Внутрішні фактори розвитку

1.1. Природно-ресурсний потенціал. Важливими передумовами розвитку району є наявні природні ресурси і сприятливі природно-кліматичні умови. Земельний фонд Східного району визначається значними площами сільгоспугідь та ріллі (15,6% та 15,3% від загальнодержавних). Район добре забезпечений водними та лісовими ресурсами. Мінеральні ресурси досить різноманітні. Передусім це енергетичні ресурси і залізна руда. Є поклади кам’яного, бурого вугілля, нафти, газу.

Корисні копалини представлені природним газом (Єфремівське, Західно-Крестищенське, Кегичівське та інші родовища), нафтою, кам'яним і бурим вугіллям, кам'яною сіллю, фосфоритами, охрою, глиною, пісками, вапняками, крейдою тощо.

1.2. Економічний потенціал. Близькість району до української металургійної бази сприяла розвитку важкого металомісткого машинобудування. Розвинуті металообробна, хімічна, нафтохімічна, легка та харчова промисловості. В районі переважає частка видобувних галузей над обробними.

У структурі промислового виробництва Сумської області найбільшу питому вагу мають машинобудування, паливна, харчова, хімічна і нафтохімічна промисловості. В структурі виробництва товарів народного споживання частка продовольчих товарів становить 76%. Провідні підприємства: ВАТ "СНВО ім. М.В. Фрунзе", ВАТ "Сумихімпром", "Насосенергомаш", НГВУ "Охтирканафтогаз", шоколадна фабрика "Крафт Фудз Україна", ВАТ "Шосткинський молококомбінат", ВАТ "Охтирський сиркомбінат". Підприємства області здійснюють зовнішньоторговельні операції з 87 країнами світу.

Структура промисловості у регіонах за останні роки не зазнала великих змін. У більшості з них вирішальне значення відіграють одна-дві галузі: у Сумах – машинобудування та хімічна промисловість, Охтирці – видобування енергетичних матеріалів, Шостці – харчова та хімічна промисловість, Конотопі і Глухові – машинобудування та харчова промисловості, Лебедині – виробництво продуктів нафтоперероблення та машинобудування, Ромнах – легка промисловість та машинобудування, у 9 районах із 18 – харчова промисловості.

Найбільш перспективними видами промислової діяльності для розвитку є: харчова і легка промисловість – зі швидким періодом окупності; нафтогазовидобувна та хімічна – з високим рівнем прибутковості, а також наукоємні галузі машинобудування. За наявністю реальних інвестицій ці галузі промисловості могли б швидко трансформуватися у ринковий простір, сприяти зростанню економічних показників промислового виробництва області, збільшенню надходжень до місцевих бюджетів та створенню нових робочих місць.

У структурі реалізації продукції промисловості Харківської області переважають галузі обробної промисловості, а саме: виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів, машинобудування, виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції, виробництво коксу та продуктів нафтопереробки, хімічна та нафтохімічна промисловість, на які припадає 69,0% обсягів реалізації промислового виробництва (Рис.1). Майже половина (49,4%) інноваційних видів продукції були освоєні на заводі "Комунарсчетмаш" – філії ДНВП "Об’єднання Комунар", у ВАТ "Харківський підшипниковий завод", ТОВ "Хімічні технології", Харківському державному приладобудівному заводі ім. Т. Г. Шевченка. Половину (50%) нових технологічних процесів впровадили у ВАТ

"Електромашина", Харківському державному авіаційному виробничому підприємстві, ТОВ "Завод залізобетонних конструкцій".

Більшість галузей промисловості Полтавської області започаткована у 50-60-х роках: нафто- і газодобувна, залізорудна, чорна металургія, нафтопереробна, автомобільна, верстато- і приладобудівна, електротехнічна. До виробництв, що спричиняють істотний вплив на економіку області в цілому, відносяться: видобування залізної руди, залізничне вагонобудування, автомобільна і електротехнічна промисловість, виробництво дорожньо-будівельної техніки, верстато- і приладобудування та технологічного устаткування для хімічної, харчової і легкої індустрії.

До провідних підприємств галузі машинобудування і металообробки належать: ВАТ "Полтавський турбомеханічний завод"; ЗАТ "Полтавський алмазний інструмент"; ВАТ "Електромотор"; ВАТ "Полтавський автоагрегатний завод"; ВАТ "Полтавхіммаш"; ВАТ "Полтавамедскло"; ВАТ "Тепловозоремонтний завод"; ТОВ "Укр-Діамант"; ВАТ "Кременчуцький сталеливарний завод"; "АвтоКрАЗ"; "Крюківський вагонобудівний завод".

Паливно-енергетичний комплекс. Паливно-енергетичний комплекс Сумської області є одним із провідних секторів економіки регіону. В області видобувається близько 50% української нафти та понад 7% природного газу, з 2005 року почалось відродження видобутку торфу. На території області розташовано 25 нафтогазових родовищ. Базовим підприємством із видобутку, промислової підготовки, транспортування вуглеводнів є нафтогазовидобувне підприємство НГВУ «Охтирканафтогаз», яке входить до складу ВАТ «Укрнафта».

Торф’яна промисловість Сумської області у 60-80 роки займала одне з провідних місць серед торфодобувних областей України. Виробником торф’яного палива і торфу для добрив в області є державне підприємство «Сумиторф», до складу якого входять дочірні підприємства «Глухівторф», «Шосткаторф», «Путивльторф» та «Конотопторф».

