Законодавства. 10 страница. 2. Про затримання негайно інформується прокурор, у межах терито­ ріальної юрисдикції якого здійснено затримання

2. Про затримання негайно інформується прокурор, у межах терито­
ріальної юрисдикції якого здійснено затримання. Повідомлення прокуро­
ру, до якого додається копія протоколу затримання, повинно містити до­
кладну інформацію щодо підстав та мотивів затримання.

3. Прокурор, отримавши повідомлення, перевіряє законність затри­
мання особи, яка розшукується компетентними органами іноземних дер­
жав, та негайно інформує прокуратуру Автономної Республіки Крим, об­
ласті, міст Києва чи Севастополя.

4. Про затримання таких осіб прокуратура Автономної Республіки
Крим, області, міста Києва чи Севастополя протягом шістдесяти годин піс­
ля затримання повідомляє відповідний центральний орган України, який
протягом трьох днів інформує компетентний орган іноземної держави.

5. Про кожен випадок затримання громадянина іноземної держави,
який вчинив злочин за межами України, прокуратура Автономної Респу­
бліки Крим, області, міст Києва і Севастополя також повідомляє Міністер­
ство закордонних справ України.

6. Затримана особа негайно звільняється у разі, якщо:

1) протягом шістдесяти годин з моменту затримання вона не достав--на до слідчого судді для розгляду клопотання про обрання стосовно неї апобіжного заходу тимчасового або екстрадиційного арешту;

---------------------------------------------------------------------------------- 1131

2) встановлено обставини, за наявності яких видача (екстрадиція) не

здійснюється.

7. Порядок затримання таких осіб та розгляду скарг про їх затриман­ня здійснюється відповідно до статей 206 та 208 цього Кодексу з урахуван­ням особливостей, встановлених цим розділом.

1. Затримання на території України особи, яка розшукується іноземною державою у зв'язку із вчиненням кримінального правопорушення, здійснюєть­ся уповноваженою службовою особою: оперативними працівниками органів внутрішніх справ, служби безпеки тощо. Затримання особи, яка вчинила право­порушення за межами України, може здійснюватися лише за однією підставою - наявністю достатніх даних, що вказують на вчинення цією особою правопо­рушення за межами України та оголошення її у розшук іноземною державою у зв'язку із вчиненням такого правопорушення.

Затриманню передує оголошення особи у міждержавний або міжна­родний розшук. Оголошення підозрюваного (обвинуваченого) у розшук пов'язано з тим, що відповідні заходи розшуку, вжиті державою - ініціатором розшуку, не призвели до встановлення або затримання розшукуваної особи. Зокрема, міждержавний розшук - це комплекс розшукових, інформаційно-довідкових та інших заходів, що здійснюються Національним центральнім бюро Інтерполу на території держав - учасниць МОКП-Інтерполу відповідно до норм міжнародного права з метою отримання інформації про місцезнахо­дження безвісно зниклих осіб, невпізнаних трупів, виявлення, арешту і видачі (екстрадиції) осіб, які переховуються від слідства, суду та виконання вироку. Міждержавний (міжнародний) розшук обвинувачених оголошуються лише за умови, коли стосовно розшукуваної особи запобіжним заходом обрано взяття під варту або отримано дозвіл на її затримання та доставку до суду під вартою і лише після підтвердження слідчим органом чи судом наміру запитувати про

видачу.

2. У разі затримання особи, яка знаходиться у міжнародному розшуку (від­повідно до вимог ст.ст. 206, 208 КПК), уповноважені службові особи повинні негайно поінформувати про це прокурора, у межах територіальної юрисдикції якого здійснено затримання. У повідомленні прокурору повинна міститися до­кладна інформацію щодо підстав та мотивів затримання, до нього додається копія протоколу затримання (див. коментар до ст. 104 і ч. 5 ст. 208 КПК).

Прокурор після отримання повідомлення перевіряє законність затриман­ня особи, яка розшукується компетентними органами іноземних держав, по­відомляє про цей випадок Міністерство закордонних справ України та негайно інформує прокуратуру Автономної Республіки Крим, області, міст Києва чи Севастополя. З прокуратури протягом шістдесяти годин після затримання по­відомляють відповідний центральний орган України.

