Англійський романтизм 4 страница

Однак головним, що забезпечило Колріджу гідне місце в історії літератури, а його творчості живу й досі естети­чну вартість, була поезія. Найуславленішою серед поезій

290

Англійський романтизм

Англійський романтизм

291

письменника була його "Поема про Старого Мореплав­ця", перекладена багатьма мовами світу, зокрема й укра­їнською. Поема увійшла до складу "Ліричних балад" й виразно демонструвала усю відмінність художніх індиві­дуальностей авторів збірки.

Сюжет поеми не важко переповісти, тим більше, що він викладений самим автором у супутньому прозовому переказі: подорожньому, що з двома друзями поспішає на весільну учту, впадає в око дивний старий з пронизливим вогняним поглядом. Старий зупиняє подорожнього, той скоряється його волі і вислуховує страшну й таємничу оповідь. Колись старий був моряком і плив на кораблі на південь. Корабель втратив управління і його занесло штор­мом у льодові тороси поблизу Південного полюсу. Раптом з'явився білий птах — альбатрос і вивів корабель з льо­дової пастки. Матроси раділи порятунку й годували свя­щенного птаха. "Старий моряче! Як ти зблід! // По тілу йде мороз! // Стрілу пустив я, кров пролив, // Загинув Альбатрос". Цей невмотивований жорстокий вчинок має жахливі наслідки. Тепер корабель несе до екватора. Екі­паж переслідує Дух, що метиться за вбитого священного птаха. Після тривалих мук від голоду, спеки, спраги мо­ряки зустрічають корабель-примару. "А шпангоути його видавалися гратами перед обличчям призахідного Сонця. Примарна Жінка і її подруга Смерть і більше нікого на борту корабля-скелета". "Смерть і Життя-по-Смерті зіг­рали в кістки на екіпаж брига, і та, друга, виграє Старого Мореплавця" (Колрідж). Весь екіпаж вмирає, а вбивця Альбатроса лишається в живих. Після, здавалося, безкі­нечних мук серед загниваючого моря і трупів своїх това­ришів він повертається у рідні краї, бачить своє село, дзвіницю церкви і маяк. Корабель серед тихої води йде на дно разом з усіма мерцями, а Старого Мореплавця рятує Схимник і Рибалка. "І тут його доганяє довічна покута..., невпинна одвічна тривога жене його мандрувати з краю в край".

Ось відтоді катує біль Мене в непевний час. Я мушу все розповісти, Щоб в грудях біль погас.

"І на своєму власному прикладі Старий Мореплавець повчає любити і шанувати всяку істоту, яку Всевишній, створив і возлюбив".

Тож прощавай і пам'ятай Напучення моє: Лиш той до молитов дозрів, Хто люд і звірів і птахів Любов'ю обов'є.

Переклад О. Мокровольського

У цієї поеми-притчі„є₄,.як годиться, свій повчальний висновок," який**'звучить у наведених вище рядках. Суть його — в двох^аповідщ_Божих — "Не убий!", "Люби свого ближнього", — які перегукуються з мораллю поеми. Якби заради цих двох повчальних думок Колрідж написав свою поему, вона, мабуть, не викликала б такого постійного інтересу, такого бажання розгадати її таємничі образи.

Але крім цих заключних повчань все інше в "Старому Мореплавці" не піддається однозначному тлумаченню^ Хто такий Дух, хто мстйться за вбитого птаха? Яким символом -— добра чи зла — є білий альбатрос? Моряки спочатку бачили в ньому рятівника, а потім після його загибелі вирішили, що він приносив загрозливий туман, тобто був втіленням зла. Чому Примарна Жінка і Смерть на палубі корабля-скелету грали в кістки на життя і загибель екі­пажу? Таких питань постає багато. А Колріджів твір, як витвір високої поезії, не піддається поясненню з допомо­гою звичайної логіки і здорового глузду. Одна романтична яскрава таємнича картина змінюється іншою, одне трагі­чне почуття за іншим спливає на душу слухача оповіді Мореплавця (і читача), баладний ритм заколисує, зачаро­вує, музика віршу відносить уяву в надприродні сфери.

Чи це значить, що "Старий Мореплавець" — "поезія заради поезії", позбавлена глибшого екзистенціального, етичного, релігійного змісту? Звичайно, ні! Почнемо з того, що весь твір наскрізь символічний. Все в ньому відбува"" ється в універсальному просторі й часі, без будь-якого прикріплення до конкретної історичної доби чи певної країни. Можна твердити, що океан, по якому з півночі на південь й навпаки несе корабель, це "море житейське", а час — період людського існування взагалі. Фантастичний сюжет, конфлікти, образи крім читаного й зримого змісту, більш-менш конкретного, мають другий, а може й третій і т. д. символічний зміст, є своєрідною метафорою. Це в поемі щось подібне до сприйняття світу середньовічною свідомістю, в якій кожна річ, жест, рух крім звичного значення мали ще інший, прихований, головний зміст. До речі, Колрідж не раз формулював своє розуміння

292

Англійський романтизм.