Енергозабезпечення. Власне виробництво електричної енергії в області покриває лише 19% потреби економіки та населення у цьому виді енергоресурсів. Найбільшими електростанціями області є Шосткінська, Сумська та Охтирська ТЕЦ. Основою енергокомплексу області є чотири генеруючі підприємства: Зміївська ТЕС, ВАТ "Харківська ТЕЦ-5".

У 2007 році відкриті нові поклади на Аксютівському, Качанівському, Борисівському, Наріжнянському родовищах, а також введено в дослідно-промислову розробку нове родовище Денисівське (Чугуївський район).
ГПУ "Шебелинкагазвидобування" планує нарощувати ресурсну базу за рахунок прискореного освоєння Кобзівського газоконденсатного родовища. За замовленням підприємства БУ "Укрбургаз" виконуватиме пошуково-розвідувальні роботи на перспективних родовищах: Кобзівському, Чкалівському, Борисівському, Північно-Волвенківському, Гашинівському та площах: Новомечебилівській, Оливинівській.

Металургійний комплекс Східного економічного району в основному представлений порівняно невеликими підприємства чорної і кольорової металургії.

ВАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат". Основною продукцією підприємства є залізорудний концентрат та котуни з вмістом заліза до 65% для доменних печей металургійних комбінатів. Потужність підприємства за видобутком сировини складає більше 28,2 млн.т за рік, за виробництвом залізорудного концентрату понад 10,5 млн.т, котунів – більше 10 млн.т. У 2002 році вперше в чорній металургії України і країн СНД на Полтавському ГЗК впроваджено технологію флотаційного дозбагачення залізорудного концентрату, яка дозволяє виробляти високоякісні котуни із вмістом вуглецю 65%, зі зменшеним вмістом кремнезема.

ВАТ «Полтавський ГЗК» належить до найбільших світових виробників котунів і є одним із сучасних високопродуктивних підприємств гірничодобувної промисловості України.

Первомайськ Харківської області ще у 2002 році затверджено місцем будівництва єдиного в Україні алюмінієвого заводу повного циклу. Тут має бути створено 2500 робочих місць. План-графік будівництва передбачав використання продукції 50 українських підприємств. На придбання спеціального обладнання, зокрема, для газоочищення планувалося провести тендер серед фірм Франції, Швейцарії та Німеччини. Проектна потужність Первомайського алюмінієвого заводу – 120 тисяч тонн металу на рік; значна його частина повинна йти на експорт.

«РусАл» як переможець конкурсу мав збудувати в Харківській області алюмінієвий завод – одне з інвестиційних зобов’язань нового власника Миколаївського глиноземного заводу. Однак далі заяв справа не пішла. Виробляти метал в Україні вигідніше, ніж у Європі, де алюмінієві заводи масово закриваються через збитковість. Однак в Україні немає потужних розвіданих запасів бокситів. Світові компанії, зокрема й «РусАл», воліють виробляти глинозем і алюміній у країнах третього світу – Африці чи Індії, які мають великі поклади бокситів.

Машинобудівельний комплекс району є однією з провідних галузей. Найбільший перелік підприємств у Харківській області: завод ім. Малишева (м. Харків), "ХТЗ", "Вовчанський агрегатний завод", "Укрспецвагон", "Харківський верстатобудівний завод", "Коннектор", "Завод "Південкабель", "Завод "Електроважмаш", "Харківський підшипниковий завод", "Електромашина", "Турбоатом", "Харківський завод підйомно-транспортного устаткування".

Турбіни для АЕС, ТЕС і ГЕС для багатьох країн світу виготовляють на Харківському ВАТ „Енергоатом. Підприємства сільськогосподарського машинобудування розміщені в Харкові (тракторний завод). У Харкові налагоджується випуск зернозбиральних комбайнів "Бізон". Підприємства сільськогосподарського машинобудування тяжіють до споживача.

Завод ім. Малишева виготовляє продукцію с/г машинобудування, двигуни, трактори, тягачі і бронетехніку. Спільно із заводом працюють два харківських спеціалізованих конструкторських бюро: КП ХКБМ ім. Морозова і КП ХКБД.

Бронетанкобудування стало пріоритетним напрямком у діяльності підприємства. В довоєнний період воно прославилося середнім танком Т-34. В роки незалежності для Пакистану було виготовлено 320 бойових машин. Це був перший вагомий вихід за кордон військово-промислового комплексу. Нині завод спільно зі своїми партнерами – конструкторськими бюро пропонує і реалізує на зовнішньому ринку бронетехніку: основні бойові танки "Оплот", бронетранспортери БТР-3; здійснює модернізацію танків, випущених у колишньому СРСР,– Т-54, Т-55, Т-62, Т-64, Т-72; бронетранспортерів – БТР-60, БТР-70. На заводі працює понад 10 тис. осіб.

Харківське державне авіаційне виробниче підприємство спеціалізується на виробництві будівельних металевих конструкцій, електричних побутових приладів, вузлів, деталей та приладдя для автомобілів та їх двигунів; виробництві літальних апаратів, включаючи космічні. Авіазавод спеціалізується на випуску літаків Ан-74, Ан-140, а також бере участь у корпоративному складанні нового турбореактивного пасажирського літака Ан-148. Завод реалізує низку експортних контрактів, у тому числі з азербайджанським концерном "АЗАЛ" на поставку літаків Ан-140-100; з Єгиптом і Лівією на поставку 13 машин Ан-74 різних модифікацій. Літаки Харківського авіазаводу експлуатуються в більш ніж 30 країнах світу.