3. Після отримання повідомлення не пізніше ніж через три дні відпові­дальна особа Генеральної прокуратури або Міністерства юстиції України по-

домляє компетентні установи іноземної держави про затримання. При цьому також вимагається підтвердження наміру надсилати запит про видачу особи.

4. Згідно з п. 3.1 Інструкції про порядок розгляду в органах прокуратури України запитів про видачу правопорушників (затверджена наказом Генераль­ного прокурора України від 23 травня 2007 р.) в 15-денний термін прокурор надає копії процесуальних документів про затримання особи, її пояснення, ін­формацію, що надіслана до дипломатичного представництва держави, громадя­нином якої є затримана особа, подання про застосування до особи тимчасового арешту та відповідна постанова суду. У місячний термін надаються висновки щодо громадянства та відсутності/наявності обставин, які унеможливлюють видачу, з висвітленням позиції прокуратури області щодо екстрадиції затрима­ної особи.

5. Якщо під час перевірки будуть встановлені обставини, за наявнос­
ті яких видача (екстрадиція) не здійснюється (наприклад, затримана особа є
громадянином України), затримана особа негайно звільняється. Негайному
звільненню така особа підлягає і у разі, якщо протягом 60-ти годин з моменту
затримання вона не доставлена до слідчого судді для розгляду клопотання про
обрання стосовно неї запобіжного заходу у вигляді тимчасового або екстра-
диційного арешту.

6. Про порядок затримання особи, яка вчинила злочин за межами України,
та розгляду скарг про її затримання див. коментар до ст.ст. 206 та 208 КПК.

Стаття 583. Тимчасовий арешт

1. До затриманої особи, яка вчинила злочин за межами України, за­
стосовується тимчасовий арешт до сорока діб або інший встановлений від­
повідним міжнародним договором України строк до надходження запиту
про її видачу.

2. У разі якщо максимальний строк тимчасового арешту, передбаче­
ний частиною першою цієї статті, закінчився, а запит про видачу цієї особи
не надійшов, особа підлягає негайному звільненню з-під арешту.

3. Прокурор звертається до слідчого судді, у межах територіальної
юрисдикції якого здійснено затримання, із клопотанням про застосування
тимчасового арешту.

4. До клопотання додаються:

2) документи, що містять дані про вчинення особою злочину на те­
риторії іноземної держави та обрання щодо неї запобіжного заходу компе­
тентним органом іноземної держави;

3) документи, що підтверджують особу затриманого.

5. Клопотання має бути розглянуто слідчим суддею у найкоротший
трок, але не пізніше сімдесяти двох годин з моменту затримання особи.

"• При розгляді клопотання слідчий суддя встановлює особу затри-ного, пропонує йому зробити заяву, перевіряє наявність документів,

_______________ 1133

передбачених пунктом 2 частини четвертої цієї статті, вислуховує думку прокурора, інших учасників і виносить ухвалу про:

2) відмову в застосуванні тимчасового арешту, якщо для його обрання
немає підстав.

7. Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку
особою, до якої застосовано тимчасовий арешт, її захисником чи законним
представником, прокурором.

8. Звільнення особи з-під тимчасового арешту у зв'язку з несвоєчас­
ним надходженням до центрального органу України запиту про видачу не
перешкоджає застосуванню до неї екстрадиційного арешту в разі отриман­
ня в подальшому такого запиту.

9. У разі надходження запиту про видачу особи (екстрадицію) до закін­
чення строку тимчасового арешту ухвала слідчого судді про застосування
тимчасового арешту втрачає юридичну силу з моменту винесення слідчим
суддею ухвали про застосування екстрадиційного арешту щодо цієї особи.

1. Відповідно до підп. «f» п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та
основоположних свобод 1950 р. нікого не може бути позбавлено свободи, крім,
зокрема, такого випадку і відповідно до процедури, встановленої законом, як
законний арешт або затримання особи, щодо якої провадиться процедура екс­
традиції.

Тимчасовий арешт - взяття особи, затриманої за підозрою у вчиненні зло­чину за межами України, під варту на строк, визначений КПК, - до сорока діб або міжнародним договором України (наприклад, ч. 1 ст. 62 Конвенції СНД 1993 р. встановлений інший строк - один місяць), до отримання запиту про ви­дачу (екстрадицію). Закінчення максимального строку тимчасового арешту та відсутність запиту про видачу цієї особи є підставою для негайного звільнення особи з-під арешту.

