини та неповнолітніх засуджених - не раніше як через шість місяців.

У разі набрання законної сили ухвалою суду про відмову в задоволен­ні клопотання щодо зняття судимості розгляд повторного клопотання з цього ж питання може мати місце не раніше як через рік з дня винесення ухвали суду про відмову.

7. У разі задоволення клопотання про звільнення від подальшого від­
бування покарання засудженим, який захворів на психічну хворобу під
час відбування покарання, суддя вправі застосувати примусові заходи
медичного характеру відповідно до статей 92-95 Кримінального кодексу
України.

1082_______________________________________________________________

іАЧастина 1 коментованої статті визначає коло осіб, органів та установ, що згідно із законом мають право звернутися до суду з клопотанням та внести подання про вирішення питань, пов'язаних з виконанням вироку.

2. Оирім засудженого, його захисника та законного представника, з таким
клопотанням інші особи, зокрема, потерпілий, цивільний позивач, цивільний
відповідач Можуть звернутися лише про вирішення питань, які безпосередньо
стосуються їх прав, обов'язків чи законних інтересів. Наприклад, член сім'ї за­
судженого може звернутися до суду з клопотанням про виключення з акту опи­
су майна, на яке за законом не може бути звернено стягнення за виконавчими
документами, якщо у вироку не було вирішено питання про це майно.

3. З-поміж інших органів і установ, окрім органів і установ виконання
покарань, що можуть порушувати перед судом питання, пов'язані з виконан­
ням вироку, можуть бути лише ті, яким таке право надане законом. Наприклад,
відповідно до п. 8 ч. З ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження»
державному виконавцю надано право звертатися до суду з поданням про по­
становления ухвали щодо зміни визначеного у виконавчому документі суду на
виконання вироку порядку і способу його виконання в частині майнових стяг­
нень, конфіскації майна тощо.

4. Щодо положень ч. 2 цієї статті див. коментар до ст. 539 КПК, де дається
визначення підсудності місцевому суду кожного окремого питання, пов'язаного
із виконанням вироку.

5. Клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконан­
ням вироку, розглядається протягом десяти днів з дня надходження до суду суд­
дею одноособово, за винятком випадків тимчасового залишення засудженого
у слідчому ізоляторі або переведення засудженого з арештного дому, виправ­
ного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора
у зв'язку з розглядом справи в суді, - судом, який розглядає справу, згідно з
правилами судового розгляду (ст.ст. 318-380 КПК), з урахуванням положень
розділу VIII КПК, зокрема, щодо процесуального статусу учасників судового
розгляду, характеру та видів рішень, що приймають на цій стадії кримінального
провадження.

6. Судовий розгляд питань, пов'язаних із виконанням вироку, проводиться
з обов'язковою участю засудженого, його законного представника, якщо такий
є, захисника, якщо його запрошено засудженим чи іншими особами за згоди на
це засудженого, а також прокурора.

7. Прокурор бере участь у судовому засіданні з розгляду питань, пов'язаних
із виконанням вироку не як державний обвинувач, а як прокурор, який, з одного
ооку, здійснює повноваження на виконання конституційної функції прокурату­
ри з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень, а з іншого -
ік учасник судового розгляду, на якому у випадках внесення ним подання ле­
жить тягар доказування перед судом зазначених у поданні обставин, а у ви­
падках розгляду судом клопотань засудженого чи інших осіб та подань органів

установ виконання покарань тощо, - як учасник судового розгляду, участь

-------------------------------.________________________________________ 1083

якого спрямована на сприяння суду в повному і всебічному розгляді клопотань (подань) та постановленні законних, обгрунтованих і справедливих судових рі­шень.

8. Захисник бере участь у судовому розгляді питань, пов'язаних із вико­
нанням вироку, не як професійний суб'єкт сторони захисту від підозри, обвину­
вачення особи у вчиненні злочину, оскільки це не є предметом судового розгля­
ду, а як представник засудженого, який покликаний згідно із законом надавати
йому кваліфіковану юридичну допомогу у відстоюванні перед судом його прав,
свобод та законних інтересів.

