Які ж ласки запевняє нам Святе Причастя.

ЕВХАРИСТИЙНОЇ ЖЕРТВИ

СВЯТЕ ПРИЧАСТЯ – ЦЕ ДОПОВНЕННЯ

СВЯТЕ Причастя вірних цебто народу це доповнення Евхаристийної Жертви.

Свята Франциска Римська зобачила в часі Божест. Літургії пишну святиню. Білий Агнець спочивав на престолі. Фран­циска наближалася до престола та зобачила блискуче Серце Ісуса, що за кожним ударом повторяло: «Хто прагне, нехай прийде до Мене!»

Отак Христос запрошував приявних до Св. Причастя. Із­раїльтяни споживали частину принесеної Богові жертви, злучуючись із своїм Творцем. Хри­стос виразно приказав христи­янам споживати Евхаристийну Жертву: Прийміть, споживай­те, це Моє Тіло. (Мат. 26, 26).

Перші християни завжди приступали до Св. Причастя в часі Літургії. Ляодикійський Собор у 314 році видав рішен­ня, яким наказав виганяти з церкви всіх тих, що бувши на Літургії, не приступали до Свя­того Причастя.

Христос жертвується за лю­дей, щоб виєднати їм усі по­трібні ласки. Люди мусять брати участь у Його жертві, щоб стати учасниками виєднаних ласк і благодатей, що Христос вислужив на хресті та розділяє в часі Літургії перш за все в Св. Причасті.

Наша Літургія заохочує нас приступати до Св. Причастя словами священника: Приступіть зо страхом Божим і з вірою!

Свята Ґертруда зобачила и часі Літургії Ісуса Христа, що відновляв свою хресну жертву. Ясне проміння продиралося з Цого Серця та входило до сердець приявних християн, заливаючи солодощами Божих ласк їхні душі, бо Безкровна жертва це звершення Христової любови до людей: Полюбивши Своїх, що у світі були, до кінця полюбив їх. (Ів. 13, 1).

Святе Причастя лучить нас з Ісусом Христом: Хто споживає Мене, той житиме Мною! (Ів. 6, 57). — Побожна Марія Латаст, проста селянська, французька дівчина, бачила в свому серці по Св. Причасті Ісуса Христа, що сидів на троні. Блискучі Анголи оточували Його трон.

Як Св. Причастя лучить душу з Ісусом? — Чи приязню, що лучить двох другів, чи кров'ю, що сполучує батьків із дітьми, чи надприродним вузлом, що з двох молодят робить одне тіло та одну душу в Тайні подружжа? — Ні! Злука душ з Христом у Св. Причасті куди сильніша та краща. Мов два кусники воску, наче пожива з тим, хто спо­живає її, так душа лучиться з Христом у Св. Причасті, пе­ретворюючись у Нього.

Свята Марія Палійська зобачила свою душу по Св. Причасті. Захоплена інтимною злукою душі з Богом кликала: «Я не знаю, чи була я жива чи мертва, в небі чи на землі, бо я нічого не бачила хіба одного Бога!»

Душа лучиться любовю та ласкою зо своїм Спасителем, бо це тайна Божої любови.

ІІ. — Святе Причастя збільшує освятну ласку, що включає побільшення надприродних чеснот віри, надії, любови до Бога та до ближнього, чистоту, второпність, мужність, як теж дари Святого Духа...

Всі Тайни збільшають освятну ласку, але найбільше ласк подає Св. Причастя, що є джерелом усіх ласк, бо в ньому пере­буває Спаситель світу з усіма скарбами відкуплення. Отож тут душі черпають Божу ласку з самого дяжерела, а не з потіч­ків, якими є Святі Тайни: хрещення, миропомазання...

Збільшуючи освятну ласку, Св. Причастя побільшує нашу вічну славу в небі, бо Св. Причастя перевищає вартістю всі інші добрі вчинки, от як піст, покуту, милостиню... Всі доб­рі діла порівнані до одного доброго Св. Причастя видаються зеренцем піску супроти височенної гори.