2. Тимчасовий арешт обирається слідчим суддею, у межах територіаль­
ної юрисдикції якого здійснено затримання, на підставі клопотання прокурора
про застосування тимчасового арешту. До клопотання прокурором додаються:
протокол затримання особи; документи, що містять дані про вчинення особою
злочину на території іноземної держави та обрання щодо неї запобіжного за­
ходу компетентним органом іноземної держави; документи, що підтверджують
особу затриманого. Зазначене клопотання розглядається слідчим суддею не піз­
ніше 72-х годин з моменту затримання особи.

3. Після розгляду клопотання слідчий суддя, встановивши особу затри­
маного, пропонує йому зробити заяву (така заява може бути викладена в фор­
мі пояснень особи щодо підстав її затримання - вчинення злочину за межами
України та розшуку іноземної держави, а також про наявність обставин, які
можуть перешкоджати її видачі), перевіряє наявність документів, передбачених
КПК, вислуховує думку прокурора, інших учасників і виносить ухвалу або про

1134_______________________________________________________________

застосування тимчасового арешту, або про відмову в застосуванні тимчасового арешту, якщо для його обрання немає підстав.

При цьому звільнення особи з-під тимчасового арешту у зв'язку з несвоє­часним надходженням запиту про видачу не перешкоджає застосуванню до неї екстрадиційного арешту в разі отримання в подальшому такого запиту.

4. Ця ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному поряд­
ку особою, до якої застосовано тимчасовий арешт, її захисником чи законним
представником, а також прокурором.

5. У разі надходження запиту про видачу особи до закінчення строку тим­
часового арешту ухвала слідчого судді про застосування тимчасового арешту
втрачає юридичну силу з моменту винесення (на підставі клопотання проку­
рора) слідчим суддею ухвали про застосування екстрадиційного арешту щодо
цієї особи.

С т а т т я 584. Застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційний арешт)

1. Після надходження запиту компетентного органу іноземної держа­
ви про видачу особи за дорученням або зверненням центрального орга­
ну України прокурор звертається з клопотанням про її екстрадиційний
арешт до слідчого судді за місцем тримання особи під вартою.

2. Разом із клопотанням на розгляд слідчого судді подаються:

1) копія запиту компетентного органу іноземної держави про видачу
особи (екстрадицію), засвідчена центральним органом України;

3) наявні матеріали екс і радиційної перевірки.

3. Матеріали, що подаються слідчому судді, мають бути перекладені
державною мовою або іншою мовою, передбаченою міжнародним догово­
ром, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

4. При вирішенні питання про застосування екстрадиційного арешту
слідчий суддя керується положеннями цього Кодексу та міжнародного до­
говору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

5. У разі якщо особа, щодо якої вирішується питання про тримання
під вартою, не володіє державною мовою, їй забезпечується участь пере­
кладача.

6. Строки тримання особи під вартою та порядок їх продовження ви­
значаються цим Кодексом.

7. Після одержання клопотання слідчий суддя встановлює особу, про-
юнує їй зробити заяву, перевіряє запит про видачу та наявні матеріали

^традиційної перевірки, вислуховує думку прокурора, інших учасників і виносить ухвалу про:

1) застосування екстрадиційного арешту;

) відмову в застосуванні екстрадиційного арешту, якщо для його об-Рання немає підстав.

8. При розгляді клопотання слідчий суддя не досліджує питання про
винуватість та не перевіряє законність процесуальних рішень, прийнятих
компетентними органами іноземної держави у справі стосовно особи, щодо
якої надійшов запит про видачу.

9. Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку
особою, щодо якої застосовано екстрадиційний арешт, її захисником чи м-
конним представником, прокурором.

10. Екстрадиційний арешт застосовується до вирішення питання про
видачу особи (екстрадицію) та її фактичної передачі, але не може тривати
більше дванадцяти місяців.

11. У межах цього строку слідчий суддя суду, в межах територіальної
юрисдикції якого особа перебуває під вартою, за клопотанням прокурора
не рідше одного разу на два місяці перевіряє наявність підстав для подаль­
шого тримання особи під вартою або її звільнення.