9. Участь у судовому засіданні інших осіб, належним чином повідомлених
про час і місце розгляду клопотання або подання (повноважних представників
органів або установ виконання покарань тощо), є обов'язковою лише тоді, коли
подання внесено цими органами чи установами або коли їх обов'язкова участь
була визнана судом.

10. За наслідками розгляду клопотання (подання) суд постановляє ухвалу,
яка за формою та елементами змісту повинна відповідати вимогам, зазначеним
в ст. 372 КПК.

11. Можливість оскарження ухвали суду, постановленої за наслідками роз­
гляду клопотання (подання), в апеляційному порядку, - один із тих випадків,
коли її оскарження прямо передбачене в законі (п. 2 ч. 1 ст. 392 КПК). Апеляцій­
ну скаргу мають право подати прокурор, засуджений, його захисник, законний
представник, а потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та інші
особи - лише у випадках, коли питання, пов'язане із виконанням вироку, ви­
рішувалося судом за їх клопотанням.

12. Ухвала суду набирає законної сили, якщо її не було оскаржено в апеля­
ційному порядку, через сім днів з дня її оголошення. Оскарження прокурором
ухвали суду щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання
або заміни невідбутої частини покарання більш м'яким зупиняє її виконання до
моменту перегляду її апеляційним судом.

13. Оскільки фактичними підставами умовно-дострокового звільнення за­
судженого від відбування покарання та заміни невідбутої частини покарання
більш м'яким є поведінка засудженого, його ставлення до праці, які свідчать
про те, що він довів своє виправлення, закон встановлює, що у разі набрання за­
конної сили ухвалою суду про відмову в задоволенні клопотання з цих питань,
розгляд повторного клопотання з цього самого питання щодо осіб, засуджених
за тяжкі та особливо тяжкі злочини до позбавлення волі на строк не менше
п'яти років, може мати місце не раніше ніж через рік з дня постановления ухва­
ли суду про відмову, а щодо засуджених за інші злочини та неповнолітніх за­
суджених - не раніше як через шість місяців.

14. Через подібну підставу, у разі набрання законної сили ухвалою суду
про відмову в задоволенні клопотання щодо зняття судимості, розгляд повтор­
ного клопотання з цього ж питання може мати місце не раніше як через рік з
дня постановления ухвали суду про відмову.

1084 _______________________________________________________________

------- "

15. Щодо положень ч. 7 коментованої статті див. п. 6. а) коментаря до ст. 537 КПК.

С т аи т я 540. Зарахування у строк відбування покарання часу пере­бування засудженого в лікувальній установі

1. Час перебування засудженого в лікувальній установі під час від­бування покарання у виді позбавлення волі зараховується у строк позбав­лення волі.

Коментована стаття стосується випадків, коли за поданням адміністрації колонії суд застосовує до засуджених осіб, що мають хворобу, яка становить небезпеку для здоров'я інших осіб та відмовляються від лікування, примусове лікування (ст. 21, 117 КВК), яке здійснюється органами і установами виконання покарань. Цей час перебування засудженого в лікувальному органі чи установі під час відбування покарання у вигляді позбавлення волі зараховується у строк позбавлення волі із розрахунку день за день.

Розділ IX.

Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження

І лава 42. Загальні засади міжнародного співробітництва

Стаття541. Роз'яснення термінів

1. Терміни, що їх вжито в цьому розділі Кодексу, якщо немає окремих вказівок, мають таке значення:

1) міжнародна правова допомога - проведення компетентними орга­
нами однієї держави процесуальних дій, виконання яких необхідне для
досудового розслідування, судового розгляду або для виконання вироку,
ухваленого судом іншої держави або міжнародною судовою установою;

2) видача особи (екстрадиція) - видача особи державі, компетент­
ними органами якої ця особа розшукується для притягнення до кримі­
нальної відповідальності або виконання вироку. Екстрадиція включає:
офіційне звернення про встановлення місця перебування на території за­
питуваної держави особи, яку необхідно видати, та видачу такої особи;
перевірку обставин, що можуть перешкоджати видачі; прийняття рішен­
ня за запитом; фактичну передачу такої особи під юрисдикцію запитую­
чої держави;

3) перейняття кримінального провадження - здійснення компетент­
ними органами однієї держави розслідування з метою притягнення особи
до кримінальної відповідальності за злочини, вчинені на території іншої
держави, за її запитом;

