Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

За активними операціями банків 5 страница




> керівництво не усвідомлює, що в банку виникли негативні тен­
денції (зменшення рівня ліквідних, зокрема високоліквідних, активів,
або зростає нестабільність ресурсної бази, або простежується періо­
дична залежність від міжбанківських кредитів тощо), або не приділяє
їм належної уваги.

Банк із рейтинговою оцінкою ліквідності «З» має суттєві недоліки, пов'язані з одним або кількома визначеними факторами. Підхід керів­ництва банку з рейтинговою оцінкою ліквідності «З» до управління ліквідністю спрощений, і це призводить до того, що в банку часто ви­никають проблеми з ліквідністю, а також простежується регулярна за­лежність від міжбанківських кредитів, крім того, в банку обмежені мож­ливості щодо активних операцій - швидкого їх продажу, а щодо па­сивних операцій - швидкого залучення нових джерел фінансування. Керівництво банку повинно негайно звернути належну увагу на нега­тивні тенденції та вжити заходів щодо виправлення недоліків для того, щоб банк не втратив здатності виконувати свої поточні зобов'язання. Для цього потрібні відповідні дії служби банківського нагляду.

Банк із рейтинговою оцінкою ліквідності «4» має значні проблеми з ліквідністю, що вимагає негайних і рішучих дій служби банківсько­го нагляду. Керівництву банку потрібно вжити заходів щодо зміцнен­ня стану ліквідності для забезпечення виконання своїх грошових ко­роткострокових зобов'язань, збалансованості строків і сум активів і зобов'язань банку. Також воно має розпочати планування ліквідності з метою вирішення проблем, що пов'язані з короткостроковими і не­передбаченими потребами в ліквідності.

Банк із рейтинговою оцінкою ліквідності «5» має проблеми, пов'язані з визначеними факторами, потребує фінансової допомоги із зовнішніх джерел (додаткові внески акціонерів або залучення нових акціонерів із метою формування дешевої ресурсної бази) для задово­лення потреб у ліквідності. Така негайна фінансова допомога потріб­на для того, щоб запобігти банкрутству банку через нездатність задо­вольнити вимоги кредиторів і вкладників.

Чутливість до ринкового ризику

Рейтингова оцінка чутливості банку до ринкового ризику визнача­ється з урахуванням таких факторів:

0 чутливість надходжень банку або економічної вартості його


капіталу до несприятливих змін процентних ставок за залученими і розміщеними коштами, валютних курсів, коливань цін на цінні папе­ри тощо;

0 розуміння керівництвом банку ринкових ризиків, його здат­ність визначати їх, вимірювати, здійснювати моніторинг за ними та їх контролювати, враховуючи розмір банку, складність його операцій та притаманні цим операціям ризики;

0 характер, складність та обсяги операцій, пов'язаних із ринко­вим ризиком, на якого наражається банк;

0 наявність, адекватність положень і процедур, інформаційних систем управління (зокрема системи КІ8К МАКАСЕМЕЙТ, внутріш­ньої звітності тощо) щодо управління ринковим ризиком;

0 наявність і ефективність лімітів (числових обмежень) ринково­го ризику;

0 виконання вимог нормативно-правових актів Національного банку щодо обмеження ринкового ризику (зокрема норматив ризику загальної відкритої довгої/короткої валютної позиції");

0 ефективність внутрішнього контролю, що забезпечує надій­ність функціонування процесу управління ринковим ризиком, у тому числі визначає підзвітність і розмежування повноважень;

0 достатність функцій внутрішнього аудиту, що забезпечують періодичні перевірки дотримання вимог внутрішніх лімітів і поло­жень щодо: управління ринковим ризиком, а також вимог Національ­ного банку щодо його обмеження; достовірності та структури систем вимірювання ринкового ризику (у тому числі методів вимірювання); підтвердження припущень (вихідних даних).

Банки наражаються на ринковий ризик унаслідок зайняття ними «неторговельних позицій» (їхня чутливість до змін процентних ста­вок, валютних курсів), а також унаслідок їхньої торговельної діяль­ності (операції купівлі, продажу фінансових інструментів). Незалеж­но від джерела або характеру ринкового ризику керівництво банку має належним чином усвідомлювати, який вплив має ринковий ри­зик на поточний та майбутній стан банку, здійснювати управління ним у всіх основних напрямах діяльності банку, зокрема в залучен­ні коштів, кредитуванні, інвестиційних, валютних і позабалансових операціях.

