Поява Вільного козацтва

Початок українізації армії

22 березня 1917 р. у Києві відбулася Установча військова нарада, а наступного дня зібралося віче українських офіцерів. На нього прибуло більше 900 українців з різних військових частин. Вони підтримали вимогу автономії України в рамках майбутньої Російської Федерації та створення українського війська. Віче сформувало Військове бюро.

9 березня виник військовий клуб ім. гетьмана Павла Полуботка, завданням якого проголошувалося об'єднання солдатів-українців під гаслом автономії України. У Києві почалося створення першої української військової частини - полку ім. Б. Хмельницького. Українські частини формувалися на фронтах. Вже в серпні нараховувалося 27 українізованих дивізій, а всього українських солдатів було близько 4 млн. Але керівництво Центральної Ради не усвідомлювало важливості створення української армії.

18 травня був скликаний І Всеукраїнський військовий з'їзд із 900 делегатами. Очолив його Симон Петлюра. З'їзд прийняв резолюцію про необхідність створення українських військових частин. Делегати виступили за автономізацію України в рамках демократичної федеративної Росії, за створення українського війська. Для здійснення українізації армії при Центральній Раді був створений Тимчасовий український генеральний комітет на чолі із С. Петлюрою.

Оскільки органи Тимчасового уряду виявилися нездатними до встановлення реальної влади на місцях, масового характеру набули грабежі, убивства, розбійні напади. Потреба в охороні правопорядку особливо гострою була в сільській місцевості, де селяни організовували власні загони самооборони.

Улітку 1917 у Звенигородському повіті Київської губернії з ініціативи селянина Смоктія виникли збройні загони самооборони під назвою «Вільне козацтво», створення яких швидко поширилося на значну частину українських земель.

Офіційно питання про організацію Вільного козацтва з ініціативи С. Петлюри розглядалося на засіданні Генерального Секретаріату 8 вересня 1917 р. На початку жовтня на з'їзді комісарів Тимчасового уряду 5.українських губерній, на які за рішенням Петрограда була поширена влада Центральної Ради, діяльність Вільного козацтва була офіційно дозволена.

У жовтні 1917 р. у колишній гетьманській резиденції Чигирині пройшов перший Всеукраїнський з'їзд Вільного козацтва, на якому були присутніми 200 делегатів від Катеринославської, Полтавської, Чернігівської, Херсонської губерній і Кубані. Почесним отаманом Вільного козацтва був обраний М. Грушевський, главою військових формувань - Павло Скоропадський, наказним отаманом - Полтавець-Остряниця.

Завданням Вільного козацтва була боротьба з дезертирством при демобілізації, охорона громадського порядку і спокою населення, захист громадян і їхньої власності, запобігання грабежам, фізичний і духовний розвиток членів своєї організації. Внутрішня організація Вільного козацтва — сотні, полки, коші — склалася на основі стародавньої організації українських козаків. Старшина була виборною, однак, вищестоящі начальники могли на свій розсуд усувати підлеглих їм командирів. Службу козаки несли безкоштовно.

За статутом загони Вільного козацтва підпорядковувалися начальникові місцевої міліції. Однак, оскільки вони використовувалися, в основному, у боротьбі з червоногвардійцями, поступове керівництво Вільним козацтвом перейшло до військового міністерства.

Дата добавления: 2015-06-26