12. За скаргою особи, до якої застосовано екстрадиційний арешт, або
її захисника чи законного представника слідчий суддя суду, в межах тери­
торіальної юрисдикції якого особа перебуває під вартою, не частіше одно­
го разу на місяць перевіряє наявність підстав для звільнення особи з-під
варти.

13. Звільнення особи з-під екстрадиційного арешту слідчим суддею не
перешкоджає повторному його застосуванню з метою фактичної передачі
особи іноземній державі на виконання рішення про видачу, якщо інше не
передбачено міжнародним договором України.

14. Центральний орган України невідкладно письмово інформує
Управління Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй у справах
біженців про кожний випадок застосування тимчасового або екстрадицій­
ного арешту до осіб, зазначених у частині другій статті 589 цього Кодексу.

1. Екстрадиційний арешт є заходом процесуального примусу у вигляді взят­
тя особи під варту з метою забезпечення її видачі (екстрадиції). Після затриман­
ня особи, яка знаходиться у міжнародному розшуку, застосування слідчим суддею
до неї тимчасового арешту та наступного надходження запиту компетентного ор­
гану іноземної держави про видачу особи прокурор звертається з клопотанням про
її екстрадиційний арешт до слідчого судді за місцем тримання особи під вартою.

2. Разом із клопотанням на розгляд слідчого судді подаються: засвідчена
копія запиту компетентного органу іноземної держави про видачу особи (екс­
традицію); документи про громадянство особи; наявні матеріали екстрадицій-
ної перевірки. Ці матеріали мають бути перекладені державною мовою або ін­
шою мовою, передбаченою міжнародним договором, згода на обов'язковість
якого надана Верховною Радою України.

3. Після одержання клопотання слідчий суддя встановлює особу, пропо­
нує їй зробити заяву щодо запиту про видачу (у вигляді пояснень особи щодо
підстав її видачі, зокрема, про наявність обставин, що можуть перешкоджати

1136_______________________________________________________________

видачі), а якщо вона не володіє державною мовою, їй забезпечується участь перекладача. Суд повинен перевірити запит про видачу та наявні матеріали екстрадиційної перевірки, вислуховує думку прокурора, інших учасників і ви­носить ухвалу або про застосування екстрадиційного арешту або про відмову в застосуванні екстрадиційного арешту, якщо для його обрання немає підстав. Зокрема, суд перевіряє, чи немає обставин, за наявності яких видача затрима­ної особи не здійснюється, наприклад, за вчинення військових або політичних правопорушень; у зв'язку із закінченням строків давності; коли порушується питання про видачу громадянина України або осіб, які постійно проживають в Україні, біженців тощо.

Коментована стаття встановлює межі судового дослідження, зокрема, за­значаючи, що при розгляді клопотання слідчий суддя не досліджує питання про винуватість та не перевіряє законність процесуальних рішень, прийнятих компетентними органами іноземної держави у справі стосовно особи, щодо якої надійшов запит про видачу. Обставинами, що можуть впливати на рішення слідчого судді про застосування екстрадиційного арешту та вказувати на те, що особа, видача якої запитується, перебуваючи на волі, може ухилитися від слід­ства та суду, є відсутність зареєстрованого місця проживання, відсутність місця роботи, сім'ї, тривалість розшуку запитуючою державою.

4. Ця ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку
особою, щодо якої застосовано екстрадиційний арешт, її захисником чи закон­
ним представником, а також прокурором.

5. Звільнення особи з-під екстрадиційного арешту слідчим суддею не пе­
решкоджає повторному його застосуванню з метою фактичної передачі особи
іноземній державі на виконання рішення про видачу, якщо інше не передбачено
міжнародним договором України.

6. Екстрадиційний арешт застосовується до вирішення питання про ви­
дачу особи та її фактичної передачі, але не може тривати більш ніж 12 місяців.
Коментована стаття встановлює порядок періодичності перевірки наявності
підстав для подальшого тримання особи під вартою чи наявності підстав для її
звільнення. Зокрема, слідчий суддя за клопотанням прокурора не рідше одного
разу на два місяці перевіряє наявність підстав для подальшого тримання особи
під вартою або її звільнення, а за скаргою особи, до якої застосовано екстра­
диційний арешт, або її захисника чи законного представника слідчий суддя не
частіше одного разу на місяць перевіряє наявність підстав для звільнення особи
з-під варти.