Київський завод АВІАНТ виготовляє літаки АН-148, АН-70, планує виробляти Ту-334,Ту-334-100, Ан-32 та Ан-124 «Руслан».

Харківський верстатобудівний завод - одне з найбільших підприємств верстатобудівної промисловості України. Основна продукція: верстати-автомати та напівавтомати, з програмним управлінням, автоматичні лінії, великі, важкі, середні та унікальні шліфувальні верстати.

Конотопській авіаремонтний завод «АВІАКОН. Основними напрямами діяльності підприємства є: капітально-відновний ремонт і переобладнання вертольотів Мі-24, Мі-35, Мі-17, Мі-8, Мі-26, Мі-2 всіх модифікацій; ремонт агрегатів вертолітного, приладового, спеціального і радіоелектронного устаткування; дослідження технічного стану вертольотів в місцях їх експлуатації; капітальний ремонт і ремонт по технічному стану вертольотів Мі-17, Мі-35 і їх модифікації виїзними бригадами; подовження міжремонтних ресурсів; антикорозійна обробка планера вертольотів і літаків, фарбування літаючих апаратів поліуретановими емалями фірми Du Pont; навчання і підвищення кваліфікації авіаційного персоналу замовників на навчальній базі «АВІАКОН».

ВАТ "Крюківський вагонобудівний завод" – це найбільше машинобудівне підприємство в Полтавській області, один із перших вагонобудівних заводів України. Виробничий профіль: розроблення і виготовлення магістральних вантажних і пасажирських вагонів за вітчизняними і міжнародними стандартами, вагонів метро, поверхових та тунельних ескалаторів, дорожньо-будівельної техніки, сільськогосподарської техніки, обладнання для шахт і гірничо-збагачувальних комбінатів.

Холдингова компанія "АвтоКрАЗ" – це єдине підприємство з виробництва великовантажних автомобілів на території України з повним технологічним циклом виробництва. Основною продукцією заводу є вантажні автомобілі вантажопідйомністю від 10 до 27 тонн, у тому числі самоскиди, лісовози, сідельні тягачі, які експлуатуються в усіх кліматичних зонах, включаючи тропічну.

«АвтоКрАЗ» спільно з Харківським конструкторським бюро Морозова розроблена конструкція спортивного автомобіля КрАЗ-5173РЕ, який зможе представити Україну на одній з найвідоміших гонок в світі – ралі-рейді «Дакар» вже у 2009-2010 роках. Ралі-рейд «Дакар», раніше «Париж-Дакар», – одна із найвідоміших екстремальних гонок у світі. Згідно з вимогами Міжнародної Автомобільної Федерації (FIA) автомобілі, виставлені для участі в гонці, повинні бути серійними, при цьому мінімальна серія – не менше 15 одиниць. Вартість кожного автомобіля складає близько 3 млн. грн.

ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод" виконує великовузлове складання автомобілів "ВАЗ" (Росія), FAW (Китай) та позашляховиків компанії Ssang Yong (Південна Корея). Виробничі потужності заводу складають 40 тисяч автомобілів на рік. Уся продукція реалізується виключно на українському ринку.

ВАТ "Тепловозоремонтний завод" – спеціалізується на ремонті пасажирських тепловозів, універсальних магістральних тепловозів, вантажних, маневрових. Основні споживачі продукції – залізниці України та Росії, але поступово підприємство освоює і ринки країн СНД, Європи та Азії. Завод працює за зовнішньоекономічними договорами з Монголією, прибалтійськими державами, а також країнами Близькосхідного регіону.

ВАТ "Кременчуцький завод дорожніх машин" ("Кредмаш"). Підприємство спеціалізується на розробці та випуску асфальтозмішувальних установок, поливно-мийних та піскорозкидувальних машин для Росії, Білорусії, Казахстану, Грузії, Азербайджану, Вірменії, Узбекистану, Афганістану, Болгарії, Йорданії, Сирії та інших країн.

У Полтавській області машинобудування представлено: "Полтавським турбомеханічним заводом"; ЗАТ "Полтавський алмазний інструмент"; ВАТ "Електромотор"; "Полтавським автоагрегатним заводом"; "Тепловозоремонтним заводом"; "Крюківським вагонобудівним заводом".

ВАТ "Карлівський машинобудівний завод" виробляє обладнання для сушки, очистки, транспортування і зберігання зерна.

Особливе місце в машинобудуванні Полтавського регіону посідає хімічне машинобудування і, зокрема, унікальне підприємство з випуску великогабаритного емальованого обладнання для хімічної, нафтохімічної, мікробіологічної, медичної та харчової промисловості. ВАТ "Полтавхіммаш" виготовляє обладнання, розраховане для зберігання і перероблення високоагресивного, харчового, а також іншого середовища, до якого висуваються високі вимоги щодо якості та чистоти.

Провідним підприємством верстатобудівної промисловості є ВАТ "Лубенський верстатобудівний завод "Шліфверст". Його продукція – круглошліфувальні верстати з різним рівнем автоматизації.

Лідером енергетичного машинобудування Полтавщини є ВАТ "Полтавський турбомеханічний завод", що входить до концерну "Укрросметал". На підприємстві виробляють запасні частини для турбін електростанцій, у тому числі для АЕС, компресори для тепловозів і електровозів, компресорні станції для будівельних організацій, маслоочисні машини для електростанцій та інших підприємств. Продукція експортується в Йорданію, Індію, Німеччину, Литву, Росію і Білорусь.