4) запитуюча сторона - держава, компетентний орган якої звертаєть­
ся із запитом, або міжнародна судова установа;

5) запитувана сторона - держава, до компетентного органу якої на­
правляється запит;

6) уповноважений (центральний) орган - орган, уповноважений від
імені держави розглянути запит компетентного органу іншої держави або
міжнародної судової установи і вжити заходів з метою його виконання чи
направити до іншої держави запит компетентного органу про надання
міжнародної правової допомоги;

7) компетентний орган - орган, що здійснює кримінальне проваджен­
ня, який звертається із запитом згідно з цнм розділом або який забезпечує
виконання запиту про надання міжнародної правової допомоги;

8) екстрадиційна перевірка - діяльність визначених законом органів
щодо встановлення та дослідження передбачених міжнародним договором
України, іншими актами законодавства України обставин, що можуть пе­
решкоджати видачі особи (екстрадиції), яка вчинила злочин;

9) еїсстрадиційний арешт - застосування запобіжного заходу у вигляді
тримання особи під вартою з метою забезпечення її видачі (екстрадиції);

10) тимчасовий арешт - взяття під варту особи, розшукуваної за вчи­
нення злочину за межами України, на строк, визначений цим Кодексом або
міжнародним договором України, до отримання запиту про видачу (екс­
традицію);

11) тимчасова видача - видача на певний строк особи, яка відбуває
покарання на території однієї держави, іншій державі для проведення про­
цесуальних дій з її участю та притягнення до кримінальної відповідаль­
ності з метою запобігання закінченню строків давності або втраті доказів
у кримінальній справі.

Правовою підставою для міжнародного співробітництва є двосторонні та багатосторонні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких на­дана Верховною Радою України.

В Україні діє близько тридцяти двосторонніх договорів про правову до­помогу в кримінальних справах із країнами як ближнього, так і далекого за­рубіжжя. Такі договори укладені із Російською Федерацією, Республікою Біло­русь, Республікою Грузія, Естонською Республікою, Латвійською Республікою, Республікою Польща, Канадою, Сполученими Штатами Америки, Республікою Куба, Федеративною Республікою Бразилія та іншими країнами. Вони визна­чають обсяг і види правової допомоги під час розслідування злочинів, можли­вість застосування норм процесуального законодавства запитуючої сторони під час виконання доручення, умови, підстави і порядок видачі осіб, стосовно яких відкрито кримінальне переслідування тощо. Правова допомога може бути на­дана у будь-якій категорії кримінальних справ, за якими проводиться досудове розслідування (окрім справ приватного обвинувачення), незалежно від вимог підслідності. Надання правової допомоги у кримінальних справах усіма компе­тентними органами здійснюється шляхом письмових зносин.

Щодо зазначеного у коментованій статті глосарію слід звернути увагу на такі моменти.

1. У КПК України вперше в національному законодавстві закріплено чіт­ке визначення міжнародної правової допомоги, якій притаманні такі ознаки: 1) здійснюється компетентними органами; 2) полягає у вчиненні процесуаль­них дій; 3) вчинення таких дій є необхідним для: а) досудового розслідування; б) судового розгляду; в) виконання вироку, який винесено як судом держави, так і міжнародною судовою установою.

Дво- та багатосторонні договори, які регулюють порядок надання між­народної правової допомоги у кримінальних справах не містять відповідного визначення, а лише визначають обсяг надання згаданої допомоги. Міжнарод­на правова допомога у кримінальних справах характеризується специфічним ^сУб єктним складом - це компетентні органи держав, уповноважені на спів­робітництво; специфічним фактичним складом - провадження на території

запитуваної держави процесуальних дій; специфічною метою - сприяння здій­сненню правосуддя у кримінальній справі в іноземній державі шляхом збиран­ня і надання доказів, виконання процесуальних рішень, забезпечення відшко­дування збитків, заподіяних злочином, та захист законних інтересів учасників кримінального процесу.

2. Стосовно питання екстрадиції див. коментар до глави 44 КПК.

