Передмова

1. Природа економетрії. Роль економетричних досліджень в економіці.

2. Об’єкт, предмет, цілі, завдання та структура курсу. Історія виникнення і розвиток економетрики

3. Місце курсу серед дисциплін фундаментальної підготовки бакалаврі з економічних спеціальностей

4. Структура курсу.

5. Задачі економетричного дослідження

6. Теоретична і прикладна економетрія. Застосування методологічних основ економетрики в АПК.

Передмова

Дисципліна економетрика лежить в основі сучасної економічної університетської освіти поряд з макроекономікою та мікроекономікою.

Курс з економетрики має на меті: по-перше, викласти для студентів основи теоретичної економетрії; по-друге, підготувати майбутнього фахівця до прикладних досліджень в галузі економіки.

Через великі об’єми розрахунків сьогодні неможливо уявити собі економетричний аналіз без використання комп’ютера, тому при вивченні курсу з економетрики передбачається наявність у студентів знань та навичок роботи з універсальним та спеціалізованим програмним забезпеченням на ПК.

За навчальним планом всіх економічних спеціальностей на вивчення дисципліни виділяється 81 год.

До загальної кількості годин, що відведені на вивчення дисципліни входять такі види навчальної роботи:

· лекції,

· лабораторні роботи,

· самостійна робота.

По закінченні вивчення дисципліни складається залік.

Розподіл годин за навчальним планом вивчення дисципліни у поточному навчальному році наведений у додатку А.

Питання 1.

Природа економетрії. Роль економетричних досліджень в економіці.

Процес прийняття науково обґрунтованих рішень в економіці тісно пов‘язаний з визначенням кількісних співвідношень між економічними показниками.

Так, наприклад, щоб з‘ясувати, чи доцільно інвестувати придбання нового обладнання (розробку нової технології), потрібно знати, який додатковий дохід можна отримати на кожну одиницю капіталовкладень у разі реалізації різних варіантів проектів інвестування.

Або ще один приклад. Обсяг роздрібної торгівлі залежить від доходу населення. Для прийняття рішення про рівень збільшення реалізації товарів, продуктів та послуг обов‘язково слід проаналізувати, якою мірою для певних груп населення зростає розмір покупок зі збільшенням доходу на одного представника групи.

Можна навести ще багато прикладів, які показують, що ефективність прийняття рішень у підприємництві, комерції, бізнесі та інших сферах діяльності залежить від того, наскільки особа, котра приймає ці рішення, використовує інформацію, що характеризує кількісний зв‘язок між економічними процесами та явищами.

Економетрія – галузь економічної науки, яка вивчає методи кількісного вимірювання взаємозв‘язків між економічними показниками. Отже наведені приклади ілюструють важливість цієї дисципліни в підготовці фахівців з економіки.

У вітчизняній та зарубіжній літературі висловлювалися різні погляди щодо того, які власне проблеми вирішує і які методи вивчає саме економетрія.

Сьогодні уже практично повністю сформоване коло задач та методів, які належать до економетрії.

Порівняно з підходом, притаманним математичній статистиці, власне економетричних підхід до задач, які вивчаються, виявляється не в тому, що приклади і термінологія беруться з економічної галузі, а насамперед у тій увазі, яка приділяється питанню про відповідність вибраної моделі економічному об‘єкту. Зокрема, йдеться про формулювання гіпотез, серед яких потрібно зробити вибір, щоб застосувати ті чи інші методи оцінювання параметрів моделі.

Питання 2.

Об’єкт, предмет, цілі, завдання та структура курсу.

Історія виникнення і розвиток економетрики.

Економетрія — порівняно молода галузь науки, відома під такою назвою лише з 1930 року, коли було застосовано Економічне товариство, яке визначило себе так: “Міжнародне товариство для розвитку економічної теорії і її зв’язку із статистикою та математикою”. З 1933 року виходить журнал “Економетрія”, який видається цим товариством.

Термін “економетрія” запропонував львівський учений П. Чомпа, опублікувавши у Львові в 1910 році книгу “Нариси економетрії і природної теорії бухгалтерії, яка ґрунтується на політичній економії”.

За кордоном перші праці з економетрії, що належали Муру, вийшли друком протягом 1914-1917 рр. У 1928 році було опубліковано перше дослідження Ч. Кобба і П. Дугласа про виробничу функцію. Ця функція увійшла в економетрію як класичний приклад і досі є важливим інструментом економетричного аналізу.