ВАТ "Електромотор". Його основну продукцію – електричні двигуни різних марок сьогодні використовують майже дві тисячі підприємств в Україні та за кордоном. Серед імпортерів продукції заводу – Росія, Італія, Франція, Ірландія, Гонконг та В'єтнам.

Мотоцикли виготовляють: завод ім. Малишева (Харків); Дергачівський моторобудівний завод Харківської області (мотоцикли, мопеди, моторолери), Мереф’янський механічний завод, Українсько-Російське СП ВАТ "Харківуазсервіс", Ямпільський механічний завод; Лебединський завод верстатних вузлів у Сумській області.

Хімічно-лісовий комплекс. Найбільшими хімічними підприємствами району є: ВАТ "Сумихімпром", ТОВ "Хімічні технології» ДП “Хімпром” (Харків).

Частка хімічної та нафтохімічної промисловості для Харківської області становить більше 7%, біля половини її обсягів займає фармацевтичне виробництво (область виробляє до 40% готових лікарських препаратів України).

Найважливіші з хімічних підприємств Сумської області: Шосткинський хімічний завод (єдине в Україні і найбільше в Радянському Союзі підприємство, що виробляє кольорові і чорно-білі кінофотоплівки та стрічки для магнітного запису), завод хімічних реактивів у Шостці, Сумський хімічний комбінат (виробництво фосфатних мінеральних добрив, сірчаної кислоти тощо), регенератний завод у Сумах (виробництво гумовотехнічних виробів та будівельних матеріалів).

ВАТ «Сумихімпром». Кількість працівників – 5960, має статус базового підприємства хімічної галузі промисловості України з виробництва фосфорних мінеральних добрив. Основна діяльність: виробництво фосфатних добрив й іншої продукції неорганічної хімії; проектні, проектно-дослідницькі, дослідницькі роботи; оптова й роздрібна торгівля.

Асортимент продукції ВАТ «Сумихімпром» нараховує майже 25 найменувань продукції основної хімії, у тому числі: «Суперагро» N:P:K 15:15:15, гранфос, суперфосфат амонізований, пігментний двоокис титану, жовтий і червоний залізоокисні пігменти, сірчана кислота, олеум, реактивна сірчана кислота, коагулянти для очищення питної та стічної вод (алюміній сірчанокислий, сульфатозалізовмісний коагулянт), лакофарбова продукція.

ВАТ Шосткинський завод хімічних реактивів – багатопрофільне підприємство хімічної промисловості, налагоджені взаємовигідні партнерські відносини з деякими фірмами Німеччини, Китаю, Чехії, Польщі, Індії.

За час існування підприємства організовані виробництва: органічних хімічних реактивів і особливо чистих речовин; органічних індикаторів і мікробіологічних барвників; хімічної продукції технічного призначення.

Продукція, вироблена заводом, знаходить застосування практично в усіх галузях промисловості і народного господарства: у медицині – складні мікробіологічні барвники; у машинобудуванні – біоцидні присадки; на транспорті; у харчовій промисловості; у металургії, електротехніці; у резинотехніці і газоочистці.

Легка промисловість представлена: виробництвом тканин, взуття, галантерейні виробів (суконна, швейна, взуттєва фабрики в Сумах; шкіряно-взуттєвий комбінат, текстильно-галантерейна фабрика в Ромнах, ткацька фабрика в Кролевці). З галузей легкої промисловості розвинуті: текстильна (виробництво пряжі, бавовняних і вовняних тканин), шкіряно-взуттєва, швейна. В Полтаві розміщена одна з найбільших в Україні бавовнопрядильна фабрика, трикотажно-рукавична фабрика, шкіряний комбінат; у Кременчуці– трикотажна фабрика, шкірзавод, взуттєва фабрика; у Лубнах – валяльно-повстяна фабрика. У Харківській області: Харківське об'єднання взуттєвих підприємств, панчішна фабрика, фабрика вовняних тканин «Червона нитка», найбільший в Україні канатний завод. Значними центрами легкої промисловості є Лозова, Валки, Вільшана (швейні фабрики), Люботин (текстильна фабрика), Комарівка (прядильно-ткацька фабрика), Вовчанськ (ткацька, взуттєва фабрики).

Будівельний комплекс. В Україні створена асоціація „Укрцемент”, до складу якої входять 13 цементних заводів, у т. ч. один державний дослідний завод, розташований у м. Харкові, 5 спеціалізованих цементно-ремонтних підприємств, 2 проектні організації, один державний науково-дослідний інститут, державна організація із сертифікації продукції і розроблення нормативно-технічної документації та кафедра хімічної технології композиційних матеріалів Національного Технічного Університету України „Київський Політехнічний Інститут”.

Будівельною галуззю України активно цікавляться іноземні інвестори. Власниками 12 цементних заводів є провідні в цементній промисловості Європи іноземні компанії, зокрема компанії «Хайделбергцемент», «Дікергофф» (Німеччина), «Лафарж» (Франція), «Євроцементгрупп» (Росія), «CRH» (Ірландія) та ін. Активізація будівельних робіт потребує нарощування обсягів виробництва цементу, а в умовах підвищення цін на енергоносії і особливо на природний газ, обумовлює необхідність впровадження енергозберігаючих технологій та переведення роботи обертових печей по випалу клінкеру з природного газу на альтернативні види палива.