Банки з незначним ринковим ризиком, але недостатньою системою управління ним можуть отримати нижчу рейтингову оцінку за цим компонентом, ніж банки з помірним рівнем ринкового ризику, які за результатами інспекційної перевірки продемонстрували, що ринкові ризики контролюються і контролюватимуться в майбутньому.

Банк із рейтинговою оцінкою чутливості до ринкового ризику «1» має такі характеристики:


> низька або помірна чутливість надходжень банку чи економіч­
ної вартості його капіталу до несприятливих змін процентних ставок
за залученими і розміщеними коштами, валютних курсів, коливань
цін на цінні папери тощо;

> внутрішньобанківські положення та процедури належним чи­
ном відображають порядок управління ринковим ризиком;

> наявність достатньої системи вимірювання всіх ринкових ри­
зиків, використовуються загальноприйняті фінансові поняття й ме­
тодики вимірювання ризику, а також відображені у внутрішніх до­
кументах банку припущення й параметри, покладені в основу цих
методик;

^ ефективне використання лімітів ринкового ризику, що встанов­люються для його контролю та обмеження, а також відповідають роз­міру активів банку, складності його операцій та достатності капіталу;

> наявність належних інформаційних систем управління, орієн­
тованих на відповідних працівників банку, які забезпечують отри­
мання керівництвом (комітетом/підрозділом із питань аналізу та
управління ризиками) узагальненої інформації, а керівниками серед­
ньої ланки - детальних звітів щодо оцінки ризиків і дохідності опе­
рацій;

> ефективна система внутрішнього контролю, що забезпечує на­
дійне функціонування процесу управління ринковим ризиком, зокре­
ма визначає підзвітність і чітке розмежування повноважень;

> внутрішній аудит із достатньою періодичністю здійснює пере­
вірки дотримання вимог внутрішніх лімітів щодо: обмеження ринко­
вого ризику і положень щодо управління ринковим ризиком, а також
вимог Національного банку щодо його обмеження; підтвердження
припущень (вихідних даних), структури й достовірності систем вимі­
рювання ринкового ризику;

> виконуються вимоги нормативно-правових актів Національно­
го банку щодо обмеження ринкового ризику.

Банк із рейтинговою оцінкою чутливості до ринкового ризику «2» має характеристики, подібні до характеристик банку з відповідним рейтингом «1», але й має окремі недоліки, пов'язані з одним або кіль­кома визначеними факторами. Ці недоліки можуть бути виправлені в досить короткий термін без додаткового контролю служби банківсь­кого нагляду. Наприклад, чутливість до ринкового ризику банку є низькою, проте керівництво банку не встановило відповідних лімітів щодо його обмеження або є випадки перевищення встановлених лімі­тів (обмежень), а керівництво досить повільно знижує ризики до від­повідних рівнів.

Банк із рейтинговою оцінкою чутливості до ринкового ризику «З» має неприйнятний рівень ринкового ризику, керівництво демонструє


відсутність досвіду або знань і розуміння щодо визначення, вимірю­вання, здійснення моніторингу і контролю ринкових ризиків. Рейтин-гова оцінка чутливості до ринкового ризику «З» означає, що примітив­ний підхід керівництва до управління ринковим ризиком призводить до частого перевищення лімітів (обмежень) і до отримання збитків за окремими операціями. Унаслідок відсутності досконалих (ефектив­них) процесів управління ринковим ризиком виникають негативні тенденції в операціях, що пов'язані з ринковим ризиком, а також сум­ніви щодо здатності керівництва негайно вирішити ці проблеми з метою запобігання впливу надмірного ринкового ризику на надхо­дження або на економічну вартість капіталу. Тому потрібен посиле­ний контроль із боку служби банківського нагляду з метою забезпе­чення належного вирішення керівництвом проблем банку.

Банк із рейтинговою оцінкою чутливості до ринкового ризику «4» має значні хиби, пов'язані з більшістю наведених факторів, провадить діяльність із високим рівнем ринкового ризику, при цьому система управління ним - недостатня. Така ситуація вимагає негайного та рі­шучого зміцнення контролю служби банківського нагляду. Слід ужи­ти заходів щодо зниження обсягів операцій, пов'язаних із ринковим ризиком, і зміцнити здатність керівництва визначати, вимірювати, здійснювати моніторинг і контроль за ринковим ризиком.

