Тропарі

ПО МАЛІМ ВХОДІ Священник мовчки благає Господа прийняти похвалу від людей, що прагнуть прославляти свого Творця, дякуючи за сотворения та прорізні добродійства.

ТРОПАРІ та КОНДАКИ. — Підчас тихої молитви Священника вірні під проводом дяків співають тропарі та кондаки. Що ж таке Тропар? Тропар це короткий опис подвигів, чеснот жит­тя Спасителя, Богородиці та Святих.

Шо таке Кондак? Кондак — це короткий, похвальний гимн на честь Спасителя, Богородиці ЧИ Святих.

Тропарі та Кондаки зміняються зо святами. Маємо багато прерізних свят у році. Кожен день у році є присвячений яко­мусь Святому чи Святій. Отак Церква бажає затримувати Живою пам’ять своїх Героїв і Героїнь поміж християнами, от­тому пригадує їм життя, чесноти Святих і заохочує насліду­вати їх. Деякі дні присвячені Спасителеві та Його Пресвятій Матері. Це найважніші свята, бо Ісус і Його Мати займають найважніші місця в ділі відкуплення людського роду. Кожна неділя це ирнгадка Христового воскресення. Цілий літургій­ний рік, пригадуючи християнам діла Христа, Богородиці та приклади Святих, має допомогти душам наближатися до Спа­сителя вправою в чеснотах, що їх подає нам Христос, Його Мати та Святі Божі угодники чи угодниці.

Літургійний рік у Східній Церкві починається першим ве­реснем. Він ділиться на три періоди: (а) Великодній період починається неділею митника та фарисея і кінчається неділею Всіх Святих, що припадає в восьму неділю по Великодні.

(б) Другий період починається неділею Закхея та кінчаєть­ся 31-им серпнем. (в) Третій період це Різдвяний період. Він зачинається 31-им серпнем і кінчається неділею Блудного Сина.

Великдень це осередок подвижних Свят, а Різдво неподвижних. В рамцях цих трьох періодів всі свята так розложені, що вони чудово пригадують нам найважніші діла Спасителя, Богородиці та Святих, і так ведуть нас до Христа, що є осе­редком Нового Завіту. Церква за Божим надхненням устано­вила ці свята, щоб через них освячувати наші душі. Освячен­ня ж це вподібнення душі до Спасителя. Мати Божа, Святі Божі Угодники це живі відбитки Спасителя. Чудові наші цер­ковні урочистості, дні присвячені Спасителеві, Преч. Діві Марії та різним Святим пригадують нам найважніші події життя Ісу­са Христа, Божої Матері, Святих. Кодаки ж оспівують і звели­чують їх чесноти та геройство, заохочують наслідувати їх, бо так наближаємося до Спасителя, вподібняємося до Нього: Кого Він (Бог) передбачив, тих і призначив, щоб були подібні до образу Його Сина, щоб Він був перворожден поміж багатьма братами. (Рим. 8, 29).

По кондакові хор співає Богородичен, похвальну пісню на честь Пресвятої Богородиці, бо Східня Церква при всіх молитвах величає Божу Матр і поручає народ її могутньому заступ­ництву, бо вона посередниця між Богом і людьми. Через її руки, кажуть Святі Отці, переходять всі ласки, що Бог уділяє душам. Так Христос звеличує Свою Пресвяту Матір за її співдіяння в ділі відкуплення людського роду.

Отак вірні діти Церкви переживають разом зо своєю духовною Матірю життя Спасителя, Богородиці та Святих Подвижників, що гаряче любили Христа та служили Богові всім серцем.

Цілий церковний рік з прерізнимн святами це чудовий фільм життя Христа, Богородиці, Святих... Треба приглядатися до цього фільму, вживатися в нього, захоплюватися героями, що там з'являються. Оттоді Христос стане для нашого серця живим і повним чару та заохоти наслідувати Його чесноти... Наше ж життя наблизиться до геройства перших християн, яких Святий Павло не вагається звати Святими, бо дійсно такі були цілі християнські громади.

Звідкіля взялися в нас Тропарі та Кондаки? — Емеський диякон, Роман, зачав складати їх около 500 року по Христі. Свята Церква вложила їх до Божест. Літургії, щоб ці чудові взори чеснот і геройства завжди зберігалися в християнських серцях і памяті грядучих поколінь. — Кожен Святий чи Свята кличе нас своїм життям: Наслідуйте мене! (І Кор. 4, 16), як святий Павло писав до Коринтян.