Михайлівський завод вогнетривів, комбінат будівельних матеріалів та домобудівний комбінат (у Сумах), заводи залізобетонних конструкцій (у Конотопі та Шостці) і ряд цегелень. Виробництво збірних залізобетонних і бетонних конструкцій та деталей (Полтава, Кременчук, Лубни), цегли (Полтава, Кременчук, Гадяч, Пирятин, Кобеляки, Лубни), черепиці (Полтава), виробництво будівельних матеріалів з комишу (Новосанжарський, Лубенський та Хорольський райони). Одним із найбільших підприємств будівельних матеріалів є Малокохнівський гранітний кар'єр. У Полтаві працює керамічний завод напівсухого пресування цегли, який виготовляє стінові цегляні блоки, плитки для облицювання фасадів.

Агропромисловий комплекс. Основу АПК складає сільське господарство, яке характеризується розвинутим виробництвом зерна, молока, технічних культур.

Харчова промисловість. Підприємства харчової промисловості розміщені здебільшого в промислових центрах. Найбільші підприємства цукрової промисловості – Лохвицький цукровий комбінат, Кобеляцький і Веселоподільський цукрові заводи. М'ясокомбінати є в Полтаві (один з найбільших у СРСР; крім м'ясної продукції, він випускає високоякісні струни для смичкових інструментів), Кременчуці, Лубнах і Пирятині; птахокомбінати – в Миргороді і Гадячі. Овочеконсервний завод працює в Пирятині, молококонсервні заводи в –Кобеляках та Ланнівці. Розвинуті також олійна (Полтавський олійно-жировий комбінат), борошномельна, круп'яна, кондитерська та спиртова галузі (Лохвиця, Карлівка, Хорол).

На території Харківської області - 10 цукрових заводів, найбільший з них – Куп'янський; понад 30 механічних млинів та борошномельно-круп'яних комбінатів; ряд спиртових та пивоварних заводів тощо. В Харкові є велика кондитерська фабрика «Жовтень», бісквітна фабрика, м'ясокомбінат, жиркомбінат, лікеро-горілчаний завод, тютюнова фабрика.

Сільське господарство. У Полтавській області в останні роки створюються і розвиваються фермерські господарства. В середньому на одне господарство припадає по 97,3 га ріллі. Традиційною галуззю на Полтавщині є тваринництво. В усіх категоріях господарств (включаючи господарства населення) нараховується 354,5 тис. голів великої рогатої худоби, в тому числі 179,3 тисяч корів, 327,6 тисяч свиней та 48,5 тисяч овець і кіз, 5,7 млн. голів птиці.

Сумщина також є традиційно аграрним регіоном. Пріоритетним у рослинництві області є виробництво продовольчого зерна, цукрових буряків, ріпаку, соняшнику, льону, картоплі. Тваринницька галузь спеціалізується на молочному, м'ясному виробництві, свинарстві та птахівництві.

Природно-кліматичні умови дають можливість вирощувати високі врожаї сільськогосподарських культур. Але, на жаль, в останній період через цілу низку ряд причин агропромисловий комплекс області зазнав суттєвих втрат продуктивності виробництва. Значно знизився виробничо-ресурсний потенціал аграрного сектору. Так, чисельність сільського населення зменшилася на 130 тис. осіб, або на 24%, у тому числі зайнятого в сільськогосподарському виробництві сільськогосподарських підприємств – на 127 тис. осіб, або в 4,6 раза.

Зменшилась чисельність машинно-тракторного парку. Так, лише з 2000 року по 2006 рік кількість тракторів зменшилася на 4262 шт. (на 32%), зернозбиральних комбайнів – на 657 шт. (на 25%), бурякозбиральних комбайнів – на 271 шт. (на 32%), кормозбиральних комбайнів – на 513 шт. (на 38%), кукурудзозбиральних комбайнів – на 132 шт. (на 42%), вантажних автомобілів – на 3004 шт. (на 31%). Сільськогосподарська техніка майже повністю зношена і морально застаріла. На даний час у господарствах області налічується 805 незадіяних тваринницьких приміщень, які потребують реконструкції, у тому числі для ВРХ – 534 приміщення на 107 тис. головомісць, для свиней – 239 на 120 тис. головомісць, для птиці – 32 приміщення на 82 тис. головомісць.

Такий стан сільськогосподарських підприємств призвів до зниження рівня життя сільського населення, зумовив погіршення соціально- економічного розвитку села. Аналіз якісного складу керівників та спеціалістів агропромислових формувань області свідчить, що у 2005 році порівняно з 2004 роком зменшилась кількість сільської молоді віком до 30 років, у той час, як кількість спеціалістів пенсійного віку залишилась на рівні 2004 року, працівників віком 50 років і старше становить 32%. Це свідчить, що молодь залишає село, а ті молоді спеціалісти, які навчалися у вищих навчальних аграрних закладах І-ІV рівнів акредитації за кошти Державного бюджету і були направлені на роботу в сільгосппідприємства, не закріплюються на місцях. Плинність кадрів серед керівників та спеціалістів за останні три роки складає 8-9% щорічно.

Зменшилась зайнятість сільського населення, внаслідок чого значна частина працездатних і кваліфікованих жителів працюють лише на присадибних ділянках, ведуть власне дрібне виробництво, або виїжджають на заробітки за кордон.

Перехід до ринкових відносин вимагає формування власної інфраструктури аграрного ринку, яка забезпечить конкурентоспроможність сільськогосподарської продукції, сприятиме наповненню ринку якісною продукцією та прибутковому розвитку аграрного сектору економіки. Головними причинами, що довели галузь АПК до кризового стану, були непомірні відсотки за кредити комерційних банків і диспаритет цін на сільськогосподарську продукцію та матеріально-технічні ресурси.