Банк із рейтинговою оцінкою чутливості до ринкового ризику «5» наражається на такий рівень ринкового ризику, який загрожує його платоспроможності. Потрібне негайне втручання Національного бан­ку для того, щоб запобігти банкрутству банку та забезпечити прове­дення керівництвом банку відповідних дій, спрямованих на зниження ринкового ризику та запровадження ефективних систем визначення, вимірювання, моніторингу і контролю за ринковим ризиком.

Процедура затвердження рейтингу банку

Рейтинг банків складається за результатами кожної інспекційної перевірки та є дійсним до проведення наступної інспекційної пере­вірки. Базовим є рейтинг, визначений за результатами останньої інс­пекційної перевірки банку. Якщо в період між інспекційними пере­вірками працівники служби банківського нагляду провели перевірку окремого компонента рейтингової системи (наприклад, достатність капіталу та/або якість активів тощо), то затверджений рейтинг банку може бути змінений (поліпшений/погіршений) на підставі даних цієї перевірки.

Рейтинг банку, встановлений за результатами інспекційної пере­вірки, яку проводять працівники територіального управління Націо­нального банку, затверджується начальником територіального управ­ління Національного банку (або його заступником) і надсилається


окремим файлом електронною поштою не пізніше ніж через 14 ро­бочих днів після закінчення інспекційної перевірки разом із супро­відним інформаційним листом і звітом про інспекційну перевірку для їх погодження департаментом інспектування та моніторингу банків.

Якщо працівники департаменту інспектування та моніторингу банків за результатами розгляду звіту про інспекційну перевірку (або довідки) дійшли висновку, що рейтинг (або рейтингова оцінка окре­мого компонента) банку, виставлений працівниками територіального управління Національного банку, не відповідає висновкам, зробленим у звіті про інспекційну перевірку (або довідці), то до територіального управління Національного банку не пізніше ніж через 10 робочих днів після отримання звіту про інспекційну перевірку або довідки надсилається повідомлення про непогодження результатів інспекцій­ної перевірки або перевірки окремого компонента рейтингової систе­ми (звіту про інспекційну перевірку або довідки, рейтингових оцінок або рейтингу банку) із зазначенням причин непогодження.

Рейтинг банку (за результатами інспекційної перевірки) або рей­тингова оцінка (за результатами перевірки окремого компонента рей­тингової системи), який виставляється працівниками центрального апарату Національного банку, погоджується директорами департа­менту інспектування та моніторингу банків і Генерального департа­менту банківського нагляду та затверджується заступником Голови Національного банку, який за посадовими обов'язками керує служ­бою банківського нагляду.

Порядок погодження та затвердження рейтингу банку (рейтинго­вої оцінки окремого компонента рейтингової системи) за результата­ми інспекційної перевірки (перевірки окремого компонента), яку про­водять працівники центрального апарату Національного банку, перед­бачає такі послідовні дії:

> управління інспектування банків департаменту інспектування
та моніторингу банків передає звіт про комплексне інспектування
(довідку) до управління моніторингу великих банків (або управління
моніторингу банків), яке протягом п'яти робочих днів од часу отри­
мання звіту про інспекційну перевірку (довідки) аналізує його та готує
письмовий висновок щодо інформації, викладеної у звіті про інспек­
ційну перевірку (довідці), зокрема щодо погодження/непогодження
рейтингу банку (рейтингової оцінки окремого компонента рейтинго­
вої системи);

> обговорення висновків інспекційної перевірки (перевірки окре­
мого компонента) і рейтингу банку (рейтингової оцінки окремого
компонента рейтингової системи) за участю керівників управлінь
інспектування та моніторингу великих банків (моніторингу банків),


керівника інспекційної групи і працівника, який здійснює безвиїзний нагляд за відповідним банком;

> погодження рейтингу (рейтингової оцінки окремого компонен­
та рейтингової системи) директором департаменту інспектування та
моніторингу банків (його заступником);

> здійснення доповіді та погодження висновків і результатів ін­
спекційної перевірки (зокрема рейтинг банку) та перевірки окремого
компонента рейтингової системи за участю директорів (їхніх заступ­
ників) Генерального департаменту банківського нагляду, департамен­
ту інспектування та моніторингу банків і керівників його управлінь,
керівника інспекційної групи і працівника, який здійснює безвиїзний
нагляд за цим банком. Із метою вдосконалення процесу інспектуван­
ня та формування інспекційних груп із кваліфікованих інспекторів за
відповідними напрямами інспекційної перевірки керівник інспекцій­
ної групи готує для обговорення доповідну записку з інформацією
щодо оцінки кожного з членів інспекційної групи. Підсумком допові­
ді має бути виставлення оцінки інспекційній групі в цілому та пого­
дження рейтингу банку (рейтингової оцінки окремого компонента
рейтингової системи) директором Генерального департаменту банків­
ського нагляду (його заступником);