7. Центральний орган України невідкладно письмово інформує Управ­
ління Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй у справах біжен­
ців про кожний випадок застосування тимчасового або екстрадиційного
арешту до осіб, яким надано статус біженця, статус особи, яка потребує до-

аткового захисту, або їй надано тимчасовий захист в Україні і вона не може Ути видана державі, біженцем з якої вона визнана, а також іноземній держа-> Де н здоров'ю, життю або свободі загрожує небезпека за ознаками раси,

'-------------------------------------------------------------------------------------- 1137

віросповідання, національності, громадянства, належності до певної соціаль­ної групи або політичних переконань.

Біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обгрунтова­них побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадян­ської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи грома­дянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього по­стійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазна­чених побоювань (ст. 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»).

Стаття 585. Застосування запобіжного заходу, не пов'язаного із три­манням під вартою, для забезпечення видачі особи на запит іноземної дер­жави

1. За наявності обставин, які гарантують запобігання втечі особи та
забезпечення у подальшому її видачі, слідчий суддя може обрати щодо та­
кої особи запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою (екс-
традиційним арештом).

2. При вирішенні питання про можливість застосування запобіжного
заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, слідчий суддя обов'язково
враховує:

1) відомості про ухилення особи від правосуддя у запитуючій стороні
та дотримання нею умов, на яких відбулося звільнення її з-під варти під
час цього або інших кримінальних проваджень;

2) тяжкість покарання, що загрожує особі в разі засудження, виходя­
чи з обставин, встановлених під час заявленого кримінального правопо­
рушення, положень закону України про кримінальну відповідальність і
усталеної судової практики;

3) вік та стан здоров'я особи, видача якої запитується;

4) міцність соціальних зв'язків особи, у тому числі наявність у неї ро­
дини та утриманців.

3. У разі порушення особою, щодо якої розглядається запит про її ви­
дачу, умов обраного запобіжного заходу слідчий суддя за клопотанням про­
курора має право постановити ухвалу про застосування екстрадиційного
арешту для забезпечення видачі особи.

1. Коментована стаття передбачає можливість застосування інших засобів процесуального примусу із забезпечення екстрадиції особи, якщо вона звільне­на з-під варти. Зокрема, під час розгляду клопотання прокурора про застосуван­ня екстрадиційного арешту слідчий суддя, за наявності обставин, які можуть гарантувати запобігання втечі особи та забезпечення у подальшому її видачі,

1138 ____________________________________________________________ ----

може обрати щодо такої особи запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою (екстрадиційним арештом). Це може бути особиста порука (див. ко­ментар до ст. 180 КПК); домашній арешт (ст. 181 КПК), застава (ст. 182 КПК)

тощо.

2. До обставин, які можуть гарантувати запобігання втечі особи та забез­
печення у подальшому її видачі, слідчий суддя додає: відомості про ухилення
особи від правосуддя у запитуючій стороні та дотримання нею умов, на яких
відбулося звільнення її з-під варти під час цього або інших кримінальних про­
ваджень; тяжкість покарання, що загрожує особі в разі засудження, виходячи
з обставин, встановлених під час заявленого кримінального правопорушення,
положень закону України про кримінальну відповідальність і усталеної судової
практики; вік та стан здоров'я особи, видача якої запитується; міцність соціаль­
них зв'язків особи, зокрема, наявність у неї родини та утриманців.

3. Якщо після обрання слідчим суддею запобіжного заходу, не пов'язаного
з триманням під вартою, особа, щодо якої він обраний, порушила умови об­
раного запобіжного заходу, слідчий суддя за клопотанням прокурора має право
постановити ухвалу про застосування екстрадиційного арешту для забезпечен­
ня видачі особи.

Стаття 586. Припинення тимчасового арешту або запобіжного за­ходу

1. Тимчасовий арешт або запобіжний захід припиняється в разі, якщо:

1) центральний орган України в передбачені міжнародним договором
України строки не отримав запит про видачу особи (екстрадицію);

2) під час екстрадиційної перевірки встановлено обставини, за наяв­
ності яких видача особи (екстрадиція) не здійснюється;

3) компетентний орган іноземної держави відмовився вимагати ви­
дачу особи;

4) центральним органом України прийнято рішення про відмову у ви­
дачі особи (екстрадиції).