Транспортний комплекс. На території району функціонують усі (за винятком морського) види транспорту. Здійснюючи вантажні і пасажирські перевезення, окремі види транспорту взаємодіють між собою, формуючи транспортну систему.Провідне місце у перевезенні вантажів належить трубопровідному і залізничному транспорту, в перевезенні пасажирів – автомобільному, електричному і залізничному транспорту.

Судноплавні річки області – Дніпро, Сула, Ворскла – створюють необхідні умови для розвитку річкового транспорту. Річковий транспорт перевозить переважно народногосподарські вантажі. У структурі вантажоперевезень переважають залізна руда, лісові, будівельні та хлібні вантажі. Крім того, річковий транспорт перевозить пасажирів.

На території Полтавської області діє ВАТ „АПСП „Меридіан”. Основа виробничої діяльності підприємства – надання авіапослуг галузям народного господарства: виконання авіахімічних робіт у сільському господарстві, обслуговування нафтогазопроводів, ліній електропередач, надання допомоги рибінспекції, лісопатрулю, виконання санітарних польотів. Також розташоване і діє ПОКП „Аеропорт-Полтава”, що здійснює приймання та відправлення повітряних суден, здійснює їх комерційне, наземне та технічне обслуговування, обслуговування пасажирів, багажу, пошти і вантажів.

Рекреаційний комплекс району представлений різноманітними рекреаційними ресурсами, природно-заповідними територіями, пам’ятками природи та історії.

В Сумській області нараховується біля 1,5 тис пам’яток історії, 700 археології, понад 100 пам’ятників монументального мистецтва і 373 пам’ятки архітектури. На Сумщині є чудові садово - паркові архітектурні ансамблі (Суми, Хотинь, Кияниця, Куянівка, Бочечки, Волокитино). Збереглися монастирські ансамблі (Молченський, Сафроніївський, Глинський, Троїцький). На Сумщині діють два історико-культурних заповідники: з 1986 року – Путивльський та з 1994 р. – Глухівський. Перлиною Сумщини є стародавній Путивль, у центрі якого знаходиться дитинець літописного міста – "Городок" з залишками найдавнішої кам’яної споруди краю – церкви початку ХІІІ ст. З Путивля починав свій похід проти половців герой "Слова о полку Ігоревім".

1.3. Науково-технічний потенціал. У районі функціонує потужний потенціал академічної, вузівської і галузевої науки. В академічному секторі зосереджено понад 7% наукових працівників. Мережа науково-дослідних, конструкторських, проектних інститутів, а також дослідних підрозділів функціонує з метою виробництва, розповсюдження і впровадження в практику наукових знань. Проблемою є недостатнє фінансування державою.

Науковий потенціал Харківської області представлений науковими та науково–дослідними інститутами, конструкторськими бюро, вищими навчальними закладами ІІІ-ІV рівнів акредитації, які підпорядковані 15 Міністерствам та відомствам України; у тому числі 18 наукових установ Національної академії наук України.

З метою поглиблення торговельного, промислового та науково-технічного співробітництва, запровадження нових інструментів залучення вітчизняних та іноземних інвестиційних ресурсів в економіку області, створення сприятливих умов для реалізації інвестиційних проектів з ефективного використання індустріально-аграрного, наукового та інтелектуального потенціалу області рішенням Харківської обласної ради затверджено Програму створення індустріального парку "Рогань" (додаток 1). Створено комунальне підприємство "Індустріальний парк "Рогань". В області ведеться активна робота щодо створення промислового парку.

В області створено мережу промислових парків, що дозволяє запропонувати інвесторам так звані "грін філдс" – вільні майданчики з необхідною інфраструктурою для швидкої реалізації інвестиційних проектів у різноманітних галузях економіки.

Серед перших успіхів такого підходу стало створення "індустріального майданчику" "Малинівка", де реалізуються проекти будівництва трьох підприємств фірми "KGS & Co" для виготовлення виробів з алюмінію, склозаводу та лікеро-горілчаного заводу "Prime" концерну "Олімп". Загальний обсяг зазначених інвестиційних проектів становить близько 143 млн.дол.

Розвиток малого підприємництва. Мале підприємництво сьогодні є одним з важливих факторів зміцнення економіки Сумської області та забезпечення зайнятості населення. Щорічні основні показники стану його розвитку свідчать про стійку тенденцію збільшення кількості малих підприємств. Спостерігаються також високі темпи зростання кількості фізичних осіб-суб’єктів підприємницької діяльності. За цим показником у 2005 році Сумська область поступалася лише Чернігівській (17,6%), Закарпатській (15,8%) та Чернівецькій (15%) областям. По Україні цей показник становить у середньому лише 8,3%, тоді як у Сумській області 14,2%. У цій сфері зайнято більше 110 тис. осіб. Малі підприємства забезпечують 10,7% загального обсягу реалізованої продукції області (по Україні 5,3%).

Інвестиційний розвиток. Найвагоміша частка (44,5%) інвестицій в основний капітал спрямовується у розвиток добувної і обробної промисловості та підприємств з виробництва і розподілення електроенергії, газу та води. Незначна кількість крупних підприємств акумулює вагому суму іноземного капіталу. Це ВАТ «СНВО ім. Фрунзе» – 68,7% від загального обсягу іноземних інвестицій в області, а також ЗАТ «Крафт Фудз Україна» (Тростянець) – 13,7% та м. Шостка (ТОВ «Віст Груп» – 1,6%).