Англійський романтизм

293

алегорій і символів як категорій поетики, зокрема він вважав, що алегорія — результат розуміння, а символ — плід фантазії, символ сполучає "серце і розум поета", він "прилучається до реальності, яку робить осягальною", він "характеризується тим, що в індивідуальному прозирає особливе, або в особливому — загальне, або в загально­му — всеохоплююче; а найбільше тим, що вічно в тимча­совому прозирає й перебуває".

Колрідж, як і більшість англійських або німецьких ро­мантиків, був надто зацікавлений середньовіччям, у ньому шукав художнього й ідейного натхнення. Тут він ішов разом з Вордсвортом. Обидва хотіли віднайти первісне, незаймане, примітивно-відверте в почуттях і вчинках ін­дивіда. Вордсворт вбачав це в характерах і пристрастях простих людей, селян. Колрідж віднаходив — у сучасників грубої, прямої і водночас таємничо-спіритуальної доби середньовіччя, коли для людства був ще відкритий, на його думку, "тонкий світ" (за сучасною термінологією) нематеріальних істот, духів, ангелів, примар, з якими зви­чайні смертні могли спілкуватися. Цей надреальний світ духів і примар існує в поемі "Старий Мореплавець" й визначає не лише весь сюжет, а й емоційний лад, світ образів.

Як пише Роберт Пени Уоррен у своєму великому есе "Поема, породжена чистою уявою. Спроба прочитання" (1945-1946): "Мабуть Колрідж намагався використати в поемі "матеріальні дива" для висловлення істин духовних, малоймовірне в природі — для висловлення імовірного духовно... Хоч філософ і сказав, що "шукати філософські доктрини в цих чарівних рядках було б педантством", а літературознавець знаходить в них "лише аромат, тонкий присмак роздумів поета"... ми можемо... зробити висновок, що всі висловлювання Колріджа в зародку... можна знайти у "Старому Мореплавці". Ця поема — головна для Колрі­джа, головна вона і для його доби, причому не просто розкриває добу, а й фокусує її найважливіші тенденції і суперечності".

До таких суперечностей можна віднести суперечність між традиційною христишгською вірою й -тотальною зне­вірою в усіх людських цінностях і милосерді божому; між проголошенням любові до людства і кривавою жорстокіс­тю до окремої людини; між культом раціональності, тве­резого, освіченого розуму й стихійними, иеопанованими пристрастями, які так страшно вириваються на поверхню

життя, руйнуючи розумне й усталене; між проголошенням братерства між людьми й нескінченними братовбивчими війнами. Проблема злочину і кари, кари людської і помсти надлюдських сил, фізичного покарання й муки духовної, вічної. Ці й інші думки втілені в поемі в художньо яскраві, напрочуд суггестивні метафори й символи, картини й об­рази.

Серед важливих прийомів створення чуттєвого напру­ження, вияскравлення образу у Колріджа в "Старому Мореплавці" ■— знаменитий романтичний контраст. Кон­трасти виступають на різних рівнях твору від його поча­тку й до кінця. Все життя в уявленні Колріджа позбавлене гармонійної цілісності, його роздирають суперечності й це найповніше передають образні й емоційні контрасти.

Цікаву ідею висловила в своєму дослідженні про Кол­ріджа петербурзька дослідниця Н. Дьяконова: "Хресні муки, що переніс сам моряк і його товариші, їх довга агонія, відродження, яке почалося від тієї миті, коли він набув здатності до безкорисливого захоплення божими істота­ми, — все це на одному рівні є стилізація під середньовічну баладу з її простою релігійною мораллю гріха і покути, а на другому, вищому, є дослідження історії душі й контрастних психологічних станів... Поетичні подробиці одіссеї моряка символічно розкривають душевні муки людини, охопленої каяттям за вчинене і розумінням його непоправності. Сама їх контрастність відбиває перед усім уявлення про безодні, які розпливаються в глибинах духу, про залежність його від темних, злісних, раціонально незбагненних сил".

Тут наведені лише деякі напрями можливих тлума­чень, ймовірні й існують зовсім інші спроби розкриття змісту поеми, її складної й суггестивно! символіки. "Ста­рий Мореплавець" настільки глибокий та загадковий твір, що за двісті років його існування інтерес до нього не вичерпаний і, певно, з'являться нові інтерпретації цього найвідомішого твору Колріджа.