2. Скасування тимчасового арешту або запобіжного заходу здійсню­
ється прокурором Автономної Республіки Крим, області, міст Києва і Се­
вастополя або його заступником за дорученням (зверненням) центрально­
го органу України, а у випадку, передбаченому пунктом 2 частини першої
цієї статті, за погодженням з відповідним центральним органом України.
Копія постанови про скасування тимчасового арешту або запобіжного за­
ходу надсилається уповноваженій службовій особі місця ув'язнення, слід­
чому судді, який приймав рішення про застосування тимчасового арешту
або запобіжного заходу, а також особі, щодо якої застосовувався запобіж­
ний захід, не пов'язаний із триманням під вартою.

1. Коментована стаття розглядає питання припинення тимчасового аре­шту або інших запобіжних заходів. Визначено, що тимчасовий арешт або

-------------------------------------------------------------------------------------------- 1139

запобіжний захід припиняється в разі, якщо: (1) в установлені строки не отри­мано запит про видачу особи; (2) встановлено обставини, за наявності яких видача особи не здійснюється (наприклад, особа є громадянином України, або вона є біженцем чи отримала політичний притулок в Україні та ін.); (3) компе­тентний орган іноземної держави відмовився вимагати видачу особи; (4) цен­тральним органом України прийнято рішення про відмову у видачі особи.

2. Скасування тимчасового арешту або запобіжного заходу здійснюється
прокурором Автономної Республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя
або його заступником за дорученням центрального органу України, а у випад­
ку, коли під час екстрадиційної перевірки встановлено обставини, за наявності
яких видача особи не здійснюється, за погодженням з відповідним централь­
ним органом України.

3. Копія постанови про скасування тимчасового арешту або запобіжного
заходу надсилається заінтересованим особам (до місця ув'язнення, слідчому
судді, особі, щодо якої застосовувався запобіжний захід, не пов'язаний із три­
манням під вартою).

Стаття 587. Проведення екстрадиційної перевірки

1. Бкстрадиційна перевірка обставин, що можуть перешкоджати ви­
дачі особи, проводиться центральним органом України або за його дору­
ченням чи зверненням прокуратурою Автономної Республіки Крим, об­
ласті, міст Києва і Севастополя.

2. Екстрадиційна перевірка здійснюється протягом шістдесяти днів.
Цей строк може бути продовжено відповідним центральним органом Укра­
їни.

3. Матеріали екстрадиційної перевірки разом із висновком щодо такої
перевірки надсилаються відповідному центральному органу України.

1. Екстрадиційна перевірка - діяльність центрального органу України або
за його дорученням чи зверненням відповідної прокуратури щодо встановлен­
ня та дослідження визначених міжнародним договором України, іншими акта­
ми законодавства України обставин, що можуть перешкоджати видачі особи
(екстрадиції), яка вчинила злочин. У ч. 2 коментованої статті визначено, що ця
перевірка проводиться протягом 60-ти днів і може бути продовжена відповід­
ним центральним органом України.

2. Отримані в результаті перевірки матеріали разом із відповідним висно­
вком надсилаються центральному органу України, за дорученням або звернен­
ням якого зазначена перевірка проводилася. За результатами вивчення матеріа­
лів перевірки готується вмотивований висновок стосовно рішення Генеральної
прокуратури України за клопотанням іноземної установи про видачу особи.

У матеріалах перевірки обов'язково повинна бути інформація, яка відо­бражається у висновку, зокрема, стосовно: а) наявності договірних відносин; б) громадянства особи, видача якої запитується; в) екстрадиційності злочину

1140_______________________________________________________________

ч

за чинним законодавством України; г) наявності строків давності притягнен­ня особи до кримінальної відповідальності; ґ) стану здоров'я особи, яка ви­дається; д) результатів перевірки притягнення особи до відповідальності та наявності остаточного процесуального рішення в Україні, у тому числі за той само злочин, у зв'язку з яким запитується видача; є) можливості видачі за пра­вопорушення, які не є екстрадиційними, якщо видача за них запитується ра­зом із злочинами, що тягнуть екстрадицію; є) розгляду та вирішенню кількох одночасних запитів різних держав стосовно видачі однієї особи; ж) гарантій незастосування смертної кари, якщо законодавством запитуючої держави таке покарання передбачене за злочин, у зв'язку з яким запитується видача, тощо.

Дата добавления: 2015-06-25