Еволюція систем касового виконання Державного бюджету України

П

Обслуговується за рахунок коштів державного бюджету

Обслуговується за рахунок бюджету в разі необхідності сплати за гарантією

Рис. 7.6. Склад валового зовнішнього боргу країни

2) умовний державний зовнішній борг - формується за рахунок іноземних кредитів, залучених іншими позичальниками під державні гарантії (гарантований державою борг). Відповідальність за обслуго­вування цих кредитів покладена безпосередньо на позичальника, який погашає іноземні кредити за рахунок власних коштів. Тому фінансові зобов'язання держави щодо погашення таких боргів мають умовний характер. Проте, у випадку, коли безпосередній позичальник не в змозі виконати свої боргові зобов'язання перед нерезидентом відпо­відно до умов кредитної угоди, набуває чинності державна гарантія щодо виконання платежів на користь іноземного кредитора. У такому випадку умовні державні фінансові зобов'язання перетворюються у прямі.

Отже, державний зовнішній борг у сумі з приватним, негарантова-ним державою, зовнішнім боргом становлять валовий зовнішній борг країни.

Мета управління зовнішнім боргом полягає в забезпеченні еко­номічного розвитку країни за рахунок зовнішніх позик і уникненні при цьому макроекономічних складнощів і проблем платіжного ба­лансу в майбутньому (його дефіциту).

Одним із елементів процесу управління зовнішнім боргом країни є обслуговування зовнішнього боргу.

Рис. 7.7. Учасники управління зовнішнім державним боргом

Центральний банк держави виступає у ролі обслуговуючого банку щодо уряду країни. В ньому зберігаються кошти державного бю­джету і державних позабюджетних фондів. Проте, роль Національно­го банку України у процесі обслуговування державного зовнішнього боргу не обмежується лише виконанням функції платіжного агента уряду України (рис. 7.7).

Участь у процесі обслуговування зовнішнього боргу країни, зо­крема державного зовнішнього боргу, є однією з додаткових функцій, яку, поряд з основними, виконує центральний банк держави.

Забезпечуючи поточні потреби в іноземній валюті для виконання зовнішніх фінансових зобов'язань держави, Національний банк України організовує на території України купівлю-продаж конвер­тованих валют за гривні. При цьому Національний банк України може використовувати золотовалютний резерв для здійснення валю­тних інтервенцій з метою підтримання курсу національної грошової одиниці відносно іноземних валют. Це дає можливість вітчизняним підприємствам - отримувачам іноземних кредитів купувати інозем­ну валюту для виконання платежів з обслуговування зовнішнього боргу.

У нашій країні відповідальність за моніторинг стану загальної зов­нішньої довгострокової заборгованості країни та за подання звіт­ності щодо цього Світовому банку покладено на Національний банк України як центральний банк держави.

Уповноважені банки України, що обслуговують позичальників у частині приват­ного негарантова-ного боргу

Крім того, за Національним банком України закріплено функції контролю за дотриманням ліміту державного зовнішнього боргу України, який за поданням Кабінету Міністрів України затверджуєть­ся Верховною Радою України. Для проведення моніторингу зовніш­ньої заборгованості Національний банк України використовує відпо­відну інформацію з різних джерел (рис. 7.8).

Міністерство фі­нансів України - роз­порядник прямого дер­жавного боргу за іно­земними кредитами, за­лученими безпосеред­ньо урядом

Укрексімбанк та уповноважені банки, які виконують функції бан-ків-агентів у частині дер­жавного боргу за інозем­ними кредитами, що залу­чені резидентами України під державні гарантії

Рис. 7.8. Джерела інформації НБУ про стан заборгованості за іноземними кредитами

У найбільш узагальненому вигляді функції НБУ у виконанні Дер­жавного бюджету України в сучасних умовах представлено на рис. 7.10.

Аналіз і готу­вання звітності щодо касового виконання Дер­жавного бюдже­ту України за видами дохо­дів

§ 5. Роль НБУ у касовому виконанні Державного бюджету

Досить помітна роль у касовому виконанні державного бюджету належить центральним банкам.

Сутність касового виконання державного бюджету полягає в орга­нізації та здійсненні деякої сукупності розрахунково-касових опера­цій, а саме: прийняття розрахункових документів на виплату подат­ків, зборів та інших обов'язкових платежів до бюджету, зарахування коштів на рахунки бюджетів різних рівнів, зберігання коштів бюджету, їх видання, фінансування заходів, передбачених бюджетом.

Світовій практиці відомі банківська, казначейська та змішана сис­теми касового виконання державного бюджету (рис. 7.9).

У банківській системі всі функції з касового виконання державно­го бюджету покладаються на центральний банк чи на банківську сис­тему в цілому.

Згідно з казначейською системою касового виконання державного бюджету накопичення доходів і здійснення видатків проводить окре­мий орган - державне казначейство (державна скарбниця).

Змішана система передбачає розподіл функцій щодо касового ви­конання бюджету між банківською і казначейською системами.

Системи касового виконання державного бюджету

Рис. 7.9. Системи касового виконання державного бюджету

У процесі еволюції система касового виконання бюджету в Украї­ні на різних етапах існувала в усіх різновидах - банківська, змішана і казначейська (табл. 7.1).