3. У науці кримінального процесу виділяється два різновиди перейняття
кримінального провадження: просте і складне. Просте - це перейняття кримі­
нального провадження у так званому «чистому вигляді», коли неможливість при­
тягнути особу до кримінальної відповідальності в країні, де був вчинений злочин,
змушує державу звертатись за правовою допомогою до іншої держави. Прикладом
такого різновиду перейняття є такий: особа, яка є громадянином однієї держави,
відбуває покарання в цій само державі і при цьому встановлюється, що до її засу­
дження вона вчинила злочин на території іншої держави. У такому випадку держа­
ва, громадянином якої є зазначена особа та де вона відбуває покарання, переймає на
себе кримінальне провадження щодо виявленого злочину, вчиненого на території
іншої держави до засудження цієї особи.

Складне перейняття кримінального провадження визначається як перейняття матеріалів кримінальної справи, поєднане з передачею особи, яка підозрюється чи об­винувачується у вчиненні злочину. При цьому такий вид перейняття кримінального провадження передбачає два можливих випадки. По-перше, кримінальна справа пере­дається органам іноземної держави разом з правопорушником з урахуванням позиції доцільності її розгляду у відповідній державі. По-друге, здійснюється видача особи, обумовлена необхідністю перейняття кримінального провадження за злочини, що були вчиненні на території держави, що її видає. В останньому випадку перейняття кримінального провадження виступає як необхідна умова екстрадиції особи, гаран­тування дотримання якої з боку іноземної держави робить можливою саму видачу.

4. При визначенні термінів законодавець виокремив поняття «уповнова­
жений орган» та «компетентний орган». Уповноваженими органами визначені
Генеральна прокуратура України під час досудового розслідування та Мініс­
терство юстиції України - під час судового розгляду. Компетентним органом є
орган, який безпосередньо веде провадження у певній справі.

Стаття 542. Обсяг міжнародного співробітництва під час кримі­нального провадження

1. Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження полягає у вжитті необхідних заходів з метою надання міжнародної право­вої допомоги шляхом вручення документів, виконання окремих процесу­альних дій, видачі осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, тим­часової передачі осіб, перейняття кримінального переслідування, передачі засуджених осіб та виконання вироків. Міжнародним договором України можуть бути передбачені інші, ніж у цьому Кодексі, форми співробітництва під час кримінального провадження.

1088 ______________________________________________________________ -

______________________________________________________

1. Перелік заходів, які можуть бути здійснені в межах міжнародного спів­
робітництва, не є вичерпним. До нього можна додати заходи, вчинені на ви­
конання міжнародних договорів, укладених Україною. Так, найбільш пошире­
ними є такі: 1) вручення документів; 2) виконання окремих процесуальних дій;
3) видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення; 4) тимчасова переда­
ча осіб; 5) перейняття кримінального переслідування; 6) передача засуджених
осіб; 7) виконання вироків.

2. У міжнародних договорах може бути чітко обумовлене коло процесу­
альних дій, які здійснюються в порядку надання правової допомоги, але не об­
межується переліком кримінальних справ, за якими така допомога надається. В
інших випадках обсяг процесуальних дій може бути розширено за рахунок дій,
пов'язаних зі збиранням доказів.

Таким чином, обсяг співробітництва залежить від правової підстави, на основі якої запитуюча сторона звертається до запитуваної сторони. Наприклад, виключно питання боротьби з організованою злочинністю можуть бути пред­метом запиту, якщо запит надсилається із зазначенням такої правової підстави, як Конвенція ООН проти транснаціональної організованої злочинності, при­йнята резолюцією 55/25 Генеральної Асамблеї від 15 листопада 2000 р.

Стаття 543. Законодавство, що регулює міжнародне співробітни­цтво під час кримінального провадження

1. Порядок направлення запиту до іншої держави, порядок розгляду уповноваженим (центральним) органом України запиту іншої держави або міжнародної судової установи про таку допомогу і порядок виконання такого запиту визначаються цим Кодексом і чинними міжнародними до­говорами України.

1. Основним міжнародним багатостороннім договором, що регулює пи­
тання міжнародного співробітництва під час кримінального провадження, є Єв­
ропейська конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах від 20 квіт­
ня 1959 р. та Додатковий протокол до неї від 17 березня 1978 p., які визначають
основні напрями такого співробітництва. Ключовим актом на території СНД є
Конвенція про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних
та кримінальних справах держав-членів Співдружності Незалежних Держав
від 22 січня 1993 р. та Протокол до цієї Конвенції від 29 березня 1997 p., які
встановлюють спрощені процедури при вирішенні питань між державами-
учасницями.