Стан природного середовища. Нинішня екологічна ситуація району характеризується як кризова, що формувалась протягом тривалого періоду. Велика кількість об’єктів з питомою вагою матеріаломістких та енергомістких технологій спричинила виникнення надзвичайної ситуації. Промислові і транспортні викиди в атмосферу та водойми, накопичення шкідливих та токсичних речовин у ґрунті призвели до деградації довкілля. Негативно на навколишнє середовище впливає Чорнобильська катастрофа з її довготривалими медико-біологічними, економічними та соціальними наслідками.

Потребує вдосконалення система поводження з токсичними промисловими і твердими побутовими відходами. Майже 93% від загальної кількості відходів це відходи ВАТ «Сумихімпром» і ВАТ «Центроліт». Тверді побутові відходи розміщуються на 324 полігонах та звалищах, більшість з яких вже вичерпала свій ресурс. У цій ситуації необхідна системна робота щодо впровадження системи збору, видалення і сортування твердих побутових відходів з вилученням ресурсоцінних компонентів для вторинної переробки – макулатури, скла, полімерних матеріалів. Окрему групу токсичних відходів становлять непридатні та заборонені до використання пестициди. З них 138 місць зберігання є безхозними. Зберігання цих відходів підвищує ризик забруднення довкілля і становить потенційну небезпеку для здоров’я населення.

В області розташовано 49 вибухопожежонебезпечних об'єктів (2005 р.), на яких зберігається 99,4 тис.т небезпечних речовин. У зоні можливого ураження із загальною площею 7,2 км² мешкає 4,78 тис. осіб.

По території області проходять п'ять магістральних газопроводів загальною довжиною 750 км, а також газопровід регіонального значення Бельськ-Суми. Всього на магістральних газопроводах налічується 110 найбільш небезпечних дільниць. Особливу небезпеку викликає експлуатація регіонального газопроводу Бельськ-Суми, який експлуатується більше 38 років, а нормативний ресурс лише 25 років. Через область проходять 3 нафтопроводи загальною довжиною 564 км. У зв'язку з несвоєчасною заміною продуктопроводів за час експлуатації в управлінні “Охтирканафтогаз” виникло понад 60 випадків прориву нафтопроводів. Існує загроза вибуху і токсичного зараження повітря та ґрунту в місцях витікання нафтопродуктів.

Внаслідок фізичної зношеності обладнання на об'єктах комунально- господарського комплексу області існує ризик виникнення надзвичайних ситуацій. Особливу занепокоєність викликає водогінно-каналізаційне господарство, можливі аварії на якому ставлять під загрозу стан довкілля та життєдіяльність населення.

У Харківській області основними стаціонарними забруднювачами атмосферного повітря є підприємства теплоенергетичної, нафтогазовидобувної та хімічної галузей. Це такі підприємства, як Зміївська ТЕС, ГПУ "Харківгазвидобування", ГПУ "Шебелинка-газвидобування", ВАТ "Балцем", ДП ТЕЦ-2 "Есхар", ВАТ "Харківська ТЕЦ-5" та інші. Сумарний внесок зазначених підприємств у забруднення атмосферного повітря стаціонарними джерелами викидів складає більше 90%.

На Зміївській ТЕС закінчена реконструкція 8-го енергоблоку. Встановлені нові високоефективні фільтри, які дозволяють знизити вміст твердих речовин, що викидаються в атмосферу.

У Харківській області налічується 72 об’єкта розміщення твердих побутових відходів (ТПВ) загальною площею 2,2 тис. га. Щорічно в області утворюється до 2 млн. м³ відходів. Розроблена програма поводження з твердими побутовими відходами. Відповідно до цієї програми, для забезпечення нормалізації стану в сфері поводження з побутовими відходами необхідно фінансування в обсязі 95 млн.грн. В області, згідно з проведеною комплексною інвентаризацією, зберігається 1121,5 т заборонених та непридатних до використання пестицидів. Вони зосереджені у 123 складських приміщеннях, з яких 34 знаходяться в незадовільному стані.

1.4. Оцінка трудового потенціалу. Чисельність населення району складає 5475,9 тис. осіб (11,9% населення країни). Порівняно з 2008 роком цей показник зменшився (особливо за рахунок сільського населення Полтавської і Харківської областей) (табл. 1).

Таблиця 1

Очікувана чисельність наявного населення

на 1 січня 2009 року та середня за 2008 рік

(тис.осіб)
		На 1 січня 2009 року	Середня чисельність за 2008 рік
	все на- селення	міське	сільське	все на- селення	міське	сільське
	Україна	46129,0	31571,4	14557,6	46250,8	31620,1	14630,7
	Полтавська	1511,1	915,0	596,1	1518,0	917,8	600,2
	Сумська	1184,2	792,4	391,8	1190,5	794,7	395,8
	Харківська	2780,6	2219,8	560,8	2788,3	2223,7	564,6
	Загальна чисельність по району	5475,9	3927,2	1548,7	5496,8	3936,2	1560,6
	% від населення України	11,87	12,44	10,63	11,88	12,45	10,67

Джерело:[11]

Спостерігається високий відсоток міського населення – 71,5%. Трудові ресурси становлять 2490,4 тис. осіб. Демографічна ситуація складна. Коефіцієнт природного приросту – 10,7‰ – найнижчий серед районів України.

