Присивасько-Приазовська низовинна область

Ця область займає північно-східну частину Причорноморсько-Приазовського сухостепового краю. її територія являє собою морську акумулятивну терасову рівнину і є однією з найбільш зниже­них областей степової зони. Узбережжя Азовського моря і Сива­ша піднімається над рівнем моря лише на 5—10 м. У межах мор­ської рівнини виділяються три терасові рівні, які відповідають давній і молодій верхньопліоценовій та давньоевксинській терасам. На пліоценових терасах багато великих і малих подів. Вони видовжені, добре виражені в рельєфі; глибина їх змінюється від 5 до 10 м. У приазовській частині області тераси розчленовані доли­нами невеликих річок і балками. Своєрідними формами рельєфу є улоговини сиваських озер, лиманів, піщано-черепашкові коси, стрілки, пересини.

Для кліматичних умов характерні високі літні температури повітря, значна тривалість безморозного і вегетаційного періодів, коротка, дуже виражена посушливість. За теплий період випадає 200—260 мм опадів. Вплив Чорного й Азовського морів виявляється у послабленні морозів, зменшенні висоти снігового по­криву. Серед інших областей степу ця виділяється найменшою кількістю опадів і найбільшою випаровуваністю, найменшими відносною вологістю повітря та поверхневим стоком. При цьому на півночі Присивашшя можливий весняний або тимчасовий зли­вовий стік. Постійний стік спостерігається на річках Корсак, Лозуватка, Обитічна завдяки знаходженню їх водозборів на схилах Приазовської височини.

У ландшафтній структурі області домінують лесові слабо дреновані рівнини з темно-каштановими і каштановими солонцювати­ми ґрунтами, великою кількістю подів, у Присивашші з солончака­ми. Крім подів, поширені блюдцеподібні неглибокі западини. Цілинні полиново-злакові степи зберігаються на о. Куюктуп у Сиваші на території Азово-Сиваського заповідно-мисливського госпо­дарства. Тут розвинені асоціації полину кримського, житняку, в за­падинах і зниженнях із солончакуватими ґрунтами ростуть сарзан, солонець, содник, курай, кермек та ін. Характерними для цієї об­ласті є піщано-черепашкові коси-стрілки та пересипи.

Спорудження Північно-Кримського каналу дало можливість меліорувати великі площі сухих степів, завдяки чому тут розвиваєть­ся високопродуктивне зрошуване землеробство, в якому значна роль належить вирощуванню рису.

На межиріччі Дніпро — Молочна та у північній частині Приси-вашшя поширені плакори з типчаково-ковиловою та типчаково-ковилово-полиновою рослинністю, поди, улоговинки з лучно-степовими асоціаціями. У біосферному заповіднику "Асканія-Нова" імені Ф.Е. Фальц-Фейна зберігається єдиний в Європі великий масив цілинного степу зі справжніми, лучними і чагарниковими степами, водно-болотною рослинністю на окремих ділянках Великого Ча-пельського поду. Типовими домінантами плакорних та схилових рослинних угруповань є ковили Лессінга, українська, волосиста, які аанесено до Червоної книги України. До складу заповідника вхо­дять також дендрологічний парк, зоопарк, богарні та зрошувальні землі, населені пункти.

Дата добавления: 2015-06-26