Ще дві поеми англійського романтика лишилися у фрагментах. Перша — "Кр^стабель", розпочата в 1797 р. в Німеччині, частково дописана ТЇШО p., надрукована лише в 1816 р. Друга "Кубла XaHlL.— уривок, написаний в 1798 р. і надрукований Також в 1816 р. Це всього 54 рядки, хоча, як розповів сам поет, він побачив і переклав у вірші всі картини, всі образи, побачив з неймовірною ясністю та яскравістю у сні під час хвороби. Прокинувшись, він почав усе записувати та хтось відірвав його від цього в

294

Англійський романтизм

Англійський романтизм

295

якихось справах, а коли він повернувся до праці, все забулося, як забувається сон.

Незавершена поема "Крістабель" стилізована під се­редньовічну легенду не лише за змістом, а й за формою. В ній діють потойбічні сили, збуваються закляття та при­стріти,' "зл'о"здаєтьсй всюдисущим і непереборним. Окремі сцени відбуваються в нічному лісі біля чарівного дуба, в тиші й темряві старого феодального замку, де в кожному закутку причаїлися таємниці та небезпека. Юна дочка власника замку Крістабель, турбуючись про долю свого коханого — рицаря, який давно вирушив у похід і не повертається, молиться на колінах біля підніжжя лісового велетня-дуба. Раптом поруч з'являється жіноча постать у білому з босими ногами і волоссям, прикрашеним дорого­цінним камінням. Вона просить Крістабель дати їй приту­лок на одну ніч. Жаліслива й добра панночка веде Дже­ральд іну, так звуть незнайому, в замок і навіть кладе її у своє ліжко. Так вона приводить до себе в дім зло, яке руйнує її життя, забирає всі її духовні сили, перетворює на свою подобу. Бо Джеральдіна перевертень, відьма, вона може набувати будь-яку подобу, причаровувати людей, навіювати їм фальшиві уявлення. Крістабель дала Дже-ральдіні обітницю мовчання і не сміє нікому поскаржити­ся, знайти допомогу від жахливих чар.

Приблизно на середині поема обривається. У Колріджа були плани її закінчення. Є відомості, що за його задумом Крістабель мав врятувати її коханий, який нарешті по­вернувся з походу. Це відбувається в останню хвилину, коли її душа знаходиться в страшній небезпеці, бо підсту­пний перевертень Джеральдіна перевтілюється в образ рицаря-нареченого й вже призначений день весілля Крі­стабель з цим виплодком пекла. Та, мабуть, таке закін­чення і вирішення конфлікту між всесильним злом і без­захисним добром не вдовольняли поета і друга частина поеми так ніколи не була написана. Ідейний зміст твору можна в загальному плані тлумачити як трагічну залеж­ність людини від сил зла, що їх не можна впускати в душу, бо вони невідворотно зруйнують її.

Щодо "середньовічності" поеми, то в "Крістабелі" є елементи міфології, давну?:.часів, а ще більше стилізації під середньовічну легенду в дусі добре відомого КолріДжу німецького романтизму або містифікацій Макферсона чи Чаттертона і, звичайно ж готичних впливів, що для поета принципово важливо. Важливими у поемі були формальні

експерименти. Поет.намагався-архааауватшідову.і_дспособи віршування, вживав специфічні форми.тонічного вірша (замість звичного силабо-тонічного). Тобто звертався до давніх форм англійського віршування, ближчих до розмов­ної мови, менш упорядкованих ритмічно, тому що в них головними є наголошені склади, кількість ненаголошених особливого значення не має, а значить нема суворого ме­тричного ритму силабо-тоніки з її чітко визначеним спів­відношенням наголошених і ненаголошених складів.

Сказане вище про символічний зміст "Старого Мореп­лавця" стосується і "Крістабелі". Тільки тут поверхневий сюжет ще непрозоріший, глибинна символіка таємничіша, зловісніша, трагічніша. Незавершена поема справила ве­лике враження, більш того — вплив, на інших романтич­них поетів Англії — Скотта, Байрона, Шеллі, Кітса. Всіх, крім Вордсворта, який її категорично не прийняв і не включив до другого видання "Ліричних балад". Це, певно, було першою тріщинкою в стосунках двох друзів-поетів.

П'ятдесят чотири рядки, "Кубла Хана" вражають твор­чою силою фантазії, породжують картини рідкісної плас­тичності і краси. Вони Подібні до фата-моргани, так само реально-ірреальні. Переказувати зміст уривка — справа невдячна. Наведемо його у перекладі цілком:

Дата добавления: 2015-06-26