Таблиця 7.1

Період	Система
До 1997 р.	Банківська
3 1997 р. до 2002 р.	Змішана
3 2002 р.	Казначейська

Проведення, приймання, збері­гання та видання готівки бюджетним установам уповно­важеними комер­ційними банками та ОПЕРУ НБУ

Акумулювання кош­тів Державного бюдже­ту України на єдиному казначейському рахун­ку, їх зберігання та пе­рерахування за дору­ченням Державного казначейства

Рис. 7.10. Функції НБУ у касовому виконанні Державного бюджету України

Контрольні запитання і завдання

1. Розкрийте зміст функцій НБУ як фінансового агента уряду.

2. Проаналізуйте сутність і види державного боргу країни.

3. Розкрийте особливості методів фінансування внутрішнього дер­
жавного боргу за участю центрального банку.

4. З чого формується внутрішній державний борг України? Дайте
характеристику його складників.

5. Які обов'язки Національного банку України на ринку ОВДП?

6. Проаналізуйте склад і функції безпосередніх учасників аукціонів
із розміщення ОВДП.

7. Назвіть і охарактеризуйте етапи проведення торгів із розміщення
ОВДП.

8. Розкрийте особливості кожної з форм продажу ОВДП, що засто­
совуються НБУ.

9. Проаналізуйте види депозитарної діяльності Національного бан­
ку України.

10. Проаналізуйте функції підрозділів Національного банку України
у здійсненні депозитарної діяльності.

11. Розкрийте зміст функцій НБУ як депозитарію державних цінних
паперів.

12. Розкрийте порядок обслуговування Національним банком опера­
цій за угодами щодо державних цінних паперів.

13. Назвіть склад учасників управління державним зовнішнім бор­
гом України та їх повноваження.

14. Проаналізуйте еволюцію функцій НБУ у касовому виконанні
державного бюджету.

Розділ 8 ВАЛЮТНЕ РЕГУЛЮВАННЯ І КОНТРОЛЬ

§ 1. Валютна політика як основа валютного регулювання і контролю

Валютна політика - це сукупність заходів у сфері економічних відносин відповідно до поточних і стратегічних цілей економічної політики держави.

Напрями і форми валютної політики визначаються становищем країни у світовому господарстві, а також завданнями, що ставляться перед національною економікою. Валютна політика спрямована на забезпечення стабільності курсу національної грошової одиниці, сприяння через курс валюти залученню іноземних інвестицій в еко­номіку, регулювання зовнішніх платіжних відночин з іншими краї­нами, забезпечення збалансування зовнішніх платежів і накопи­чення централізованих валютних резервів.

У більшості країн центральний банк є провідником державної валютної політики, хоча, наприклад, в Італії, Естонії, Литві, а також у Гонконгу і Сінгапурі валютну політику розробляють і реалізують поряд із центральним банком спеціально створені відомства - ва­лютні бюро.

До компетенції центрального банку належить виконання таких функцій:

• нагромадження та управління валютними резервами країни,
проведення операцій з їх розміщення;

• визначення сфери й порядку обігу на території країни іноземної
валюти;

• визначення і регулювання курсу національної грошової одини­
ці відносно валют інших країн;

• встановлення правил і видача ліцензій комерційним банкам

на здійснення ними банківських операцій з валютними цінностя­ми та ін.

Окрім названих функцій, центральні банки представляють ін­тереси своєї держави у відносинах із центральними банками інших країн, у міжнародних банках та інших фінансово-кредитних органі­заціях.

Довгострокова валютна політика передбачає розроблення та ре­алізацію заходів спрямованих на забезпечення макроекономічної ста­більності і створення умов довіри національних та іноземних економіч­них суб'єктів до валюти держави, стимулювання експорту, припливу до країни іноземної валюти (рис. 8.1).

Завданням короткострокової валютної політики є забезпечення стабільного функціонування національної валютної системи, уник­нення стійкого від'ємного сальдо платіжного балансу країни, узго­дження інтересів як експортерів, так й імпортерів.

Короткострокова валютна політика також передбачає:

• поточне регулювання системи валютних обмежень і системи економічних нормативів (зокрема проведення операцій на страховому ринку, фондовому та інших сегментах фінансового ринку);

• створення сприятливих умов для інвестування національної
економіки;

• оперативне регулювання кон'юнктури валютного ринку за до­
помогою інтервенцій для зменшення спекулятивного тиску на валют­
ний ринок;

• вдосконалення організаційно-правової структури валютного
ринку;

• здійснення жорсткого контролю за операціями з переміщення
капіталу резидентами й нерезидентами на валютному ринку;

• вдосконалення контролю за експортно-імпортними операціями;

• вдосконалення міждержавних розрахунків і опрацювання мож­
ливостей різноманітних форм інтеграції;

• проведення валютно-курсової політики, яка базується на цільо­
вих орієнтирах сфери грошово-кредитних відносин;

• вдосконалення механізму курсоутворення відповідно до струк­
турних змін в економіці.

Складовими елементами валютної політики с:

• валютне регулювання;

• валютний контроль;

• міжнародне валютне співробітництво та участь у міжнародних
валютно-фінансових організаціях.

Дата добавления: 2015-06-26