В буквальному значенні термін “ економетрія ” означає вимірювання в економіці, але фактично поняття економетрики значно ширше, хоча вимірювання справді є важливою частиною економетрії. Економічна теорія може дати тільки якісний рівень опису макро- та мікроекономічних моделей, допомогти виявити загальний характер зв’язку між факторами та зробити деякі припущення щодо знаків перших або других похідних.

Згідно зі зазначеним можна дати таке означення.

Економетрія вивчає методи оцінювання параметрів моделей, які характеризують кількісні взаємозв‘язки між економічними показниками, а також розглядає основні напрямки застосування цих моделей в економічних дослідженнях.

Визначення економетрії можна також сформулювати таким чином:

Економетрія (економетрика) — це фундаментальна економіко-математична наука, яка на основі статистичних даних про соціально-економічні процеси вивчає методику побудови економічних моделей для відображення закономірностей, кількісних зв’язків, динаміки цих процесів в економічному просторі з метою прогнозування, аналізу взаємного впливу явищ та прийняття оптимальних рішень при плануванні, розподілі матеріальних, трудових, фінансових та інших ресурсів.

Економетрика є інструментом, який дозволяє перейти від якісного рівня аналізу до рівня, який використовує кількісні статистичні значення досліджуваних величин.

В останні десять років розвиток економетрії відбувається удвох напрямках:

1) розробка нових методів оцінювання параметрів моделей з урахуванням особливостей вхідної економічної інформації;

2) розширення економічних досліджень на основі економетричних методів.

Питання 3.

Місце курсу серед дисциплін фундаментальної підготовки бакалаврі з економічних спеціальностей

Економетрія — одна з основних дисциплін у підготовці бакалаврів з економічних спеціальностей. Вона базується на основі математичних і економічних знань.

Для засвоєння курсу потрібна добра математична підготовка, особливо з математичної алгебри, диференціального числення. Однаковою мірою слід володіти методами математичної статистики. Важливо також знати економічні категорії і поняття.

Питання 4.

Структура курсу.

Економетрія поділяється на дві частини:

1. Економетричні методи.

2. Економетричні моделі економічних процесів і явищ.

Економетричні методи можна умовно розбити на чотири групи:

До першої групи входять методи оцінювання параметрів класичної економетричної моделі за методом найменших квадратів, їх верифікація.

До другої групи належать методи оцінювання параметрів узагальненої моделі, коли порушуються деякі передумови використання методу найменших квадратів.

До третьої групи входять методи оцінювання параметрів динамічних економетричних моделей, їх верифікація.

Четверта група охоплює методи оцінювання параметрів економетричних моделей, які побудовані на основі системи одночасних структурних рівнянь.

Питання 5.

Задачі економетричного дослідження

Роль економетричного дослідження визначається тими задачами, які може розв‘язувати економетрія.

Можна виділити 5 основних завдань, які розв‘язує економетрика:

По-перше, модель має бути специфікована, тобто треба, щоб усі функціональні зв‘язки входили до неї у явному вигляді. До цього економетрика може дійти шляхом від простого до складного: почавши з найпростіших функцій, вводити та перевіряти різні гіпотези і поступово ускладнювати характер функціональних зв‘язків виходячи з реальних даних.

По-друге, завдання економетрики є вибір означення і виміру змінних, які входять до моделі.

По-третє, необхідно оцінити всі невідомі параметри моделей та розрахувати інтервали довіри (інтервали, до яких із заданим ступенем імовірності потраплятиме обчислювана величина).

По-четверте, необхідно оцінити якість побудованих моделей за допомогою різних тестів та критеріїв. Це допамагає остаточно вирішити питання, чи треба змінювати початково обрану модель, та деякі теоретичні припущення. Якщо така зміна необхідна, то треба проводити нові розрахунки і нове тестування.

По-п‘яте, маючи остаточну модель, необхідно провести глибокий аналіз результатів, які планується використовувати на практиці для прийняття рішень.

Структуру економетричних досліджень можна зобразити схематично (додаток Б).

Питання 6.

Теоретична і прикладна економетрія. Застосування методологічних основ економетрики в АПК.

Дослідження будь-якого економічного показника необхідно вести шляхом розкриття його зв’язків та співвідношень з іншими показниками. Вивчення та практичне використання реально існуючих взаємозв’язків та залежностей між параметрами економіки, що варіюють, є досить актуальними в умовах все зростаючої складності суспільного виробництва.