ІІІ. — Св. Причастя прощає повседневні гріхи та дочасні кари за них. — Тридентійський Собор зве Св. Причастя ліком на щоденні наші похибки. — Святе Причастя розбуджує в душі запал, порив любови та так прощає повседневні гріхи. — Ни­щить воно й кари за гріхи, бо воно більше заслужливе перед Богом ніж якенебудь добре діло. — Христос, входячи до душі, краще очищує її ніж всяка покута чи вогонь у чистилищі.

IV. — Святе Причастя захоронює душу перед поновними упадками. — Кожне добре Св. Причастя збільшає в душі освятну ласку та всі християнські чесноти, поменшує змисловість і схильність до гріха, скріпляючи душу проти спокус диявола та приман світа і тіла. Невладнані пристрасті та схильності тра­тять нагальність, пожадливість маліє, душа стає відпорна на гріх.

Євангельська жінка стала здорова, хоч тільки доторкнулася Христової одежі. — Куди краще лікує душу Христос, як увійде до її серця в Св. Причасті.

Одне жиденя, йдуче за прикладом християнських дітей, прий­няло Св. Причастя. Прийшо додому та розповіло це батькам. Розлючений батько вхопив невинне дитя та вкинув його в роз­палену піч. — Диво! — Не згоріло. — На крик дитини надбігла мати та християни сусіди. — Всі дивувалися. — Хто тебе захи­щав? — питалися дитини. — Та Пані, що в церкві держить пре­гарне дитя! — відповіло врятоване жиденя. — Розлючена товпа, що збіглася до хати, вхопила єврея та вкинула його до печі. — Єврей негайно згорів. Це сталося в Царгороді 574 року. — Ціла родина вирятованого жиденяти і багато інших жидів на­вернулися до Христової Церкви.

V. — Святе Причастя помагає сумлінно виповняти станові обовязки, від яких залежить наше вічне спасіння. — Станові обовязкн це тайна святости людей. — Хто сумлінно виповняє їх для Бога, той святий, бо виповняє Божу волю та вподібнюється до Бога. — Обовязки ті часом можуть бути прикрі та тяжкі. Святе Причастя полегшує й осолоджує їх. —Душа стає сильна посеред труднощів життя. — Небесна манна робить її героїнею. — Св. Віянеq каже: «Бог не знайшов у всесвіті відповідної по­живи Для душі, тому рішився стати Сам її поживою. — Яка гарна пожива! Душа відживляється своїм Богом!»

Святий Секунд, улюбленець римського цісаря, Адріяна, сво­бодно відвідував вязнпці християн. Їхнє щастя посеред тер­пінь дивувало його. — Звідкіля черпаєте стільки сили? — спи­тався здивований паганський офіцер. — Пресвята Евхаристія додає нам відваги та терпеливости іти на муки! — сказали хри­стияни. Ми приймаємо та підсильнюємо нею наші сили! — Секунд зацікавився християнською вірою, став завчати її та на­вернувся. Цісар звелів арештувати його. — Не злякався тор­тур. Прийняв Св. Причастя та пішов відважно на муки.

V. — Святе Причастя запевняє душі вічну славу. — На Тайній Вечері Христос молився, щоб були з Ним ті, що Отець дав був Йому. (Ів. 17, 24). — Хто ж більше Христовий аніж душа, що злучилася з Ним у Св. Причасті? — Проживаючи з Ним на землі дуща виповняє християнські обовязки, кориться в усьому Божій волі та запевняє собі вічне життя в небі. Хто спожи­ває цей хліб, той житиме повік! — каже Христос. (Ів. 6, 58). Христос не видасть дияволові душі, що часто та добре присту­пала до Св. Причастя.

Дата добавления: 2015-06-25