2. 7 жовтня 2002 р. державами-членами СНД було укладено Конвенцію
про правову допомогу та правові відносини в цивільних, сімейних та кри­
мінальних справах, яка набула чинності, відповідно до ч. 2 ст. 120 цієї Кон­
венції, на тридцятий день з дати здачі на зберігання депозитарію третьої
ратифікаційної грамоти для Республіки Білорусь, Азербайджанської Респу­
бліки та Республіки Казахстан. Відповідно до частин 3 і 4 цієї ж статті між

__________________________________________ 1089

державами-учасницями Конвенції 2002 p. припиняє свою дію Конвенція 1993 р. та Протокол до неї від 29 березня 1997 р. Однак Конвенція 1993 р. та Протокол до неї 1997 р. продовжують застосовуватися у відносинах між державами-учас­ницями цих міжнародних договорів та державами, для яких не набрала чиннос­ті Конвенція 2002 р.

3. Деякі міжнародні договори регулюють порядок проведення конкрет­них процесуальних дій або окремі питання міжнародного співробітництва. Зо­крема, таким договором є Європейська конвенція про передачу провадження \ кримінальних справах від 15 травня 1972 p., яка набрала чинності для України 29 грудня 1995 р.

Стаття 544. Надання та отримання міжнародної правової допомоги чи іншого міжнародного співробітництва без договору

1. За відсутності міжнародного договору України міжнародна право­
ва допомога чи інше співробітництво може бути надано на підставі запиту
іншої держави чи запитано на засадах взаємності.

2. Уповноважений (центральний) орган України, направляючи до та­
кої держави запит, письмово гарантує запитуваній стороні розглянути в
майбутньому її запит про надання такого самого виду міжнародної право­
вої допомоги.

3. Згідно з умовами частини першої цієї статті уповноважений (цен­
тральний) орган України розглядає запит іноземної держави лише за на­
явності письмової гарантії запитуючої сторони прийняти і розглянути в
майбутньому запит України на засадах взаємності.

4. Уповноважений (центральний) орган України при зверненні за
міжнародною правовою допомогою до такої держави та наданні такій дер­
жаві міжнародної правової допомоги керується цим Кодексом.

5. За відсутності міжнародного договору з відповідною державою упо­
вноважений (центральний) орган України надсилає запит про надання
міжнародної правової допомоги до Міністерства закордонних справ Укра­
їни для подальшого переданий його компетентному органу запитуваної
сторони дипломатичним шляхом.

1. За загальним правилом правовою підставою для міжнародного співро­
бітництва є двосторонні та багатосторонні міжнародні договори України, згода
на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. У коментованій стат­
ті визначено порядок отримання та надання міжнародної правової допомоги
у випадку відсутності міжнародного договору як правої підстави для такого
співробітництва з певною державою.

2. Закон передбачає, що відсутність міжнародного договору не унемож­
ливлює отримання та надання міжнародної правової допомоги шляхом на­
правлення відповідних запитів. Запити, зокрема, можуть стосуватись вручення
документів, виконання окремих процесуальних дій, видачі осіб, які вчинили

1090 _____________________________________________________________ —

кримінальне правопорушення, тимчасової передачі осіб, перейняття кримі­нального переслідування, передачі засуджених осіб та виконання вироків, арешт, пошук та конфіскація доходів, отриманих злочинним шляхом (де держа­ви, зокрема, зобов'язуються надавати допомогу у проведенні розслідування та вживати тимчасові заходи: заморожувати банківські рахунки, накладати арешт на власність; конфіскувати засоби і доходи, отримані злочинним шляхом тощо).

3. Згідно зі ст. 2 Європейської конвенції про взаємну допомогу у кри­
мінальних справах від 20 квітня 1959 р. у допомозі може бути відмовлено:
а) якщо прохання про надання допомоги стосується правопорушення, яке, на
думку запитуваної сторони, є політичним правопорушенням, правопорушен­
ням, пов'язаним з політичним правопорушенням, або податковим правопору­
шенням; б) якщо запитувана сторона вважає, що задоволення прохання може
зашкодити суверенітету, безпеці, громадському порядку або іншим суттєвим
інтересам її країни.