В будь-якому конкретному зв’язку одні показники виступають у ролі факторів, інші – в якості результатів їх дії.

Факторними називають ті показники, які обумовлюють зміну інших (результативних) показників. Результативні показники — це показники, які залежать від факторних.

Велика різноманітність зв’язків, які досліджуються в економіці, зумовлює необхідність їх класифікації. При цьому звичайно виходять із ступеню тісноти зв’язку між результативними та факторними показниками; характеру зв’язку за напрямком; виду рівняння, яке використовується в якості математичної моделі зв’язку, що вивчається; та кількості факторів.

В залежності від ступеню тісноти, зв’язки поділяють на функціональні та кореляційні;

в залежності від характеру зв’язку за напрямком — прямолінійні та криволінійні;

від кількості факторів — однофакторні та багатофакторні.

Якщо кожному значенню аргументу-фактору відповідає одне певне значення результативного показника функції, то залежність називається функціональною. Такі залежності доволі часто використовуються в області точних і природних наук, значно рідше в економіці.

Прикладом такого зв‘язку є залежність заробітку від кількості виробленої продукції, валового збору зерна озимої пшениці від її урожайності і площі посівів. Для функціональних зв‘язків характерним є обмежена кількість факторів. Ця особливість вказаних зв‘язків забезпечує їх відносну простоту.

Друга особливість функціональних зв‘язків — їх стійкість. Вони в однаковому ступені проявляються у всіх випадках, не залежно від зміни інших ознак досліджуваного явища. Так, валове виробництво молока – це функція від поголів‘я корів та їх середньої продуктивності, незалежно від зміни породи і породності корів, способу їх утримання, рівня годівлі і т.д. Якщо визначити якусь функціональну залежність за даними одиничного дослідження, її можна використовувати у всіх аналогічних випадках. Тому за допомогою побудованих функціональних залежностей можна строго точно прогнозувати досить віддалені події (як, наприклад, астрономи: знаючи закон руху планет, вони безпомилково передбачають на декілька років наперед затемнення сонця).

Кореляційна залежність — це такий взаємозв‘язок, при якому середнє значення результативного показника залежить від значення іншого або інших показників-факторів.

На відміну до функціонального зв‘язку, кореляційна не є повною, строго однозначною. Одному й тому ж значенню фактора можуть відповідати різні, а не певні, значення результативного показника. Прикладом такого зв‘язку може виступати залежність добової ефективності роботи тракторного агрегату від стажу роботи тракториста. Зі збільшенням стажу роботи середнє добова ефективність праці збільшується. Але цей зв‘язок не є функціональним, оскільки в окремих випадках при одному й тому ж стажу роботи ефективність буде різною.

Економічні показники, як відомо, формуються під впливом множини об‘єктивних та суб‘єктивних факторів. Тому врахування всіх факторів, що впливають на результативні показники, практично неможливе, економічні закономірності не є точними і стійкими. В силу чого, при дослідженні взаємозв‘язків економічних показників найчастіше використовують кореляційні залежності.

Оскільки кореляційні зв‘язки є неповними, вони не можуть бути визначеними за даними одиничного дослідження, а тільки за результатами спостережень. І якщо в функціональних зв‘язках кількість врахованих факторів є обмеженою, то в кореляційних вона може бути достатньо великою.

Показник, який є залежним (результативний показник) в будь-якому одному зв‘язку (функціональному або кореляційному), в іншому може відігравати роль фактора. Наприклад, в залежності об‘єму валової продукції від її ціни і кількості вартість всієї продукції є функцією, і ціна і кількість продукції — факторами (аргументами). В залежності ж ціни від кількості і вартості всієї продукції результативним показником є ціна, а факторами — об‘єм товарної продукції в натуральному та вартісному виражені. Наведений приклад свідчить про те, що залежні і факторіальні показники в деяких зв‘язках можуть мінятися місцями. Але це не є загальною властивістю всіх можливих зв‘язків. Такий обмін місцями не повинен виходити за межі реально існуючих зв‘язків.

Наприклад, можна вивчати залежність урожайність цукрового буряку від кількості опадів, але не можна вести мову про залежність їх кількості від урожайності тої або іншої культури.

Досліджувані кореляційні зв‘язки в економіці ще називають економіко-статистичними. Їх коло доволі широке. Особливе місце серед них займають зв‘язки, які визначають рівень виробничих показників.

В літературі, насамперед економіко-математичній, такі зв‘язки одержали назву виробничих функцій.

Дата добавления: 2015-06-25