Посилання

При написанні наукової роботи студент повинен давати посилання на джерела, матеріали або окремі результати з яких наводяться в дослідженні, або на ідеях і висновках яких розробляються проблеми, завдання і питання, вивченню яких присвячені наукові пошуки. Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.

Загальні вимоги до цитування такі:

1) якщо текст цитати наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання, то він починається і закінчується лапками. Наприклад:

За словами В. Мельничайка, „справити відповідний авторському задумові ідейно-естетичний вплив на свідомість усіх тих, кому твір призначений. Отже, художній текст повинен нести й концептуальну інформацію” [22, 31].

2) якщо при цитуванні змінюються граматичні форми, порядок слів, тобто коли відбувається переказ, виклад думок інших авторів своїми словами, лапки не ставляться. Наприклад:

На думку В.С. Бородіна, висловлювання створюється як мовними, так і позамовними актами, які не мають у ньому безпосереднього лінгвістичного вираження, хоч і надають йому істотного змісту. Це, зокрема, різноманітні комунікативні установки: попередження, вмовляння, нарікання, погрози тощо [5, 65].

3) в обох випадках кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;

4) якщо автор наукової роботи, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, робиться спеціальне застереження, тобто після тексту, який пояснює виділення, ставиться крапка, потім тире і вказуються ініціали автора наукової роботи, а весь текст застереження вміщується у круглі дужки. Варіантами таких застережень є: (курсив наш. – М.Х.), (підкреслено мною. – М.Х.), (розрядка моя. – M.X.). Наприклад:

У зв’язку з цим при аналізі змісту таких текстів на перший план виходить концептуальність, що „може в художньому тексті втілюватися в його подієвому плані як сутності, породженій уявою автора, відображенням уже відбитої у свідомості дійсності, в системі метаобразів (підкреслено мною. – Д.П.) або в системі ідей – цілісній художній концепції світу й особистості, втіленій у конкретному тексті” [31, 42-43].

Посилання в тексті на джерела подають після цитати у двох квадратних дужках, у яких зазначають порядковий номер джерела у списку використаних джерел і сторінку, з якої запозичено цитату. Між двома цифрами ставиться кома, наприклад: [12, 91]. Якщо посилання подається в кінці речення, то крапка ставиться ПІСЛЯ дужок.

Якщо подається посилання на декілька джерел, то номера джерел у квадратних дужках відокремлюються один від одного крапкою з комою, наприклад:

Текст в цілому та художній текст зокрема неодноразово ставали предметом дослідження у лінгвістиці [20; 21; 22; 9; 34; 32; 12; 16; 27].

Приклад оформлення посилання на декілька джерел із зазначенням сторінок:

Певний емоційний, естетичний вплив на читача і є основним завданням художнього тексту [140, 19; 181, 9].

Якщо на одній сторінці подається декілька посилань на те саме джерело, то за зазначеними правилами оформлюється лише перше посилання. У решті посилань у квадратних дужках пишеться „там само” і зазначається номер сторінки (при необхідності). Наприклад:

Як вважає З.Я. Тураєва, доцільно поділити категорії тексту на дві основні групи. До першої групи ввійдуть категорії, які є ознаками його структури, а до другої – особливості його змістової сторонни [32, 81]. Цей поділ певною мірою є умовним, оскільки і ті, й інші категорії мають і змістову, і формальну сторони. Однак, якщо перші властиві тексту як лінгвістичному об’єкту, то другі характеризують процес відображення в тексті об’єктивної дійсності [там само].

Примітка. Якщо подається посилання на декілька джерел, порядок розташування цих джерел у дужках визначається ХРОНОЛОГІЄЮ ЇХ НАПИСАННЯ від найранішого до найпізнішого.

Якщо у праці одного автора зустрічається посилання на іншого автора, то у студентській роботі перед цитатою згадується прізвище АВТОРА цитати, а після цитування подається посилання на ДЖЕРЕЛО, з якого запозичено цитату. У цьому разі перед номером джерела друкується скорочене слово „дивись”. Наприклад:

На думку М. М. Бахтіна, в художньому тексті комунікативна функція мови різко послаблена – до майже повного її блокування в окремих випадках; конструктивна роль тут належить не функції повідомлення вже готової інформації, а функції ментальній, тобто функції становлення думки [див. 170, 34].

Таке посилання в тексті означає, що йдеться про роботу, надану у списку використаних джерел:

170. Тюпа В. И. Бахтинская модель эстетического дискурса // 2-я Международная конференция „Язык и культура”: Доклады. – К.: Украинский ин-т междунар. отношений, 1993. – С. 32-36.

Примітка 1. Згадуючи прізвища авторів у тексті роботи, слід звертати увагу на такі моменти:

1) ініціали автора подаються ПЕРЕД прізвищем, наприклад: І. Р. Гальперін;

2) треба з’ясувати, кому належать прізвище та ініціали – чоловіку чи жінці, оскільки чоловічі прізвища відмінюються, а жіночі – ні. Наприклад:

НЕПРАВИЛЬНО: На думку І.В. Арнольда, текст, закодований кодом мови, називається літературним або літературно-художнім текстом, а текст, що відповідає каналам симфонічної музики, є симфонічним текстом [1, 39].

Адже автор – Ірина Володимирівна Арнольд.

ПРАВИЛЬНО: На думку І.В. Арнольд, текст, закодований кодом мови, називається літературним або літературно-художнім текстом, а текст, що відповідає каналам симфонічної музики, є симфонічним текстом [1, 39].

3) грузинські та французькі прізвища не відмінюються:

4) якщо джерело цитування написано не українською мовою, треба правильно передавати імена та по батькові іноземних науковців українською мовою, адже ініціали, зокрема, російською мовою можуть змінюватись в українській. Наприклад:

Російська мова	Українська мова
А. Н. Мороховский	О.М. Мороховський (Олександр Миколайович)
Е. А. Селиванова	О.О. Селіванова (Олена Олександрівна)
В. Н. Телия	В.М. Телія (Вероніка Миколаївна)
А. А. Уфимцева	Г.А. Уфімцева (Ганна Астаф’євна)
А. Ф. Лосев	О. Ф. Лосєв (Олексій Федорович)
Англійська/німецька мова	Українська мова
C. Fillmore	Ч. Філлмор (Чарльз)
W. Dressler	В. Дресслер (Вольфганг)
G. Fauconnier	Ж. Фоконьє (Жиль)
G. Lakoff	Дж. Лакофф (Джордж)
E. Rosch	Е. Рош (Елеанора)
E. Sweetser	Є. Світсер (Єва)

Примітка 2. Під час роботи над дослідженням доцільно оформлювати посилання у квадратних дужках із зазначенням прізвища автора, року видання роботи та сторінки, наприклад: [Телія 1988, 45]. Номери джерел у посиланнях проставляються лише тоді, коли список використаних джерел уже готовий, тобто, як правило, на етапі завершення та технічного оформлення роботи.

Дата добавления: 2015-06-26