4. Міжнародна правова допомога чи інше міжнародне співробітництво під
час кримінального провадження здійснюється на засадах взаємності, що озна­
чає: а) надання гарантій запитуваній стороні розглянути у майбутньому її запит
про надання такого ж виду міжнародної правової допомоги при направленні
запиту уповноваженим (центральним) органом України; б) розгляд запиту іно­
земної держави відбувається лише за наявності письмової гарантії запитуючої
сторони прийняти і розглянути в майбутньому запит України.

5. У коментованій статті встановлено, що звернення із запитом відбуваєть­
ся дипломатичним шляхом:Компетентний орган - уповноважений (централь­
ний) орган України - Міністерство закордонних справ України - компетентний
орган запитуваної сторони.

Стаття 545. Центральний орган України

1. Генеральна прокуратура України звертається із запитами про між­
народну правову допомогу у кримінальному провадженні під час досудово-
го розслідування та розглядає відповідні запити іноземних компетентних
органів.

2. Міністерство юстиції України звертається із запитами судів про
міжнародну правову допомогу у кримінальному провадженні під час судо­
вого провадження та розглядає відповідні запити судів іноземних держав.

3. Якщо цим Кодексом або чинним міжнародним договором України
передбачено інший порядок зносин, на визначений цими законодавчими
актами орган поширюються повноваження, передбачені частинами пер­
шою, другою цієї статті.

1. Стаття 545 КПК, не встановлюючи вичерпного переліку органів, упо­вноважених брати участь у міжнародному співробітництві, розмежовує повно­важення окремих органів за критерієм стадії, на якій знаходиться розгляд кри­мінальної справи. Якщо справа перебуває на стадії досудового розслідування,

__________________________________________ 1091

■

уповноваженим органом є Генеральна прокуратура України, якщо справа зна­ходиться на стадії судового провадження, то уповноваженим органом є Мініс­терство юстиції України.

2. Забезпечення Генеральною прокуратурою України виконання
зобов'язань України за чинними міжнародними договорами про правову допо­
могу у кримінальних справах - це один із напрямів міжнародного співробітни­
цтва її структурних підрозділів. Вони діють в інтересах всіх установ України,
які здійснюють досудове розслідування в Україні.

Безпосередньо загальні засади та порядок надання міжнародної правової допомоги регулюються ст. 26 Закону України «Про прокуратуру» та наказом Генерального прокурора України від 26 грудня 2005 р. № 8 гн «Про організацію роботи органів прокуратури України в галузі міжнародного співробітництва і правової допомоги». Генеральний прокурор України відповідно до міждер­жавних угод про надання правової допомоги вирішує питання про відкриття кримінального провадження і розслідування кримінальних справ, проведення дізнання, видачу злочинців або осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів, на­правлення повідомлень про наслідки кримінального переслідування, а також інші передбачені такими угодами питання.

3. Міністерство юстиції України уповноважене здійснювати міжнародно-
правове співробітництво шляхом укладення угод про правове співробітництво
з відповідними органами іноземних держав і міжнародними організаціями, та
взаємодії з ними у межах встановлених повноважень. Діяльність Мін'юсту
України у сфері правового дво- та багатостороннього міжвідомчого співробіт­
ництва полягає у забезпеченні внесення у встановленому порядку пропозицій
і ведення та координації переговорів про укладення міжвідомчих міжнародних
договорів про співробітництво з відповідними органами іноземних держав (По­
ложення про Міністерство юстиції України, затверджене Указом Президента
України від 6 квітня 2011 р. № 395).

Стаття 546. Інформація, що містить державну таємницю 1. Якщо внаслідок виконання в Україні запиту про міжнародну пра­вову допомогу отримані відомості, які згідно із законом віднесені до дер­жавної таємниці, вони можуть бути передані запитуючій стороні виключно через уповноважений (центральний) орган України, за умови, що ці відо­мості не завдадуть шкоди інтересам України або іншої держави, що надала їх Україні, лише за наявності договору про взаємний захист інформації та згідно з передбаченими ним вимогами і правилами.

Дата добавления: 2015-06-25