> надання звіту про інспекційну перевірку та рейтингу банку із
доповідною запискою, в якій викладаються висновки обговорення та
надаються пропозиції щодо доцільності/недоцільності застосування
до банку заходів впливу (у разі наявності підстав) заступникові Го­
лови Національного банку, який за посадовими обов'язками керує
службою банківського нагляду, для затвердження рейтингу банку.
У разі його відсутності затвердження рейтингу банку здійснює дирек­
тор Генерального департаменту банківського нагляду.

Якщо працівники центрального апарату Національного банку здійснили інспекційну перевірку банку (перевірки окремого компо­нента рейтингової системи), нагляд за діяльністю якого здійснює те­риторіальне управління Національного банку, то протягом трьох ро­бочих днів після затвердження рейтингу банку (рейтингової оцінки окремого компонента рейтингової системи) відповідному територі­альному управлінню Національного банку надсилаються звіт про ін­спекційну перевірку (довідка) і рейтинг (рейтингова оцінка) банку для подальшого нагляду і роботи з банком із метою встановлення контролю за виправленням порушень, виявлених під час комплексної інспекційної перевірки.

Рейтинг банку є власністю Національного банку і конфіденційною інформацією, призначеною тільки для внутрішнього використання, і не підлягає опублікуванню в засобах масової інформації.


нення міжбанківських розрахунків. Цей зв'язок здійснюється лише через територіальне управління Національного банку.

Якщо банк має філії, яким відкрито кореспондентські рахунки в територіальних управліннях Національного банку, то особливий ре­жим контролю одночасно встановлюється і для всіх філій.

Заходи впливу застосовуються Національним банком на підставі:

• результатів інспекційних (планових і позапланових) перевірок
діяльності банків чи їхніх філій;

• результатів аналізу дотримання банками вимог банківського
законодавства з використанням статистичної звітності, щомісячних і
щоденних балансів тощо;

• результатів перевірок діяльності банків аудиторськими органі­
заціями, уповноваженими відповідно до чинного законодавства на їх
здійснення.

НБУ може застосовувати до комерційних банків заходи впливу попереднього реагування та примусові заходи впливу (рис. 6.3).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

До заходів впливу попереднього реагуванняналежать:
   
------------- ► ------------- ► ------------- ► Письмове застереження
 
Укладення письмової угоди з банком
 
Програма фінансового оздоровлення
   
До примусових заходів впливуналежать:
   
► ---------- ► Зупинення (обмеження) дії ліцензії на здійснення окремих банківських операцій на строк до 1 року або відкликання лі­цензії на здійснення всіх банківських операцій
 
Усунення керівництва (голови правління та головного бухгал­тера) від управління банком
   
------------- ► ► ---------- ► Призначення тимчасової адміністрації банку
 
Накладання штрафів на банки
 
Накладання штрафів на керівників банків у розмірі до 100 не­оподатковуваних мінімумів доходів громадян
 
Ліквідація або реорганізація банків

Рис. 6.3. Заходи впливу попереднього реагування та примусові заходи впливу на банки


Заходи впливу, що застосовуються Національним банком до бан­ків, мають бути адекватними конкретним порушенням, які ними було допущено. Вибір адекватних заходів впливу, які застосовуються до банків відповідно до банківського законодавства, має здійснюватися з урахуванням:

■ характеру допущених банком порушень;

■ причин, які зумовили виникнення виявлених порушень;

■ загального фінансового стану банку та рівня достатності ка­
піталу;

■ розміру можливих негативних наслідків для кредиторів і вклад­
ників.

У разі виконання банком узятих зобов'язань і покращення показ­ників діяльності банку Національний банк може достроково скасува­ти застосовані заходи впливу на визначений строк (частково або зовсім). Рішення про скасування застосованих заходів впливу має ухвалюватися Комісією Національного банку, або Правлінням Націо­нального банку, або особою, яка винесла рішення про застосування заходу впливу.

Рішення про застосування заходів впливу можуть бути оскаржені в судовому порядку. До постановлення відповідного рішення судом дія застосованих заходів впливу не зупиняється.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-06-26; Просмотров: 326; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.044 сек.