Сумська область відноситься до регіону з високою питомою вагою осіб непрацездатного віку (43%), високим від’ємним показником природного приросту населення – (-12‰), а серед сільського населення – (-20,1‰), високим показником смертності, який щорічно збільшується. Зменшення чисельності населення області обумовлено природним скороченням населення та наслідками міграційних процесів. Продовжується падіння рівня народжуваності і зберігаються високі показники смертності (кількість померлих у 2,7 рази більша за кількість народжених). У цілому по області інтенсивність природного скорочення сільського населення була значно вищою, ніж міського. Це пояснюється тим, що рівень народжуваності вищий у міських поселеннях, а рівень смертності – у сільській місцевості.

Рівень зареєстрованого безробіття на початок 2006 року становив 4% проти 6,3% на початок 2001 року, і перевищив загальнодержавний показник (3,1%). За цим показником область займає 14 місце серед областей України та поступається Чернігівській області (13 місце), але він вищіий, ніж у Полтавській (18 місце) та Черкаській (21 місце) областях.

Значну групу безробітних становлять жителі сільської місцевості. Протягом останніх років досить високими темпами зростають доходи населення. Таким чином, Сумська область у системі загальнонаціонального і регіонального вимірів відноситься до середньої групи регіонів з недостатньо реалізованими можливостями, середніми темпами, порівняно з іншими регіонами України.

1.5. Рекреаційно-туристичний потенціал. Природно-кліматичні, історичні умови району сприяють розвитку рекреаційно-туристичного потенціалу. Рівнинний рельєф, помірно-континентальний клімат, ліси, водні ресурси сприяли розвитку мережі різних типів санаторіїв, здравниць, будинків відпочинку. Привертають увагу історико-етнографічні об’єкти (археологічні музеї, історико-культурні, національні заповідники, архітектурна унікальність будівель).

Архітектурна спадщина Полтавщини представлена пам'ятками різноманітних стильових напрямків, серед них є й такі, що відносяться до розряду унікальних. У більшості це споруди культового та громадського призначення, які збудовані переважно на межі XVIII – XIX ст. Серед пам'яток архітектури українського бароко, яке вважається видатним явищем в історії культури і мистецтва українського народу, – Преображенська церква в с. Великі Сорочинці Миргородського району та Троїцька церква смт Диканька (1780).

Розвиток туристично-рекреаційного комплексу Сумської області є ефективним засобом структурної трансформації господарства з точки зору його соціальної орієнтації. Ефективне освоєння рекреаційного потенціалу є засобом підвищення рівня екологічної безпеки території, а високорозвинений ринок туристсько-рекреаційних послуг – вагомим фактором прискорення інтеграції України в європейський економічний простір.

Багатофункціональний рекреаційний комплекс регіону представлений лікувально-оздоровчим (санаторно-курортне лікування, оздоровлення та відпочинок населення, в тому числі організація відпочинку дітей і підлітків у оздоровчих таборах) та пізнавальним (туризм, туристсько-екскурсійне обслуговування) компонентами. В області налічується 44 підприємства готельного господарства та 37 санаторно-курортних закладів різного функціонального призначення, в яких обслуговується більше 67,1 тис. приїжджих, з них 4,9 тис. – іноземців, оздоровлюється близько 16,2 тис. осіб.

Діяльність у туристичній сфері відмічається динамічним зростанням матеріально-технічної бази та обсягів наданих і спожитих послуг. До позитивних чинниківподальшого розвитку туристично-рекреаційної сфери області слід віднести: вигідне географічне положення (регіон знаходиться на перетині розгалужених транспортно-комунікаційних мереж); значні сприятливі природні рекреаційні ресурси для відпочинку і лікування населення; унікальні історико-культурні ресурси; висококваліфікований кадровий потенціал; наявна мережа об'єктів оздоровлення і відпочинку та прийому рекреантів і приїжджих. Сумщина володіє мальовничими ландшафтами, лісовими масивами, ріками, озерами, запасами лікувальної води та торф'яних грязей. В області – 168 територій та об’єктів природно-заповідного фонду (загальною площею 32,8 тис. га), збереглися унікальні пам’ятки архітектури. Функціонує 11 державних музеїв та два історико-культурних заповідника в м. Путивль та м. Глухів. Відроджуються історико-архітектурні святині на батьківщині останнього кошового Запорізької Січі Петра Калнишевського у с. Пустовійтівка Роменського району.

До негативних чинників, які перешкоджають комплексному санаторно-курортному оздоровленню населення та перетворенню області на туристично-екскурсійний центр, належать: невідповідність якісних характеристик (у тому числі рівня комфортності) та організаційно-економічних механізмів функціонування рекреаційної і транспортної інфраструктур, готельного господарства міжнародним нормам і стандартам; необґрунтованість та відсутність ефективних механізмів регулювання цін на туристсько-екскурсійні, санаторно-курортні й готельні послуги, рівень та динаміка яких повинні визначатися стратегією пожвавлення індустрії оздоровлення і відпочинку; надмірний (з огляду на законодавчо визнану потребу пріоритетного розвитку рекреаційної сфери і, зокрема, туризму) податковий тиск на ці підприємства; низький рівень маркетингових досліджень у сфері туристсько-екскурсійної та санаторно-курортної діяльності, слабкість її інформаційно-рекламного забезпечення на внутрішньому і особливо зовнішньому ринках, недоліки територіальної організації туристсько-екскурсійних маршрутів та інформаційної інфраструктури.

Дата добавления: 2015-06-26