Вірні співають Тропарі, а Священник потихо благає Бога в сердешній молитві ласкаво прийняти славословну молитву та подати ласку служити Богові все життя, яко Свят єcu, Боже наш… — Боже, Ти святий, Ти величний, Ти безконечний, люди всім серцем прославляють Тебе.

СВЯТИЙ БОЖЕ... — Це дуже давня пісня, бо сягає часів грецького цісаря Теодосія. Був тоді в Греції землетрус, що понищив багато сіл і міст. Царгородськнй патріярх, Прокль, зарядив покутний обхід, щоб усмирити Божий гнів. В часі обходу один малий хлопець зобачив небо розкрите, де чув, як Анголи співали: Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний, помилуй нас. — Захоплений і зворушений оцим оповіданням розкаяний нарід став співати цю прегарну пісню.

Землетрус негайно покінчився на превелике здивування всьо­го народу.

Святий Боже... — це чудове прославлення Пресвятої Трой­ці. — Воно нагадує нам появу Пресвятої Тройці над Йорда­ном: Син хреститься в ріці, Святий Дух зявляється під видом голуба, а Небесний Отець кличе з неба: Це мій Син улюбле­ний, що Я вподобав собі! (Мт. З, 17).

Отак пісня Святий Боже нагадує нам хрещення Ісуса Хрис­та в ріці Йордані. Хрещення в Йордані це вступ Ісуса до Його публичного, апостольського життя.

На Різдво Христове, Богоявлення, в Лазареву Суботу, на Ве­ликдень, Зелені Свята замість Святий Боже співаємо: Єлици во Христа крестистеся... — В навечер'я цих свят Церква хрестила Оглашенних. На другий день в часі Літургії взи­вала новоохрещених прославляти Бога за ласку святого хре­щення та відродження до життя ласки, співаючи Аллилуя цеб­то Прославляймо Господа!

В хрестопоклонну неділю та на празннк Воздвижения Чес­ного Хреста співаємо: Кресту Твоєму покланяємся, Владико... — Господи, кланяємося Твому Хрестові, бо хрестом Ти врятував нас від вічної загибелі...

По відспіванні Святий Боже Священник іде за престіл, звід­кіля виголошує до народу: Воньмім! Мир всім! Премудрость, воньмім! — Люди, уважайте, бо почуєте науку Апостолів, що Христос був порозсилав по світу голосити народам правди Бо­жого обявлення. Треба бути уважні, не розглядатися, не швендятися, бо йнакше не зрозуміємо науки, що вказує, як треба жити похристиянськи, щоб гідно носити імя Христових внзнавців і учнів. Святий Павло каже в листі до Римлян: Все, що давніше написане, було написане нам на науку, щоб ми терпінням і потіхою з Писання мали надію! (Рим. 15, 4) — Священник за престолом представляє Спасителя укритого в пу­стині.

ПРОКІМЕН — Хор співає прокімен, стишок зо Старого Заві­ту, щоб зазначити одність обидвох завітів, бо ж обидва завіти, так Старий, як і Новий, звернені до Христа, що є осередком усього Божого діяння та центральним пунктом історії людства. — Прокімен уводить вірних у дух Нового Завіту та підготовляє їх до слухання науки Христових Апостолів, як Старий Завіт приготовляв людство до приходу Месії.

АПОСТОЛ. — Дяк читає уривок із писань Апостолів. Читан­ня Апостола на думку одних толкувателів представляє і прига­дує поширення Христової науки, яку Апостоли рознесли наро­дам світу своїм проповідуванням і питанням. Інші ж толкувателі твердять, що читання Апостола пригадує людям факт, що Божественний Спаситель уперед посилав Своїх Апостолів або учнів туди, куди згодом Сам мав удатися з голошениям Своєї науки. —Священник сидить по правій стороні Горного си­діння, бо представляє Христа, що по воскресенні засів праворуч Свого Небесного Отця.

По прочитанні Апостола священник чи диякон обкаджує прес­тол і нарід. Обкаджування вказує та пригадує ласки та духо­ві добродійства, що спливають на вірних із читання Євангелії та побожного слухання проповіді.

Дата добавления: 2015-06-25